3. Масовість охоплення учнів різними видами позаурочної діяльності.
4. Суспільно корисна спрямованість роботи молодших школярів.
5. Ознайомлення учнів із виробництвом, технікою.
6. Чітка організація в роботі, дотримання розкладу занять і намічених планів.
7. Розвиток творчої активності, конструкторських здібностей.
8. Широке використання ігрових елементів, емоційне насичення занять.
У початкових класах використовуються різні форми організації позакласної роботи. Найчастіше їх ділять на масову, групову та індивідуальну. До масових форм (рамки, ігри, конкурси, вікторини) можуть залучатися відразу учні кількох класів. Групова форма передбачає об’єднання невеликої кількості дітей (12-15 чол.), які тривалий час працюють у певному напрямі. Найтиповішим прикладом є гуртки. Використовуючи рекомендації вчителя, молодші школярі можуть і самостійно працювати над виготовленням технічних об’єктів і наочних посібників, індивідуально вишивати, випилювати, вирощувати рослини та вести інші види робіт. Учитель повинен керувати індивідуальною роботою, вибирати для дітей трудові завдання, враховуючи їх інтереси й нахили, а також можливість забезпечення необхідними інструментами й матеріалами. Провівши вступне інструктування і допомігши дітям у правильному виборі конструкції виробу, вчитель має бути переконаним, що молодші школярі самостійно справляться з роботою.
Іноді через об’єктивні причини учні не можуть на уроці виконати до кінця передбачене програмою завдання. Тому його завершення в домашніх умовах може бути доручено деяким дітям як індивідуальна робота. Для цього потрібно кожного детально проінструктувати, як простіше і краще це зробити.
2. Організація гурткових занять
Основною груповою формою позакласної роботи є гурток. Це добровільне об’єднання учнів, які проявляють інтерес до певного виду практичної діяльності чи техніки. Тривалий час технічні гуртки були прерогативою учнів середніх і старших класів. Офіційний статус для молодших школярів вони отримали починаючи з 80-х років. Видана в 1982 році програма гуртка початкового технічного моделювання стала поштовхом для розвитку технічної творчості дітей у всіх школах. Сьогодні існують гуртки з праці під різними назвами: “Умілі руки”, “Майстерня чудових саморобок”, “Фабрика сувенірів”, “Зроби сам”, “Юні умільці”, “Золоті пальчики”, “Робимо самі – граємося з друзями” та ін. Назва гуртка має бути цікавою та привабливою для дітей, своєрідною рекламою його роботи.
Працюючи в гуртках молодші школярі стають активнішими, інтелектуально розвиненішими, більш майстерними у виконанні трудових операцій. У них розширюється політехнічний кругозір, знання про різні матеріали та способи їх обробки, а також про інструменти й правила роботи з ними, вдосконалюються трудові уміння, виховуються самостійність, бажання працювати й допомагати іншим, розвиваються інтерес до техніки, ініціатива, закріплюються й поглиблюються знання, отримані на уроках трудового навчання, математики, природознавства й образотворчого мистецтва.
Реалізація перерахованих вище завдань залежить у першу чергу від керівника гуртка, його професійної підготовки, знань у галузі техніки, практичного досвіду в конструюванні моделей. Учитель має виявити інтереси й нахили дітей, вивчити їхні можливості й дати поради щодо участі в одному з гуртків.. Крім того, він повинен правильно вибрати напрям роботи, враховуючи при цьому не лише побажання учнів, але й свої можливості, а також умови школи.
Робота зі створення гуртка починається з підготовки матеріально-технічної бази: визначення приміщення для занять із відповідними меблями, пошуку можливості забезпечення всіх учнів необхідним обладнанням, наочними посібниками. Приміщення має бути просторе, світле, за своїм оформленням, по можливості, відрізнятися від класної кімнати. У ньому повинні бути шафи для зберігання інструментів та матеріалів, стелажі з експонатами: кращими виробами, моделями різних машин, дитячими іграми. Замість індивідуальних місць посередині приміщення може стояти один великий стіл, розмістившись за яким, учням зручніше спостерігати за дослідами чи прийомами роботи, що демонструє вчитель, за працею своїх товаришів, зручніше допомагати один одному, організовувати групову діяльність. На заняттях гуртка діти мають себе почувати вільно, не боятися підійти до вчителя, запитати поради в сусіда. Не варто забувати про індивідуальний підхід і розвиток самостійності в учнів.
Комплектувати гурток найкраще по класах. Якщо дітей, що бажають працювати в ньому, з одного класу буде від 10 до 16, то він створюється на базі цього класу. В іншому випадку в гурток залучаються учні з паралельних класів. Діяльність керівника не регламентується рамками пропонованих програм. Він може вносити в них зміни, скорочувати матеріал з однієї теми, збільшувати з іншої, виключати якісь теми або вносити свої. Найкраще, коли кожен керівник складає власний календарний план, який після затвердження дирекцією школи набирає відповідної чинності. Зразок календарного плану гуртка початкового технічного моделювання ми пропонуємо в додатку. Він складений із врахуванням досвіду роботи творчо працюючих вчителів м. Рівного.
Календарний план протягом року може змінюватися, якщо у дітей буде виникати інтерес до тих чи інших питань, бажання виготовляти не передбачені раніше моделі. На кожному занятті учні повинні дізнаватися про щось нове, цікаве. За своїми віковими особливостями вони не можуть довго сприймати теоретичний матеріал, виконання одноманітних трудових операцій їм швидко набридає.
Після того, як склад гуртка укомплектований, треба провести збори батьків, на яких варто дізнатися про характер їхньої трудової діяльності, познайомити з основними завданнями гуртка. Це дасть можливість при потребі залучати батьків до створення матеріальної бази, організації екскурсій, проведення зустрічей із людьми різних професій, а також самих занять.
Вчителеві треба пам’ятати, що робота в гуртку – це серйозна праця для молодших школярів, яка вимагає організованості, дисципліни, певних вольових зусиль для подолання труднощів. Формуванню цих якостей сприяє систематичне проведення занять, найкраще один раз на тиждень у визначений день і час, щоб діти усвідомили, що якщо заняття пропускати, то ніколи не буде добрих результатів. Тривалість роботи – від 60 до 90 хвилин, завдання за обсягом і складністю має бути таким, щоб учні вчасно встигали з ним справитися.
Вчитель повинен постійно турбуватися про створення умов для успішної діяльності молодших школярів. Якщо діти будуть переживати почуття задоволення від досягнутих результатів, то намагатимуться працювати ще краще, у них виникатиме інтерес до нових знань, необхідність самовдосконалення. Прагнення дітей треба підтримувати, навіть незначні їхні успіхи – схвалювати. Будь-яким зусиллям учня можна дати таку оцінку: “Цю роботу ти виконав краще, ніж попередню. Старайся і наступного разу зможеш виконати завдання бездоганно”. Постійні докори та вияв незадоволення діями окремих учнів породжують у них зневіру в свої сили, вбивають бажання працювати, інтерес до занять.
Підготовка керівника до занять полягає насамперед у чіткому визначенні завдань, як освітніх, так і виховних і розвивальних. Крім розширення політехнічних знань та вдосконалення трудових умінь треба вчити дітей аналізувати, порівнювати, виділяти головне, робити правильні висновки, розвивати настирливість у подоланні труднощів, цілеспрямованість, інтерес до техніки, виховувати почуття прекрасного, культуру праці.
Потім визначається зміст кожного конкретного заняття і вибирається виріб, який мають виготовляти учні. Він повинен бути привабливим і доступним, викликати у дітей інтерес, мати суспільно корисну спрямованість, сприяти розвитку творчої ініціативи, фантазії, конструкторсько-технічних здібностей. До основних об’єктів праці гуртківців можна віднести моделі та макети різних машин, іграшки, сувеніри для дітей дитячого садка, прості навчальні посібники для уроків трудового навчання, мови, математики. Незважаючи на те, що діти швидше хочуть бачити результати своєї праці, не варто їм рекомендувати для виготовлення прості й примітивні вироби, бо інакше втратять інтерес до занять, не навчаться долати труднощі. Педагог заздалегідь готує до кожного заняття наочність, добирає діафільми, слайди, таблиці, турбується про забезпечення всіх учнів необхідними матеріалами й інструментами, чітко продумує зміст бесіди чи розповіді, намагається передбачити можливі помилки й застерегти від них учнів.
Під час занять керівник постійно стимулює розумову й трудову активність молодших школярів, заохочує їх до висловлювання різних, іноді навіть фантастичних ідей, пошуку нових способів розв’язання завдань. Він повинен вірити в сили і можливості дітей, допомогти їм знайти улюблену справу, правильно спрямувати їхній ентузіазм.
На підсумкове заняття гуртка варто запросити батьків, підготувати виставку дитячих робіт із демонстрацією найбільш цікавих виробів. Тут же можна провести сюжетно-рольову гру з виготовленими моделями, конкурс чи змагання. Найбільш активних гуртківців варто відзначити. На закінчення дітей треба познайомити з гуртками, які функціонують у школі та в позашкільних виховних закладах, порекомендувати учням у наступному році взяти участь в одному з них.
3. Масові форми позакласної роботи
Молодші школярі охоче беруть участь у всіх виховних заходах, які проводяться в позаурочний час. Спільна робота з підготовки й організації ранків, свят, конкурсів, змагань, виставок зближує дітей, їхнє спілкування стає цікавішим і різноманітнішим. Масові форми позакласної роботи сприяють поглибленню політехнічних знань учнів, вихованню у них позитивного ставлення до праці, розвитку самостійності, ініціативності, мають широкі можливості для залучення дітей до технічної творчості. Зміст заходів передбачає ознайомлення молодших школярів із сучасною технікою, історією винайдення машин, трудовою діяльністю людей, різними професіями, працею винахідників і раціоналізаторів. Учні мають можливість удосконалити свою трудову підготовку, випробувати власні сили в моделюванні технічних об’єктів, виготовленні різних виробів.
У початковій школі накопичено значний досвід проведення масових заходів із праці й техніки.
1. Бесіди. Практично на кожному уроці трудового навчання передбачені короткочасні бесіди про матеріали та їх виробництво, працю людей різних професій, машини та їх значення в народному господарстві. Однак, враховуючи дитячу зацікавленість, досить часто виникає потреба розширити зміст бесід. Вони за своєю тривалістю не вписуються у структуру уроку, тому проводяться в позаурочний час. Педагогічна ефективність бесіди зростає, коли вчитель використовує наочний матеріал. Наприклад, перед вивченням у третьому класі теми: “Літаючі моделі. Виготовлення з цупкого паперу планера” вчитель розповідає дітям про розвиток авіації, внесок у цю справу України, демонструє різні види літаків, починаючи з літаків А.Ф. Можайського і братів Райт (США) і закінчуючи найбільшими у світі вантажно-транспортними літаками “Антей”, “Руслан” і “Мрія”, розробленими Київським конструкторським бюро О.Антонова і виготовленими на українських авіазаводах.
Змістовні, емоційно насичені бесіди з яскравою наочністю підвищують у молодших школярів інтерес до практичних занять. Особливо ефективними вони стають тоді, коли діти заздалегідь готуються до них, самостійно ознайомлюючись із матеріалом за літературними джерелами. Читання науково-популярної літератури, газет, журналів, крім розширення й поглиблення знань учнів про працю людей, техніку, сприяє розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню високих моральних якостей. Зараз у нашій країні для дітей видається багато книг енциклопедичного характеру, крім цього, молодшим школярам можна рекомендувати для читання такі журнали: “Барвінок”, “Малятко”, “Пізнайко”, “Почемучик”, “Чомусик”.
2. Усні журнали. Це цікава форма виховної роботи, яка дозволяє залучити до підготовки й організації весь клас, надати проведенню захоплюючого характеру. Тему усного журналу вчитель визначає разом з дітьми, з їх активною участю. Добираються теми і зміст кожної сторінки, розподіляються доручення між окремими учнями та групами дітей. Школярі намагаються добре підготуватися й продемонструвати, що вони знають та уміють. Діти, виявляючи власну ініціативу, оформляють сторінки журналу (окремі листи), виконують малюнки, готують сценки, розповіді за картинками.
Тематика усних журналів може бути різноманітною. Це і “Дорогі дрібниці”, де на конкретних прикладах показується, що нам дає економія і бережливість, і “Як хліб на стіл прийшов”, і багато інших.
Після заходу листи, які ілюстрували й доповнювали розповіді учнів, скріплюються і отримують тематичний журнал.
3. Екскурсії. У початкових класах екскурсія є однією з найважливіших форм розвитку політехнічного світогляду дітей, ознайомлення з трудовою діяльністю людей, різними професіями, технікою, технологічними процесами. У ході її проведення учні можуть виявляти для себе нові об’єкти для спостереження, отримувати цінну інформацію, яка допоможе обрати напрям гурткової роботи. Під час екскурсії молодші школярі зустрічаються з цікавими людьми, передовиками виробництва, надають посильну допомогу підприємству, збирають матеріали, з яких на уроках трудового навчання виготовлятимуть різні вироби. Екскурсії, що проводяться в позаурочний час, повинні бути більш емоційними, цікавими, мати привабливу тематику, їх треба планувати на кращі підприємства, у зразкові господарства, щоб діти не бачили порушення трудової дисципліни, несумлінне ставлення дорослих до збереження суспільної власності.
Добре, коли до екскурсії здійснюється попередня підготовка усього класу. Учні під керівництвом учителя збирають матеріал про те підприємство, яке мають відвідати. Вони від своїх батьків дізнаються про значення цього виробництва, продукцію, яка виробляється на ньому, основні технологічні процеси, добирають вирізки з газет, малюнки, можуть попередньо зустрітися з людьми певних професій.
4. Не всі школи мають можливість безпосередньо ознайомити учнів з тим чи іншим виробництвом. Тому дедалі більшого набуває значення показ діафільмів і кінофільмів. Перед демонстрацією вчитель проводить невелику бесіду, в якій пропонує дітям звернути увагу на найважливіші моменти. Під час демонстрації можуть даватися короткі пояснення деяких кадрів, що вимагає від вчителя попереднього перегляду та відповідної підготовки. Після закінчення кінофільму чи діафільму проводиться заключна бесіда, робляться висновки, учні отримують відповіді на поставлені запитання.
5. Конкурси та вікторини є цікавим видом позакласної роботи і мають для дітей велике значення. Вони викликають у молодших школярів інтерес до оволодіння новими знаннями, удосконалення практичних умінь, розвивають активність, самостійність, цілеспрямованість. Колективно відбираючи вироби, учні вчаться критично ставитися до оцінки результатів своєї праці та праці товаришів.
Конкурси і вікторини можуть бути як складовою частиною інших заходів, надаючи їм ігрового захоплюючого характеру, так і самостійною формою занять. У цьому випадку до них треба готуватися заздалегідь. Діти читають рекомендовану літературу, готують наочні посібники, виготовляють різні вироби, малюють плакати, гарно оформляють приміщення. Тематика конкурсів може бути різною. Наприклад, виготовлення іграшок для класної ігротеки, обладнання для уроків природознавства, лічильного матеріалу з математики для першокласників, ялинкових прикрас, моделей технічних об’єктів тощо. Назви конкурсів і вікторин мають бути такими, щоб приваблювати увагу дітей. Наприклад, “Усе уміє, все він може, в кожній справі допоможе” (про важливість електричного струму), “Які чудові наші руки”, “Хто допоможе Незнайкові?”, “Професії від А до Я”. “Швейний цех” та ін.
При підготовці та проведенні конкурсів і вікторин треба потурбуватися, щоб зміст матеріалу був цікавим для дітей, відповідав їх віковим можливостям, щоб у цих заходах брали участь найбільше учнів, об’єктивно підбивалися підсумки й нагороджувалися переможці.
6. Часто після завершення конкурсів організовуються виставки учнівських робіт, які є результатом їхньої творчої діяльності. Виставки можуть влаштовуватися до різних заходів, знаменних дат, а можуть діяти й постійно, протягом року. Найчастіше їх учасниками є гуртківці,хоча можуть бути й усі учні початкових класів.
Виставки – це один з найефективніших наочних засобів пропаданди технічної творчості дітей, результат, що характеризує стан конструкторської діяльності молодших школярів на уроках трудового навчання і в позаурочний час. У процесі підготовки до виставки вибираються кращі вироби, оформляється приміщення, навчаються екскурсоводи. Приміщення має бути світлим і просторим. Столи з експонатами розташовані так, щоб можна було вільно оглянути будь-яку модель і продемонструвати її в дії. На кожен експонат заготовляють табличку, на якій вказують назву роботи, прізвище автора і керівника, клас, в якому навчається виконавець, коротку анотацію виробу. Стенди і плакати вішають на стінах. На виставці необхідно мати книгу відгуків, яка допоможе врахувати думку школярів при підбитті підсумків і визначенні переможців.
7. Ігри. У грі дитина невимушено залучається до різних видів діяльності, граючись, збагачується знаннями і звичками правильної поведінки в суспільстві, виявляє самостійність, вчиться знаходити вихід із певних обставин, переживати, має змогу виявити свої емоції. Часто виникають такі ситуації, коли дитина має перебороти свої недоліки, стати лідером чи підкоритися волі інших, повчитися у своїх товаришів, щоб досягти бажаного результату.
Елементи гри можуть включатися у всі форми позакласної роботи і проводитися самостійно. Умовно їх ділять на чотири групи:
а) ігри на сюжети із життя дітей – у сім’ю, їдальню, школу. Тут діти наслідують дорослих, відтворюють їхню поведінку, імітуючи трудові дії, які вони спостерігали раніше;
б) ігри на професійні сюжети – у пошту, магазин, лікарню, ательє. Діти виконують ролі листоноші, продавців, лікарів, водіїв, будівельників, кравців, залучаючись до професійної діяльності дорослих;
в) цікаві ігри, які розвивають у дітей спритність, кмітливість, швидкість реакції. До них можна віднести такі: “Назви правильно”, “Естафета з виконанням трудових завдань”, “Кращий будівельник” та ін.
г) настільні ігри, інвентар для яких може бути виготовлений дітьми. Це головоломки, кубики, електрифіковані іграшки, електровікторини.
8. Як підсумок роботи молодших школярів на уроках трудового навчання і в позаурочний час доцільно організовувати змагання з паперовими моделями планерів на дальність їх польоту чи точність приземлення, кордовими моделями літаків, демонструючи фігури пілотажу, плаваючими засобами з гумомоторами, електрифікованими моделями автомобілів. Для участі в змаганнях учні готуються заздалегідь, комплектуються команди, визначаються судді. Після змагань підбиваються підсумки та визначаються переможці.
9. Дитячі свята і ранки є ніби інтегрованою формою усіх попередніх заходів.
Під час їх організації здійснюється огляд трудових досягнень молодших школярів, проводяться конкурси, вікторини, змагання, виставки, ігри. Учні зустрічаються з цікавими людьми. Часто свята проводяться у вигляді інсценованої виставки, що дає дітям великий емоційний заряд, викликає у них доброзичливий настрій до всіх учасників і спонукає брати активну участь у конкурсах, змаганнях. Тематика свят і ранків може бути різноманітною. Наприклад: “Слава труду і умілим рукам”, “Хліб – наше багатство”, “Усі професії важливі”, “Птахи – наші друзі” та ін.
До їх підготовки треба залучати максимальну кількість учнів, раціонально розподіливши між ними обов’язки, старшокласників, батьків, які допоможуть зібрати змістовний матеріал, хорошу наочність, фрагменти кінофільмів, запросити людей різних професій, учасників подій. Саму підготовку можна поділити на кілька етапів:
а) вибір теми залежно від інтересів дітей і мети заходу;
б) визначення змісту ранку, його сценарію;
в) безпосередня підготовка до свята: розподіл обов’язків, ролей, підготовка наочності, ознайомлення з відповідною літературою, добір загадок і приказок, конструювання моделей, оформлення приміщення;
г) проведення заходу (тривалість не більше 1-ї години);
д) підбиття підсумків, оцінювання виконання учнями різних завдань;
е) педагогічний аналіз проведеного заходу (реалізація мети й поставлених завдань, успіхи, недоліки, помилки).
У педагогічній літературі описана методика підготовки і проведення багатьох із перерахованих вище заходів, наведені сценарії ранків і свят. Вчитель може скористатися журналами “Початкова школа”, “Начальная школа”, книгами: Георгиевский В.А., Шитикова Л.И. Проведение праздников в начальных классах: Из опыта работы. – М., 1982; Глущенка А.Г. Трудовое воспитание младших школьников во внеклассной работе. – М., 1985; Минскин Е.М. От игры к знаниям: развивающие и познавательные игры младших школьников. – М., 1982; Развитие технического творчества младших школьников (Под ред. П.Н. Андрианова, М.А. Галагузовой. – М., 1990.
4. Організація суспільно-корисної, продуктивної праці
Державна національна програма “Освіта” одним із найважливіших завдань розбудови української школи вважає розширення політехнічного світогляду учнів, їх трудового досвіду, формування в них навичок самообслуговування та умінь, необхідних для залучення до продуктивної праці, виховання у дітей потреби в праці, ознайомлення їх з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності. Реалізувати це завдання можна лише за умови активного залучення учнів, починаючи з початкових класів, у систематичну, добре організовану, посильну для їх здоров’я і віку, справжню суспільно корисну та продуктивну працю.
З метою поліпшення трудової підготовки учнів у 1984 році була прийнята постанова, яка передбачала внесення в розклад уроків суспільно корисної, продуктивної праці (для 2-4 класів – одна година на тиждень). Однак, ні школи, ні країна в цілому не були готові до такого заходу, тому через кілька років постанова втратила своє значення. Незважаючи на це, проблема безпосередньої участі школярів у праці є актуальною і зараз. Адже без особистих фізичних зусиль, практичного досвіду трудове виховання немислиме і нездійснене. Тільки у трудовій діяльності в дитини можна виховати любов до праці, почуття обов’язку і відповідальності, сформувати трудові уміння та навики.
Практика роботи шкіл свідчить, що учні початкових класів можуть брати участь у таких видах праці:
ІІ клас
1. Заготівля опалого листя для підстелення сільськогосподарським тваринам, сіна і гілкового корму для кролів.
2. Збирання аптекарської сировини, насіння декоративних і квіткових рослин.
3. Висівання і висаджування квітів у мікрорайоні, де знаходиться школа. Догляд за ними.
4. Виставлення природоохоронних і протипожежних знаків у місцях відпочинку.
5. Догляд за зеленими насадженнями, кімнатними рослинами.
6. Підгодівля диких птахів узимку.
7. Прибирання від сміття навколишньої території.
ІІІ клас
1. Прибирання решток рослин на шкільній території, в ларку.
2. Вирощування коренеплодів, дворічних декоративних і кімнатних рослин.
3. Найпростіший ремонт одягу.
4. Ремонт книг шкільної бібліотеки.
5. Виготовлення дидактичних матеріалів, ремонт наочності.
6. Оформлення класної кімнати.
7. Виготовлення з паперу пакетиків для ліків (на замовлення аптеки).
ІV клас
1. Виготовлення посилкових ящиків, підставок для пробірок, годівниць для птахів, коробок для дрібних деталей, ящиків для розсади.
2. Збір макулатури.
3. Виконання робіт на замовлення дитячих садків (рухомі іграшки, сувеніри, реквізит для лялькового театру).
4. Підмітання підлоги в класі. Чергування в їдальні
5. Збір огірків, помідорів, моркви та інших сільськогосподарських культур.
6. Продуктивна праця на замовлення деяких підприємств.
Корисні справи учнів не обмежуються лише школою. Якщо дитина бере активну участь у трудових справах школи, а вдома не допомагає старшим, то в її трудовому вихованні будуть серйозні прогалини. У свідомості такої дитини вкорінюється думка, що не обов’язково працювати скрізь, що, наприклад, вдома роботу із самообслуговування за неї можуть виконати дорослі члени сім’ї.
Для молодших школярів можна знайти багато справ, які б вони постійно виконували: ходити в магазин по продукти харчування, допомагати прибирати у квартирі, поливати квіти, мити посуд, допомагати доглядати за домашніми тваринами та ін. Постійні доручення дисциплінують дітей, виховують у них почуття відповідальності, дають можливість відчути себе повноправними членами сім’ї. Трудові завдання варто з часом ускладнювати й урізноманітнювати, щоб вони мали в собі елемент новизни і не набридали дітям.
У міських школах, крім суспільно корисної праці, учні початкових класів можуть брати участь і в продуктивній праці деяких підприємств. Так, молодші школярі СШ № 5 м. Рівного на замовлення виробничого об’єднання “Газотрон” виготовляли решітки для лампочок, що використовуються в ялинкових гірляндах, щоб вони краще зберігалися при транспортуванні. Кожна решітка складалася з 18-ти картонних заготовок, які з’єднувалися між собою за допомогою щілинного замка. Помістивши таку решітку у картонну коробку, в неї можна було покласти 100 лампочок. Визначена норма (10 решіток за урок) виконувалася кожним учнем. Вартість такої праці оцінювалася дев’ятьма копійками.
Діти з великим ентузіазмом виконували замовлення заводу, працювали на уроках трудового навчання, в позаурочний час, усвідомлюючи, що допомагають старшим виконати важливе завдання. Під час роботи вони цікавилися цим підприємством, продукцією, яку воно випускає, окремими технологічними процесами. Клас, поділений на цехи, працював дружно. Деякі учні виконували по дві норми. При підбитті підсумків переможці морально заохочувалися.
Через певний час представники заводу передали учням складені ними решітки, тільки на цей раз у їх секціях були лампочки. Тепер потрібно було лампочку вийняти, вирівняти два металеві провідники, просадити в отвори пластмасового ковпачка і загнути їх із зворотного боку.
Молодші школярі побачили практичне призначення виготовлених раніше решіток, переконалися в необхідності й корисності своєї роботи. Крім розширення політехнічних знань, у дітей виховувалися готовність до праці, відповідальність за доручену справу.
Не менші можливості для організації продуктивної праці мають і сільські школи, в яких є пришкільні ділянки. На них учні вирощують для їдальні деякі сільськогосподарські культури, проводять досліди. Так у школах Дубенського району за кожним класом закріплені свої грядки. Третьокласники знайомляться з ділянкою, планують, що на ній будуть вирощувати. На уроках трудового навчання вони відбирають найкраще насіння квітково-декоративних і бобових рослин, а весною його висівають. У третьому класі учні проводять такий дослід: вплив намочування на проростання квасолі. Вони дізнаються, що намочене насіння дає ранні сходи, швидше росте і в майбутньому цим забезпечується вищий урожай.
Восени четвертокласники збирають квасолю та насіння квітів, готують ділянку до зими. Вони відбирають краще насіння столових буряків, яке навесні висівають, планують досліди, які повинні виявити вплив густоти насадження та майбутній урожай. Діти знають, як обробляти грунт, які вносити добрива, як посіяти насіння, вміють розпізнавати сходи всіх овочевих культур. Вони ведуть щоденник, куди записують результати спостережень за ростом рослин, виявляють шкідників, обліковують результати своєї праці. Учні 4-го класу переконуються, що врожайність проріджених буряків була вдвічі вищою.
Дослідницька робота сприяє не лише закріпленню, а й розширенню знань, розвиває самостійність, творчу активність і потребу трудитися. Вчителі розповідають учням про значення цієї роботи, її важливість для вирощування сільськогосподарських культур. Адже результати дослідів можуть використовуватися при вирощуванні буряків та інших культур як у колективних господарствах, так і на власних городах. Щороку школярі демонструють продукти праці на святі врожаю. Вони гордяться своїми успіхами, у них формуються інтерес і любов до сільськогосподарської праці.
Заслуговують на увагу ще деякі види суспільно корисної діяльності молодших школярів. Подаємо основні пункти плану шефської допомоги однієї зі шкіл Березнівського району дитячим яслам-садку “Казка”.
1. Допомога в упорядкуванні навколишньої території, підмітання, очищення її від снігу.
2. Підготовка ділянок до посіву квітів, планування клумб.
3. Спільний збір насіння квітково-декоративних рослин, висівання їх і догляд за ними.
4. Виготовлення дитячого інвентаря, шпаківень, годівниць.
5. Виготовлення наочних посібників із математики (лічильного матеріалу), ремонт навчальних таблиць.
6. Підготовка кімнат до зими (заклеювання віконних рам тощо.
7. Проведення операції “Живи, книго”. Ремонт книг.
8. Виготовлення атрибутики для сюжетно-рольових ігор “Пошта”, “Пекарня” і ін.
9. Виготовлення рухомих іграшок.
10. Проведення ігор, інсценівок.
11. Виготовлення фігур для настільного театру до казок “Ріпка” і “Колобок”.