Творчість як феномен обдарованості дитини
Творчість (креативність) посідає значне місце в ієрархії понять, які становлять феномен обдарованості дітей дошкільного віку. Ознаками креа- тииності (від лат. сгеа1:іо — створення, творіння) можна вважати:
• дитина надзвичайно допитлива, спостережлива, здатна занурюватися, поринати в улюблене заняття та імпровізувати в ньому (малювання, ліплення, витинання, розглядання таін.);
• демонструє високий енергетичний рівень (високу продуктивність, емоційний фон, здібності, вправність рухів, зосередженість, інтерес);
• прагне зробити по-своєму, демонструє незалежність, неконформність, творчо уявляє і фантазує;
• вибірково ставиться до видів образотворчої діяльності (має улюблені заняття й техніки, в яких досягає довершеності);
• генерує ідеї і висловлює багато думок з приводу однієї ситуації, пропонує цікаві варіанти щодо використання відомих речей (клаптики, гудзики, пір’їнки, насіння, нитки тощо);
• може бути успішною в кількох видах художньої практики;
• може демонструвати риси лідера, організатора і натхненника дитячої
групи та бути авторитетним.
У діагностиці креативності використовують спостереження за дитиною в різних життєвих та змодельованих ситуаціях вибору, аналіз дитячих робіт, тести на креативність {«Домалюй», «Перетвори», «Казковий ліс» та ін.), творче завдання, бесіди з батьками. Тестування на креативність — це група психодіагностичних методик, призначених для вимірювання творчих здібностей особистості.
Психологічне супроводження та педагогічна підтримка дитини з ознаками за альноестетичної та художньо-творчої обдарованості, яка виховується в сім'ї чи дошкільному закладі, є сьогодні важливим елементом професійної компетентності фахівця в галузі дошкільної освіти.
Творчий шлях художньо обдарованих дітей розпочинається, як правило, у спеціальних школах, гуртках, студіях. З часом ці діти досягають певних успіхів у галузі художньої творчості (живопис, скульптура, декоративне мистецтво, дизайн та інше). Однак яскраві результати навряд чи стали б можливими, якби здібності дітей з раннього віку не визнавалися і не поважалися б дорослими. З другого боку, діти й самі приділяють багато часу та енергії вправам з досягнення майстерності у своїй галузі.
Обдарованість — це завжди індивідуальність, і тут кожен випадок потребує насамперед індивідуального лонгітюдного (тривалого) біографічного дослідження, цілісного вивчення особистості дитини в розвитку.
Роль батьків у розвитку спеціальних (естетичних, зображальних, художніх) здібностей дитини є особливою. Батьки — перші, хто помічає обдарованість дитини. Це нелегке завдання, оскільки не існує певного сте- реотитіу обдарованості. Кожна дитина виявляє здібності по-своєму. Найчастіше обдарованість лишається непоміченою у сім’ях з однією дитиною
або в таких, де всі діти мають здібності і більш обдарований сприймається
як звичайний.
Художньо-естетична обдарованість може також не помічатися в робочих сім’ях, де батьки не мають належної освіти. Дошкільний освітній заклад і сім’я мають працювати в гармонії для охорони, підтримки і розвитку дитячої обдарованості.
Якщо у дитини немає талантів батьків, у неїобов 'язково є свої таланти. Допомогти дитині опанувати всі види художньої практики (малювання, ліплення, моделювання, проектування, макетування, плетіння, оригамі, інтарсія та ін.), а також музику, танці, театр тощо означає допомогти знайти
сферу власних інтересів та самовираження. ^
Головним завданням психолого-педагогічного супроводження дітей з ознаками естетичної обдарованості є підтримка і розвиток відчуття прекрасного, формування естетичного смаку, бажання виражати себе у художній діяльності і гармонізація стосунків зі світом.
Шляхом до цього є організація художньо-естетичного креативного середовища дошкільного освітнього закладу. Обдарованість переходить у пасивний стан, якщо у дитини немає інтересу до занять, пов’язаних з естетичними переживаннями і художньою практикою.
Є дві стратегії педагогічної роботи з обдарованими дітьми: прискореннях збагачення. У практиці вони доповнюють одна одну. Прискорення грунтується на тому, що дитині пропонують більше інформації, ніж звичайним одноліткам. Водночас активно розвивають спеціальні навички, які обслуговують вияви таланту. Програми прискорення потребують особливої уваги до раннього розвитку в дитини соціально-емоційних властивостей, техніки зображення, «дорослого» ставлення до себе і світу.
Стратегія збагачення передбачає не нову, а більш складну інформацію. Вона підтримує інтерес до творчості. Дітям надають можливість виражати своїми засобами (методами художника) власний світ. Ця стратегія дає змогу розвивати обдаровання, не обмежуючи його культурними традиціями.
Зануренню дитини у творчий процес художника сприяє «зразок креа- тивноі поведінки» на всіх етапах творчого процесу (пошук ідеї, оформлення задуму, пошук засобів його реалізації, досягнення образно-естетичної виразності, усвідомлення цінності створеного для соціуму та самооцінка).
Створення «Студії активної творчості», «Території споглядання, пізнавання, експериментування», художньої майстерні, «Музею мистецтв» з необхідним художнім обладнанням та матеріалами для художньої творчості дають змогу дитині відчути себе художником.
Професійна узгодженість психолога та педагога зумовлює створення сприятливого середовища для розвитку естетично обдарованої дитини.
Головними принципами розроблення індивідуальних програм визначають:
• забезпечення пріоритетного виду діяльності;
• комплексність, яка передбачає активну самореалізацію дитини в освітніх системах (дитина-краса; дитина-мистецтво; дитина-художник);
• співпрацю із сім’єю;
• стимулювання естетичних переживань;
• свободу вибору;
• самовираження.
Завдання спрямовуються на актуалізацію і розвиток творчого мислення, уяви, образної пам’яті та самовираження. Наприклад, «Збудуй дім для уявної істоти з підручного матеріалу (трісочки, клаптики, картон, пластилін, яєчна шкаралупа, черепашка та ін.)»; «Намалюй пташку аквареллю, гуашшю, восковими крейдочками. Зліпи її з глини, розфарбуй. Зліпи таку ж із пластиліну. А тепер зроби аплікацію з картону та кольорового паперу», «Ось фігура. Домалюй її так, щоб вона на щось була схожою», «Ось кілька однакових кульок із пластиліну, нитки, сірники, ґудзики, сухі гілочки. Що можна зробити, щоб кульки стали не схожими одна на одну?».
Обдаровані діти — споглядачі і діячі одночасно. Вони вміють вдивлятися у світ і забувають про себе, зображаючи концепцію людства. Дуже важливо, шоб потреба дитини в освоєнні виразної мови образотворчого мистецтва була задоволена дорослим як носієм культури. Для створення естетично цінного продукту в образотворчій діяльності дитини мають бути діалектично поєднані переживання, осмислення, втілення.
Рекомендована література
1. <Миренные дети: Пер. с англ. / Общ. ред. Г. В. Бурменской, В. М. Слуцкого. - М., 1991. — 376 с.
2. Савенков О. И. Одаренные дети в детском саду и школе. - М., 2000. - 232 с.
3. Савенков О. И. Одаренный ребенок дома и в школе. — Екатеринбург, 2004. — 212 с.
Запитання і завдання для контролю
1. Що таке обдарованість взагалі та естетична обдарованість зокрема?
2. Дайте характеристику ознак естетичної обдарованості.
3. Поясніть взаємозв’язок креативності й обдарованості.