Каришин Андрій Потапович
Кандидат хімічних наук, доцент
Андрій Потапович Каришин народився 15 серпня 1912 року в с. Шишаки Гоголівського (тепер Шишацького) району Полтавської області в сім’ї селянина-бідняка. Після закінчення чотирикласної школи працював у господарстві батьків, а потім у колгоспі. У 1931 році за рекомендацією райкому комсомолу він вступає на вечірній робітфак у с. Сорочинці, а після закінчення його, у 1932 році, у Харківський інститут педпрофосвіти. Хвороба на тиф, яка спіткала його в перші ж дні, перериває навчання. Після видужання, у жовтні 1932 року, Андрій Потапович продовжує навчання вже у Полтавському педагогічному інституті на хімічному відділенні природничого факультету. Не зважаючи на відносно слабку підготовку, він добре навчається. Особливо його цікавить хімічна наука. Коли у 1934 році завідувачем кафедри стає М.М. Дашевський, він залучає студента А.П. Каришина до наукових досліджень в галузі хімії аценафтену. Разом вони досліджують процес окиснення аценафтену до аценафтенхінону. У 1936 році, після успішного завершення навчання в інституті, А.П. Каришин короткий час працює лаборантом кафедри хімії, а з жовтня 1936 року по вересень 1939 року – асистентом цієї ж кафедри. Під керівництвом М.М. Дашевського Андрій Потапович продовжує дослідження в галузі хімії аценафтену. У 1936 році в журналі «Промышленность органической химии» виходить їх перша спільна наукова стаття «Окисление аценафтена в аценафтенхинон» .
У вересні 1939 року А.П. Каришин стає старшим викладачем, а з січня 1940 року – виконуючим обов’язки завідувача кафедри. На цей час він має вже п’ять наукових праць у галузі хімії аценафтена. Плідну наукову роботу перервала Велика Вітчизняна війна. У вересні 1941 року А.П. Каришин разом із сім’єю евакуюється на Урал, потім в Башкирію, де працює учителем хімії Каменської середньої школи. З січня 1942 року він у складі Радянської Армії бере участь у боротьбі з фашистськими загарбниками. За роки війни Андрій Потапович пройшов шлях від рядового до помічника начальника батальйону зв’язку, був нагороджений бойовим орденом і медалями.
У грудні 1945 року, після демобілізації, А.П. Каришин повертається в Полтавський педінститут, якому присвячує все своє життя. З 1946 по 1948, і з 1950 по1978 роки він очолює кафедру хімії.
У 1950 році Андрій Потапович успішно захищає кандидатську дисертацію. Науковим консультантом у нього був відомий український учений, директор Інституту органічної хімії АН України, академік А.І. Кіпріанов. До кінця свого життя А.П. Каришин зберіг почуття глибокої поваги і любові до цієї людини.
З 1947 по 1950, з 1955 по 1958 і з 1959 та до останніх днів свого життя А.П. Каришин був деканом природничого факультету. Деякий час (1951-1955 рр.) йому довелося працювати заступником директора інституту з навчальної і наукової роботи, а з травня по листопад 1953 року він виконував обов’язки директора полтавського державного педагогічного інституту. У тому, що з вересня 1953 року студенти одержали можливість навчатися у нормальних умовах (уведено у дію навчальний корпус, побудований новий гуртожиток для студентів), – велика заслуга А.П. Каришина.
На посаді декана Андрій Потапович багато зробив для зміцнення матеріальної бази природничого факультету. Багато уваги він приділяв створенню та обладнанню агробіостанції (тепер – ботанічного саду) інституту.
Кожну вільну від адміністративної і викладацької роботи хвилину він працював у хімічній лабораторії, проводячи дослідження в галузі органічної хімії. Біля нього і під його керівництвом завжди працювали молоді колеги і студенти. Згодом склалася ціла Каришинська школа хіміків-органіків, вихованці якої продовжують дослідження в галузі аценафтена і нафтостирила. Серед них: Д.М. Кустол, Н.Г. Кривошапко, Г.А. Печка, Г.Ф. Джурка, В.О. Стороженко, Т.Ф. Дряниця, В.Ф. Баклан, Ю.В. Самусенко, В.І. Магда, В.І. Шинкаренко та інші. Більшість із них сьогодні мають учені ступені і звання, очолюють кафедри хімії в різних ВНЗ або ведуть там викладацьку і наукову роботу. Дехто з його учнів пройшли навчання в аспірантурі системи Академії наук чи провідних університетів України, але завжди вважали себе учнями А.П.Каришина.
Андрій Потапович був не тільки викладачем і адміністратором, але й справжнім ученим. Подвижником науки назвав його доктор хімічних наук, професор Л.М. Ягупольський на засіданні Вченої ради Інституту органічної хімії АН України. Не зважаючи на важкі матеріальні умови провінціального педагогічного ВНЗ, він зробив суттєвий внесок у розвиток хімії аценафтена. Ним у співавторстві зі своїми учнями було синтезовано велику кількість (більше п’ятисот!) різник галогенопохідних аценафтену і продуктів його окиснення, несиметричних індигоїдних, хіноксалінових, антантронових та інших барвників. При цьому не тільки розроблялися методи синтезу цих речовин, але й вирішувалися складні теоретичні питання взаємозалежності між кольором і молекулярною будовою органічної речовини, вивчалися люмінісцентні властивості багатьох одержаних ним барвників.
Наукова стаття А.П. Каришина у співавторстві з Д.М. Кустолом «К вопросу о синтезе нафтальимида и его производных» , що була надрукована в «Журнале общей химии» АН СРСР у 1958 році, викликала великий інтерес у практиків. Через деякий час на Рубіжанському хімічному комбінаті було запущено лінію з виробництва нафтальіміду за методом полтавських учених, що дало великий економічний ефект.
У 1966 році дослідженнями А.П. Каришина у галузі синтезу антантронових барвників зацікавилися американські науковці з лабораторії органічної хімії в м. Філадельфія. Вони звернулися з проханням до нього вислати зразки барвників для проведення фізико-хімічних досліджень. Згодом А.П. Каришин одержав із США ІЧ- і ЯМР-спектри дванадцяти антантронових барвників, що були синтезовані ним разом із своїми учнями.
З 1973 року А.П. Каришин активно займається синтезом фізіологічно активних речовин. Деякі з них проявили себе як досить ефективні регулятори росту сільськогосподарських рослин. Застосування лише одного з них (препарат ДИНУК) дає можливість підвищити врожайність зерна кукурудзи на 8-11 ц/га, сої – на 3-4 ц/га, вівса і ячменю – на 2-4 ц/га. Цей препарат пройшов Всесоюзні випробування, але з розпадом Радянського Союзу ці дослідження практично припинилися.
Андрій Потапович Каришин неодноразово брав участь у роботі наукових конференцій різного рівня, публікував свої праці в журналах АН СРСР, АН України, АН Латвії. Посилання на роботи А.П. Каришина можна побачити в багатьох наукових статтях і монографіях.
За свою самовіддану працю Андрій Потапович був нагороджений у мирний час орденами Жовтневої революції, «Знак пошани» , медалями, значком «Відмінник народної освіти УРСР» , грамотами Міністерства освіти України та управління освіти Полтавської області.
У Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка створено музейну кімнату А.П. Каришина, куди кожного першого вересня приводять студентів-першокурсників і розповідають їм про цю чудову людину. Існує такий музей і в с. Шишаки.
Учні А.П. Каришина продовжують зараз його справу. У цьому є гарантія того, що пам’ять про Вчителя ще довго житиме в серцях його багаточисельних вихованців.