3. Складіть наочну модель до питання про види дитячого конструювання.
4. Розкрийте розвивальие значення конструювання з будівельного матеріалу і кон-
_ структорів, наведіть приклади прийомів педагогічної роботи, які забезпечують його.
5. Покажіть розьивальне значення художнього конструювання з паперу і картону.
6. Розкрийте етапи творчої діяльності дітей в процесі конструювання на зразок ори- гамі, киригамі.
7. Доведіть, то конструювання з природного і викидного матеріалів має значні можливості для розвитку творчих здібностей дітей.
а. 11 роде монс грунте на прикладах, що конструювання з викидного матеріалу за характером більш наближене до художнього конструювання, ніж до технічного.
9. Наведіть приклади використання продуктів конструктивно-моделювальної діяльності в іграх дітей.
10. Зробіть іграшку-експромт для дітей з тих матеріалів, які є у вас під рукою.
4.7. Педагогічна підтримка обдарованих дітей
Концепція естетичної обдарованості
Здатність до творчості є найвеличнішим дарунком природи. Цим даром природа відзначає кожнулюдину по-різному. Обдарованим називають зазвичай того, чий дар перевершує середні можливості, здібності більшості людей.
Тому вчені переважно називають обдарованістю генетично зумовлений компонент здібностей, який великою мірою визначає як результат, так і темп розвитку. Середовище, виховання, освіта або пригнічують цей дар, або допомагають йому розкритися. Сприятливе навколишнє середовище та кваліфіковане педагогічне супроводження діяльності здатні перетворити дар у видатний талант.
Характерним для сучасної освіти є застосування технологій, які сприяють:
• індивідуалізації навчання;
• діяльнісній активізації дітей;
• діалоговій взаємодії між педагогом і дитиною (педагогіка співробітництва).
Для виявлення таких дітей педагоги мають бути обізнані з концепцією обдарованості, розуміти зміст понять «талант», «обдарованість», «здібність», «обдарована дитина», знати психолого-педагогічніособливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми.
У давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдаровання треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутньої нації.
Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, що сприяють успішному виконанню нею тієї чи тієї діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має.
Від народження людина має лишезадатки здібностей (генетичну програму), з яких під впливом зовнішнього середовища, навчання і виховання (соціальна та педагогічна програми) розвиваються загаїїьні, розумові, інтелектуальні, спеціальні (до окремих видів діяльності та сфер життєдіяльності) здібності.
Термін «обдарований» був уперше вжитий в 1839 р. в розумінні слова «геній» (А. Трей). Потенційна обдарованість відносно різних видів діяльності притаманна багатьом дітям. Актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. До того ж пластичність психічних можливостей дитини змінюється на різних етапах її розвитку. Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно і далі розвиватися за сприятливих умов або згасати за несприятливих. Тому в практичній роботі з об
дарованими дітьми частіше використовують словосполучення «ознаки обдарованості дитини» або «дитина з ознаками обдарованості».
♦ Ознайомтеся з книжкою: О. И. Савенков «Одаренньїе дети в детском саду и
школе». — М., 2000.
Автор розрізняє терміни — «дитяча обдарованість» та «обдаровані діти». Перше словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, феномен дитинства. Друге — підкреслює можливість існування особливої категорії дітей.
* 3 огляду на це зверніться до серії «Нові діти вже прийшли: Діти індиго».
Наприклад: Керолл Лі, Тоубер Джен. Дети «Индиго»: Пер. з ангп. — К.,
2004.
«...Вони являють собою новий крок в еволюції людства. їх називають «дітьми світла», «дітьми тисячоліття», «новими дітьми», Дітьми Індиго. Вони володіють високорозвиненою свідомістю і підвищеною сприйнятливістю. Вони нетерпимі до нещирості та фальші... Вони мають унікальне завдання, місію. Не заважайте їм розвиватися, допоможіть їм — в них наше майбутнє».
Обдарованість —складне й багатовимірне утворення. Такоїдумки вчені: психологи, фізіологи, педагоги. Її не можна зводити ні до коефіцієнта інтелектуальності, ні до креативності, ні до мотивації. Вона завжди унікальна, тому педагогу треба враховувати різноманітність форм її вияву.
У працях вітчизняних та зарубіжних учених обдарованість визначається як комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дають змогу потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Теоретичні питання обдарованості досліджували О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, П. Гальперін, Б. Теплов, Г. Костюк, Є. Тор- шилова, О. Савенков, М. Холодна, В. Моляко та ін. Наприклад, О. Ма- тюшкін зазначає, що обдарованість завжди творча, якщо немає творчості, то не варто говорити про обдарованість. Тобто креативність є невід’ємним елементом усіх видів обдарованості: інтелектуальної, академічної, художньої і таке інше.
Діти з творчим інтелектом пропускають інформацію через призму власного бачення світу. їм важче навчатися, засвоюючи чужий досвід, а легше створювати своє.
Креативність — рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особистості.
Естетичний розвиток і виховання пов’язані з красою та мистецтвом. Феномен естетичного (від грец. аІБіЬеІікоБ — такий, що належить до чуттєвого сприймання) полягає в інтеграції об’єктивно-естетичного в природі, суспільстві, продуктах матеріального і духовного виробництва; естетичної діяльності як творчості за «законами краси»; суб’єктивно-естетичного або естетичної свідомості (естетичні почуття, сприймання, потреби, оцінки, ідеали тощо); художньої культури (світу мистецтва).
Питання про критерії естетичного у філософсько-психологічних науках вважаються дискусійними.
Предмет, матеріальний об’єкт, твір мистецтва можуть бути носіями естетичного змісту (ритм, пропорція, симетрія, поєднання кольору, цілісність, гармонія, принцип «золотого перерізу»), носіями краси.
Суо ьктивно-естетичне виявляє себе гамою почуттів, переживань, емоційних оцінок, потреб. Естетичне виявляє себе у поведінці, діяльності, творчості за «законами краси».
Ядро естетичного утворює людина. Саме вона «наділяє» предмети, об’єкти і явища естетичними властивостями і вводить в обіг дефініцію «КРАСА».
Осмислення цих методологічних засновків надає ключ до проблеми естетичної обдарованості.
Ознаки і сфери виявів художньо-естетичної обдарованості дитини
Естетичну обдарованість можна визначити як особливу чутливість дитини до краси; прагнення, здатність, бажання і потребу у збереженні, відтворенні та створенні краси в процесі життєдіяльності.
Естетична обдарованість має спеціалізацію і може розглядатись у духовному і матеріальному, репродуктивному і творчому аспектах.
Визнання факту існування феномена естетичної обдарованості у дошкільному дитинстві зумовлює можливість її діагностики і розвитку.
Діагностуючи загальну естетичну обдарованість, можна скористатися спостереженнями за дитиною у різних ситуаціях, методами запитань (наприклад: Що таке краса? Де можна натрапити на красу? Як виникає краса? Що ти можеш назвати красивим? і таке інше); вибору (наприклад: Вибери з цих предметів, речей ті, які ти вважаєш красивими. Розкажи про них.); тестування інтелекту (від лат. ігиеІІесШв — розуміння і пізнання). Тестування інтелекту — це психодіагностичні методики, призначені для виявлення інтелектуального розвитку індивіда і з’ясування особливостей структури його інтелекту; тестування загальних здібностей; тестування особистості (спрямовані на визначення інтересів, емоцій, особливостей поведінки у певних соціальних ситуаціях). Наприклад, у роботі з дошкільнятами можна скористатися тестом Гудинаф-Гарріса «Намалюй людину» для діагностики інтелекту, тестами «Довільний малюнок», «Автопортрет», «Картина світу», шкалою інтересів Де Гаана і Кафа (Тейлор К. Психологические тестьі и упражнения для детей: Пер. с англ. — М., 2003. — 224 с.).
Естетична обдарованість багато в чому зумовлена діяльністю емоційно-чуттєвої сфери, розвитком уяви і фантазії, діяльністю аналізаторів, враз- ли вістю, інтелектуальною сферою та енциклопедичністю знань дитини.
Сферами виявів естетичної обдарованості можна вважати:
• естетичну свідомість («художній тип» особистості, інтерес до явищ краси і гармонії, образна пам’ять, уява, фантазія, образне
мислення, чуттєвість аналізаторів);
• естетичну діяльність (потреба у переживаннях та самовираженні, «ручна умілість»);
• естетичне життя особистості (зовнішній вигляд, вчинки, поведінка, гармонізація стосунків із соціумом).
Художня обдарованість розглядається вченими і практиками у зв’язку зі сферою мистецтва, художньою діяльністю. Її можна визначити за такими особистісними виявами:
• дитина виявляє стійкий інтерес до візуальної інформації (творів живопису, графічної продукції, репродукцій, малюнків, скульптур та ін.);
• у деталях запам 'ятовує побачене (колір, форма, вигляд тощо);
• тривалий час займається малюванням, ліпленням, архітектурними проектами, макетуванням, дизайном; віддається цим заняттям із захопленням і відчуває задоволення:
• виявляє вправність і вмілість у роботі із зображальними матеріалами, обладнанням, приладдям;
• добре орієнтується на площині аркуша;
• використовує засоби художньої виразності (колір, форма, композиція, динаміка та інше);
• експериментує з матеріалами, генерує ідеї-задуми, способи зображення, фантазує у життєвих ситуаціях (спостереження-споглядання; створення зображення нетрадиційним способом нетрадиційними матеріалами);
• авторські роботи позначені свідомою композицією, експресією, деталізацією, колористичним рішенням, оригінальністю, винахідливістю.
Вважається, що художня обдарованість підпорядкована генетичній програмі розвитку особистості. Вона може виявити себе спонтанно, але розвиток її зумовлений середовищем, соціально-педагогічною програмою. До того ж художня обдарованість може бути обмежена високим рівнем репродуктивної діяльності, наслідуванням, копіюванням. Ідеться про виконавську майстерність, яку не можна вважати рівноцінною творчим імпровізаціям.
Для діагностики художньої обдарованості можна скористатися методами спостережень під час спілкування дитини зтворами образотворчого мистецтва, вибору твору образотворчого мистецтва, зображального матеріалу, складання генеалогічного дерева родини, аналізу продуктів дитячої діяльності, тестуванням досягнень. Дитині можна запропонувати виконати завдання, яке дасть можливість побачити рівень її досягнень у малюванні (наприклад, «Овочі — фрукти», «Будинок — Дерево — Людина», «Транспорт»), ліпленні («Людина — Тварини»), архітектурній діяльності («Будинок»), декоративній (способи вирізування в аплікаційній техніці) та інше.
Тестування досягнень — це тип діагностичних методик, спрямованих на оцінку досягнутого дитиною рівня розвитку здібностей, навичок і знань. Базовий компонент дошкільної освіти визначає «стандарт» зображальних навичок дітей. Однак завжди треба пам’ятати, що образотворча діяльність є галуззю естетичного у структурі особистості, сферою мистецтва, творчості, а дитинство — це такий період життя людини, в якому кожна особистість — обдарована.