Поняття професія більш ширше поняття, ніж спеціальність.
Спеціальність – це комплекс набутих шляхом професійної освіти, підготовки та в процесі роботи спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для виконання певного виду діяльності в рамках тієї чи іншої професії.
Тобто, спеціальність – це один із видів професійної діяльності всередині професії, спрямований на досягнення більш часткових або проміжних результатів специфічними засобами.
Наприклад, професія –лікар, спеціальності –терапевт, педіатр, окуліст, уролог тощо. Наприклад, професія –психолог, спеціальність – дитячий психолог, медичний психолог, організаційний психолог тощо.
(Зеер. Психологія професій., с. 123-126)
3. Кваліфікація.
Кваліфікація - рівень підготовки працівника до виконання певного виду діяльності. Кваліфікацію набувають в процесі спеціального навчання та виробничої практики, спрямованих на оволодіння індивідом необхідними професійними знаннями, навичками та вміннями. Є ключовим поняттям в психології праці.
На здобуття кваліфікації впливають такі чинники:
-рівень інтелектуального розвитку індивіда;
-його життєвий досвід;
-рівень мотивації до оволодіння певним видом діяльності;
-систематичне тренування та ін..
Тривала перерва у виконанні робіт приводить до декваліфікації.
(Психологічна енуиклоредія, с.166)
Додатково:
Сьогодні нараховується багато професій.
«В официальном справочнике США в 1965 г. в алфавитном порядке были приведены характеристики 21 741 профессии и около 40 000 специальностей. В Международный стандарт классификации профессий в 1988 г. было занесено 9333 профессии. Единый тарифно-квалификационный справочник объединяет около 7000 профессий и специальностей.»
23.Поняття «ергатична система», «ергатичні функції» (їх еволюція в історії людського суспільства, узагальнена класифікація).
Е.А. Климовым выделены также основные "эргатические функции", которые являются основой для различных видов трудовой и профессиональной деятельности. Напомним, что под эргатической системой понимается взаимодействие субъекта и объекта труда, а в более развернутом виде - это система "человек - машина - среда - социум - культура- природа". Сама эргатическая функция определяется как "любое уменьшение неопределенности связи элементов внутри эргатической системы и ее связей с внешними обстоятельствами, рассматриваемыми с точки зрения тех целей, ради которых эта система создана, т.е. - это любая трудовая функция (функция эргатической системы). Например, работник не может найти нужный инструмент (нужный документ) - у него нет порядка (условия не соответствуют работе). Следовательно, надо навести порядок, т.е. привести в соответствие цели труда, средства и условия.
Можно выделить следующие основные группы эргатических функций:
1) духовное производство (построение идеологий, образование, искусство, наука);
2) производство упорядоченности социальных процессов (законотворчество, средства массовой информации - СМИ, планирование - экономика, управление крупными социально-экономическими и политическими системами);
3) производство полезных действий обслуживания и самообслуживания (жизнеобеспечение субъектов труда, организация трудовой деятельности, медицинское обслуживание, ремонтное обслуживание, совершенствование эргатических систем);
4) материальное производство (оперативно-гностическое - обработка информации, принятие решения; оперативно-практическое - организация рабочего места, организация социальной среды; оперативная самоорганизация субъекта труда - транспортирование, управление средствами труда, воздействие на предметы труда).
24.Функціональні засоби праці: класифікація, характеристика та приклади.
Внешние функциональные средства труда:
1) выразительные средства поведения и речи человека (в работе руководителя, госслужащего, педагога, актера, радио- и телеведущего);
2) организм человека (тренер, артист балета, цирка);
3) группа функционирующих людей (в работе руководителя, дирижера, режиссера).
Внутренние функциональные средства труда:
1) знания, умения, навыки;
2) образы, цели, представления о результатах деятельности;
3) мотивы труда;
4) личностные и интеллектуальные особенности, или — шире — личностный и профессиональный потенциал.
Соотношение внутренних и внешних средств труда, как правило, характеризуется «обратной пропорцией»: чем менее выражены или представлены внешние средства труда, тем более сложны и тонко дифференцированы внутренние средства.
Система обязанностей субъекта труда, характеризующая трудовой пост, задает требования и предписывает основные формы активности (функции) трудящегося.
Под трудовыми функциями можно понимать любые процессы активности людей, упорядоченные в соответствии с целями и обстоятельствами их труда.
25. Історична динаміка уявлень про працю і потребу людини в трудовій діяльності.
В історичному розвитку праці потреба в трудовій діяльності пройшла кілька етапів своєї зміни в залежності від уявлень про працю:
1) Праця як необхідність виживання.
2)Праця як обов’язок і повинність( людина як елемент суспільства)
3)Праця як виробнича і технологічна необхідність (людина як фактор ефективного виробництва)
4) Праця як соціально-економічна потреба
5)Праця як умова розвитку людини.
Отже, із зовнішньої необхідності праця перетворилася у внутрішню потребу.
Якщо праця перетворюється у першу життєві необхідність, то ми можемо говорити про показник такого перетворення: в реальному виробництві – переважання часу праці за потребою над часом праці за необхідністю протягом робочого дня.
26.Класифікація професій за Дж. Холландом., особливості побудови та можливості застосування.
Существует чуть более 20 тыс. профессий и около 40 тыс. специальностей. Упорядочение этого многообразия возможно по различным критериям.
Классификацию профессий Дж. Холланда, разработана в 1966 г. Ее достоинством является обоснованная психологическая концепция, объединяющая теорию личности с теорией выбора профессии. Дж. Холланд исходит из признания направленности наиболее значимой подструктурой личности. Успешность деятельности определяется такими качествами, как ценностные ориентации, интересы, установки, отношения, мотивы.
На основе установления основных компонентов направленности: интересов и ценностных ориентации Дж.Холланд выделяет шесть профессионально ориентированных типов личности:
· реалистический,
· интеллектуальный,
· социальный,
· конвенциональный (ориентированный на общепринятые нормы и традиции),
· предпринимательский,
· художественный.
Каждый тип личности ориентирован на определенную профессиональную среду:
· реалистический тип - на создание материальных вещей, обслуживание технологических процессов и технических устройств,
· интеллектуальный - на умственный труд,
· социальный - на взаимодействие с социальной средой,
· конвенциональный - на четко структурированную деятельность,
· предпринимательский - на руководство людьми и бизнес,
· художественный - на творчество.
Модель любого типа личности конструируется по следующей схеме: цели, ценности, интересы, способности, предпочитаемые профессиональные роли, возможные достижения и карьера.
Дж. Холланд предложил шкалу приспособленности различных типов личности к разным профессиональным средам, изобразив ее схематично в виде шестиугольника, каждый из углов которого обозначает один из 6 типов личности и среды. Эта модель позволяет оценить совместимость личности с определенной профессиональной средой. Степень совместимости типа личности с профессиональной средой обратно пропорциональна расстоянию между соответствующими вершинами.
Согласно этой модели, например, наиболее совместимы с художественным типом личности такие типы среды, как интеллектуальный и социальный, а наименее – конвенциональный.
Суть теории Дж. Холланда заключается в том, что успех в профессиональной деятельности, удовлетворенность трудом зависят в первую очередь от соответствия типа личности типу профессиональной среды, которая создается людьми, обладающими схожими позициями, профессионально значимыми качествами и поведением.
Для установления типов личности Дж. Холланд разработал методики диагностик, позволяющие определить профессиональные предпочтения и интересы. По результатам диагностики выделяют три рекомендуемые профессиональные среды. На первом месте стоит среда, наиболее отчетливо отражающая тип личности, на втором и третьем местах – менее значимые профессиональные среды, позволяющие личности подобрать себе резервные профессии.
27. Класифікація професій та професійної придатності за Гуревичем.
Природні особливості необхідно враховувати при виборі професії, їх ігнорування може привести до втрати інтересу в роботі, до перевантажень. Враховуючи це, психолог К.М. Гуревич запропонував класифікувати професії за ознакою їх абсолютної або відносної профпридатності.
Якщо професія пред'являє жорсткі вимоги до особливостей нервової системи людини і вимагає відбору, то її слід віднести до 1-ої групи - групи професій з абсолютною профпридатністю (професії 1-го типу).
Якщо ж даною спеціальністю може оволодіти практично будь-яка людина, то її можна віднести до 2-ої групи професій, що вимагає відносної профпридатності (професії 2-го типу).
Переважною більшістю професій однаково успішно можуть оволодіти люди з різними психофізіологічними особливостями. Але навіть при цьому потрібно враховувати свої природні властивості, щоб знайти найбільш відповідну спеціалізацію в рамках професії.
Виявлення придатності людини до професії 1-го типу потребує особливої форми профорієнтації – профвідбору.
Профвідбір – являє собою систему засобів, які забезпечують прогностичну оцінку взаємо відповідності людини і професії в тих видах діяльності, які здійснюються в нормативно заданих небезпечних умовах (гігієнічних, мікрокліматичних, технічних, соціально-психологічних), які потребують від людини підвищеної відповідності, здоров’я, високої працездатності, точності у виконанні завдань, стійкої емоційної регуляції.
По степени жесткости требований проф развития
1. проф где каждый здоровый может добиться соц треб результата
проф рост за счет:
- совершенст исполнительского мастерства – горизонтальная карьера
- должностной карьерный рост – комм и организатор
2.где далеко не каждый Здор может добиться соц результата. Требование ко временным и колчественным показателям, ошбка действий.
3. проф. Кот по свей сути предпол достижение вершин мстерства. Повыш треб к кчеству.
2 задачи роста:
- уровень притензий на соц признание
- для успеха треб умение согласовния автор амбиций с соц заказом.
28.«Формула професії»: будова та можливі варіанти застосування.
В традиционной "Формуле профессии" выделяются следующие обобщенные характеристики профессий, позволяющие в закодированном виде представлять разные профессии и специальности (см. Климов, 1990):
o типы профессий выделяются по предмету труда: природа - П; техника - Т; человек - Ч; знаковые системы - З; художественный образ - Х;
o классы профессий - по целям труда: гностические - Г; преобразовательные - П; изыскательные - И;
o отделы профессий - по средствам труда: ручные - Р; механические - М; автоматические - А; функциональные, т.е. возможности и функции организма, а также - теоретические средства - Ф;
o группы профессий - по условиям труда: бытовой микроклимат - Б; открытый воздух - О; необычные - Н; моральная ответственность - М; экстремальные условия - Э.
Например, с помощью "Формулы профессий" можно было бы так "закодировать" профессию "повар": предмет труда - природа (П) и художественный образ (Х), цели труда - преобразовательные (П) и изыскательные (И), средства труда - ручные (Р) и функциональные (Ф), условия труда - необычные (Н).
29. Методи визначення професійної придатності.
Професійна придатність – міра відповідності якостей людини як суб'єкта діяльності її актуальним вимогам до неї, а також її здатність виконувати відповідні трудові функції в даний час.
Під придатністю мається на увазі не тільки факт певної підготовленості, але і природна здатність людини швидко і суб'єктивно легко оволодівати професією і успішно справлятися з широким колом професійних завдань при мінімальних психофізіологічних витратах.
Інший можливий варіант - людина може стати потенційно успішним працівником, але лише за умови значних витрат сил, засобів і часу на її професійну підготовку. Нарешті, працівник може тимчасово втратити деякі важливі якості суб'єкта праці по тих або інших причинах (невроз і фобії унаслідок пережитої надзвичайної події, тимчасова непридатність за станом здоров'я, функціональні розлади через глибоке стомлення, перенапруження деяких фізіологічних функцій, стани стресу і ін.).
У одних випадках працездатність працівника порівняно швидко відновлюється, в інших подібна тимчасова непрацездатність може привести до серйозних психічних і фізичних деформацій, хронічних захворювань, пов'язаних з нездатністю людини якісно виконувати широкий круг професійних задач. Значення мають як міра дефекту психічних і фізіологічних функцій, так і можливість їх компенсацій іншими, можливість зміни умов на робочому місці, перерозподіли трудових функцій в групі і так далі
У широкому сенсі професійну придатність можна розглядати як властивість метасистеми «людина-професія». При цьому вона визначатиметься, з одного боку, сукупністю умов праці на конкретному робочому місці, з іншого - сукупністю індивідуальних особливостей людини, що впливають на успішність освоєння якої-небудь трудової діяльності і ефективність її виконання, і характером їх інтеграції в єдине ціле .
Узагальнюючи науковий досвід вивчення проблеми оцінки професійної придатності, В. А. Бодров формулює наступні принципи її визначення:
1) використання системного підходу в дослідженні процесів взаємозв'язку і взаємної детермінації системи «суб'єкт-об'єкт»;
2) використання діяльнісного підходу, заснованого на концепції діяльності, яка регулює ролі психічного віддзеркалення і інших наукових теорій і концепцій;
3) використання особового підходу, що реалізовує роль «внутрішніх чинників» діяльності суб'єкта;
4) використання комплексного підходу до визначення і формування професійної придатності як системного явища;
5) принцип динамічності, що передбачає раціональну послідовність в оцінках, прогнозах і формуванні придатності суб'єкта;
6) принцип активності, що припускає облік індивідуально-психологічних особливостей суб'єкта, використання всієї сукупності можливих заході проектування технічних засобів, методів навчання, розвитку ПВК і др.:
7) принцип диференціального прогнозування, орієнтованого на індивідуальність суб'єкта, облік всіх можливостей корекції, вибору адекватного робочого місця і спектру трудових функцій і др.;
8) принцип динамічності (адаптивності, відносності) критеріїв оцінки, що припускає облік особливостей контингенту кандидатів, ситуації в професії, в учбовому закладі, можливість періодичної зміни професійних завдань і ін.