♦ Спробуйте розробити модель: «Мистецтво як поліфункціональнеявище культури».
♦ Складіть резюме (від фр. resume — стислий виклад промови, статті, висновок): «Проектування інтегрованої педагогічної технології образотворчої діяльності як мистецтво вихователя».
1.3. Види і жанри образотворчого мистецтва як джерело змісту образотворчої діяльності дошкільнят
Перед нами продукти образотворчої діяльності дітей дошкільного віку. Це малюнки, зліпки, архітектурні споруди з ігрового будівельного матеріалу, моделі, макети, іграшки, сувеніри, прикраси. їхня різноманітність вражає... Але треба розуміти, шо за цією різноманітністю — професіоналізм педагога, який супроводжував дітей на шляху до Творчості, до світу Мистецтва.
Багато залежить від грамотного, на науковій основі дібраного змісту образотворчої діяльності для розвивального спілкування з дитиною. Тому давайте звернемося до осмислення теорії і практики образотворчого мистецтва. І почнемо з його видів та жанрів.
Підходи до класифікації видів мистецтва
В історії естетики джерело різноманітності видів мистецтва І. Кант виявляв у різноманітності здібностей людини, Г.-В.-Ф. Гегель — у внутрішній диференціації об’єктивних явищ, французькі матеріалісти — у відмінності художніх засобів; сучасні філософи — у способі (М. Каган) або у сфері художнього засвоєння світу (Ю. Борев).
Види мистецтва являють собою реальні форми художньо-творчої діяльності. Вони розрізняються способом матеріального втілення художнього змісту.
Різноманітність видів мистецтва надає можливість освоювати світ у всій його складності й багатстві.
Потреба пріоритетного відображення певного кола явищ життя, багатство чуттєвості людини, зрештою, специфічні особливості матеріалу, в якому творить художник, народжують різноманітність зображально-виражальних засобів, притаманних кожному з видів мистецтва.
У сучасній художній культурі поряд з тенденцією до синтезу, інтеграції різних мистецтв чітко простежується тенденція щодо збереження суверенності окремих видів.
Має місце також і процес виникнення нових мистецтв (художня фотографія, телевізійне мистецтво). Зв’язок між різними галузями художньої творчості зумовлює різноманітність класифікацій. Найбільш поширеною є класифікація на підгрунті просторово-часових відносин (просторові і статичні — зображальне мистецтво, архітектура; часові або динамічні — література, музика; просторово-часові — балет, театр, кіно).
Класифікація мистецтва може здійснюватись і за іншими ознаками: пряме або непряме зображення явищ дійсності (зображальні й виражальні; видовищні й невидовищні; прості й синтетичні), за способом сприймання тощо.
З XVIII ст. естетична думка прагне осягнути принципи, які зумовлюють видове членування художньо-творчої діяльності, розглядати мистецтво як систему видів, а не набір форм творчості, які випадково виникли і механічно співіснують. Ця проблема залишається відкритою.
Важливим для педагога є усвідомлення того, що мистецтво — це результат діалектичного взаємозв’язку між матеріальним і духовним, його продуктом є образ , який кожний вид мистецтва створює по-своєму оригінально й неповторно.
♦ Занотуйте до свого словничка професійних термінів слово «мистецтво». Воно
має кілька визначень. Знайдіть їх у словниках та енциклопедіях.
Висновок, що мистецтво можна розуміти як художню творчість у цілому (література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративне мистецтво, музика, танець, театр, кіно та інші різновиди людської діяльності); як форму пізнання та відображення світу (художньо-образна форма); якгру (наслідування; штучність, відмінну від природи); як «творіння образів»; як високий ступінь умінь, майстерності у будь-якій сфері діяльності (наприклад, педагогічній) допоможе вам у професійному саморозвитку та саморухові. Адже він містить:
• ідею інтегрованого підходу стосовно добору змісту й проектування педагогічної технології образотворчої діяльності дітей;
• ідею розвитку художньо-образного пізнання та світосприймання;
• ідею духовно-чуттєвого розвитку особистості;
• ідею свободи вибору та інші, які є важливими для сучасного педагога, вихователя дітей дошкільного віку.
Зображальність і виражальність у мистецтві
Зображальність є властивістю художнього відображення, яка виявляє себе у схожості відображення з тим, що відображається, і дає змогу говорити про адекватність, правдивість відображення. Тому зображальність пов’язують із технікою виконання ( від фей. іесіїпе — мистецтво, майстерність, сукупність навичок, прийомів, способівтарівень оволодіння ними).
На підгрунті зображальності виникає ідейно-емоційне, виразно-смислове значення художнього образу, яке в мистецтві не може бути втілене і реалізоване без участі зображення. При цьому зображення не ототожнюється з копіюванням реальності.
Виражальність у мистецтві є властивістю художнього відображення в образній, візуальній, яскравій формі розкривати суть явищ та характерів, які зображені; передавати ставлення художника до матеріалу творчості, його переживання, почуття, оцінки. Глибина художньої виразності зумовлена здатністю автора зробити доступними для чуттєвого сприймання найхарактерніші ознаки явища, яке відображається, і пов’язати їх з реальними естетичними потребами, власним світосприйняттям.
Виражальність можна розуміти як вияв активності художника, його зацікавленого ставлення до життя, оригінальної насиченості образів мистецтва.
Підгрунтям художньої виразності є зображення, конкретно-чуттєве відтворення предметів і явищ.
Виражальність виявляє себе по-різному відповідно до видів та жанрів мистецтва. У музиці, хореографії, архітектурі й декоративному мистецтві вона є найважливішим елементом художньо-образного відображення.
Зображальність і виражальність співвідносяться як поняття, що характеризують особливості відображення дійсності в мистецтві, специфіку художнього образу. Одного немає без іншого. Тому традиційний поділ мистецтв на «зображальні» та «виражальні» є, мабуть, недоцільним.
А як думаєте ви?
Єдність зображальності і виражальності полягає також у тому, що всі технічні прийоми і засоби, за допомогою яких утворюється цілісна художня форма, є водночас зображальними й виражальними. Так, у живопису колір і світло, лінія і форма, ритмічні та композиційні закономірності первісно мають зображальну природу, слугують візуальному відтворенню явищ предметного світу.
Виражальність у художньому творі виступає як функція зображення. Разом з цим у процесі творчості рішення зображальних завдань підпадає під значний вплив художньої виразності. Це — один із виявів діалектичної взаємодії зображальності й виражальності у мистецтві. Саме цю взаємодію треба вміти відчувати і враховувати вихователю під час розробки змісту й педагогічної технології супроводження образотворчої діяльності дітей. Розвиток умінь щодо зображання—вираження є важливим завданням, яке має реалізувати педагог на шляху досягнення головної мети дошкільної освіти — гармонізації стосунків «Я—Світ», та соціалізації дитини.
Зображально-виражальні засоби можна розуміти як систему особливих для кожного виду мистецтва матеріальних засобів (зображувальні матеріали і приладдя) та прийомів створення художнього образу, які склалися історично і утворюють «мову» мистецтва (техніка, способи). У сукупності та взаємозв’язку зображально-виражальні засоби створюють художню форму твору мистецтва, яка втілює його зміст. Як елементи художньої форми, зображально-виражальні засоби набувають технічно-конструктивного, композиційно-структурного значення і разом з тим є носіями образного смислу. Багатство й образна сила зображально-виражальних засобів — один із показників художності твору мистецтва.