4. Психологічні питання підвищення працездатності.
5. Психологічні питання безпеки праці.
6. Психологічні аспекти проектування професійної діяльності.
Основні завдання психології праці:
1. Описання різних видів професій.
2.Розробка процедур і схем професійної придатності людини;
3.Динаміка працездатності та втоми людини.
4.Раціоналізація праці і відпочинку.
5.Виховання позитивного ставлення до праці, професійного і трудового навчання та ін.
Психологія праці - наука, що вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності та ставлення людини до праці. З позицій психології праці робочий і вільний час індивіда тісно пов'язані між собою, так само як умови праці та відтворення робочої сили. Організація праці може дати більшу продуктивність, ніж його інтенсифікація, а економічні витрати на працівника (його освіту, медичне обслуговування, поліпшення житлово-побутових та екологічних умов життя) обертаються прибутком у сфері виробництва. Головні завдання психології праці на сучасному етапі безпосередньо пов'язані з громадськими завданнями вдосконалення виробничих відносин та підвищення якості праці, поліпшення умов життя, усунення аварійних ситуацій, демократизації і формування психологічного типу працівника, що відповідає культурі праці.
Предмет (за Клімовим) – це факти і закономірності людини, яка займається працею, формується у якості суб’єкта праці.
Предмет (за Івановою) – це людина як суб’єкт праці, інтегрує систему суб’єкт-обєкт та забезпечує взаємодію усіх компонентів.
Предмет (за Пряжніковим) – це суб’єкт праці, тобто людина, яка характеризується суб’єктністю (це готовність до спонтанних дій, здатна до рефлексії).
5.Психологічні ознаки праці (Є. О. Клімов).
Климов выделил основные психологические регуляторы труда
· образ объекта труда (чувственный образ; репрезентативный образ, например, память, воображение...);
· образ субъекта труда (актуальный "образ Я"; обобщенный "Я-образ" - представление себя во времени, представление себя представителем профессии, членом общества...);
· образ субъект-объектных и субъект-субъектных отношений (потребности, эмоции, характер, направленность личности и ее мировоззрение...).
Праця (по Е. А. Климову) – це функціональна психологічна система, яка характеризується такими ознаками:
1. Свідоме передбачення соціального цінного результату.
Уміння передбачати результат діяльності характерна для людини. Але це ще не робить її активність працею, Щоб діяльність була трудовою, передбачений результат повинен мислитися, як соціально цінний, тобто, значущий для широкого кола людей. Якщо цього немає, тобто усвідомлення соціальної цінності діяльності, яке стає регулятором активності людини, то активність людини не може бути названа трудовою.
Важливі 3 компонента:
а) більш або менше чітке знання про продукт діяльності; деятельности (когнітивний компонент);
б) більш або менше чітке усвідомлення його соціальної цінності (когнітивний компонент);;
в) більш або менш виражений афективний тон відповідних знань, уявлень, образів.
2. Усвідомлення обов’язковості досягнення соціально фіксованої мети.
Діяльність стає працею в тому випадку, коли цілі її повинні бути соціально визнаними в якій-небудь соціальній групі (сім’ї, виробничому колективі) або логічно підпорядковані важливим суспільно важливим цілям. Ці цілі повинні бути сформовані у вигляді планів, програм, усних або задокументованих виробничих завдань, які потрібно досягнути.
3. Усвідомлений вибір застосування, удосконалення чи створення засобів, знарядь праці.
Це значить не просто взяти в руки знаряддя праці, а знати можливості і обмеження знарядь праці, і здійснювати необхідний їх вибір для вирішення тих чи інших завдань.
Використання знарядь праці носить індивідуальний характер.
Дана ознака праці має 3 компоненти:
А) когнітивний (знание засобів парці, їх тонкощів),
Б)операторський (володіння засобами праці);
В) аффективний (відповідні емоційні переживання).
4.Усвідомлення міжлюдських, виробничих залежностей, відносин (живих та «опредмечених»).
Практично всі засоби та умови праці відображають опредмечені міжособистісні стосунки (вони кимось зроблені, створені та підтримуються в нормі). Також при досягені тих чи інших цілей люина взаємодії з певними людьми.
(Бондарчук. С. 8-11)
6. Об'єкт та предмет психології праці.
Предмет:
(Климов) – це факти і закономірності психіки людини, яка формується в якості субєкта праці.
(Іванова) – це людина як субєкт праці, який інтегрує систему субєкт-обєкт, забеспечуючи взаємодію усіх компонентів.
(Пряженіков) – субєкт праці, тобто людина, яка характеризується субєктністю (готовністю до спонтанної дії, рефлексією), джерело активності, яке спрямоване на обєкт трудової діяльності.
(Дмітрієва) – Психологія праці вивчає закономірності динамічної рівноваги в системі людина як субєкт діяльності – професійне середовище . Людина в цій системі виступає як субєкт праці, який є сплавом властивостей особистості і індивіда (здібності, професійний досвід, мотивація, робочі стани)
Обєкт:
(Пряженіков) – конкретний трудовий процесс, нормативно заданий, що включає предмет праці, засоби, знаряддя, мету, задачі, правила виконання і умови організації, соціально-психологічні умови, мікрокліматичні умови, управління.
Объект псих. труда: человек как участник процесса создания материальных и духовных ценностей.
Предмет псих. труда: психологические закономерности трудового процесса, особенности личности, субъекта труда в их взаимосвязи со средствами и условиями деятельности.
Основна мета психології праці - це гуманізація трудової діяльності особистості та підвищення її ефективності.
Гуманізація означає, передусім, підвищення рівня змістовності праці в умовах її спеціалізації, створення умов для різнобічного розвитку особистості у праці, зокрема, її здібностей, для самоактуалізації творчого, продуктивного потенціалу особистості і, разом з тим, - профілактику перевтоми та професійних захворювань, попередження виробничого травматизму і професійної деформації особистості.
7. Умови рівноваги в системі «суб'єкт праці - професійне середовище».