4 етап - розвиток психології праці (на основі нової парадигми соціально-економічного розвитку).
1.Перший етап (20-30 р.р. 20 ст.)- пов»язаний із розвитком психотехніки галузі психології, яка досліджує питання трудової діяльності людини.
-У Росії та колишньому СРСР проблеми індустріальної психотехніки (як одного із її напрямків), в 20-30 р.р.20 ст. займалися багато наукових колективів та відомих фахівців.
-Протягом цього періоду було видано багато книг зарубіжних авторів з проблем психотехніки. Наприклад, книга Г. Мюнстерберга, одного із родоначальників психотехніки, "Психологія та промислова ефективність" (1913 р.) була видана в СРСР уже в 1914 р. під назвою "Психологія та економічне життя" тобто всього через рік після виходу в США.
-Велись інтенсивні дослідження з проблем психологічного аналізу трудової діяльності, професійного добору, професійних здібностей, професійного навчання, раціоналізації роботи і профілактики втоми, проведені адаптації зарубіжних методик, виявлені можливості їх використання тощо.
-Варто звернути увагу на те, що представники СРСР у 1927 р. взяли участь у 1V міжнародній психотехнічній конференції (перша з цих конференцій відбулася в 1920 р. в Женеві), а уже V11 конференція відбулася в 1931 р. в Москві.
-Зазначений період, через відомі тенденції в розвитку нашої країни закінчився, на превеликий жаль, у 1936 р. після постанови ЦК ВКП (б) про педологічні викривлення.
-Вже після жовтневого перевороту, у 1920 році, в Москві був заснований Інститут праці під керівництвом О.К.Гастева, в якому вивчались проблеми трудових установок, професійного відбору й оптимізації трудової діяльності робітників.
2.Другий період (кінець 30-х років – 40-і роки ХХ ст. ) характеризується припиненням та відсутністю досліджень у галузі психології праці та психології управління. Це пов»язано із соціально-політичний контекстом цієї проблеми (сталінізмом). Це було пов'язано насамперед з авторитарним режимом управління в колишньому Радянському Союзі, який не потребував розробок з наукової організації праці. Тобто, ми можемо говорити про те, що в цей період у розвитку відповідних психологічних дисциплін зокрема, та і всієї психології в цілому, відбувся "відхід" назад. У той же час світова наукова, пов'язана з управлінням організаціями протягом цих 20-ти років просунулась набагато далі. Нагадаємо, що саме в ці роки був зроблений значний крок у розвитку менеджменту - перехід від "технічного-функціонального" підходу в організації праці менеджменту до гуманістичного, де проблеми людських стосунків у організації (як вертикальних, так і горизонтальних) виступили на передній план. Ці проблеми психології праці залишилися поза увагою фахівців нашої країни.
3.Для третього етапу (50-і роки – 70 роки ХХ ст.) притаманно відродження психології праці та психології управління та їх інтенсивний розвиток у рамках відродження напрямку, пов'язаного з науковою організацією праці. У цей час створюються спеціальні відділи та лабораторії у ряді університетів та науково-дослідних інститутів (Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова, Ленінградському державному університеті ім. О.О. Жданова, Київському державному університеті ім Т.Г.Шевченка, Ярославському державному університеті, Інституті психології АПН СРСР та ін.), відкриваються соціально-психологічні служби на підприємствах, починають читатися відповідні психологічні курси в університетах, починає приділятись увага підготовці керівних кадрів на факультетах та інститутах підвищення кваліфікації кадрів.
Цьому сприяли дослідження таких відомих спеціалістів, як К.К.Платонов, Ю.В.Котелова, О.М.Леонтьєв. Б.Ф.Ломов, В.П.Зінчєнко, Клімов та ін. У надрах вітчизняної психології праці, так само як і на заході, народились нові галузі - інженерна психологія, авіаційна психологія, космічна психологія, економічна психологія, психологія управління тощо.
До основних причин відродження цих наук можна віднести, на наш погляд, такі:
-соціально-політичні зміни в країні;
-необхідність відбудови народного господарства після війни;
-зміни у виробництві та управлінні, пов'язані з науково-технічною революцією.
Особливо слід наголосити, що подальший розвиток психології праці відбувався в умовах науково-технічної революції, коли з'явилися складні технічні установки, авіаційні і космічні системи, комп'ютерні та інформаційні технології, що призвело до появи нових професій, зокрема, оператора.
4.Четвертий період (початок-80-х років – 90-і роки ХХ ст.) розвиток психології праці зв'язаний, як уже зазначалося, з перебудовою та зміною парадигми соціально-економічного розвитку в колишньому Радянському Союзі, а пізніше - в Росії. Цей період характеризується, на наш погляд, якісно новим підходом до розуміння сутності психології праці. Найбільш актуальними проблемами, які розробляються на цьому етапі:
- психологічне осмислення сутності перебудови, особливостей ринкових стосунків
- осмислення необхідності переходу від урахування людського фактору до управління людськими ресурсами та їх розвитком;
- психологічності основи бізнесу та підприємницької діяльності ;
- психологічні аспекти менеджерської (управлінської) як професійної діяльності;
-психологічні умови та шляхи ефективної підготовки менеджерів (зокрема, на основі використання активних методів та форм навчання, психотехнологій);
-проблеми підготовки кадрів всередині фірми та ін.
В Україні засновниками сучасної психології праці стали Г.С.Костюк, Є.О.Мілерян, Г.О.Балл, Ю.З.Пльбух, Ю.І.Мащбиць, А.В.Аитонов, В.Г.Лоос, П.С. Перепелиця, В.М.Бондаровська, Б.О.Федоришин, В.О.Моляко, О.Г.Чачко, І.А.Зязюн, Н.Г.Ничкало, Ю.Л.Трофімов, М.Л.Смульсон, П.А.Гончарук, А.В.Солодкова, О.В.Швецов, Є.П.Верещак, Г'.В.Щокін, Н.Л.Коломінський, Л.М.Карамушка, В.Г.Панок та ін.
(Рибала,с.6-8, Карамушка Л.)
15. Основні етапи розвитку психології праці за кордоном.
1.Засновником науки про трудову діяльність став американський інженер Ф.Тейлор, який почав перші досліди з наукової організації праці ще у 1882 році, а пізніше написав книгу "Менеджмент". Він надавав великого значення вивченню і раціоналізації трудових дій і висунув три положення щодо організації та управління виробничим процесом.
А). Необхідно здійснювати детальну розробку способів і прийомів трудової діяльності робітника на основі наукової організації праці, що передбачає вироблення законів, правил, формул, якими слід замінити особистіші судження окремих робітників. Це означає жорстку регламентацію і стандартизацію методів і прийомів ^ роботи, обов'язкове використання удосконалених знарядь, врахування умов праці, розмежування функцій планування і виконання, концентрацію ініціативи і управління в руках адміністрації виробництва.
Б).Слід зосередити увагу на чинниках мотивації, на суб'єктному ставленні робітника до власної трудової діяльності, на формуванні переконання робітника у корисності праці для себе. Основним стимулом праці визнаються передусім гроші, тобто економічні мотиви.
В).Головною є орієнтація не на маси, а на кожного конкретного працівника, на його антропологічні, психологічні особливості, до яких мають пристосовуватись знаряддя праці.
Система Тейлора відповідала соціально-економічним умовам виробництва США на початку XX століття, для яких були притаманні велика кількість емігрантів, етнічні і національні розбіжності, інтенсивна конкуренція та експлуатація робочої сили.
2.Послідовник Ф.Тейлора американський вчений Ф.Гільберт також надавав великого значення вивченню та раціоналізації робочих дій. Результати своєї роботи в цьому напрямку він узагальнив у 1911 році в книзі "Вивчення рухів. Досвід підвищення продуктивності праці робітника". Цінним у поглядах цих спеціалістів було переконання у необхідності проведення наукового аналізу системи трудових дій, вилучення з неї зайвих і неефективних операцій, розробки правильних прийомів праці.
3.Перед першою світовою війною здійснюються інтенсивні дослідження проблем набору робітників, їх професійної підготовки, розстановки на робочих місцях, чинників аварійності та нещасних випадків, факторів підвищення продуктивності праці, які проводяться в межах індустріальної психології, промислової психології, прикладної психології, психотехніки такими зарубіжними спеціалістами, як В.Штерн, Г.Мюнстерберг, О.Ліпман та ін. Саме німецький психолог В.Штерн запропонував у 1903 році термін "психотехніка", а Г.Мюнстерберг докладно визначив завдання і методи психотехніки. О.Ліпман використовував у створеному ним у 1910 році в Берліні Інституті практичної психології опитувальний аркуш з мстою профорієнтації і профвідбору працівників.
-Термін психотехніка запровадив у 1903 р. німецький психолог В.Штерн.
-Перша спроба оформлення психотехніки як науки була зроблена Г.Мюнстербергом у 1908. Видана книга Г. Мюнстерберга "Психологія та промислова ефективність" (1913 р.), 1 1914 та 1924 видані книга «психологія та економічне життя»
-Була започаткована в багатьох індустріальних країнах на початку 20 ст.
-Якщо тейлоризм виходив із задач техніки, то психотехніка виходила із психології
-Цей напрямок відображав, насамперед, практичну спрямованість психології, її прикладний характер, на відміну від напрямку, який був пов'язаний з чисто теоретичною психологією.
4. У 20-30-х роках 20 століття у США відбулася переоцінка людського чинника в організації виробництва. Значний внесок у цей процес зробив професор Гарвардської ділової школи Е. Мейо. Почавши свою роботу у 1923 році і вивчаючи причини плинності робочої сили на текстильних підприємствах, він встановив, що головними серед них були не умови праці, а відсутність зв'язків між робітниками під час робочої зміни. Вчений запропонував обов'язкові паузи для відпочинку працівників, встановлення ділових і дружніх зв'язків між ними, позавиробниче спілкування тощо. Завдяки цьому, на думку Е.Мейо, відбувалась "трансформація орди одиначок у соціальну групу". Це підтвердилось у всесвітньо відомих хауторнських експериментах (в м. Хауторні в США знаходились підприємства Чикагської електротехнічної компанії). Головним чинником підвищення продуктивності праці в цих експериментах було визнано згуртованість групи, її високий корпоративний дух, що виявлявся в активному спілкуванні, у допомозі хворим колегам тощо.
Було констатовано, що на трудову поведінку людей впливають не стільки самі по собі зміни фізичного довкілля, скільки соціальне середовище, його сприйняття та інтерпретація, стосунки між людьми у праці та поза нею. Так склалась відома теорія людських відносин у трудовій діяльності.
5.Подальший розвиток психології праці відбувався в умовах науково-технічної революції (50-70 р.20 ст.), коли з'явилися складні технічні установки, авіаційні і космічні системи, комп'ютерні та інформаційні технології, що призвело до появи нових професій, зокрема, оператора.
6. Зараз відбувається продовження вивчення цих проблем. Зокрема, актуальними стають проблеми психології праці в командах, в віртуальних організаціях, проблеми психології стресу, синдрому професійного вигорання та ін.
6. Психологія праці відома в США сьогодні, як індустріальна психологія.