Сфери людської активності: 1) професійна сфера; 2) Дозвільнева діяльність; 3) Сімя.
Формальне і неформальне спілкування пронизує ці сфери. Дозвілля – це сфера компенсації втрачених можливостей в професійній діяльності. Дозвільна діяльність – більш піднесена діяльність. Коли людина включається в проф.діяльність вона обов’язково повинна вбачати сенс свого перебування в ній.
2. Психологічний аналіз праці та її основні види.2.1.Основні моменти праці:Доцільна діяльність Предмет праціЗасоби (знаряддя) праці Результати (продукти) праці2.2. Основні характеристики праці. Праця (по Е. А. Климову) – це функціональна психологічна система, яка характеризується такими ознаками:-Свідоме передбачення соціального цінного результату.-свідомлення обов»язковості досягнення соціально фіксованої мети.-усвідомлений вибір застосування, удосконалення чи створення засобів, знарядь праці.-усвідомлення міжлюдських, виробничих залежностей, відносин (живих та «опредмечених»).2.3.Праця виконує ряд функцій: Функція виробництва споживних вартостейОрганізація виробництваЗабезпечення і підготовка виробництваФункція збереження продукції функція охорони навколишнього середовища.
2.3. Класифікація видів праці. Систематизувати форми праці можна за різними особливостями компонентів трудової діяльності.
За предметом і продуктом праці:
1. за відомчою продукцією.
Ручна праця.
Механізована праця
Автоматизована праця.
2. за ступенем витрат робочої сили:
легка, тяжка праця.
Розумова і фізична праця
Сенсорно-напружена праця.
Кваліфікована некваліфікована праця
Одноманітна різноманітна праця
Монотонна немонотонна праця
Проста складна праця
Малозмістовна високо змістовна праця
Творча нетворча праця
Цікава нецікава праця
Безпечна небезпечна праця.
Професійна трудова діяльність тісно пов’язана із навчальною діяльністю і побутовою діяльністю.
3. Основні методологічні принципи психології праці.
Визначимо основні інші принципи психології праці:
-принцип історизму (всі результати досліджень повинні розумітися в їх конкретному суспільно-історичному значенні);
-принцип науковості (дозволяє використовувати закономірності загальної психології для підвищення якості і полегшення трудової діяльності, для більш успішного професійного навчання і виховання, обґрунтування вибору професії та ін);
-принцип єдності теорії і практики або теоретичного і практично-прикладного дослідження (у результаті досліджень і заходів може покращуватися не лише трудова діяльність, але й особистісні якості.
2. Можливості, обмеження та правила застосування метода експертних оцінок у психології праці.
Термін «експертний метод» об'єднує велику групу процедур, заснованих «на переробці евристичної інформації, отриманої від фахівців». Прихильники цього методу спираються на інтуїцію, досвід і значення людини в тій області, в якій цю людину можна вважати фахівцем. Досвід і знання експертів не можуть бути повною мірою формалізовані, але, безумовно, вони представляють безсумнівну цінність при вирішенні завдань ІПП. На жаль, при вирішенні складних завдань ІПП, де доводиться мати справу з великою областю даних, підбір експертів сам по собі представляє завдання значної складності.
При отриманні експертних оцінок прийнято розглядати наступні етапи:
- формулювання мети роботи та набору альтернативних варіантів оцінюваних подій;
- формування експертної групи відповідно до мети роботи;
- формування правил роботи експертної групи у відповідності з певними принципами;
- формування правил вироблення колективного судження групи;
- формування правил оцінки компетентності експертів;
- проведення експертного опитування та корекція колективного судження груп.
До числа основних принципів побудови системи експертних оцінок відносять:
- Обмеження різноманітності суджень експертів за рахунок вирівнювання інформаційної неоднорідності, притаманної експертній групі, на етапі формування кожним експертом власної моделі причинно-наслідкових зв'язків аналізованого явища;
- Обмеження різноманітності суджень експертів за рахунок ітеративного підходу до формування колективної думки групи, періодично уточнюється на основі надходження нової-інформації із зовнішнього середовища;
- Забезпечення циркуляції інформації без спотворень всередині експертної групи за рахунок створення сприятливого психологічного клімату;
- Кількісну вимірюваність оцінюваних явищ, що характеризується стійким набором ознак, стан яких можуе бути позначений деякими числами.
Наведений перелік етапів і принципів експертного методу свідчить про необхідність проведення значної підготовчої роботи перед його безпосереднім використанням. Аналіз літератури показує, що основна увага зараз звертається на математичну обробку експертних оцінок. Центральне питання тут - формалізація ступеня узгодженості думок експертів, яка визначається коефіцієнтом узгодженості. Цей коефіцієнт служить мірою величини існуючої невизначеності і ступеня достовірності отриманих кількісних оцінок. Для отримання коефіцієнта узгодженості використовується процедура, що включає ранжування об'єктів, обчислення коефіцієнтів рангової кореляції по Спірмену і Кендаллу для оцінки узгодженості думок двох експертів, оцінку значимості коефіцієнтів рангової кореляції, обчислення коефіцієнтів згоди, що оцінюють узгодженість висловлювань експертів про «ранжування об'єктів за цією ознакою. Використовуються також процедури непараметричної статистики.
Важливе значення має і оцінка ступеня компетентності експертів у досліджуваній-проблемі. Для цієї оцінки може бути використаний коефіцієнт рангової кореляції рядів думок експертів. Оцінка компетентності може бути також уточнена за допомогою процедури типу «іспит» та тренувальних ігор.
Для отримання суджень експертів в максимально систематизованой формі необхідно ставити їм чітко певне завдання. Існує кілька методів збору експертних висновків.
1. Ранжування. Кожного експерта просять проранжувати ряд критеріїв: присвоїти 1-е місце критерієм, що має найбільшу важливість, 2-е - наступного за важливістю критерієм і т. д.
2. Метод безпосередніх оцінок. Критерії розташовуються за шкалою від 0 до 10. Експерта просять провести лінію від кожного критерію до відповідної точки на шкалі (к точке ваги). Допускається вибір дрібних(дробь) і рівних значень.
3. Метод неповного парного порівняння I. Критерії зводяться в спеціальну матрицю і нумеруються. Експерт вказує в кожній клітині матриці, що є перетином рядків, в які вписані найменування порівнюваної пари критеріїв, номер більш значущого критерію. Наприклад, якщо в клітці 1-2 стоїть число 1, то це значить, що критерій 1 важливіше критерія 2.
4. Метод неповного парного порівняння II. Дається перелік усіх можливих пар критеріїв. Кожен критерій порівнюється з кожним з решти єдиним чином. Експерт обводить кружечком той член пари, який він вважає більш значущим.
5. Метод повного парного порівняння. Даний метод відрізняється від розглянутого вище методу подвоєнням переліку пар критеріїв, тобто разом з парою А-Б у переліку є і пара Б-А, що виключає появу помилок.
6. Метод послідовного порівняння (метод Черчмена). Експерт виконує наступні перетворення: ранжує критерії за ступенем їх важливості; присвоює значення Vi = l, 0 найбільш важливому критерію, а решті-значення (Vi) від 0 до 1 відповідно до ступеня їх важливості; вирішує, чи є критерій з оцінкою 1,0 більше важливим, ніж усі інші разом взяті.
Всі ці методи в рівній мірі придатні для відбору експертних висновків, але метод ранжування вимагає менших витрат часу. Кожен з методів має свою процедуру обробки отриманих даних для зведення їх до єдиної шкали.
3. Роль дозвілля у житті людини.
Дозвілля – це сфера компенсації втрачених можливостей в професійній діяльності
Психологічна функція дозвілля розподіляється на три підфункції: розвага, розвиток особистості та відпочинок. Відпочинок вважається головною складовою сучасного дозвілля, оскільки за останні десятиріччя значно зросло нервово-психологічне навантаження в процесі праці, професійного та ділового спілкування, телекомунікацій, користування транспортними засобами. Відпочинок дає можливість розрядки, спокою і свободи від різного роду обов’язків. Розвага поширює і доповнює відпочинок, надає йому більш динамічного змісту, стає джерелом миттєвого забуття туги, занурення в гру. Гра розглядається як важлива складова розваги, набуває значення основної функції дозвілля, що сприяє становленню міжособистісних стосунків незалежно від соціального статусу індивіда. Про це, зокрема, свідчить процес демократизації традиційних елітарних видів дозвілля.
Наступною функцією дозвілля є функція особистісного розвитку. Вона передбачає не лише орієнтацію людини на інтелектуальний, художній, фізичний розвиток у вільний час, але й наявність цілком свідомої потреби в цьому розвитку. В сучасних умовах реалізаціїя цієї функції відбувається в декількох напрямах:
· в культурно-просвітніх установах - клубах, культурно-просвітніх центрах, будинках культури, бібліотеках, музеях та парках — шляхом оновленням форм і технологій діяльності;
· в межах додаткового (факультативного) компоненту навчальних планів традиційних освітніх закладів — на заняттях гуртків, студій, спортивних секцій;
І нарешті ми звертаємось ще до однієї, але конче важливої функції дозвілля - економічної. Вона сформувалась під впливом соціально-економічних зрушень, які відбувались в розвинених країнах світу у другій половині ХХ-го століття і вплинули на всі сфери людської життєдіяльності, не обминувши й феномен дозвілля. Йдеться про інтенсивний розвиток процесу скорочення робочого і зростання обсягу вільного часу, створення сучасної індустрії дозвілля, що призвело до масового споживання дозвілля й довело його економічну прибутковість. Втратили силу раніше популярні положення про працю і дозвілля як взаємовиключні сфери людської життєдіяльності, уявлення про непродуктивність дозвілля в економічному сенсі. Внаслідок означених факторів індустрія дозвілля за прибутками міцно увійшла до першої десятки прибуткових галузей світової економіки і посідає в різних країнах від 3-го до 9-го місця.
4. Психологія праці як галузь психологічного знання про працю та працівників.
На думку Є. А. Клімова, психологія праці це «система психологічних знань про працю як діяльность і про працівника як її суб'єкта».
Психологія праці - галузь наукової психології, яка вивчає людину як суб'єкта (активного організатора та учасника) трудової діяльності в різних предметних і соціальних умовах.
Психологія праці включає такі основні розділи:
1. Психологічний аналіз трудової діяльності або психологія професій.
2. Професійний відбір та розстановка кадрів.
В свою чергу, професійний відбір включає:
-професійну орієнтацію;
-професійне консультування;
-професійний відбір;
-професійна адаптація; професійна реабілітація.
3. Професійна підготовка кадрів.