4. Якими методами можна діагностувати естетичну обдарованість дитини?

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 10

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

5. Опишіть вияви художньої обдарованості дитини.

6. Поясніть, як можна діагностувати художні досягнення дитини в галузі образо­творчої ДІЯЛЬНОСТІ.

7. У чому полягає професіоналізм педагога у спілкуванні з художньо-естетично об­дарованою дитиною? .

8. Дайте характеристику стратегій педагогічної роботи з обдарованими дітьми; а) при­скорення; б) збагачення.

9. Спрої нозуйте. як допомогти обдарованій дитині відчути себе художником.

10. Знайдіть художньо-естетично обдаровану дитину, вивчітьїї і складіть зразкову інди­відуальну програму для її художньо-естетичного розвитку.

Модуль 5

Вихователь як організатор, супроводжувач і співучасник образотворчої діяльності дітей

5.1. Альтернативні підходи до планування образотворчої діяльності

Значення планування

Формування базису особистісної культури у дошкільнят в процесі за­нять з образотворчого мистецтва багато в чому залежить від грамотного планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.

Планування — це процес визначення конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів та засобів досягнення намічених перспектив на певний відрізок часу.

♦ Ознайомтеся з інструктивно-методичним листом МОН України від 01.10.2002№ 1/9-434 «Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі»// Дошк. виховання. — 2002. — № 10.

У сучасних умовах демократизації і динамічного розвитку освітнього процесу дедалі частіше звучать думки про доцільність вільної організації освітнього процесу без планування і визначення його перспектив. Це при­зводить до хаосу, відсутності системи в роботі, до стихійності, випадковості.

На сьогодні плановість залишається важливим принципом державного уп­равління в різних його галузях, зокрема в освіті. План забезпечує впорядко­ваність, систематичність, перспективність у роботі, дає змогу поступово реа­лізувати завдання розвитку кожної особистості. Інша річ, що час змінює підходи до самого процесу планування освітньої роботи в дошкільному навчальному закладі. Педагогам надається право на творчість у виборі форм планування та програм розвитку особистості, яких нині є значна кількість. Це дає підстави для альтернативного планування освітньо-розвивального процесу. Разом з тим педагогу важливо пам’ятати, що в процесі образотворчої діяльності вирішу­ються не лише завдання мистецького характеру, а й важливі завдання розвит­ку самостійності, активності, творчості особистості, формуються вольові, організаторські, комунікативні риси, зачатки навчальної діяльності та інші.

Принципи планування

Є правила (в педагогіці їх називають принципами), про які варто пам’я­тати і враховувати їх у всіх формах планування. Найпершим з них є визна­чення мети і завдань планування образотворчої діяльності.

♦ Уважно прочитайте Коментар бо Базового компонента дошкільної осві­ти в Україні: Наук.-метод, посів. / Наук. ред. О. Л. Кононко // Дошк. виховання. — 2003. — С. 141—145. Знайдіть визначення мети і завдань естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва зокрема. Отже, головною метою занять з образотворчої діяльності є формуван ня базису особистісної культури дошкільняти, передусім перцептивної культури: естетичних, моральних і специфічних для образотворчої діяль­ності відчуттів (кольору, ритму, лінії, форми, композиції тощо), а також формування особистості як суб’єкта творчості, здатної до самовираження

в різних видах образотворчості. _ .

Педагог вирішує завдання формування естетичної сприйнятливості як базової риси особистості, здатності «приймати», «передавати», «трансфор­мувати» естетичні враження, бути споживачем і творцем культури.

Він керується принципом опертя на зміст розділу «Образотворче мис­тецтво» в одній із варіативних програм, за якою працює дошюльнии на­вчальний заклад. У програмі для кожної вікової групи визначено завдан­ня, які є обов’язковими для виконання, а також наведено приклади тем робіт з малювання, ліплення, аплікації, конструювання. Вони спрямовані на реалізацію програмових завдань. Перелік цих тем не позбавляє вихова­телів та керівників ізостудій можливості пошуку власних оригінальних тем. Саме вони можуть становити надбання та індивідуальну палітру педагогів. Наприклад, вихованці дошкільного навчального закладу № 815 Києва творчо малюють портрети педагогів та співробітників. Приклади оригі­нальної тематики дитячого малювання, ліплення та ідей для декоратив­них робіт свідчать про творчий підхід до організації і планування образо­творчої діяльності. . ,

Принцип цілісності, логічності та інтеграції різних видів діяльності передоа- чає врахуванняу плануванні міжпредметнихта інтегративнихзв язків. План з образотворчого мистецтва узгоджується з іншими розділами програми, особливо з роботою шодо ознайомлення з довкіллям, природою, розвит­ком мовлення, читанням художньої літератури, музичними заняттями, те- атрально-драматизаційною діяльністю та іграми дітей. Різноманітна и змістовна діяльність забезпечує багатство уявлень і створює таку емоційну атмосферу, що актуалізує удитини потребу виразити свої почуття, вражен­ня і настрої в малюнках, ліпленні, декоративній діяльності. Тому, беручись за складання плану на певний період часу, слід з’ясувати, яка освітньо ви­ховна робота планується з дітьми за іншими розділами програми і як можна скористатися набутим дитячим досвідом в образотворчій діяльності.

Пропонуємо вам спробувати встановити міжпредметні зв’язки сфери «Природа» з образотворчим мистецтвом у старшій групі на жовтень місяць,

час золотої осені. .

Принцип інтеграції різних видів мистецтва в художній діяльності дітей за­безпечує більш глибоке проникнення у сутність художніх образів і їхнє творче втілення комплексними засобами різних видів мистецтва (візуаль­ного, музичного, літературного, мімічного, пантомімічного тощо).

♦ Спробуйте накреслити інтегративні зв’язки теми «Малювання пейзажів» у старших групах з ознайомленням з живописом (пейзаж), пейзажною поезією, музичними творами на теми природи.

V плануванні важливо враховувати також принцип взаємозв'язку між самими заняттями з образотворчої діяльності. Його не можна ігнорувати, бо виконання однієї і тієї ж теми різними зображувальними матеріалами може бути умовою розвитку цілісного світосприймання і засобом розвит­ку виразності зображення.

Наприклад, починати навчати зображати нові форми найкраще в техніці ліплення, де образ передається в повній тривимірності (висота, ширина, товщина), потім — в аплікаційній техніці. Тут форма виступає як збірний або цілісний силует, а колір дається у готовому вигляді (кольоро­вий папір). Найскладнішим щодо техніки зображення є малювання, тому воно планується останнім в означеній тріаді. Однак не завжди потрібно дотримуватися саме її у плануванні. Можлива і діада: аплікація і малюван­ня, ліплення і малюванйя, ліплення і аплікація. Тут важливо враховувати, який вид діяльності запланувати раніше, щоб набутий дітьми досвід і вміння можна було використати в наступному. Наприклад, під час зобра­ження теми «Натюрморт» (овочі, фрукти, гриби) у старшій групі для кра­щого засвоєння форм спочатку доцільно запланувати складання натюр­морту з реальних предметів або муляжів, потім ліплення, аплікацію і на­самкінець малювання.

Потрібно також враховувати кількість занять з кожного виду зображу­вальної діяльності в конкретній віковій групі. Ця кількість, як правило, подається в додатках до програм.

У плануванні образотворчої діяльності важливо дотримуватися прин­ципу циклічності: об’єднувати упродовж деякого часу заняття, на яких ви­рішуються певні програмові завдання. Наприклад, малювання візерунків за мотивами петриківського розпису чи української кераміки в старших групах. Цикл занять має певну логіку: ознайомлення з мистецтвом на по­чаткових заняттях, навчальне малювання на наступних, самостійне твор­че складання композицій візерунків для прикрашання ними різних форм і предметів.

Цикли занять можуть об’єднуватися програмовими завданнями і тема­тикою. Наприклад, зображення портрета, пейзажу,

натюрморту, архі­тектурних споруд. Такий спосіб планування дає дитині можливість більш глибоко проникати в характер і способи відображення певної тема­тики.

♦ Ознайомтесь із практикою планування тематичних циклів занять у досвіді педагога Л. Шульги: Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання: конспект лекцій і занять (за матеріалами власного досвіду). — К., 1995. — С. 10—35.

Ви розглянули тематичні цикли на прикладі старшої групи: «Холодна осінь» («Барви пізньої осені», «Осінні дощі», «Останній осінній день»); «Зима» («Барви зими», «Зимовий ліс», «Зима в місті», «Зимовий вечір»); «Весна» («Барви весни», «Кригаскресла», «Весняний пейзаж», «Після гро­зи»); «Літо» («Барви літа», «Здрастуй, літо», «Улісі», «На річці»),

У плануванні можна враховувати також взаємозв’язок завдань з пред­метного, сюжетного і декоративного видів зображень. Вони чітко окрес­лені в усіх варіативних програмах, тому є бажаними для виконання. Так, уміння дітей з предметного зображення (малювання, ліплення, аплікації) важливі для виконання сюжетно-тематичних робіт. Стає зрозумілим, що предметні зображення краше планувати перед сюжетними. Заняття з де­коративних видів зображення можна планувати як самостійні і як складо­ву занять з предметних і сюжетних видів зображення. Наприклад, при­крашання ліпним декором настінної керамічноїтарілки; розмальовуван­ня візерунками українських керамічних іграшок.

Планування роботи з образотворчої діяльності може відбуватися за прин­ципом сезонності. Природа різних пір року, праця в різні сезони, сезонні свята й обряди стають темами дитячих малюнків, ліплення, декоратив­них робіт (виготовлення картин, декорацій тощо). Актуальні враження, якими діти живуть в певну пору року, спостерігають і переживають їх, без особливих утруднень творчо втілюються в їхніх роботах.

Принцип цінності, врахування практичного призначення дитячих робіт, виконаних в образотворчій діяльності, орієнтує на те, що певні теми треба планувати так, щоб вони були виконані дітьми вчасно. Наприклад, на­передодні свят, виставок, днів народження, щоб їх можна було вико­ристати для оформлення запрошень, як святковий або урочистий пода­рунок, декорації, прикрашання групової кімнати, влаштування виста­вок.

Принцип варіювання технік і способів зображення може стати ще одним способом планування. Ознайомлення з новими техніками програми пе­редбачають поступово. Так, в молодших групах важливо передбачати чер­гування малювання фломастерами із зображенням гуашевими фарбами. У старших — техніки гуаші й акварелі, планувати нетрадиційні техніки зображень: монотипію, плямографію, пуантилізм, ниткографію, малюван­ня штампиками з поролону або картоплі та інші.

Основою планування (домінантою) може стати спосіб сприймання дитиною предмета, об’єкта, явища: зображення з натури, за уявою, уяв­ленням, фантазією, з пам’яті.

Принцип врахування положення про типи занять потребує доцільного поєднання повідомлення, закріплення і самостійного застосування дитиною набутого досвіду сприймання дійсності та її зображення. У молодших гру­пах переважають заняття із закріплення матеріалу, бо інформаційно-прак­тичний потенціал дитини невеликий. У міру його збагачення зростає пи­тома вага занять за власним задумом дітей. Уже з середньої групи їх про­водиться 1/3 частина від загальної кількості.

Актуальним є спільне планування роботи обома вихователями, що пра­цюють у групі, і взаємозв’язок, погодженість в роботі керівника ізостудії та вихователями. Дотримання цього передбачає активну підготовчу робо­ту вихователя до занять з образотворчої діяльності. Вона полягає у здійсненні художніх екскурсій, проведенні спостережень, читанні й обго­воренні художньої літератури, перегляді й обговоренні ілюстрацій, мультфільмів, відеозаписів, розповідях про художників, розгляданні кар­тин, скульптур, виробів декоративного мистецтва, закріпленні з дітьми зображувальних технік і правил користування обладнанням та приладдям, організації самостійної образотворчої діяльності, індивідуальній роботі з обдарованими дітьми та дітьми з особливими потребами. Йдеться про дітей, які тривалий час не відвідували дитячий садок, таких, що стали свідками негараздів у сім'ї, нерішучих, сором'язливих, з комплексом мен­шовартості і таке інше.

Відповідно до краєзнавчого принципу у планах знаходить відображення актуальна тематика рідного краю. Наприклад, малювання гірських пей­зажів в Карпатах і лісових на Поліссі, ознайомлення з народними ремес­лами, декоративно-ужитковим мистецтвом свого краю, творчістю місце­вих митців. Приміром, на Київщині — ознайомлення з декоративним ав­торським розписом К. Білокур, М. Приймаченко, Є. Миронової, на Дніпропетровщині — Т. Пати, М. Тимченко, Ф. Панка.

Дотримання принципу науковості забезпечує відповідність змісту планів досягненням психолого-педагогічної науки, актуальним дослідженням в галузі методики образотворчої діяльності, здобуткам передового педаго­гічного досвіду. Реалізація цього принципу потребує від педагога обізна­ності в наукових дослідженнях, практичних педагогічних інноваціях, умін­ня осмислити їх і застосовувати у власній практиці для плідного спілку­вання з дітьми.

♦ Плануючи освітній процес з образотворчої діяльності, пригадайте провідні

принципи дидактики: доступності, повторності, міцності, наочності.

Не варто прагнути уникати повторення однієї теми в різних вікових групах. Завдання їхнього зображення будуть різними! Наприклад, малю­вання візерунка, людини, тварини в молодших і старших групах мають спої мету, завдання, специфіку змісту.

Види планів

У практиці дошкільних навчальних закладів використовуються два види планування: перспективне й поточне.

Перспективне планування визначає завдання і зміст роботи на трива­лий відтинок часу: навчальний рік, півріччя, квартал, місяць.

Річний план роботи дошкільного навчального закладу охоплює всі важливі напрями його функціонування і є результатом творчої думки всіх працівників. З естетичного виховання та образотворчої діяльності в ньому передбачаються заходи щодо поповнення матеріальної бази, облаштування освітньо-розвивального середовища, поліпшення стану освітньо-виховного процесу, виявлення, узагальнення та впроваджен­ня кращого педагогічного досвіду. Наприклад, серед завдань дошкіль­ного навчального закладу на поточний рік можна визначити тему: «Оз­найомлення дітей з образотворчим мистецтвом як основа розвитку їхніх художньо-творчих здібностей». Це завдання реалізується в системі кон­кретних заходів в різних розділах річного плану. Так, у розділі: «Підви­щення рівня фахової майстерності працівників» можна передбачити пе­дагогічну нараду з цієї проблеми, заходи із самоосвіти працівників, се­мінари, семінари-практикуми, консультації, обмін досвідом, ділові ігри, дискусії, майстер-класи. У розділі «Організаційно-педагогічна робота» планується робота з батьками у відповідному контексті: лекції, консультації, відкриті заходи з питань ознайомлення дітей з образотвор­чим мистецтвом, проблем музейної педагогіки. У плані роботи мето­дичного кабінету зазначається: добір науково-методичної літератури, методичних розробок з досвіду роботи щодо ознайомлення дітей з тво­рами образотворчого мистецтва; оформлення тематичних стендів, ви­ставок живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мис­тецтва та дитячих творчих робіт. До здійснення запланованих заходів активно залучаються педагоги з образотворчої діяльності, керівники художніх студій.

До перспективних планів належать також сітки занять з образотворчої діяльності, які складають вихователі різних вікових груп та педагоги з об­разотворчої діяльності терміном на місяць, квартал або півріччя в довільній формі (перелік занять, група, термін проведення, теми) або у вигляді таб- лиць-сіток (тема, мета, замальовки образів).

Часто педагоги з образотворчого мистецтва в дошкільних навчальних закладах проводять заняття та гурткову роботу лише з малювання, а вихо­вателі груп — з ліплення, аплікації, конструювання. Тому кожен планує відповідні види діяльності.

♦ Пропонуємо проаналізувати зміст і варіативні форми (тематична, блоко­ва ) перспективних планів з малювання у старшій групі на півріччя та на рік. Як в них враховано принципи планування ?Якіможна внести пропозиції, ко­рективи? (Табл. 2, 3).

план

(керівник авторського колективу О. Климович, м. Київ)

Для розвитку художніх обдаровань, здібностей та інтересів дітей в до­шкільних навчальних закладах організовується і планується робота худож­ніх студій, гуртків, майстерень. Керівники гурткової роботи переважно складають перспективні плани на навчальний рік і додають їх до річного плану роботи дошкільного навчального закладу.

♦ Ознайомтеся з річним планом роботи студії художнього витинання. Зверніть увагу на характер поглибленого опанування конкретного виду мистецької діяльності дітьми в процесі занять у студії (гуртку). (Див. табл. 4).

Поточні (календарні) плани на щодень складаються також на основі державних або авторських освітніх програм та перспективних планів. До­свідчені педагоги можуть складати їх наодин-два найближчі дні, фахівці- початківці, педагоги образотворчого мистецтва — наодин-два тижні. У ка­лендарних планах відображаються різні форми роботи з образотворчої діяльності: спостереження краси в житті та образотворчому мистецтві, екс­курсії до музеїв і на виставки образотворчого мистецтва, дитяче експери­ментування з художніми та зображувальними матеріалами, самостійна образотворча діяльність дітей, індивідуальна робота з художньо обдаро­ваними дітьми та дітьми з особливими потребами, заняття, робота з бать­ками, оновлення і поповнення розвивального середовища групи художні­ми, зображувальними та наочними матеріалами.

Плануючи спостереження та екскурсії, пов’язані з образотворчоюдіяль- ністю. треба зазначати об’єкт, мету, основні запитання до дітей. У худож­ньому експериментуванні зазначати, яка художня ідея або технічно-зобра­жальна пропозиція буде перевірятися в процесі самостійних досліджень дітей. В умовах розвивального середовища передбачати особистісне та міжособистісне спілкування з мистецтвом, індивідуальні, групові та ко­лективні бесіди на теми образотворчого мистецтва й образотворчої діяль­ності, обговорення матеріалів художніх виставок і творчих робіт дітей,спільну художньо-практичну діяльність педагога і дітей, художньо-технічні хвилинки тощо.

У плануванні занять важливо зазначати вид образотворчої діяльності, тему, мету, матеріали для художньо-творчого зображення, підготовчу ро­боту, хід заняття із зазначенням методів і прийомів у кожній його частині (вступна, самостійна робота дітей, обговорення, аналіз, оцінка, обігру- вання результатів роботи).

Плануючи заняття у різновікових групах, важливо диференціювати зав­дання в меті для кожної вікової підгрупи, а також методи і прийоми на­вчання.

♦ Пропонуємо ознайомитися з плануванням занять у молодших різновікових групах на основі публікації: Доронова Т. Н., Якобсон С. Г. Обучение детей 2—4 лет рисованию, лепке, аппликации в игре (младшая разновозрастная группа): Кн. для воспитателя детского сада. — М., 1992.

У плануванні самостійної образотворчої діяльності дітей педагог час від часу зазначає поповнення, оновлення обладнання в центрі СХД (само­стійної художньоїдіяльності) — зображувальні матеріали, виставки, прийо­ми непрямого керівництва діяльністю (заохочення індивідуальної або гру­пової ініціативи дітей, ігрова та соціальна мотивація їхніх задумів).

У періодиці останніх років з’явилися такі форми планування роботи з образотворчої діяльності, в яких перспективне планування органічно по­єднується з календарним. Плануються не лише заняття, а й робота з озна­йомлення дітей із красою в житті й образотворчому мистецтві як осно­вою збагачення їхніх почуттів, художньо-творчих ідей та задумів.

♦ Ознайомтеся зі змістом такого планування на основі публікацій: Занятия по изобразительной деятельности с детьми 6— 7лет. Примерное планиро­вание // Дошк. воспитание. — 2000. — № 4—12; 2001. — № 1—2.

У методичній літературі є розробки планування комплексних занять з розвитку творчих здібностей дошкільнят. Вони побудовані на ґрунті інте­грації трьох основних видів мистецтв — образотворчого, музичного і ху­дожньої літератури, їхньої взаємодії, яка виступає засобом ампліфікації загального і художньо-творчого розвитку дітей.

Такий підхід до планування є актуальним у старших групах дошкіль­ного навчального закладу, бо забезпечує перспективність образотворчої діяльності в початковій школі, де програма з образотворчого мистецтва побудована на основі інтеграції мистецтв.

♦ Ознайомтеся із планами комплексних занять на основі посібника: Комп­лексные занятия по развитию творческих способностей дошкольников: Методическое пособие. Авторы-составители: Корчаловская Н. В., Посе- вина Г. Д. — Ростов н/Д., 2003.

Оригінальною у зазначеному посібнику є система блоково-тематич­ного планування занять. їхній зміст базується на таких тематичних блоках- циклах: «Світ навколо тебе», «Казки», «Зима», «Цирк», «Я і моє оточен­ня!», «Фантастичне місто», «Літо, ой літо!». Автори радять їх проводити один раз на тиждень у старшому дошкільному віці.

Важливим аспектом шинування є аналіз ефективності реалізації запла­нованої роботи. Він дає підстави для корекції розвитку дітей в образотворчій діяльності, врахування виявів їхніх індивідуальних інтересів та вподобань.

Для того щоб провести такий аналіз, треба уважно стежити за роботою дітей на заняттях, оцінювати їхні судження, ставлення до мистецтва, пе­реглядати виконані зображення, здійснювати діагностичну роботу. Педа­гог планує проведення діагностичних, контрольно-перевірювальних за­нять, на яких використовує творчі завдання, тести на інтелект, уміння, креативність (переважно малюнкові).

Отже, в сьогоденні уможливлюються альтернативні підходи педагогів до планування: свобода вибору видів і форм планів на засадах доцільності, помірності, відповідності обраній стратегіїта державній програмі.

♦ Спробуємо для узагальнення разом визначити:

а) принципи ціанування: систематичність, науковість, інтеграція, домінан­та...

б) способи планування: за принципами, домінантою, індивідуальне, колектив­не...

в) види планування: перспективне, поточне, щоденне...

г) форми планування: календарно-тематичне, блоково-циклічне, план-сітка, система методичних розробок занять.

5.2. Перспективність і наступність в організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі та школі

Перспективність і наступність — принципи неперервності освіти

Неперервність освіти в Україні визначено пріоритетним напрямом її реформування. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні (2001) зазначено, шо вона має забезпечуватися наступністю змісту та коорди на­цією освітньо-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціо­нують як продовження попередніх і передбачають підготовку осіб до мож­ливого переходу до наступних ступенів. Отже, державою задекларовано принципову важливість неперервності освіти у процесі розвитку і станов­лення особистості в її індивідуальній еволюції.

Дошкільна освіта дає старт у шкільне навчання тим, що започатковує готовність усіх сфер особистості дитини до нього як до нової форми її

життєдіяльності. _ ..

Що означає термін «неперервність освіти»? Словник професійної осві­ти визначає це як систему безперервного навчання і виховання для до­сягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуально­го потенціалу як найвищої цінності нації.

Важливими умовами забезпечення функціонування безперервної осві­ти виступає дотримання таких педагогічних принципів освіти, як перспек­тивність і наступність на всіх освітніх ланках.

З погляду взаємозв’язку дошкільної і початкової освіти, перспек­тивність означає погляд вперед, роботу на майбутнє, на перспективу. Це знання вихователями дошкільних навчальних закладів програм першого класу початкової школи, особливостей змісту і методів навчання, вихо­вання та розвитку учнів з метою підготовки дошкільнят до шкільного на­вчання і спілкування в умовах шкільного середовища.

Наступність — це використання, врахування вчителями початкової школи здобутків і досягнень дітей в дошкільній освіті з метою організації природного входження дитини в процес систематичного навчання і ви­ховання, спілкування більш високого гатунку в умовах нового соціально­го середовища. Це знання програм, змісту й методик дошкільного вихо­вання, базових досягнень у розвитку дітей старшого дошкільного віку за різними видами їхньої діяльності та вихованості.

Наступність — це об’єктивна закономірність розвитку всіх життєвих явищ, завдяки якій відбувається безперервний розвиток. Завдяки наступ­ності нові надбання, змінюючи старі, зберігають в собі елементи своїх по­передників.

У розвитку особистості дитини раннього, дошкільного і молодшого шкільного віку також є наступність, зокрема вона виявляється у розвитку творчих здібностей особистості, формування яких є пріоритетним напря­мом в діяльності різних ланок освіти.

Щоб наступністьякзакономірність розвитку творчої особистості відбу­валася, необхідно спеціально створювати умови для творчого розвитку і подальшого навчання в школі.

У дошкіллі з огляду на перспективу шкільного навчання важливо про­ектувати і формувати базові основи творчої особистості, чітко визначаю­чи їх у меті, змісті, формах і методах образотворчої діяльності.

У різні періоди дошкільного дитинства (враховуючи специфіку домі­нантних потреб кожного вікового періоду, провідний вид діяльності, но­воутворення і магістральні лінії розвитку) важливо визначати своєрідні завдання, зміст, методи і форми художньо-творчого розвитку.

Так, провідною в ранньому дитинстві є предметна діяльність, яка сут­тєво впливає на характер образотворчоїдіяльності і можливості особисті- сного розвитку дитини в ній. Образотворча діяльність, що зароджується в ранньому віці, містить риси предметної діяльності: зображення переваж­но предметного характеру, діти намагаються діяти з ними як з реальними предметами, їх цікавить сам процес діяльності, а не її результат і суспільна оцінка.

У дошкільному віці потреби змінюються, дитина більшою мірою зорі­єнтована не на предмет, а на людей, на їхні дії з предметами, на взаємодію і взаємини в людському спілкуванні. Змінюється провідна діяльність, нею стає сюжетно-рольова гра, в якій дитина намагається пізнати сенс діяль­ності дорослих людей, особливості їхніх взаємин. Образотворча діяльність в цей період розвивається за своїми законами і водночас містить соціальні пріоритети. Так, творчий характер діяльності стимулює розвиток найваж­ливішого психічного новоутворення цього періоду — уяви як базової ос­нови творчості, котра є особливо важливою як для гри, так і для образо­творчої діяльності. У цей період в процесі набуття знань, умінь і навичок розвиваються творчі вміння, необхідні для реалізації творчої уяви і задумів.

Значення творчої уяви, що розвивається в дошкільному дитинстві, вкрай важливе для всього подальшого розвитку особистості в більш зрілі роки в різних видах діяльності. Перспективний пріоритетний напрям роз­витку творчої продуктивної уяви в умовах образотворчої діяльності збері­гається і із початковій школі.

Психолог В. Давидов продуктивну уяву, шо домінує в розвитку до­шкільнят, вважає основою творчого мислення молодших школярів. Ці здібності він розглядає як правомірні чинники єдиної лінії творчого розвитку дітей, як основу наступності між дошкільною і шкільною ос­вітою. .

У процесі навчання в учнів початкової школи формується новии

спосіб креативного пізнання світу — теоретичне мислення, що відбу­вається у формі абстрактних понять. Це дає можливість.учням більш свідо­мо засвоювати принципи, закономірності, технології створення художніх

образів. .

Отже, креативне (творче) мислення молодшого школяра — це якісно новий Відрізок у розвитку творчих здібностей особистості, початок якому дає розвиток продуктивної уяви в дошкільному дитинстві.

Ось чому так важливо, з погляду перспективи розвитку особистості в дошкільний період, розвивати продуктивну уяву дітей як на заняттях, так і в самостійній художній діяльності.

Психолого-педагогічна наука визначає показники готовності дитини до школи в різних сферах її життєдіяльності. У художньо-творчій сфері

дитина-дошкільня:

1) вміє емоційно відгукуватися на вияви естетичного в житті та мис­тецтві, висловлювати власні думки й почуття, судження про красиве в усьо­му навколо неї; .

2) розуміє засоби художньої виразності різних видів образотворчого

мистецтва; .

3) володіє елементарними знаннями про основні види і жанри обра­зотворчого мистецтва, їхні спільні та відмінні риси;

4) вміє давати естетичну оцінку творам мистецтва;

5У вміє самостійно створювати художні образи засобами виразності різних видів образотворчої діяльності та головних технік, малювання,

ліплення, аплікації, конструювання;

6) володіє різними технічними прийомами, технологією роботи з різно­манітними матеріалами:

7) створює зображення за допомогою різних способів сприймання дійсності: за уявою, уявленнями, з пам’яті, за натурою, з натури, за влас­ним задумом; . _и

8) виявляє ініціативу, творчість, самостійність у художній діяльності,

прагне до оригінальних рішень.

♦ Доповніть цей перелік, користуючись власним практичним досвідом, стан­дартом художньо-естетичного розвитку дошкільняти.

Сутність перспективності і наступності в освітній роботі з розділу «Образотворче мистецтво»

Перспективність і наступність в освітній роботі з розділу «Образотвор­че мистецтво» — це реалізація в межах вікових можливостей спільної мети: формування почуття прекрасного, вміння розуміти і цінувати красу в житті і творах мистецтва, розвиток естетичних оцінок і смаків, уяви, фантазії, оригінальності й нестереотипності мислення, художньої творчості в про­цесі художнього пізнавання й опанування світу.

353

_Вотемист^,т_В^ЄГі^{3аЦІ1 ПРОфаМ СУ}'Г^{,ЖНИХ ланок осві}™ ³ розділу «Обоазот- ворче мистецтво» є оптимальне поєднання різних видів художньоїдіяльності -

р дуктивної (відтворювальної) і продуктивної (творчої) на грунті безпосе реднього сприймання світу дитиною та через художні образи у мистецтві г!І Лг ‘1¹"^{ТК0 пр0стежуєт}ься в державних стандартах дошкільної і '

чаткової освіти - змістова лінія «Світ мистецтваТ^Базовом^ компоненті

жав'н(ш^U'™ ^{В Ук}Р^а,НІ (БКДО) та освітня галузь «Мистецтво» у Дер­жавному стандарті початкової загальної освіти (ДСПЗО)

ви н!Г:ГГ^{Ю МЄТ0Ю Худ0жнь}о^естетичного розвитку ДОШКІЛЬНЯТ

вос?іГб=ГГ^{УЛЬТУРИ естетичних} почуттів, розвиток сприйнятли­вості як базової особисті с но і характеристики, що полягає в умінні поий

куль4и^{РеДаВаТИ}’^{,раНСформувати}' ^{а саме} - бути споживачем і творцем

мистептва^ -члятн³^ ^{МЄТУ рОЗВИТОК} особистісно-ціннісного ставлення ло мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх об

скона.іенн^" ^{Вхудожньо_творчій} самореалізаціїта в духовному самовдо-

+ Спробуйте порівняти ці положення стандартів і переконатися що в них ростежується спільна цільова спрямованість суміжних ланок освіти з од­ного боку, на збагачення дітей та учнів досвідом естетичного світовідчут тя через сприймання краси світу й мистецтва, а з другого- на активе залучення їх до самостійної художньої образотворчості

т.в дошТіГноП по°чя Г™ ^{СПІЛЬНИХ піаходів на}Уковців-_Роз_Робників стан ля п- пв дошкільної і початкової освіти до пріоритетного визнання інтегпапійниу

процес,« під час засвоєння субсфери та освітньої г^узТ«М^_Єц™»

З цього приводу в БКДО в Україні зазначається що БазовХомпо-

ни. лГ^ЖНЬ01 °^{СВ1ТИ 1(СФЄРЗ<<}^У^льтУРа»,субсфера«Мистецтво")є“ ним для шкільно, освітньої галузі «Художня культура», в основі якГл^ жить принцип інтеграції різних видів мистецтва. Отже мистецьку діяльність дошкільнят доцільно організовувати за принципом інтеграції (гай мон,иного поєднання на заняттях і в різних житчєвих сигуГшяГ™_ч

пГ_ння^{,,ТЄРаГУРНИХ фрагментів}’ живопису, поезії з виходом на образотво- р пня в різних видах художньої Діяльності: малюванні, ліпленні аплікації ^муз“»> ^мімічних та пантомімічних етюдах) ’^{аші,каші}-

тпп п наголошується, що в основу змісту освітньої галузі «Мистец­

тво» покладено принцип об’єднання різних видів мистецтва та визначен­ні ^к^^{ьтури як} системи скоординованих знань, опанування яких

^{у свідомосгі у}"^нш "^ы““¹ ад ~

МИС^твГдаст^ііГо^пп^{ОВадЖЄННЯ У u}f^K'^JlbHJ' практику комплексу видів мистецтва дасть змогу розширити асоціативні уявлення учнів збагатити

=™Г^ПР"^Я“^аННЯ ‘ .ико„Г™'"

SST сенсорно., емоційної та інтелектуальної сфер особис-

Державні стандарти реалізуються в освітніх програмах. Судити ппоте

ж існує тут наступність, дуже важко. По-перше, тому, що розроблені гііл державні стандарти дошкільної освіти і початкової школи програми пеие

.снує велика кількість варіативних . авторських програм з оригінальни-

354

ми, неординарними підходами до освіти і це створює певні складнощі у їхньому порівнянні.

♦ Спробуймо проаналізувати програми суміжних ланок освіти. Наприклад: Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / Відповідальний редактор 3. П. Плохій. — К, 1991; Программа для средней общеразви- вательной школы. Изобразительное искусство. 1—4 классы / Сост. М. Л. Любарская и др. Одесса—Киев, 1996.

Ви побачили, що загальні підходи до побудови програм (структура), ма­ють багато спільного. Так, виокремлюється розділ «Сприймання краси різних об'єктів і явиш життя й образотворчого мистецтваяк базова основа власної художньо-творчої діяльності дітей та учнів».

У дошкільній програмі розвиток сприймання образотворчого мистец­тва передбачено з четвертого року життя (народна іграшка, декоративно- ужиткове мистецтво, живопис, графіка, скульптура). У програмі першого класу цей розділ відсутній і з’являється лише у другому класі. Отже, про наступність за цим напрямом не можна говорити, бо здобутки дошкіль­ної освіти втрачаються.

Наступності важливо дотримуватися і щодо лінії знань, навичок і твор­чих умінь, які зумовлюють та обслуговують образотворчу діяльність і по­винні бути підпорядковані головній меті — творчому розвитку дитини. Вона має отримати можливість висловлювати свої думки і почуття, став­лення та оцінки в малюнках, ліпленні, аплікаціях. Тому у процесі шкільно­го навчання образотворча діяльність має функціонувати на більш високо­му та усвідомленому рівні. Від учнів вимагається більше самостійності, ініціативи в постановці зображувальних завдань, у виборі цікавих тем та оригі нал ьн их засобів їхнього художнього втілення.

Щодо реалізації принципу наступності — важливо, щоб у процесі шкільного навчання були створені умови для самостійної образотворчої діяльності в позанавчальний час, щоб діти не втрачали можливостей для творчого самовираження, до яких вони звикли в дитячому садку. Най­більш сприятливі умови в цьому плані — в освітніх закладах типу «шко- ла-дитячий садок». Вони мають відповідно обладнане середовище для СОД і планують час для самостійної художньої діяльності учнів з метою розвитку та реалізації їхніх художніх уподобань, інтересів, здібностей, творчих обдаровань. Важливо зацікавити учнів творчими заняттями в них. Тут має місце більш логічне продовження в початковій школі тра­дицій і здобутків дошкільної освіти з образотворчого мистецтва, ство­рено сприятливіші організаційні умови для занять учнів образотворчим мистецтвом.

Практично наступність має забезпечуватися в стандартах і програмах дошкільної і початкової освіти. У стандартах обох ланок пріоритетним завданням є творчий розвиток особистості дошкільняти і молодшого шко­ляра засобами образотворчого мистецтва.

В Україні немає програм з образотворчого мистецтва, які відповідали б іде­ям наступності. Російські програми з образотворчого мистецтва Б. Йєменсь­кого та Програма розвитку різних форм креативного пізнання, творчої уяви і мислення в школі В. Давидова більшою мірою реалізують цей

принцип. Ознайом­теся з ними докладніше.

Напрями, форми і методи реалізації перспективності і наступності

Відсутність наступності спостерігається у використанні матеріалів і технік зображення. В першому класі дітям пропонують гуаш, туш, фло­мастер, кулькову ручку. Про акварель, азбуку роботи з якою діти засвої­ли іще в старшій групі, в першому класі забувають і згадують лише в тре­тьому.

Цікавим для дискусії є питання про наступність у виконанні різних типів зображень за способами їх сприймання. У старших групах дошкільних навчаль­них закладів дітей залучають до виконання зображень за уявленнями, уявою, за натурою, за наявності натури, з пам’яті. У початковій школі пе­редбачається художнє виконання лише з пам’яті, за уявою і зразком.

Поміркуйте над проблемою зразка в образотворчій діяльності. Спробуй­те з 'ясувати неоднозначність цінності цього методу.

Узагальнюючи досвід практичної роботи дошкільних навчальних зак­ладів з образотворчого мистецтва, можна відзначити широке використан­ня різноманітних нетрадиційних технологій виконання художніх зобра­жень: малювання несумісними матеріалами, симетричного передрукуван­ня плями, ниткографії та інші. Вони додають настрою, вносять елемент гри у процес зображення, розвивають у дітей уміння художнього експери­ментування, уяву, фантазію, впевненість і свободу рухів та дій. Цей на­прямок було б корисно розвивати в школі.

Практика свідчить, що вихователі дошкільних навчальних закладів і вчителі початкової школи не завжди розуміють, що творчий розвиток особистості засобами образотворчого мистецтва є спільною метою як дошкільної, так і початкової освіти. Тому не може бути різких відмінно­стей в завданнях, змісті, формах і методах навчання. У навчанні дітей, у розвитку їхньої образотворчості доцільно спиратися на гру. Ідентифіка­ція себе з художником є цікавим процесом перевтілення, визволення, розкріпачення ока, руки і серця дитини. Зображальна діяльність стає процесом, який активно стимулює уяву і творчість дитини. Дошкільня готове до такої діяльності. Педагогу залишається лише діяти на цій хвилі інтересу дітей.

Вчителі початкової школи мають розуміти, що дитина приходить до них з певним досвідом художнього світосприймання та образотворчої діяльності, здобутим у дошкільному навчальному закладі, сім’ї, дитячій академії мистецтв, гуртках і студіях будинків дитячої творчості. Для них важливо ознайомитися з досягненнями дитини-дошкільняти, щоб збері­гати і розвивати їх, підтримувати особистісно та суспільно спрямовані мотиви діяльності кожної дитини. Адже всі вони бажають захопити, вра­зити своїми творчими здобутками інших, дорослих та однолітків. Вчителі початкових класів вивчають програми, стандарти і досвід педагогів до­шкільних закладів, продовжують підтримувати та супроводжувати обда­рованих дітей.

Отже, якими ж є реальні напрями щодо забезпечення перспективності і наступності в роботі вихователів дошкільних навчальних закладів і вчи­телів початкової школи в освітній галузі «Мистецтво»? Наукою забезпе­чено узгодження стандартів з образотворчого мистецтва суміжних ланок.

Наступні кроки передбачають внутрішній взаємозв’язок завдань і змісту, форм і методів навчання та виховання дітей засобами образотворчого ми­стецтва. Для координації освітньо-виховної діяльності на суміжних сту­пенях освіти треба забезпечити наступність в методах педагогічної робо­ти. Передусім ідеться про використання таких методів і прийомів, що ак­тивізуватимуть особисту творчу манеру дітей та учнів: ситуації вибору, ігрові ситуації, ігрове експериментування, моделювання, творчі проекти (колективні та персональні), дизайн-діяльність, виставки-презентації (те­матичні та персональні) тощо.

Отже, спільна робота дошкільних навчальних закладів і шкіл із забез­печення наступності та перспективності в освітній роботі з розділу «Обра­зотворче мистецтво» може здійснюватися за такими напрямами:

• теоретичний — участь обох педагогічних колективів у спільних кон­ференціях, педрадах, семінарах з питань наступності, взаємне ознайом­лення вчителів і вихователів зі змістом програм ДНЗ і початкової школи, сучасних педагогічних технологій, що застосовуються в початковій і дошкільній освіті;

• організаційно-методичний — відвідування учителями занять з образо­творчої діяльності та СОД, виставок образотворчих робіт вихованців ДНЗ, а вихователями — уроків та гуртків з образотворчого мистецтва в школі;

• практичний — проведення спільних мистецьких конкурсів дошкіль­няті першокласників («Умілі рученята», «Я мрію свою малюю», «Кращий аранжувальник» та ін.), проведення КВК образотворчого змісту, органі­зація спільних виставок дитячих творчих робіт.

Отож винайдення вихователями дошкільних навчальних закладів і вчителями початкової школи цікавих спільних форм і методів організації дитячої художньої творчості дасть можливість їм забезпечити таку необхід­ну наступність художньо-естетичного розвитку особистості дитини на лан­ках дошкільної та початкової освіти.

♦ Для узагальнення і систематизації знань з цієї теми попрацюйте над наоч­ною структурною моделлю перспективності і наступності в організації

образотворчої діяльності в ДНЗ та школі.

Схеми 4. Структурна модель перспективності і настунності в організації образотворчої діяльності в ДНЗ та школі

Перспективність

ДНЗ І .......................... ~*І Школа

—і------- ' Наступність '-------- 1---

Спільна мета — творчий розвиток особистості 1

Документи, що визначають наступність і перспективність

Базовий компонент Державні стандарти Освітні програми

дошкільної освіти початкової загальної ДНЗ і початкової

(БКДО) освіти (ДСПЗО) школи

' \ ~

Напрями реалізації перспективності і наступності: теоретичний, організаційно-методичний, практичний

5.3. Спільна робота дошкільного навчального закладу та сім’ї з питань розвитку дитини засобами образотворчого мистецтва

Мета, завдання і методи розвитку дитини засобами образотворчого мистецтва в сім’ї

Сім’я як первинний осередок кожного суспільства забезпечує відтво­рення та продовження людського роду, визначає генетичну програму розвитку особистості. У ній закладаються основи виховання та фор­мування майбутньої особистості. Через неї передаються нащадкам істо­ричні та духовні цінності, трудові навички, національні особливості, традиції.

На становлення особистості в родинному оточенні впливають різно­манітні зовнішні та внутрішні чинники, які у своїй сукупності та інтегро­ваній єдності формують педагогічну культуру і виховний потенціал сім’ї. Педагогічна культура родини завжди відображає рівень досягнень сус­пільства в галузі освіти і виховання підростаючого покоління. Вона містить такі характерні ознаки навчальноїі виховної діяльності батьків, як рівень інтелектуального і духовного розвитку, загальна культура, конкретні пе­дагогічні вміння, найважливішим з яких є спілкування. Статистика свід­чить, що в тих сім’ях, де батьки незалежно від форм навчання отримали педагогічні знання та вміння з виховання дітей, буває менше конфліктів і непорозумінь з дітьми, дитячих правопорушень, девіантності поведінки та інших негативних явищ.

Сучасна суспільна ситуація, в якій перебуває українська родина, має цілу низку негативних чинників, що збіднюють духовну сферу сім’ї, зо­крема підростаючого покоління. Це обмеження можливостей сім’ї щодо користування бібліотечними фондами, відвідування театрів, музеїв, ви­ставок, проведення культурного дозвілля. За даними Державної доповіді про становище сімей України за підсумками 2003 р., перешкодами для повноцінного виховання дітей у сім’ї є передусім матеріальні проблеми (82 %), брак часу (48 %), непідготовленість батьків з педагогічних питань (29 %) та нерозуміння важливості виховання дітей родиною (22 %).

Сім'ї, шо користуються послугами дошкільних навчальних закладів (на сьогодні їх близько 45 %), мають можливість отримувати кваліфіковану педагогічну допомогу з питань різнобічного розвитку дитини.

Співпраця з батьками нині здійснюється на принципах паритету сімей­ного, суспільного і дошкільного виховання, що передбачають взаєморо­зуміння, щирість у спілкуванні, обмін ідеями та переживаннями. Часто буває так, що сім’я і дошкільний навчальний заклад являють собою різні форми культури і по-своєму впливають на дитину. Метою педагогічної взаємодії в цьому разі має стати захист інтересів дитини, гуманне ставлен­ня до неї, цілісність її особистості.

Практика свідчить, що сучасні, навіть досить освічені, батьки одно­бічно розуміють значення занять дітей образотворчою діяльністю, спосо­би її організації в домашніх умовах, а отже, відчувають потребу в педа­гогічній допомозі.

♦ Ознайомтеся з наочною моделлю, що в узагальненому плані презентує організацію образотворчої діяльності дітей у родині. Зверніть увагу на мету, завдання, методи організації. Це допоможе вам у проектуванні співпраці з родинами на матеріалі образотворчої діяльності дітей.

Схема 5. Організація образотворчої діяльності дітей у родині

Образотворча діяльність дітей у родин і

... ^

Мета: створити сприятливі умови для започаткування розвитку та реалізації потреби дитини у самовираженні, визнанні, спілкуванні, пізнанні світу та себе в ньому

І

Завдання:

• сприяти художньо-естетичному розвиткові особистості;

• глибше пізнавати внутрішній світ дитини через процес і продукт її творчої

діяльності;

• сприяти налагодженню відкритих, дружніх, щирих стосунків з дитиною

Педагоги дошкільних навчальних закладів як фахівці, що знаютьсвою справу, роз’яснюють батькам, як сприяти художньо-естетичному розвит­ку дитини в умовах сім’ї. Передусім ознайомлюють їх із завданнями есте­тичного виховання дітей: розвиток здатності бачити, відчувати, любити, захоплюватися красою, цінувати її в різних життєвих виявах (у природі, побуті, взаєминах людей, мистецтві); формування культури людських по­чуттів; розвиток у дитини прагнення самостійно творити красу, втілюва­ти свої захоплення, почуття ідумки в продуктах образотворчої діяльності. Сучасні дослідження підтверджують, що основною рисою творчої особи­стості є здатність бути активною, ініціативною, самостійною. Саме в об­разотворчій діяльності найбільш плідно розвивається активність сприй­мання, мислення, почуттів, уяви.

Батькам треба пояснити, що образотворча діяльність дітей є продук­тивною. Своїми малюнками, аплікаціями, пластичними образами вони розповідають батькам про власне розуміння життя і ставлення до нього, власні потреби у спілкуванні, порозумінні, самовиявленні і визнанні; про бажання самоствердитися і полагодити свій психічний стан, прагнення відпочити і розважитися, пріоритети свого життя. Отже, за аналізом про­цесу занять дитини образотворчою діяльністю та її результатами батьки можуть глибше пізнати її внутрішній світ: почуття, інтереси, оцінки, здібності, потреби. Треба тільки вміти уважно ставитися до дитини і ціну­вати її творчі роботи, усвідомлювати їхнє багатоаспектне значення (інфор­маційне, комунікативне, естетичне, аксіологічне та інші). Вміння «чита­ти» дитячі малюнки, спілкуватися з дитиною на їхній основі допоможе досягати діалогу, порозуміння і поліпшення стосунків у сімейному колі.

Спілкування з дитиною у сфері мистецтва є надзвичайно тонкою спра­вою. Тут як ніколи важливо поважати дитину як рівноправного партнера художньої діяльності, уважно придивлятися до неї, розуміти пориви її душі, інтереси, потреби, виконавські можливості і враховувати їх у про­цесі стосунків у спільній діяльності.

Батькам треба пояснити ідею поліфункціональності продуктів обра­зотворчої діяльності дитини в соціумі. Вони є особистою і соціальною цінністю. Наприклад, малюнок для дитини є формою діалогу, засобом спілкування і, спираючись на ці його функції, батьки мають можливість налагоджувати з нею відкриті, дружні, щирі стосунки, зацікавлено спілку­ватися. Для розвитку дитини в образотворчій діяльності вкрай важливо, щоб батьки розуміли її як неповторну особистість, несхожість з іншими дітьми, визнавали, поважали, підтримували і розвивали її індивідуальні досягнення, були уважними до почуттів, думок, інтересів, бажань, оці­нок, мрій тощо.

Є дослідження, де вчені розглядають дитячий малюнок як засіб діагно­стики розвитку особистості дитини, психологічної атмосфери сім’їта внут- рісімейних стосунків (М. Бурно, О. Дронова, О. Копитіна, О. Потьомкі- на, О. Романова, С. Степанова, Г. Хоментаускаста ін.). Вони обґрунтову­ють ідею підвищення компетентності батьків у сфері дитячого малюнка, пізнання його психологічних, педагогічних та художніх аспектів. Дослід­ження і практика показують, що батьки в оцінюванні малюнків, голов­ним чином, звертають увагу на рівень зображувальних здібностей та вмінь дитини, аби гарно було намальовано, і зовсім не беруть до уваги їхній пси­хологічний бік. Переважно застосовують однозначні, авторитарні, кате­горичні і критичні оцінки («вмієш—не вмієш», «красиво—некрасиво»). Спілкування з дитиною, як правило, будують на зауваженнях, прагненні «допомогти», «показати, як треба малювати», «виправити», «внести до­повнення», «продемонструвати дитині свої естетичні переваги». Поліпши­ти спілкування у цій сфері можливо лише за умови розширення педаго­гічної компетентності батьків, поліпшення розуміння ними цінності ма­лювання і власного малюнка для самої дитини. З цією метою в дошкіль­них навчальних закладах треба проводити для батьків практикуми на основі дитячих малюнків, формувати уміння «читати їх», розуміти малю­нок як закодований образ «Я» дитини, аналізувати через малюнки дітей свої внутрісімейні стосунки, вчитися їх гармонізувати налагодженням діа­логу з дитиною.

С. Григор'єв. Перед грозою

I. Грабар. Відтала доріжка

В. Захарчук. Святковий натюрморт С. Чорна. Гранати і горобина

В. Растреллі. Монументально­декоративна скульптура Великого Петергофського палацу

Золоті ворота в Києві. 1037. Архітектурна пам ятка

Н. В*селокоька, М. Скопич О. Закорка. Рушник. Вишивка.

Жіночии жилет. Вишивка. Київщина Решетилівка. Полтавщина

%4 «Ч*| Т,Л^ «\?

• ⁰ : 4ф Л* :4ф

ишА .’ Л*** ТУГС ;

^ - С⁴ * г ф ^М<6> Ч " +

Килим з рослинними мотивами. Дігтярі. Чернігівщина

А. Олещук. Килим вовняний. Коломия

I. Гулик. Килим вовняний «Писанки». Коломия

Декоративний малюнок за мотивами косівського розпису на кераміці. Студентська робота

Декоративний малюнок за мотивами петриківського розпису. Студентська робота

Декоративний малюнок іа чотимчм реиіетмлівськоі ВИШИВКИ.

Сту дентська робота

Колобок.

Сюжетне ліплення. Дитячі роботи

Декоративне

ліплення.

Студентська

робота

Аплікація «Натюрморт», Колективна робота дітей

ут,

Тематична аплікація «Морське царство». Дитяча робота

Мозаїчна аплікація «Квіти у воді». Обривна аплікація «Гарна сумка».

Студентська робота Дитяча робота

Нетрадиційне малювання. «Рожеві квіти*. Ниткографія. Студентська робота

Нетрадиційне малювання. «Жираф». Нетрадиційне малювання. Малювання долонею. Студентська робота

«Виноград». Пальцевий живопис.

Студентська робота

Натюрморт «Фрукти». Солоне тісто. Натюрморт «Квіти». Солоне тісто.

Студентська робота Студентська робота

Спираючись на кращий досвід сімейного виховання, педагоги пере­конують батьків, що використання малювання в сімейному дозвіллі сприяє зміцненню і стабільному розвитку позитивних внутрісімейних стосунків, укріпленню сімейних традицій та цінностей, що вже існують в сім’ї, і ство­ренню нових, які становлять образ оновленої сім’ї, визначають характер стосунків у ній (див. кольор. вкл., мал. 82—84).

Отже, продукт дитячої образотворчої діяльності як творче втілення осо­бистого «Я» дитини показує її захоплення, інтереси, хвилювання і про­блеми, наприклад, відома ситуація, коли після смерті бабусі п’ятирічна дівчинка намалювала такий виразнийїї портрет, що всідорослі члени сім’ї були вражені його зовнішньою схожістю та емоційною глибиною образ­ного втілення: передано риси обличчя, манеру одягатися, характерну по­ставу, доброту, лагідність, ніжність. Цей малюнок зберігається в сім’ї як свята реліквія, виставляється в дні радості і смутку, об’єднує в родині три покоління.

Педагогічна думка дедалі більше наголошує на тому, що образотворча діяльність дитини в сім’ї не може бути стихійною, якщо ми хочемо, щоб вона виконувала такі важливі суспільні функції. Для її налагодження та організації корисною може бути програма з дошкільної освіти «Крок за кроком в Україні» (авт. Л. Артемова, О. Кульчицька, Н. Голота, Г. Сухору- кова). У ній передбачено зміст роботи з образотворчого мистецтва, який дитині доречніше опановувати в умовах родини.

♦ Ознайомтеся з розділом «Творча сфера» цієї програми за виданням: Крок за кроком в Україні: Посібник для батьків дошкільнят та соціальних педа­гогів /Л. В. Артемова, О. І. Кульчицька, Н. М. Голота, Г. В. Сухорукова; Наук. ред. Л. В. Артемової; За з аг. ред. С. Чередниченко. — К., 2003. Зверніть увагу на зміст рубрики «Дитина і родина», де визначено той ху­дожньо-естетичний досвід, який дитина може опанувати в родині при­родно і непомітно, без спеціальних заходів. Ця програма допоможе вам, майбутні педагоги, у налагодженні педагогічної взаємодії із сім’ями за різними напрямами освітньо-виховної роботи з дітьми, зокрема худож­ньо-естетичними.

Для налагодження співпраці з родинами щодо естетичного виховання і художнього розвитку дітей педагоги дошкільних навчальних закладів насамперед ознайомлюють батьків з тим, як створити в сім’ї умови для занять з образотворчої діяльності. Це можна оформити у вигляді стенду, папки-пересувки, мапки-розкладанки. Головне — лаконічно, образно, яс­краво, досгупно.

♦ Підготуйте самостійну таку візуально-вербальну інформацію. Скористай­теся сучасними порадами з облаштування розвивального середовища для об­разотворчої діяльності, що є в періодиці, Коментарі до Базового компонен­та дошкільної освіти, або ж публікаціями розділу « Творча сфера» програми <Крок за кроком в Україні».

Зробіть варіативні поради для сімей з раним матеріальним достатком та житловими умовами, акцентуйте, що розвиток

дитини визначається не кількістю обладнання, а заохоченням її до творчості і співпраці.

Форми і методи педагогічної взаємодії дошкільного навчального закладу з родинами з питань художньо-естетичного розвитку дітей

Форми і методи роботи дошкільного навчального закладу з родинами з питань розвитку дітей в образотворчій діяльності можуть бути найрізно­манітнішими, але не формальними, не традиційними, а такими, що збли­жують дітей, батьків і педагогів. У цьому плані корисними є показові відкриті заняття з малювання, ліплення, декоративної діяльності, худож­нього конструювання з подальшим обговоренням. Наприклад, педагог може продемонструвати як використовувати ситуації вибору матеріалів і технік зображення для творчого розвитку дитини на так званих тематич­них заняттях (див. рекомендації: Козакова Т. Г. Развивайте творчество у дошкольников. — М., 1985).

Виправдовують себе практикуми для батьків, де аналізуються твори образотворчого, декоративного мистецтва, а також творчі роботи дітей; майстер-класи з навчання батьків різних образотворчих технік та виго­товлення іграшок; оформлення рубрики «Зробіть зі своєю дитиною» на стенді «Для вас, батьки». Результати спільної образотворчої діяльності дітей та батьків експонуються на конкурсах і виставках творчих робіт, що приурочуються до сезонних та інших свят у дошкільних навчальних за­кладах, на батьківських зборах, конференціях, зустрічах за «круглим сто­лом», вечорах запитань і відповідей тощо. Батьків і педагогів зближує спільне розглядання робіт, обмін думками, відзначення художніх досяг­нень, старань, спільної творчої співпраці з дитиною. Педагоги перейма­ються почуттями щирої поваги до продукту художньої творчості батьків і дітей, висловлюють захоплення творчою ініціативою, художніми вміння­ми, оригінальністю тематики.

Особливо зближують дітей, батьків і педагогів свята мистецтва, КВК на мистецькі теми, театралізовані вистави, диспути. Мистецькі свята да­ють можливість продемонструвати батькам інтеграцію різних видів мис­тецтва для розвитку дитини, показати як один вид мистецтва підсилює вплив іншого.

Не вичерпали своїх педагогічно-просвітницьких можливостей і зали­шаються ефективними в роботі групові та індивідуальні консультації. Вони можуть бути усними й письмовими за формою, а за змістом — найрізно­манітнішими. Наприклад, як змалечку заохочувати дітей всім’їдоліплення під час приготування виробів із харчового тіста або спеціального тіста для ліплення. Чи, як організувати в умовах сім’ї цікаве малювання дітей, на­приклад. із загадкою у дві-три руки. Один учасник виконує малюнок, щоб інші не бачили, і загинає аркуш так, щоб видимою була невеличка частина зображення, другий за цією частиною уявляє і малює свій образ, і так до кінця аркуша. Коли розгортають аркуш, виходить цікава смішна картина, діти з великим захопленням грають у такі ігри зі старшими членами сім’ї. Цікавим для дітей в умовах сім’ї може бути малювання в так званих нетра­диційних і колажних техніках — це може бути малювання гілочками, стеб­линками рослин, штампиками з поролону, картоплі, шматочками ткани­ни, нитками, кришками від пляшечок, а також пальцями, долонями, ступ­нями ніг тощо. Батьки можуть співпрацювати з дитиною, спостерігати,

шо їй подобається у цій діяльності, звертати увагу на форми відбитків, запитувати, що вони їй нагадують, милуватися приємністю кольорів, про­понувати пояснювати отримані малюнки. Таке малювання виступає як художньо-дослідницька експериментальна діяльність, що розвиває уяву, фантазію, сміливість образотворчих дій, інтерес до самостійних пошуків образів і сюжетів. З дітьми можна розглянути ілюстрації відомої художниці Є. Миронової «Джерельце», розповісти, що вона їх малювала шматочка­ми м’якої ганчірки, прив’язаної до гілочки, це давало можливість зробити виразні плями, зображуючи калину, мальви, бузок, черемху та інші квіти.

В умовах сім’ї є гарні можливості і для засвоєння художніх умінь з аплі­кації. У технічному плані аплікація трактується як вирізання, викладання і закріплення різних форм на основі. Часто мами чи бабусі оздоблюють нею фартухи, серветки, сукні, виготовляють флористику, букети чи пан­но із засушених квітів. Дитині дошкільного віку важко вирізати складні форми з цих матеріалів, але експериментувати у викладанні, доборі кольо­рів. форм, підготовлених дорослими, вона може. Для розвитку художньо­го сприйняття і зачатків естетичного смаку батьки мають звертати її увагу на те, як колір і розміщення декору поєднуються з основною формою речі, а візерунок надає їй виразності, ошатності.

Багато можливостей має родина для організації художньої праці дітей. Особливе задоволення діти відчувають, коли виготовляють разом з дорос­лими іграшки з дарунків природи (листя, жолудів, каштанів, гілочок, корінців), з «кишенькових скарбів» (коробочок, гудзиків, намистинок, стрічок, ниток, кришечок). Важливо тільки ставитися до її витворів з ціка­вістю та розумінням, виявляти інтерес до її «вдалих знахідок».

Батьки відчувають особливу потребу в консультаціях з питань озна­йомлення дітей з образотворчим мистецтвом (живописом, графікою, скуль­птурою, декоративно-ужитковим мистецтвом). Треба радити по можливості привносити його у свій побут і розповідати дітям про нього. Наприклад, про декоративно-ужиткове мистецтво (сервізи, посуд, килими, скриньки, шкатулки, фігурний посуд тощо), яке повсякчас оточує дитину.

Особливою сторінкою в колі пріоритетних культурних цінностей сім’ї є дитяча художня книжка і різноманітна педагогічна робота з нею. Педа­гоги радять батькам формувати у дітей ціннісне ставлення до неї як до неперевершеного здобутку людської культури.

Як твір мистецтва книжка не тільки розширює уявлення дитини про світ, збагачує її знання, а й вводить в особливий витончений світ почуттів, пережинань, емоційних відкриттів. Завдяки єдності мистецтва слова і гра­фіки дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, а отже, батьки, працюючи з книжкою, мають розповісти дитині, що вона є спільним мис­тецьким здобутком творчої діяльності письменника, художника-ілюстра- тора і поліграфістів-видавців. Дітей особливо цікавлять ілюстрації в книж­ках. Це один із видів мистецтва, з яким вони вперше стикаються у своєму житті. Батьки помічали, що під час читання книжки дитина прилашто­вується так, щоб обов’язково бачити ілюстрації, і паралельно з прослу- ховуванням тексту самостійно «прочитувати його за картинками». Тре­ба допомогти їй пізнати ілюстрацію як твір мистецтва, показати, що її характер залежить від жанру літературного твору (оповідання, вірш, казка. колисанка, загадка, приказка тощо), від художньої манери ілюстра-

гора.

Педагогічна робота з дитячою художньою книжкою та ілюстраціями в сім ї може бути найрізноманітнішою за формами і методами організації. Зустрічі з книжкою мають бути святом для дитини, бо це — спілкування з мистецтвом. Щоб влаштовувати щоразу такі свята, батьки мають виявля­ти педагогічну мудрість і винахідливість. Якщо книжка читається впер­ше, важливо уважно розглянути з дитиною обкладинку, звернути увагу, що на ній художники, як правило, зображають головних героїв або куль­мінаційні ситуації твору. Особливо цінними для розвитку є розповіді батьків і дітей за ілюстраціями. Вони можуть бути сюжетними чи описо­вими. Краще їх проводити у формі різних ігрових ситуацій. Наприклад, уявне входження дитини в ілюстрацію, що стане поштовхом для роботи творчої уяви, фантазії, активного мислення і мовлення. На основі дитя­чої художньої книжки в сім’ї можна влаштовувати свята книжки, конкур­си, вікторини, розваги.

Сім’я має більше можливостей для ознайомлення дітей з мистецтвом живопису, скульптури, архітектури. Оригінали або репродукції творів жи­вопису, мала скульптурна пластика, рельєфні скульптурні панно викори­стовуються для сучасного інтер’єру дитячої кімнати або куточка. Розповіді батьків про образотворче мистецтво, художників, скульпторів, архітек­торів допоможутьдитині глибше пізнати світздобутків художньої культу­ри. Консультуючи батьків, педагоги дошкільних навчальних закладів пе­реконують, що для художнього розвитку дитини важливо змалечку озна­йомлюватися з оригіналами мистецтва. А це можна зробити лише в музе­ях, на виставках, у художніх салонах. Наприклад, Національний музей образотворчого мистецтва в Києві має спеціально розроблені програми екскурсій і бесід для батьків та дітей про образотворче мистецтво. Об­ласні та районні краєзнавчі музеї мають постійні виставки образотворчо­го мистецтва та періодично влаштовують авторські виставки художників свого краю. Інтерес батьків до здобутків образотворчого мистецтва запо- ча і кує інтерес у дітей. Усе велике починається з малого, особливо інтерес до культурних цінностей людства.

Співпраця із сім’єю у напрямі художньо-естетичного розвитку дітей базується на вивченні і врахуванні у розробленні змісту педагогічної взає­модії багатьох чинників, з яких складаються умови і середовище самороз­витку та соціалізації дитини у родині.

Під час педагогічної практики вивчіть сім’ю іспрогнозуйтепросвітниць­ку роботу з образотворчого мистецтва з нею з урахуванням таких чинників:

• тип сім’ї (повна, неповна; з однією, двома дітьми; багатодітна; благо­получна, і негараздами у стосунках; «дітоцентрична», «прагматична» і т. ін.); _ * ^С,ии-^/Л виховання в сім’ї (ліберальний, демократичний, педантичний, по- бламашвий, авторитарний, контрольний тощо);

• цінності, що культивуються в сім’ї (культурні, матеріальні, моральні, естетичні і т. ін.);

• економічний стан сім’ї(високий, середній, низький достаток);

• становище дитини в сім’ї (повноцінний член сім’ї, «улюбленець», «прими- рювач», «вередун», «дармоїд», «трудівник», пригнічений іт. ін.);

• потенційні можливості дитини (обдарована, з обмеженими можливос­тями, комплексом меншовартості — нерішуча, не смілива, не врівноважена. депривована, з девіантною поведінкою і т. ін.).

5.4 Інноваційно-пошукова робота педагогів у галузі методики образотворчої діяльності

Поняття про інноваційно-пошукову ДІЯЛЬНІСТЬ

Освіта на всіх її рівнях потребує творчої активності всіх учасників пе­дагогічного процесу. Зростає значення творчої ініціативи педагогів у по­шуку нової стратегії і тактики демократизації та гуманізації педагогічно­го процесу. Інноваційно-освітня діяльність набуває пріоритетного зна­чення у струкгурі професійності педагога. Її предметом, як сказано із «По­ложенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності», є розроблення, поширення та застосування освітніх інновацій. Це вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, уп­равлінські системи. їхні компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. Категорія «інноваційна діяльність» не лише актуалі­зує процес оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему навчання і виховання, а й розглядається як педагогічна творчість (вина­хідництво нового в педагогічній науці і практиці), що спрямована на роз­виток творчої особистості дитини.

Зверніться до словника педагогічних термінів, допишіть визначення: інно­вація — це ...

За масштабом інноваційна освітня діяльність може провадитися на все­українському, регіональному рівнях та в умовах окремого освітнього за­кладу.

У педагогічній науці та практиці виокремлюють три рівні інновацій:

• зовсім нові, досі невідомі;

• розгорнуті або переоформлені ідеі та дії, які набувають актуальності в певному середовищі і в певний час;

• педагогічні ідеї, що існували раніше, але оновлені у зв’язку зі зміною умов та завдань сучасної ситуації життя.

Мотиви, що спонукають педагогів до інноваційної освітньої діяльності, можуть бути різноплановими: суб’єктивними — незадоволення наявною практикою навчання і виховання, стандартними, одноманітними мето­диками; творча інтуїція, натхнення як наслідок постійного аналізу влас­ної і чужої практики, роздумів і пошуків нового; об’єктивними — залучен­ня педагогів до інноваційної освітньої діяльності через систему управлін­ня освітою (участь у наукових семінарах, стажування, методичні об’єднан­ня, курси підвищення кваліфікації, науково-практичні конференції, дискусії, ділові ігри тощо).

Розглянемо етапи розроблення інновацій: їхній опис і перевірку продук­тивності та можливостей застосування через педагогічний експеримент.

Опис нововведення передбачає:

• формулювання проблеми, що спричинює необхідність впроваджен­ня інновації;

• мета інновацій;

• завдання інноваційного пошуку:

• прогнозований результат нововведення, визначення параметрів, за якими оцінюватиметься ефективність нововведення;

• кіасифікація інновації, галузь її застосування (управління, дидакти­ка, конкретна методика, психологія тощо).

Експериментальна перевірка продуктивності інновації, її змісту, методів, прийомів, форм організації освітньо-виховної роботи дає змогу встано­вити причинні зв’язки між інноваційними педагогічними впливами та їхніми результатами (нова якість знань, більш високий рівень розвитку здібностей, характеристик особистості). Інноваційний педагогічний екс­перимент, які науковий, містить такі складові дослідження: об’єкт і пред­мет, мету, завдання і гіпотезу, методи й етапи дослідницької діяльності. За метою інноваційний педагогічний експеримент може бути: констатацій- ним, коли відстежується стан педагогічного явища; уточнювальним, що дає підстави для коригування гіпотези нововведення; формувальним — як спосіб здобуття інноваційної освіти; контрольним — для перевірки ефективності інновацій.

Як важлива складова інноваційної освіти інноваційний педагогічний експеримент сприяє формуванню у педагогів дослідницької позиції, по­шукового ставлення до діяльності в освітній сфері.

Інноваційні процеси є основним засобом розвитку систем управлін­ня. Вони передбачають створення банку інновацій (передових педагогіч­них ідей) у формі картотеки нововведень.

Перегляньте журнали «Обдарована дитина», «Мистецтво та освіта», «Дошкільне виховання» за період 2000—2009 рр., складіть для себе картоте­ку інновацій з образотворчої діяльності. Особливо цінним джерелом іннова­ційної діяльності є передовий інноваційний педагогічний досвід. Передовий інноваційний досвід — навчально-виховна організаційно-педагогічна діяль­ність, у процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуаль­них педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів і засобів.

Показниками передового педагогічного досвіду є: актуальність, новиз­на, результативність, стабільність, раціональність, перспективність.

Новаторський педагогічний досвід — народжена радикально новою педагогічною ідеєю навчально-виховна організаційно-педагогічна діяльність.

За показниками авторства досвід поділяють на: індивідуальний, груповий і колективний.

Вчені (Л. Кузьміна, Л. Лещенко, Л. Лезіна, Г. Підкурганна та ін.) вва­жають, що такі характеристики особистості, як інтерес, бажання і здатність займатися інноваційно-пошуковою діяльністю, важливо формувати як провідні професійні характеристики педагога дошкільного навчального закладу ще в умовах вишівського навчання.

Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна риса педа­гога — це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у пе­дагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, во­лодіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості та рефлексії.

За метою інноваційна освітня діяльність педагога в галузі методики образо­творчого мистецтва спрямована на отримання більш високих досягнень в за­гальному і художньому розвитку особистості дитини, опанування та впро­вадження нових засобів створення художнього образу у візуальних видах мистецької діяльності, розроблення оригінальних педагогічних технологій методичного супроводження творчого процесу, відкриття нововведень що зумовлюють прогресивні перетворення в галузі педагогічної практики худож­ньо-естетичного виховання дітей засобами образотворчого мистецтва.

Отже носіями педагогічних інновацій в галузі образотворчого мистец­тва є творчі педагоги, що мають такі характеристики: високий рівень фа­хової компетенції з образотворчого мистецтва; потребу у творчій діяль­ності; здатність до ініціативи, висування гіпотез, оригінальних ідей; роз­винуту уяву фантазію; пошуково-перетворювальний стиль мислення; уміння аналізувати, інтегрувати та систематизувати інформацію; позитив­ну «Я»-концепцію; прогностичні здібності і здатність до пошукової діяль­ності; здатність до рефлексії свого досвіду. _

Найважливішим і необхідним компонентом у структурі інноваційної діяльності є рефлексія, що як внутрішня психологічна діяльність людини спрямована на осмислення, пізнання своїх власних дій і станів, само­пізнання свого духовного світу: що роблю, як роблю, навіщо роблю?

Заняття з образотворчого мистецтва — це особлива галузь дошкільної освіти де нестандартні, інноваційні підходи, індивідуальні пошуки тех­нологій художнього втілення образів є постійним конструктивним еле­ментом творчої діяльності педагога.

Інноваційно-пошукові напрями в галузі образотворчої діяльності

У сучасній теорії та практиці дошкільного виховання простежуються три напрями інноваційно-освітньої роботи в галузі організації образо­творчої діяльності дітей: створення інноваційних авторських програм, відкриття нестандартних, доступних для дітей виражальних засобів та спо­собів образотворення в різних видах зображувальної діяльності (техно­логії); пошуки оригінальної методики роботи над реалізацією творчих за­думів дітей. .... .

Перспективним напрямом інноваційно-освітньої діяльності педагога є розвиток художньо-творчих здібностей дітей через їхнє заглиблення в атмосферу культурних цінностей людства, зокрема мистецтва як важли­вої складової культури. Інноваційні освітні програми цього спрямування ставлять за мету розвиток особистісного потенціалу і сутнісних сил дити­ни комплексним впливом мистецтва (музики, художньої літератури та образотворчого мистецтва) в художньо-продуктивній діяльності. Як при­клад можна згадати російські програми «Співтворчість», «Захоплення» та інші. їхня реалізація забезпечується інтегрованими заняттями, бесідами, розвагами, святами, ігровими методами і прийомами (гра-заняття, гра- казка. гра-подорож) з використанням розвивального і стимулювального матеріалу для культурно-пізнавального та художньо-естетичного розви г- ку дитини, активізації її творчого мислення, уяви та самостійності. ^ Очікуваним результатом, на думку авторів, є сформована у дітей по­треба в баченні прекрасного в навколишньому світі, співпереживанні й розумінні мови емоцій, відображених у творах мистецтва та реальних взаєминах; набуття навичок художнього сприймання різних видів мис­тецтва; творчий саморозвиток дитини в самостійній художній діяльності тошо.

Інноваційною за характером і потенційно творчою за впливом на осо­бистість можна назвати методику використання колективних занять з мальованої аплікації. Вона масово застосовувалася в дошкільних навчаль­них закладах України у 80—90-ті роки XX ст. Автори педагогічної ідеї і прак­тичні іі розробники Н. Кириченко, Т. Сергій, Л. Маринчак запропонува­ли систему колективних занять з мальованої аплікації, спрямованих на розвиток у дітей здібностей до колективного розроблення художніх твор­чих ідей. Методика передбачала колективне створення дітьми (за підтрим­ки педагога) різних типів композицій у техніці мальованої аплікації: пан­но, фриз, натюрморт, ілюстрація. Спільна діяльність позитивно впливала на розвиток у вихованців елементів уяви, художніх композиційних здібно­стей і забезпечувала практичне оволодіння основними закономірностя­ми композиції (ритм, симетрія, рівновага, виділення головного компози­ційного центру, співрозмірність тощо).

Перспективним напрямом інноваційних пошуків останнім часом є дослідження особливостей художньо-естетичного розвитку особистості в ранньому дитинстві. У цьому плані вивчаються розвивальні можливості маніпулятивної діяльності, дитячого експериментування з різними зобра­жувальними матеріалами в художній діяльності для розвитку творчого по­тенціалу особистості дошкільняти (Н. Гавриш, Т. Комарова, О. Мелік-Па- шаєв, В. Мухіна, О. Трусова, Р. Чумічева та ін.). В окремих з них (Н. Гав­риш) обґрунтовується ідея розвитку мовленнєвоїдіяльності дітей в різних видах художньої творчості (зображувальної, музично-ритмічної, театра­лізованої).

Останні дослідження проблеми розвитку дитячої творчості актуалізу­ють принцип інтеграційного підходу до використання синтезу мистецтв та різних видів дитячої творчості у взаємозв’язку, зокрема художньо-мов­леннєвої з образотворчою (Н. Гавриш, Л. Макаренко).

Дитина за своєю природою поліхудожня, вона здатна однаковою мірою сприймати, усвідомлювати і перетворювати різноманітну художню інфор­мацію. Тому важливо вибудовувати практику в напрямі синтезу різних видів художньо-творчої діяльності: мовленнєво-образотворчої, мовлен­нєво-музичної, мовленнєво-театралізованої, театралізовано-образотвор- чої та ін.

Цей діалектичний взаємозв’язок веде не до поглинання, а до взаємо­збагачення одних видів художньо-творчої діяльності іншими. Водночас мовлення — це системоутворювальний чинник, який бере участь у всіх видах і на всіх етапах творчого процесу.

Сучасна наука і практика активно веде пошуки засобів активізації твор­чої діяльності художньо обдарованих дітей, що мають унікальні здібності до образотворчої діяльності. Цікаві публікації в цьому плані можна знай­ти на сторінках журналу «Обдарована дитина».

Багато новаторських ідей висувають, обгрунтовують і розробляють вихова гслі-практики. Вони ведуть пошук нових форм і методів розвитку дитини засобами мистецтв в умовах нової парадигми дошкільної осві­ти. Особливо продуктивним у цьому плані є досвід роботи організа­торів образотворчого мистецтва в дошкільних навчальних закладах. Як правило, ці фахівці мають більші можливості для інноваційних пошуків. Вони зумовлені поглибленою фаховою підготовкою в галузі теорії і ме­тодики образотворчої діяльності дітей, особистісними рисами та ха­рактеристиками, інтересами і схильностями до інноваційних пошуків, потребою у досягненні плідного діалогу з дитиною. Цих педагогів ви­гідно вирізняє особлива чутливість до краси, сенсорна культура, пер­цептивна чутливість, зацікавленість мистецтвом, психологією твор­чості, арт-терапевтичними можливостями мистецтва та художньої твор­чості.

Такі професіонали є в кожному регіоні України. Наприклад, творчий вихователь із м. Запоріжжя Л. Шульга, педагог дошкільного навчального закладу № 84 «Дельфінчик» м. Краматорська Донецької області С. Огур­цова, керівники ізостудії дошкільного навчального закладу № 681 м. Києва

Н. Гайдакта Н. Щербина.

Передовий педагогічний досвід створює об’єктивні передумови для поглибленого педагогічного пошуку потенційно ефективних технологій творчого розвитку дитини в образотворчій діяльності. Практика свідчить, що новаторські пошуки ведуть не всі фахівці, а лише ті, хто відчуває до цьо­го потяг, потребу, готовність, хто осмислив теорію і практику художньо- естетичного виховання дітей, має особисту думку, розвинуті художні здібності і творчий почерк, потяг до постійного оновлення, експеримен­тування, нетрадиційного образотворення, творчої співпраці з дітьми. Пе- дагоги-новатори по-справжньому люблять дітей, розуміють і пережива­ють проблеми дитинства, прагнуть взяти участь у їхньому розв’язанні. Досвід таких педагогів стає взірцем творчого підходу до професії, до по­шуків способів інноваційної діяльності для широкого загалу педагогів і практиків дошкільної освіти.

Наведемо алгоритм інноваційних пошуків за напрямом: розвиток еле­ментів творчості дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками. Початковий етап: ознайомлення з абстрактним живописом, творчістю художників-абстракціоністів; обговорення, дискусії з приводу застосуван­ня традиційних і нетрадиційних технік малювання; спостереження нова­торської практики в дошкільних навчальних закладах; складання програ­ми, вибір технологій, розроблення методики, експеримент.

Дискусія на тему «Проблема використання нетрадиційних технік ма­лювання у практиці дошкільної освіти» є продуктивною для пізнання си­туацій, що склалися в практиці сучасного дошкілля. Дискусію можна роз­горнути навколо питань:

• Що розуміємо в образотворчому мистецтві під технікою зображення?

• Чому одні техніки малювання називають традиційними, а інші — не­традиційними?

• Чим пояснити зменшення інтересу практиків до традиційних технік малювання?

• Які аргументи можна висловити на користь використання нетради­ційних технік малювання?

• Які ви бачите проблеми в застосуванні нетрадиційних технік малю­вання в роботі з дітьми (аналіз передового педагогічного досвіду на основі публікацій в періодиці і спостережень практики організаторів образотвор­чої діяльності в дошкільних навчальних закладах)?

Завдання дискусії — підвести слухачів до розуміння, що техніка малю­вання охоплює широке коло технологічних питань: набуття спеціальних навичок, способів і прийомів, за допомогою яких виконується художній твір, безпосередній результат роботи художника зі спеціальними матеріа­лами та інструментами, способи їхнього використання для досягнення мети зображення і художнього вираження. У поняття «техніки» входить розвиток ока і руки, їхня узгоджена діяльність, вміле, правильне зобра­ження контуру, форми, кольору предметів. Сюди належить також техніка ліній, заштриховування, заливки, накладання більш посилених тонів, пев­на манера малюнка і письма, спосіб використання тих чи тих матеріалів (паперу, олівця, вугілля, пастелі, олійної фарби, акварелі, гуаші, темпери та ін.) у поєднанні з їхніми характеристиками та зображувальними влас­тивостями.

Традиційними техніками вважають ті, які вже виправдали себе в процесі навчання і ввійшли до змісту сучасних програм. Нетрадиційні — це нові техніки, досить відомі, але які ще не знайшли широкого застосування, хоча можуть бути досить ефективними для зображення певних тем та для роз­витку дитячої творчості. На противагу традиційності нетрадиційністьдає можливість відійти від стереотипів, надати дитині максимальну свободу в її образотворенні. Нетрадиційні техніки досить прості в технічному плані, діти легко їх засвоюють і отримують задоволення від результатів. Вони також дають дітям унікальні можливості для експериментування, пошуків зображувальних матеріалів для втілення найсміливіших образів на папері, незвичайних фантазій, вражень, думок. Дитина навчається дослідницькій поведінці в соціумі і граючись пізнає зображальні можливості різних матеріалів. Вона малює пальчиком, листочком з дерева, долонею, стопою, пір’ям, кавою, кашею в тарілці і на столі, водою з калюжі, мильними буль­башками, ниткою вмоченою у сік або фарбу, зеленку, яку мама залишила без нагляду тощо.

Практика свідчить, шо окремі нетрадиційні техніки створюють особ­ливі виразні можливості для зображення певних тем чи образів. Так, у про­цесі малювання ялинки технікою «набивання» трикутного контуру клейо­вим пензлем, вмоченим у зелену фарбу, і наступним декоруванням її ко­льоровим клеєм із блискітками навіть діти молодшої і середньої груп здатні створювати досить виразні образи.

Резюме дискусії: нетрадиційні техніки малювання відкривають широкі можливості для розвитку уяви як елементу творчих здібностей дитини. Вони описані в мистецькій і методичній літературі. Проблемою для педа­гога є визначення тем та змісту малюнків, які краще виконувати нетради­ційними техніками, розроблення методики їх застосування в малюванні дітей різних вікових груп.

Осмисливши знання теорії і практики, можна сформулювати гіпотезу інноваційного пошуку: ефективний розвиток творчих здібностей дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками можливий за таких умов:

усвідомлення дітьми художньо-естетичної основи нетрадиційних технік малювання, розуміння їхнього естетично-ужиткового значення, доціль­ності використання в зображенні певних тем; порівняльного використання у практиці традиційного і нетрадиційного способів малювання для фор­мування самопереконань дітей.

Провідним завданням інноваційно-пошукової діяльності в цьому плані можна визначити розроблення і перевірку в експерименті програми ро­боти, спрямованої на ефективний творчий розвиток дітей на заняттях з малювання нетрадиційними техніками.

Як ілюстрацію наведемо приклад програми для старшої групи до­шкільного навчального закладу, розробленої однією з учасниць проблем­ної групи:

1. «Весняний дощик» (малювання по вологому тлу).

2. «Красива тарілочка» (відбитки губки).

3. «Моя фантазія» (віддруки руки).

4. «У країні Двуляндії» (симетричне передрукування плями).