Основними з них є: відчуття комфорту, психічна втома, психічна напруженість, відсутність мотивації, емоційний стрес, монотонія, тривожність, індиферентний стан.

А)Стан психічної втоми розвивається за умови надмірних затрат енергії для отримання результату і виявляється у зниженні інтенсивності психічних процесів.

Б)Стан психічної напруженості зумовлюється надмірною величиною психічних зусиль, необхідних для вирішення поставлених задач. Причиною можуть бути дефіцит інформації, часу, неготовність до негайної роботи.

В)Стан відсутності мотивації відчувають працівники, для яких робота не має внутрішнього спонукання, а здійснюється на основі зовнішнього примусу. Байдужість до результатів праці призводить до зниження активності психічних процесів.

Г)Стан монотонії зумовлюється відірваністю працівника від мети, конкретного результату праці, незважаючи на те, що працівник добре володіє трудовими навичками для виконання роботи.

Д) Для працівників небезпечних професій характерним може бути стан тривожності, якщо вони недостатньо володіють методами і формами поведінки в тих чи інших ситуаціях. Такий стан характеризується концентрацією і тривалою фіксацією психічних процесів на очікуваному небажаному розвитку подій.

 

60. Уявлення про працю в роботах видатних людей (Чернишевського, Герцена, Ломоносова та інших)

Погляд Ломоносова на психічні складові і фактори праці:

Ломоносов розумів працю як свідому діяльність в будь-якій області науки і практики. Поважливе відношення до людини як суб’єкта праці, довіра до його ініціативи та інтелекту. Поважливе відношення до будь-якої праці. Глибока особиста (мотиваційна та організаційна) включеність в різноманітні види праці, яка супроводжується відповідними вміннями. Велика зацікавленість, дуже широкі і активні інтереси. Широка і детальна поінформованість в праці. Гармонійне поєднання теоретичного і практичного творчого розуму.

Уявлення Ломоносова що стосуються «психології праці» впорядковуються в такі теми як побудова емоційно насичених образів – цілей праці і питань її стимулювання; питання вольової саморегуляції праці; питання проектування засобів і умов праці з врахуванням психологічних особливостей людей; питання проектування великих систем з врахуванням психологічних особливостей праці; питання оптимізації міжлюдських відношень в праці.

А.Н.Радищев (1794-1802рр.)

Він перший публічно виступив за боротьбу з самодержавством і кріпосництвом з Проповіддю ідеалів буржуазно-демократичної республіки. Психологічні уявлення про працю і роль праці в житті особистості є органічною частиною системи матеріалістичної філософської концепції Радищева.

Він писав що потрібно вміти виконувати певні практичні діяльності для того щоб можна було правильно давати накази, враховувати похибки що можливі при виконання цієї діяльності.

О.І.Герцен

В його творчості центральне психологічне поняття – дія, адже тільки в діяльності суть людського буття. В діяльності людини формуються її відношення до дійсності, оточуючих, до себе і свого місця в світі, формується особистість, основа якої в відношенні людини до життя.

Герцен признавав активність особистості і показував залежність внутрішнього світу особистості від обставин її життя.

Людини, за Герценом – це пасивний продукт дії середовища. Вона може їй підпорядковуватися, але може і усвідомити дійсність і протистояти впливам середовища.

Здібності і обдарованість людини – це продукт активної діяльної роботи по розвитку у себе природних задатків. Чим сильніша у людини потреба в їх розвитку, чим більш свідомо вона працює над собою, тим вище результат.

Для Герцена психологія була не самоціллю, а засобом пояснення діяльності людей, їх складної залежності від умов життя.