3. Поясніть педагогічну доцільність забезпечення взаємозв’язку видів образотворчої діяльності.
4. Наведіть приклади різних способів забезпечення взаємозв’язку видів образотворчої діяльності.
5. Дайте характеристику і визначте специфіку сучасних варіативних програм навчання образотворчої діяльності. За якою з них вам хотілося б працювати і чому?
6. Назвіть та поясніть провідні принципи організації особистісно-розвивального середовища. сприятливого для образотворчої діяльності дитини.
7. Складіть і намалюйте структурну модель гармонізованого художньо-естетичного, особистісно-розвивального середовища для образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі.
X. Складіть перелік матеріалів, обладнання та устаткування для занять з образотворчої діяльності.
Ч. Запропонуйте власну концепцію організації образотворчої діяльності дітей (від одного до трьох років; від трьох до шести років; для різновікової групи).
10. Поясніть, чому в особистісно-орієнтованій моделі навчання домінантна роль належить самостійній образотворчій діяльності дітей.
11 Як змінилися в сучасних умовах підходи до використання занять як традиційної форми організації образотворчої діяльності?
12. Визначте «Золоті правила» позиції педагога в різних формах організації образотворчої діяльності в контексті особистісно-орієнтованої моделі навчання.
13. Дайте характеристику сучасних підходів до класифікації методів педагогічного супроводження образотворчої діяльності.
14. Здійсніть добір методів і прийомів педагогічного супроводження образотворчої діяльності для особистісно-орієнтованої педагогічної технології.
Модуль 4
Методика і педагогічні технології розвитку особистості дитини в процесі образотворчої діяльності
4.1. Розвиток у дітей здібностей до сприймання краси в різних її формах як передумова образотворчої діяльності
Давно відомо, що прекрасне має здатність пробуджувати в людині радість, безкорисливу любов, почуття свободи, творчу наснагу. Краса і творчість нероздільні. Зустріч з прекрасним не лише в мистецтві, а й у природі, людських взаєминах, праці, побуті — це зустріч з найдосконалішими виявами житі я. Краса ніби розлита в навколишньому світі, важливо тільки навчитися бачити її, прекрасним є саме життя.
Краса природи надихає на творчість
Природа є першим джерелом уявлень дітей про красу. Ця краса нескінченна у своєму розмаїтті і багатстві. Її можна безкінечно пізнавати, проникаючи в глибини її таємничої живої мови.
Людину створила праця і краса. Почуття краси і любові до природи допомагають людям знаходити прості і точні слова, кольори і фарби для описання своїх емоцій і настроїв, вчать живої художньої мови. З любові до всього живого починається формування людських почуттів, формування гуманізму.
Природа і мистецтво здавна тісно взаємопов’язані. Однак мистецтво (музика, поезія, живопис) не просто зображає природу, а й відкриває такі її грані, які, на перший погляд, залишаються непомітними. Тим самим воно розширює, поглиблює наші уявлення про красу рідної землі. Мистецтво розвиває фантазію, загострює переживання, виховує тонкість, емоційність у сприйнятливості до краси і добра. Отже, мистецтво виступає засобом розкриття краси, поетичності і величі природи, допомагає глибше відчуги її красу, пробуджує в наших душах струни художника.
♦ Яку пору року ви найбільше любите ? Змалюйте знайомий та улюблений вами пейзаж. Це, мабуть, буде місце, де ви народилися. Що в ньому для вас найдорожче? Які почуття водночас із відчуттям краси розвиває в людині природа ?
Як сприймають діти красу природи? Жваво, емоційно, дієво, але поверхово, не зовсім уважно. При цьому вони досить активні, побачене не лише розглядають, а й ґрунтовно обстежують з усіх боків, намагаються дати
<ххкх><х><ххх><х><><х><ххххх><х><ххх><ххх><ххх>о<х>
йому естетичну оцінку. Дивитись і бачити, помічати в природі красиве — це різні речі. У В. Сухомлинського є оповідання «Конвалії», в якому розповідається, що хлопчик хотів зірвати цю прекрасну квітку, а вона йому прошепотіла: «Я маленька, тендітна і слабка. Ти можеш зірвати мене, коли захочеш, але розглянь мене і скажи, яка я красива». Коли хлопчик придивився до квітки, серцем і розумом пізнав її красу, він передумав її зривати. Приглядаючись до природи, пізнаючи її закони, дитина дужче відчуває красу, розуміє наскільки вона ніжна і тендітна, починає розуміти її різнобічну життєву цінність, оздоровчу, естетичну, моральну, таку, що творчо надихає.
Коли запитати у дітей, якого кольору сніг, вони завжди відповідають, шо білого. Спостереження показують, що залежно від погоди, стану неба, сонця, температури сніг може бути рожевим, золотаво-рожевим, світло- чи темно-блакитним, діамантовим. Добре, якщо дорослі допоможуть це помітити.
Краса природи надихає на творчість. Від подиву до творчості один крок. Дтя дитини природа — це не лише предмет милування, захоплення, радощів, а й художня майстерня, де краса природи втілюється в пейзажні малюнки, флористику, ікебану, вірші, художні розповіді.
Лише знання природи, яке розвиває естетичне чуття, робить можливою справжню творчість за законами краси. Любов до природи, її одухотворення, почуття емпатії виступають головними чинниками культури людини, джерелами її творчості.
Розвивайте в собі і в дітях спостережливість, уміння шукати, бачити і помічати красиве в об’єктах і явищах природи. Складайте разом палітри барв «осені, зими, весни, літа», створюйте живописні «портрети» кучерявої і плакучої берізки, квітучих кушів, клумб, лугів, лісових галявин тощо.
Краса людини як єдність зовнішнього вигляду і внутрішніх характеристик
Людина є найскладнішою і найдосконалішою частиною природи. Дитина дуже рано пізнає світ людей, їхнє життя, ставлення один до одного. Немовля ще зовсім не знає слів, але розуміє матір за виразом обличчя. Його можна читати, неначе книгу, за мімікою. Справедливо вважають, що в міміці людини відбивається її характер, настрій, стан здоров’я, спокій, напруга, втома тощо.
♦ Ознайомтеся з характеристикою компетентності дошкільняти у сфері «Люди». Зверніть увагу на зміст складових соціальної компетентності дошкільняти, її пізнавальний, ціннісний, емоційний, оцінний, поведінковий компоненти [Див.: Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод, посів. / Наук. ред. О. Л. Кононко. — К, 2003. — С. 157-161].
Краса людини є складною інтегрованою характеристикою, головними засадами якої виступають зовнішні і внутрішні чинники.
Зовнішня краса для дітей найбільш помітна, на неї вони легко звертають увагу, рано помічають. Це красиве обличчя, очі, брови, губи, волосся, гарний макіяж, одяг, прикраси. Спостерігали, що дівчинці було 11 місяців, коли вона помітила гарне поєднання кольорів у зимовому одязі мами: білої пухової хустки і чорної каракулевої шуби. Висловила свою «естетичну
оцінку» поцокуванням язичком, похитуванням голови, здивованими широко розплющеними очима.
Елементи зовнішньої краси діти легко передають в малюнках портретів мами, тата, бабусі, дідуся, своїх родичів, педагогів і співробітників дошкільних навчальних закладів, демонструють свою неабияку спостережливість. Так, вихованці одного дошкільного закладу Києва намалювали портрет завідувачки з характерним жестом — рука в кишені. У неї була звичка тримати ключі в кишені.
Інша річ — навчити дітей бачити вже за ознаками зовнішнього вигляду унікальність і неповторність кожної людини. У кожного є очі, ніс, рот, зачіска, одяг. Проте очі можуть бути блакитними, сірими, карими, зеленуватими. жовтуватими. Брови — широкими і вузькими, дугоподібними або ламаними, довгими чи короткими. Губи — великими чи малими, тонкими або пухкими. Обличчя — круглим або видовженим. Волосся — різних кольорів, а зачіска різних видів і форм.
Все це так важливо помічати, шоб намалювати реалістичний портрет. Щоб краще зрозуміти інших людей, треба вміти читати міміку, вираз обличчя в русі. Адже очі, брови, губи за допомогою м’язів рухаються. Міміка виражає характер і почуття людини. На обличчі відбиваються такі риси особистості, як доброта, щирість, жорстокість, замкнутість, хитрість та інше.
Пограйтеся з дітьми в артистів. Створіть і прочитайте разом з ними маски спокою, здивування, радості, суму. Доберіть ілюстрації, малюнки, фото, портрети різних людей, допоможіть дітям помічати взаємозв’язок між їхнім зовнішнім виглядом і внутрішніми характеристиками. Зробіть висновок, що внутрішню красу становлять духовність і моральність.
Як кажуть, розум і мудрість людини світяться в її очах. Простежте вираз очей на різних портретах, особливо старих людей. Поміркуйте з дітьми над тим, що таке мудрість. Дійдіть висновку, що мудрість —це розум, помножений на доброту. Розумна людина багато знає, вміє вирішувати складні життєві завдання, може дати корисні поради. Моральну красу людини діти можуть відкривати на прикладі спостережень за людьми, з якими вони щоденно спілкуються. Як виявляються любов, доброта, ширість, повага і пошана до людей, чесність, правдивість, гуманність у зовнішньому вигляді людини, можна продемонструвати на прикладі живописних портретів. Так, розглядаючи «Сікстинську мадонну» Рафаеля, діти помічають добре жіноче обличчя з красивими м’якими рисами, сповнені любов’ю очі, лагідний жест притискання немовляти до грудей, що в цілому відкриває світлий образ Богоматері.
Здатність розуміти людей, їхній настрій, характери, моральність, погреби становить основу соціальної компетентності дошкільняти. Малювання на теми «Добрий настрій», «Я — переможець», «Яким буваю я (чи мої друзі)», «Ласкава мама», «Мій мужній тато», «Моя сім’я» та інші відкриває для дитини таємниці людських настроїв і психології, бажання пізнавати людей, самому бути доброю людиною. Отже, краса людини — у внутрішній гармонії її думок і вчинків. А вчинки — дзеркало поведінки, уміння втілювати норми загальнолюдської моралі в життя.
Краса праці і людини праці
У своїй художній творчості дитина також відображає взаємини людей в різних життєвих ситуаціях. Вона їх спостерігає, аналізує, оцінює, втілює в сюжетних зображеннях. Найпоширенішою формою взаємин людини є спілкування — це обмін думками, почуттями, переживаннями. Гарним є таке спілкування, в якому людина виявляє і розкриває найкращі сторони своєї особистості, щиро ділиться багатством своєї душі і серця. Виражальними засобами спілкування виступають погляд, слово, інтонація, жест, дія. Спостерігаючи з дітьми за взаєминами і спілкуванням людей в різних життєвих ситуаціях, можна помітити як позитивне, красиве, так і негативне, некрасиве. Важливо формувати у них відповідне ставлення, яке може виражатись у вербальних або візуальних оцінках — в малюванні, аплікації, ліпленні («Хто робить нам добро», «Як ми дружно граємось», «Добріі погані справи». «Як чинять ввічливі люди»).
Спостереження за взаєминами людей у праці поглиблюють соціальну компетентність дітей. Добре було б, якби діти мали можливість поспостерігані за працею батьків, зрозуміли її значущість для людей. Праця творить для людей блага і красу. Щоб діти пізнали красу праці, вони мають зрозуміти її значення для людей і суспільства. Завдяки праці створюються культурні цінності.
Під час спостережень з дітьми за працею людей звергайте увагу на ті цінності, які створюють люди праці для інших людей, для дітей. Придумайте цікаві теми малюнків про працю людей, простежте, щоб були зображені і самі трудівники, і ті цінності, які зроблені їхньою працею.
Добре, якщо ознайомлення з красою праці поєднуватиме такі елементи: доцільну діяльність людей або сам процес праці; предмети праці; знаряддя праці, яким людина діє на предмет. Все це важливо для подальшого зображення дітьми сюжетів про працю людини.
Особливо красивою є творча праця, коли людина вкладає в неї душу, розкриває свою індивідуальність, стверджує себе як особистість. По-своєму красива праця сільськогосподарська, фермерська, в якій особливо відчутним є безпосереднє злиття людини з природою. Це надає такій праці особливого емоційного забарвлення.
Творча праця наближається до мистецтва, а естетичні переживання, що їх відчуває людина праці, споріднені з насолодою художника. І це стосується різних професій: ткалі і швачки, дизайнера і модельєра, кухаря і столяра, слюсаря і токаря, шахтаря і сталевара.
Праця є засобом життя, джерелом суспільного багатства, основною формою життєдіяльності людини.
Краса побуту як середовища життя людей
Творча праця, побудована за законами естетики, є засобом створення предметного середовища, світу речей, якими людина оточує себе в повсякденному житті. Вони впливають на її настрій, самопочуття, поведінку. Чи звертали ви увагу на те, як змінюється,
стає зовні красивішою людина, вбравшись у святковий одяг? В її поставі, жестах і навіть інтонаціях голосу з’являються нові нотки, вона робиться витонченішою в пластиці. Красиве зовнішнє активізує внутрішню красу.
♦ Спробуйте поспілкуватися з дітьми на теми про їхній побут, предметне оточення в домашніх умовах, дізнатися, чи звертають вони увагу на красу інтер’єру, іграшок, посуду, меблів, творів мистецтва, що є в їхньому домі: «Якіречі в моїй квартирі (домі) мені більше всього подобаються?», «Що означає затишок в рідному домі?», «Коли і чому моя квартира (кімната) виглядає особливо святковою і затишною?» тощо.
Нейтральних, байдужих речей немає, між речами і людиною виникають певні відносини. А. Макаренко говорив, що виховують не тільки події та люди, а й речі. Сила і влада речей, що розміщені в квартирі чи кімнаті, велика. Вони поліпшують або псують настрій, створюють радісну або гнітючу атмосферу, покращують або погіршують спілкування.
♦ Запропонуйте дітям поміркувати, пофантазуйте разом з ними на теми: «Про що розповідає мені чайний або кавовий сервіз, що стоїть у буфеті ?», «Який настрій у кімнатних квітів у нашому домі ?», «Що «бачать» фіранки, штори в нашій квартирі?», «Які речі в моєму домі покращуютьмій настрій, а які погіршують ?».
Формуючи у дітей поняття краси побуту, звертаймо увагу, що речі — це цінності нашого життя. Зручні, красиві меблі, килими, посуд, побутові прилади необхідні для того, шоб жити, працювати, відпочивати. Вони створені працею людей для поліпшення життя. Ставши частиною побуту людини, речі свідчать про її смаки, інтереси, моральні цінності. Що є чинниками поняття «краса побуту»? Це насамперед домашній затишок, коли людину оточують необхідні для життя і відпочинку красиві речі. Це й охайність, і чистота приміщень, і зручно розміщені меблі, і зі смаком дібрані прикраси, і вміло використані джерела освітлення. І все це залежить від самої людини, від її культури та естетичних смаків.
І з творами образотворчого мистецтва діти вперше стикаються в домашньому середовищі. Це насамперед декоративно-ужиткове мистецтво — посуд, меблі, килими, освітлювальні прилади, штори, скатерті і серветки, ялинкові прикраси та багато іншого. Все це водночас має бути корисним, доцільним ікрасивим. Головне домагатися художньої єдності наявнихулю- дини речей і предметів, правильно використовувати такі їхні естетичні характеристики, як колір, світло, природні властивості матеріалів, пропорції, симетрію, асиметрію. Гарна квартира чи кімната в будень чи свято створює добрий настрій, приємний відпочинок, атмосферу для цікавих людських стосунків.
Краса побуту, зручність життя і спілкування в домашніх умовах можуть стати темами творчих робіт дітей як в умовах дошкільного навчального закладу, так і вдома. їх можна виконувати у різних художніх техніках: живописних, скульптурних, аплікаційних, колажних. Теми творчих робіт можуть бути різноманітними: «Вікно у твоїй квартирі», «Про що говорять фіранки вдома?», «Дім (квартира) твого товариша» (інтер’єр), «Малюю натюрморт для своєї квартири», «Красива картинка для мого ігрового кутка вдома», «Ваза для моєї кімнати», «Ікебана у новорічному інтер’єрі», «Осінній натюрморт» та ін.
Краса образотворчого мистецтва як інтегративна духовна цінність для дітей та їхньої образотворчої діяльності
Одним з найдієвіших засобів естетичного виховання, формування естетичної культури є мистецтво. Впливаючи на емоційну сферу людини, ноно формує її морально, розвиває її розум, почуття, уяву, допомагає побачити й оцінити красиве в оточенні. У становленні особистості дитини, моральному її вихованні велике значення має емоційний розвиток. Образотворче мистецтво наочно демонструє дітям способи художнього втілення краси світу: образів природи, людей, історичних подій, казкових та побутових сюжетів.
Програмові завдання щодо ознайомлення дошкільнят з образотворчим мистецтвом сформульовано в Базовому компоненті дошкільної освіти: формування у дітей перших вражень про мистецтво, розвиток його сприймання, ознайомлення з такими видами образотворчого мистецтва, як живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-ужиткове мистецтво. Кожен з цих видів має свої виразні засоби, що всебічно розкривають художню суть твору, цінність якого діти зрозуміють у процесі систематичного поглибленого сприймання і спілкування.
Щоб уміти бачити твір мистецтва, розуміти його зміст, відчувати його образи, перейматися почуттями і настроєм художника, глядач повинен мати розвинене естетичне сприймання. Естетичне сприймання — це глибокий і складний процес, здатність людини помічати прекрасне вжитті, літературі, мистецтві.
Психолого-педагогічні дослідження, спостереження видатних педагогів підтверджують здатність дітей дошкільного віку до естетичного сприймання та естетичних почутгів. Права О. Апраксіна, яка пише, що сприймаючи той чи той високохудожній твір, діти дошкільного віку не можуть оцінити його глибини, художнього значення, але багато що з нього запам'ятається і сподобається, викликатиме прагнення до повторного сприймання.
Дослідження із сенсорного виховання показали, що діти володіють досить тонким сприйманням форми (Є. Корзакова, В. Сохін), пропорцій (В. Холмовська), довжини (Т. Лаврентьєва), кольору (Л. Венгер, Г. Люблінська). Експериментально доведено, що це лише передумова художнього розвитку. У дослідженнях Є. Фльоріної, Н. Сакуліної та інших відзначається. що діти старшого дошкільного віку за цілеспрямованого навчання здатні сприймати і розуміти твори мистецтва. Б. Теплов з цього приводу писав, що художньо-повноцінне сприймання мистецтва — це активна діяльність, мало того, це «вміння», якому потрібно вчитися.
Вивчаючи сприймання дітьми різних видів мистецтв: музики (Н. Ветлу- гіна, І. Дзержинська), графіки (В. Єзикеєва, В. Кіонова), живопису (Н. Зубарева), скульптури малих форм (Г. Вишньова), автори довели, що діти 5—7 років здатні емоційно сприймати задум художнього твору, елементарно розуміти його художню мову. Більшість дослідників доводять, що формування естетичного сприймання у дошкільнят повинно поєднуватися із зображувальною діяльністю, у процесі якої діти здатні передавати образи предметів, явищ дійсності (Т. Комарова, В. Єзикеєва, Т. Казакова).
Естетичне сприймання творів живопису спирається нажиттєвий досвід людини. Цей досвід зазвичай передбачає високу культуру сенсорного апарату і насамперед культуру зорового сприймання, яке починається з елементарного осмислення, усвідомлення зображуваного. Найважливішою умовою переходу простого осмислення в естетичне сприймання є розвиток спостережливості, тобто свідомого цілеспрямованого сприймання. Розвиток спостережливості спирається на активну і різноманітну діяльність органів чуття, яку планомірно організовує і здійснює педагог у процесі виховної роботи з дітьми в повсякденному житті, грі, посильній праці та на заняттях. Завдяки цій діяльності свідомість дітей збагачується різноманітними уявленнями, враженнями, переживаннями, з яких поступово народжується їхній життєвий досвід.
Важлива особливість художнього сприймання — його цілісність, тобто вміння сприймати не лише зміст, ай засоби, використані для змалювання образу. Проте, шо дошкільнята можуть сприймати засоби виразності (композицію, форму, колір), свідчить чимало досліджень (Н. Ветлугіна, Н. Кар- пінська, В. Єзикеєва, І. Дзержинська).Чим чіткіше діти усвідомлять, якими виражальними засобами користуються художники, тим глибше перед ними розкриється зміст твору, багатство думок і почуттів, відображених у ньому, тим більше враження справить він на дошкільнят. Під час розглядання творів живопису треба навчити дітей виділяти утворі головне, тобто сприймати його ідею. Важливо також розвивати вміння сприймати характерні деталі, ознаки предметів. Це допомагає глибше зрозуміти основний зміст твору.
Ознайомлюючи дошкільнят з мистецтвом живопису, педагог ставить такі завдання:
• розвиток естетичного сприймання живопису;
• розуміння змісту живописного твору;
• розуміння засобів художньої виразності;
• розуміння почуттів, які відтворив художник;
• формування ціннісного ставлення до живопису та вміння давати естетичну оцінку його творів;
• виховання морально-естетичних рис, інтересів і почуттів у процесі сприймання творів живопису.
З орієнтацією на ці завдання визначають основі вимоги, яким мають відповідати твори живопису для ознайомлення з ними дошкільнят:
• твір повинен бути реалістичний і високохудожній;
• за своєю тематикою він має бути близький до життєвого досвіду дитини і зрозумілий. (Дитина повинна мати певний обсяг знань про явища і предмети, зображені утворі);
• твір повинен діяти на дитину емоційно, викликати в неї естетичні почуття;
• йому має бути властива предметність, конкретність;
• використані художником засоби зображення змісту твору мають бути виразними, доступними і зрозумілими дітям.
Про вимоги до творів мистецтва для дітей Є. Фльоріна писала, що мистецтво повинно бути багатим, різноманітним за змістом, за тими відчуттями, які воновикликає, атакожза художньою виразністю. Одноманітність тематики, жанрів і прийомів виконання гальмує загальний і естетичний розвиток дитини.
Живопис є найскладнішим видом образотворчого мистецтва для сприймання дошкільнятами. У дитячому садку живопис найчастіше представлений репродукціями картин. Дошкільнят можна ознайомлювати з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, казково-билинний та побутовий жанри (див. кольор. вкл., мал. 7—14).
Живопис натюрморту відкриває дитині очі на красу різних речей, що нас оточують.
Художня суть пейзажу полягає втому, що художник розкриває не тільки його красу, а й ставлення людини до природи.
Портрет — це складний жанр, що потребує глибокого проникнення в образ. У позі людини, рисах її обличчя, повороті голови, костюмі, деталях оточення уважний глядач побачить і зрозуміє внутрішній світ героя, його духовний стан. Однак усе це можливо за наявності значного життєвого досвіду. Звісно, великої глибини розуміння не вимагають від дітей.
У сприйманні картин казково-билинного жанру за основу беруться враження дітей від прочитаних казок. Твори цього жанру живопису не слід ототожнювати з ілюстративною графікою, коли одна казка може бути проілюстрована різними художниками. Твір живопису виконаний одним художником і зберігається в картинній галереї або музеї. Твори казково-билинного жанру найчастіше представлені художниками В. Васнецовим, М. Врубелем.
Побутовий жанр розкриває життя, побут, традиції, звичаї, взаємини людей в різних життєвих ситуаціях.
У практиці роботи дошкільних закладів нагромадився певний досвід використання художніх картин на заняттях з рідної мови, з читання художньої літератури, з ознайомлення з довкіллям, музики та малювання. Ознайомлення з художньою картиною як з твором мистецтва, розвиток у дітей естетичних почуттів і сприймань вперше було представлено в дослідженні Н. Зубаревої, яка розкрила особливості сприймання старшими дошкільнятами таких жанрів, як натюрморт і пейзаж, і намітила способи ознайомлення з ними.
Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку із творами живопису, на думку Н. Зубаревої, слід починати з натюрморту. Доцільність такого способу полягає в тому, що в натюрморті відсутній сюжет, який захоплює дітей і відволікає їхню увагу від естетичного боку картини. У натюрморті є тільки відомі дітям предмети. Завдання педагога — допомогти дітям побачити ці предмети з нових, неочікуваних для них позицій. Показуючи натюрмортна колективних заняттях та в ситуаціях індивідуального спілкування, слід спиратися на безпосередні враження дітей від квітів, овочів, фруктів, предметів оточення, які вони побачили на попередніх заняттях, екскурсіях, виставках квітів тощо.
Цікавими для дітей будуть натюрморти 1. Машкова, де зображені дині, кавуни, виноград, груші, яблука, О. Шовкуненка «Натюрморт з кавуном», де намальовані букет айстр, розрізаний кавун, груша і виноград. На початку заняття вихователь дуже коротко може розповісти, як пишуть кар- шни художники. У картині художник обов’язково про щось розповідає,тільки не словами, як у книжках, а фарбами. Художники пишуть різні картини: веселі, радісні, смішні, задумливі, сумні. Те, ідо найголовніше в картині, художник виділяє: чи малює збільшено, розміщує попереду або посередині, чи бере найяскравіші фарби. Можна запропонувати дітям розглянути натюрморт і сказати, про шо художник хотів нам розповісти. На занятті, спрямовуючи сприймання дітей запитаннями і репліками, одночасно будемо навчати їх дивитися та бачити картину, помічати в ній красу і неповторність речей.
Далі можна запропонувати дітям розглянути дві картини на одну й ту саму тему (П. Кончаловського «Яблука», виконані втеплій і холодній гамі тонів), підводити до сприймання різних виражальних засобів, якими користуються художники (світло, колір, композиція). Дві картини написав один і той самий художник, але вони різні. На одній картині зображені яблука на зеленому капустяному листі. Картина пронизана сонцем. Яблука виділені теплим кольором, контрастом світла і тіні. Розклавши їх на столі, художник намагався розповісти, які вони стиглі, соковиті, рум’яні. Картина радісна. Інша картина написана в холодній гамі. Від неї віє смутком. Зобразивши наповнений яблуками кошик і розкладені біля нього яблука, художник розповідає про щедрий урожай осені.
Навесні знову можна розглянути з дітьми картини на одну й ту саму тему (П. Кончаловський. «Бузок», «Бузок у вікні»; І. Левітан. «Бузок»), підкресливши виразні засоби, якими користуються різні художники. Кожен з них писав бузок по-своєму. При зіставленні картин діти наочно сприймуть гаму кольорів, різні постановки натюрмортів.
Дуже цінні зустрічі дітей з художниками. Розповіді про процес творчості, наочна демонстрація прийомів написання картин залишають сильне враження в пам’яті дітей.
Ознайомлення дошкільнят з пейзажним жанром можна здійснювати майже паралельно з ознайомленням з натюрмортом, оскільки основою для сприймання дошкільнятами творів цих жанрів є безпосередні враження від сприйняття краси природи. Добираючи пейзажні картини, слід враховувати пори року, певні сезонні зміни у природі. Так, восени ознайомлюємо дошкільнят з картиною І. Левітана «Золота осінь». Вчимо дітей сприймати художньо-образний зміст картини, використовуємо паралельно читання уривків поезії. Поєднуємо сприймання пейзажу зі знайомою мелодією П. Чайковського («Жовтень» з альбому «Пори року»). Про осінь можна розглянути з дітьми картини: І. Шишкіна «Парк у Павловську», С. Шишка «Осінь», О. Сльоти «Щедра осінь» та ін.
Взимку можна запропонувати для розгляду з дітьми такі картини: Л. Бродська. «Морозний ранок», «Лісвзимку»; Т. Шишкін. «Зима»; М. Глущенко. «Зимовий день» та ін. Так, розглядаючи картину Л. Бродської« Морозний ранок», вихователь ставить завдання: вчити дітей повніше сприймати і глибше переживати конкретно-чуттєвий образ певного моменту природи. Використавши ігровий прийом, вихователь повідомляє дітям: «Сьогодні ми з вами підемо на прогулянку в ось цей куточок природи. Ще раз подивіться сюди, щоб знати, як одягнутися... Тепер підемо подорожувати. Йдемо, йдемо, йдемо. Навкруги кущі, дерева, галявина — все в снігу, сніг піл ногами поскрипує, морозець пощипує. Прийшли, зупинилися на
галявинці ось тут (показує місце на картині) і давайте роздивимося навколо... Що ж ви тут побачили?».
На наступному занятті можна розглянути кілька картин із зображенням зимового лісу: І. Шишкін. «Зима»; JL Бродська. «Ліс взимку»; М. Глушенко. «Зимовий день». Завдання: вчити бачити засоби виразності, за допомогою яких художник передає характеристику лісу «сплячого», «пробудженого» і «в денних турботах».
Відповідно до сезонних змін в природі можна розглянути картину К. Юона «Кінець зими», поставивши завдання вчити дітей бачити, що цікавого помітив художник у природі кінця зими, якими виразними засобами він про це розповідає. Початок весни найяскравіше представлено у творахЛ. Бродської «Березень», І. Левітана «Березень», В. Бакшеєва «Блакитна весна».
Сприйняти образ квітучої весни в природі, зрозуміти індивідуальні виражальні засоби, якими користуються художники для передачі свого задуму, допоможе розглядання картин 1. Левітана та А. Куїнджі «Березовий гай». Обидві картини про березовий гай, але написані по-різному. А. Куїнджі використав у своєму творі узагальнені контури беріз і контрастні зіставлення світла і тіні, а І. Левїтан — конкретні форми і м’які переливи світла й тіні. А. Куїнджі милується в березовому гаю світлом, сонцем, барвами. Він побачив, які красиві білі стовбури берізок на тлі блакитного неба і залитоїсонцем галявини. І. Левітан також милується сонцем, світлом і фарбами, аае зображає це по-іншому. Під сонцем переливаються, іскряться стовбури берізок, їхнє смарагдово-зелене листя, густа зелень трави, золотаві полиски світла. Основний колір картини — зелений. Проте скільки нюансів і відтінків. Дзвінкими акордами сяють стовбури берізок. Вони білі, але написані не самою білою фарбою: тут і фіолетові, і блакитні, і коричневі відтінки. В картині відтворений лише невеликий куточок березового гаю. Aie ми знаємо, що небо блакитне, літо лише починається, можна довго йти гаєм і не буде йому кінця.
Сприймання дошкільнятами портретного жанру базується на враженні від спілкування з людьми. У портреті діти передусім сприймають зовнішній бік: красивий одяг, динаміку, іноді розуміють настрій героя — радісний, сумний, задумливий. Звідси й педагогічне завдання: дібрати твори портретного жанру для ознайомлення з ними дошкільнят: портрет має бути динамічний, вписаний в пейзаж чи нескладний сюжет. Цій вимозі відповідають такі портрети: В. Сєров. «Міка Морозов»; Б. Кус- годієв. «Портрет Ірини Кустодієвої з собакою»; М. Жуков. «Весела зима»; К. Маковський. «Діти тікають від грози»; П. Сингаївський. «Літом. Діти в Карпатах».
Портрети краще виставляти в групі за 1—2 дні до заняття, щоб діти змогли добре розглянути твір. Так вони швидше відчують і висловлять своє ставлення до нього. Розглядання дошкільнятами картин портретного жанру допоможе їм побачити риси прекрасного в близьких людях.
Уміння сприймати картини портретного і пейзажного жанру становитимуть основу для сприймання старшими дошкільнятами картин казково-билинного та побутового жанру. У сприйманні картин цього жанру дошкільнята спираються на безпосередні враження від прочитаних казок та спостережень побуту людей. Слід зазначити, що неабияке місце в роботі посідає ознайомлення їх із творчістю художника В. Васнецова. Дітям можна розповісти про те, що в дитинстві він дуже любив казки, які розповідала йому няня, а коли виріс і навчився малювати, то у своїх картинах найбільше зображав казкових героїв такими, якими уявляв їх іще в дитинстві. Може бути використана картина «Альонушка». Зображаючи дівчинку-сироту, художник показує, як разом з нею сумує вся природа, ластівки над нею зібралися в коло, ніби радяться, як їй допомогти. Потрібно звернути увагу на кольори, які добирає художник, щоб передати сумний настрій героїні.
У картині «Іван Царевич на сірому вовкові» художник з любов’ю описує героїв. Густий дрімучий ліс і розквітла гілочка на передньому плані картини символізують боротьбу добра і зла. Художник вірить, що добро переможе.
У роботі зі старшими дошкільнятами щодо ознайомлення їх із творами живопису використовуються такі методи і прийоми:
• ігрові: ефект сюрпризу; хто більше побачить в картині; хто назве більше кольорів; відгадай назву картини; уявне входження в картину; дидактичні ігри: «Художній салон», «Виставка картин»;
• словесні: розповідь про художника і його творчість; вікторини; читання творів художньої літератури, сюжет яких співзвучний з темою картини; мистецтвознавча розповідь; розповідь — зразок особистісного ставлення педагога до змісту картини, відтворених подій;
• практичні: знаходження парних картин; оформлення виставок; оформлення куточка картини, оформлення картинами групи дитячого садка; створення альбомів, картинної галереї.
У процесі залучення дітей до живопису важливо синтезувати на заняттях різні види мистецтва, особливо на початковому етапі. Вміле використання музики, виразного читання посилює інтерес до живопису, загострює естетичні почуття дітей, підвищує їхнє емоційне сприймання, поглиблене розуміння художнього образу.
♦ Складіть методичну розробку спеціального заняття з ознайошення дітей з
живописом. Орієнтовні теми: «Золота осінь», «Зимонька-снігуронька», «Рання весна», «Квітуча весна», «Теплеліто», «Радісне дитинство», «Ласкава
мама» та ін.
Живопис і графіка як види образотворчого мистецтва характеризуються тим, що образи їх мають просторовий характер, передані на двомірній площині і сприймаються безпосередньо тільки за допомогою зору. Для створення образу живопис і графіка використовують дещо різні засоби. У графіці основне — лінія, світлотіньові плями. Колір використовується обмежено. У живопису основними засобами є колір і колорит. Діти дошкільного віку по-різному сприймають твори живопису і графіки. Багатоплановість, багатофігурність композицій, складність сюжету живописних робіт відразу не сприймаються дітьми, виділяється лише колір, колорит. За ними дитина відчуває настрій картини. Твори графіки характеризуються простотою і лаконічністю зображень. Це дає можливість навіть дітям молодшого дошкільного віку сприймати основне, визначати сюжетну лінію. Живопис же потребує тривалого зосередження, розглядання
деталей картини для того, щоб зрозуміти особливості образів. Тому графіка доступніша для сприймання дітьми й ознайомлення з образотворчим мистецтвом слід починати із творів графіки, насамперед ілюстративної, виконаної класиками В. Лебедєвим, Ю. Васнецовим, Є. Рачевим та сучасними художниками В. Голозубовим, М. Баликіним, В. Мельниченко та ін. (див. кольор. вкл., мал. 4—6).
Сприйманню дітей дошкільного віку доступні й інші види графіки: прикладна, станкова, плакат.
Завдання сприймання творів графіки дітьми дошкільного віку передбачають:
• розуміння дитиною змісту, жанрових особливостей літературного твору і характеру ілюстрацій до нього;
• сприймання засобів художньої виразності (малюнок, поза, рух, колір, композиція, персоніфікація);
• емоційне ставлення до зображеного, проникнення відповідними почуттями і настроями.
Твори графіки для ознайомлення дошкільнят мають відповідати таким вимогам:
• високохудожність;
• доступність:
• врахування життєвого досвіду й інтересів дітей;
• різноманітність творів графіки за темами, стилями, творчими манерами зображення.
Основне завдання, яке вирішує вихователь молодших груп — викликати у дітей інтерес та бажання розглядати картинки в книжках, називати зображені предмети. У середній групі стоїть завдання — під час сприймання ілюстрацій сприяти виникненню позитивного ставлення до персонажа (красиве пухнасте кошеня в ілюстраціях В. Лебедєва до твору С. Маршака «Вусатий-смугастий», хоробрий півень в ілюстраціях Ю. Васнецова до казки «Лисиця, заєць і півень»). Також треба розвивати вміння помічати характерні особливості персонажів (образи сміливого і боязкого хлопчика в ілюстраціях Ю. Коровіна до твору В. Маяковського «Що таке добре, а що таке погано»), чванливого хлопчика («Вихваляка», худ. М. Ба- ликін); взаємини між ними (зустріч Червоної Шапочки з Вовком). У розгляданні ілюстрацій важливо підкріплювати, доповнювати виразність образу читанням уривків літературного твору, який ілюструє художник. Спеціальні заняття з ознайомлення дітей з графікою у молодшій і середній групах не плануються. Також графіка використовується як прийом навчання на заняттях з малювання, аплікації або ж діти просто розглядають ілюстрації у вільний від занять час.
У старших групах продовжується ознайомлення з ілюстративною графікою. Тут з дітьми проводяться спеціальні заняття, на яких вихователь може ознайомити дітей зі специфікою оформлення книжки (відповідність ілюстрацій змісту і жанру літературного твору, зокрема обкладинки, ти- гульногоаркуша, заставок, кінцівок), виразними засобами, яківикористо- вує художник-ілюстратор до дитячих книжок. Розглядаючи з дітьми твори графіки, вихователь може розповісти про творчість художників-ілюстра- торівдитячих книжок. Дітей цього віку можна ознайомити в доступній
формі і ілюстраціями, виконаними в чорно-білих тонах, та іншими видами графіки (станкова, прикладна, плакатна). З цією метою можна переглянути виставки творів графіки, ознайомитися з книжками про мистецтво графіки.
♦ Знайдіть публікації про творчість видатних українських шюстраторів (В. Го- лозубова, Є. Криги, М. Баликіна, В. Мельниченко та ін.). Підготуйте виставку книжок з ілюстраціями цих художників та розробку конкурсу або вікторини «Про що розповідають малюнки у книжках для дітей ?» Використовуючи ілюстрації художників, вихователь навчає дітей створювати свої ілюстрації до літературних творів, казок, пісень, байок, оповідань, разом складати з них свої маленькі книжечки. Ілюстрації допомагають дитині збагатити свій задум, створити свої образи, виявити творчість у пошуках засобів передачі художнього задуму малюнка. Діти краше уявляють казкових тварин, птахів, чарівні замки, казкові космічні кораблі, коли вони побачать їх на ілюстраціях. Розглядаючи з дітьми такі картини, вихователь спрямовує їхню увагу на деталі, які передають казковість образу, навчає складати розповіді за ілюстраціями.
У житті дітям також трапляються твори скульптури різних видів (монументальної, станкової, монументально-декоративної, малих форм). У сприйманні пластичного образу важливо навчити дитину розуміти специфіку «мови» скульптури, оскільки вона дає тривимірне зображення предмета в реальному просторі, збагачує новими способами художнього бачення об’ємного зображення (див. кольор. вкл., мал. 21—24).
♦ Доберіть ілюстративний матеріал до теми «Види скульптури». На його основі складіть для дітей розповідь про види скульптури.
У ряді досліджень розглядалися деякі питання, які торкалися проблеми сприймання дітьми скульптури. Це розвиток художньо-творчих здібностей дошкільнят в ліпленні на основі сприймання скульптури (Н. Хале- зова); формування естетичного сприймання скульптури малих форм (Г. Вишньова). Автори відзначають, що діти у процесі сприймання скульптури самостійно характеризують її з допомогою сенсорних еталонів форми, кольору, фактури, величини. Зв’язок видимих ознак з образним задумом діти встановлюють не часто. Деякі діти плутають скульптуру з іграшкою, виділяючи у процесі розглядання окремі деталі форми, несуттєві ознаки образу. Більшість дітей правильно розуміють призначення скульптури, впізнають скульптурні зображення. Інтерес до скульптури у них виявляється в міміці, активних, але нецілеспрямованих діях обстеження. Дослідники визначають вимоги до добору скульптури малих форм для дітей: анімалістичний або антропоморфний зміст, реалістичність зображення, цікава декоративність матеріалу й кольору, виразні об’ємні силуети і рухи.
У дослідженні Г. Вишньової логічно визначено етапи ознайомлення дошкільнят зі скульптурою:
• початкові знання про скульптуру — творча робота скульптора, засвоєння способу колового огляду, порівняння скульптури і графічного зображення;
• ознайомлення з особливостями «мови» скульптури — усвідомлення ролі скульптурного матеріалу у створенні образу, пластика рухів, статичність зображення, особливості силуету;
• усвідомлення окремих виражальних засобів як частини цілого, вміння давати їм естетичні оцінки, складання творчих розповідей про скульптуру.
і особливим зацікавленням діти сприймають скульптуру малих форм, малу скульптурну пластику, призначену для прикрашання інтер’єру. У дрібній скульптурній пластиці працювали обдаровані художники: Б. Ку- стодієв, Н. Данько, В. Кузнецов, О. Сотников, В. Ватагін. Нею захоплювалися відомі ілюстратори дитячої книжки Н. Кочергін, О. Пахомов, скульптори-монумент&іісти В. Мухіна, Є. Балашова, С. Коньонков.
У роботі з дітьми середньої групи можна використати скульптуру малих форм, виконану з різних матеріалів, близьку за змістом, яка відтворює сюжети з життя дітей. Скульптуру діти розглядають на заняттях з малювання. ліплення, аплікації. Можна виставляти зразу дві скульптури близькі за змістом. Це дасть можливість навчити дітей знаходити спільне і різницю між ними. Скульптуру діти повинні розглядати з усіх боків (за допомогою поворотного круга). Вихователь дає можливість висловити свою думку, поділитися враженнями, доторкнутися до виробів. Ознайомлення зі скульптурою можна проводити у формі виставки. Для цього добирають скульптури різні за змістом чи з певної теми.
При ознайомленні дітей старшого дошкільного віку зі скульптурою малих форм важливо дати початкові знання про скульптуру як вид образотворчого мистецтва, викликати у них інтерес до її образів. Такі знання допоможуть розширити уявлення дітей про скульптуру, дадуть можливість зрозуміти, що її пластичні форми взяті з життя, що це результат творчої праці скульптора.
Ознайомлення з різноманітністю скульптурних матеріалів (камінь, дерево. метал, кераміка) значно збагачує сенсорний досвід дітей, а невеликі розміри скульптури малих форм роблять її доступною для сприймання кожної дитини. Скульптура малих форм анімалістичного жанру не тільки естетично збагачує старших дошкільнят, а й дає їм можливість одержати нові знання про будову тварин. У дітей формуються гуманні почуття до них.
Ознайомленню дітей зі скульптурою малих форм в старшій групі можна повністю присвятити окремі заняття. Демонструються вироби з різних матеріалів. Діти дізнаються, що скульптура малих форм може бути виконана з фарфору, глини, каменю, металу. Для наочності можна показати репродукцію картини М. Нестерова «Портрет скульптора В. Мухіної за роботою». Корисною в цьому плані буде екскурсія в майстерню скульптора, дитячу художню школу.
Ефективним прийомом є розглядання кількох скульптур, близьких за змістом, наприклад, різних ведмедиків, зайчиків, собачок. Метод полегшує розуміння індивідуальності кожного персонажу. Педагог повинен так продумати запитання, щоб вони націлювали увагу дітей на виразні засоби, які використав скульптор.
Під час прогулянок чи спеціально організованих екскурсій старших дошкільнят ознайомлюють із творами паркової чи монументальної скульптури. У кожному місті є скульптури, доступні для дитячого розуміння. Важливо пояснити, на честь яких знаменитих подій поставлені монументальні скульптури чи меморіальні комплекси. Все це сприяє морально-патріотичному вихованню дітей. Як правило, такі екскурсії приурочують до пам’ятних дат. Перед цим з дітьми проводять бесіду, пояснюють, на честь якої події або людини художник-скульптор створив з мармуру чи іншого матеріалу скульптуру. Вихователь звертає увагу на виражальні засоби: форму, композиційне розміщення фігур, на те, як виконані деталі, які допомагають зрозуміти зміст образу. Дітям пропонують розглянути скульптуру з усіх боків, обійти її, якщо це можливо.
Таким чином, діти старшого дошкільного віку повинні знати і розрізняти скульптуру малих форм, станкову, паркову і монументальну; впізнавати 2—3 монументальні твори, які є в місті, знати, що скульптуру створює з різних матеріалів художник-скульптор і що до неї потрібно ставитися так само дбайливо, як і до інших творів мистецтва.
Декоративно-ужиткове мистецтво — важливий засіб художньо-естетичного виховання, джерело змісту декоративного малювання, розвитку навичок художнього дизайну удітей вдошкільному навчальному закладі і вдома.
Декоративно-ужиткове мистецтво демонструє національну своєрідність предметного світу, особливості сприймання та відображення навколишньої дійсності народним майстром, традиційні естетичні концепції народної творчості. У ході тривалого історичного процесу формування національних традицій орнаментування предметів побуту були створені способи обробки природних матеріалів, мотиви візерунків, їхня композиційна та кольорова побудова. Зміст орнаментів народні митці знаходять в навколишньому середовищі, але вони не копіюють природні образи, а творчо трансформують їх у декоративні форми. Орнаментальні образи здебільшого передають площинно й уже це змінює їхню реальну форму, пропорції. Суттєвою особливістю орнаменту є колір. Народні майстри через багатовікові спроби знайшли ідеальні кольорові сполучення, емоційну асоціацію кольору з певним станом людини, її настроєм, переживаннями. У виробах народних майстрів часто використовується кольоровий фон, що підсилює звучність орнаменту і створює цілісну кольорову палітру. Народне декоративно-ужиткове мистецтво гармонійно поєднує форму окремого предмета з композиційно-колористичною будовою візерунка і гармонізує всі предмети життєвого середовища людей певної місцевості. Це досягається завдяки великим можливостям варіативного трактування композицій, колориту, змісту зображень.
Методику впровадження декоративно-ужиткового мистецтва в педагогічний процес дитячого садка містять роботи 3. Богатєєвої, Н. Халезо- вої, Т. Шпикалової, Л. Скиданової, Л. Сірченко. У дослідженнях визначено вимоги до добору творів декоративно-ужиткового мистецтва, доступних дітям дошкільного віку (Н. Сакуліна); характеристику основних видів українського декоративно-ужиткового мистецтва та їх використання в декоративній діяльності дітей (Л. Скиданова, Л. Сірченко); методику навчання площинного та об’ємного декоративного ліплення (Н. Халезова); характеристику елементів декоративного мистецтва різних народів, які можна використати в аплікаціях дітей (3. Богатєєва). Народне декоративно-ужиткове мистецтво — невід’ємна частина культури народу. Педагоги, що вивчали виховний вплив народного мистецтва на дитину, відзна-
чають формування таких рис, як повага до людей праці, любов до Батьківщини й народів, що її населяють.
Без сумніву, головне завдання дошкільного навчального закладу в галузі естетичного виховання полягає у формуванні цілісної естетичної культури дитини. Декоративне мистецтво дає змогу дитині оволодіти мовою декорування і завдяки цьому перейти на вищий щабель художньо-естетичного сприймання. Утилітарний характер декоративного мистецтва збагачує дитину засобами дизайну середовища, в якому вона живе. У декоративній образотворчій діяльності в дитини формуються почуття кольору. ритму, композиції.
Н. Сакуліна визначила вимоги до добору творів декоративно-ужиткового мистецтва для дітей:
• реалістичний зміст зображення;
• поширення в побуті тієї місцевості, в якій проживає дитина;
• площинне зображення елементів візерунків, доступне для перенесення в дитячий малюнок;
• широка, вільна манера передачі деталей візерунків, що залишає мож- ли вість для варіювання і творчої діяльності дітей дошкільного віку.
Основні завдання ознайомлення з декоративно-ужитковим мистецтвом полягають в наступному:
• ознайомлення з народним промислом або авторським мистецтвом, колом речей, що виготовляються, матеріалами, способами їх обробки і декорування, практичним застосуванням у побуті;
• формування навичок декоративної діяльності, розвиток почуттів та художніх умінь дитини;
• творча декоративна образотворча діяльність;
• інтеграція знань та вмінь дітей в дизайнерській художній діяльності.
Ознайомити дітей з декоративним мистецтвом допоможуть такі методи і прийоми:
• мистецтвознавча розповідь педагога;
• читання художньої літератури;
• виставки виробів народних майстрів;
• спостереження за роботою майстра;
• виставки декоративних виробів батьків та спільні виставки виробів батьків і дітей:
• екскурсії в музей.
Отримана дошкільнятами мистецька інформація, естетичні оцінки і художній досвід закріплюються за використання:
• дидактичних і графічних ігор;
• бесід;
• сюжетно-рольових ігор (магазин народних промислів);
• складання таблиць: кольорів і колірних сполучень, композиції, мотивів візерунків, характерних для промислу або групи авторських виробів;
• хвилинок краси.
♦ Складіть мистецтвознавчу розповідь для дітей про декоративно-ужиткове мистецтво вашого регіону. У ній розкажіть про історію промислу, речі,
які виготовляються, їхнє призначення, способи декорування, характер орнаментів (мотиви, кольори, композиції).
Рекомендована література
1. Антонович С. А., Захарчук Р. В., Чугай Р. В., Станковий М. С. Декоративно-ужиткове мистецтво. — Л., 1993. — 272 с.