Тема 2. Основні тенденції розвитку провідних історіографічних шкіл у п. пол. ХХ ст.
Становлення “Нової історичної науки”. Школа “Анналів”. Історико-теоретична спадщина Л.Февра та М.Блока. Місце історії серед наук про людину. Можливість об’єктивного вивчення історії. Розширення джерельної бази та новий підхід до вивчення джерел. Економічна історія. Соціальна історія. Вплив “Нової історичної науки” на розвиток світової історіографії.
Марксистська історіографія. Розвиток теорії історичного матеріалізму. Становлення марксистської історіографії в СРСР та виникнення осередків марксистської історіографії в країнах світу. Немарксистські течії та школи в умовах утвердження марксистської історіографії в СРСР. Школа М.М.Покровського. Дискусії 20-х рр. з питань теорії соціально-економічних формацій.
Характер та особливості розвитку національних історіографій.
Змістовий модуль VІ
Тема 1. Особливості розвитку історичної науки в др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст.
Соціально-політичні умови розвитку історичної науки. Науково-технічна революція та її вплив на методологію суспільних наук. Національно-визвольні рухи. Падіння колоніальної системи. Організаційні основи історичної науки. Посилення взаємовпливу національних історіографій. Національні та міжнародні наукові центри, товариства, періодичні видання.
Тема 2. Основні тенденції розвитку провідних національних історіографічних шкіл у др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст.
Еволюція неокантіанства. Неопозитивістська течія в сучасній історіографії. Релігійно-філософські концепції історичного процесу. Вплив філософії постмодернізму на розвиток історичної науки.
Подальший розвиток теоретичних основ “Нової історичної науки”. Поширення міждисциплінарних зв’язків. Запровадження соціологічних, політологічних та економічних концепцій та методів в історичні дослідження. Ідея глобальної історії та історичного синтезу в працях істориків школи “Анналів”. Структура і напрямки історичних досліджень “Нової історичної науки”: нова соціальна історія, нова економічна історія, нова політична історія. Нові методи вивчення джерел. Центри і школи “Нової історичної науки”. Методологічні проблеми і труднощі подальшого розвитку “Нової історичної науки”.
Марксистська історіографія. Проблематика досліджень радянських істориків. Марксистська історіографія і особливості її розвитку в країнах Східної Європи, США, Англії і Франції. Криза марксистської історіографії та її еволюція наприкінці 80-х – п. пол. 90-х рр.
Національні історіографії та шляхи їх розвитку. Зростання ролі історичної науки США у світовій історіографії. Напрями та школи в американській історичній науці.
Основні тенденції розвитку історичної науки у Великобританії.
Провідні центри та школи у французькій історіографії.
Особливості розвитку німецької історіографії.
Розвиток історіографії в країнах Східної Європи.
Основні проблеми і тенденції подальшого розвитку світової історіографії.
Критерії
оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою
а) аудиторна робота до 48балів
робота на семінарському занятті до 4 балів
Оцінюються:
- відповідь на семінарському занятті до 3 балів
- запитання на семінарському занятті до 1 бала
- рецензування відповіді до 1 балів
- доповнення до 2 балів
б) самостійна робота до 15 балів
в) екзамен до 25 балів
Відповідь на семінарському занятті являє собою повідомлення з питання, винесеного на обговорення. Цей виступ повинен бути чітко структурований і містити основні результати наукового вивчення проблеми, аргументи на користь існуючих концепцій, а також власне бачення доповідачем обговорюваної проблеми у вигляді висновків.
Студенти мають змогу ставити питання іншим студентам в ході обговорення проблем семінарського заняття. До уваги береться передусім якість питань. Ті з них, які провокують дискусію, актуалізують нові аспекти обговорюваної проблеми, створюють проблемні ситуації, можуть бути оцінені високим балом, на відміну від питань репродуктивного характеру.
Рецензування відповіді на семінарському занятті передбачає визначення рівня виступу з питання семінарського заняття. З позицій власного розуміння питання студент повинен оцінити рівень знань свого колеги, вказавши на здобутки та недоліки у відповіді. Рецензія повинна враховувати самостійність суджень доповідача, їх адекватність рівню розвитку історичної науки, здатність аргументовано відстоювати свою точку зору в дискусії.
Доповнення на семінарському занятті передбачає стислий виступ (повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача. Цінність доповнення полягає у привернені уваги до тих аспектів обговорюваного питання, які не знайшли висвітлення у виступі доповідача.
Самостійна робота передбачає опрацювання проблем, винесених на самостійне опрацювання і може перевірятись у формі написання тестових завдань, складання колоквіумів. В залежності від якості виконання оцінюється від 1 до 10 балів.
Складання екзамену. Мінімальною кількістю балів, яка дозволяє студенту бути допущеним до складання іспиту є 35 балів. На іспиті студент може отримати не більше 30 балів.
Шкала оцінювання якості знань студентів
90 – 100 балів – відмінно (А)
75 – 89 балів – добре (ВС)
60 – 74 балів – задовільно (DE)
35 – 59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX)
0 – 34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F)
Підсумкова екзаменаційна оцінка виставляється на основі суми балів шести змістовних модулів.
| А (Відмінно) | 90 – 100 | Відмінна робота з мінімальними помилками |
| В (Добре) | 83 – 89 | Вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками |
| С (Добре) | 75 – 82 | В цілому хороша робота, але з помітними помилками |
| D (Задовільно) | 68 – 74 | Пристойно, але зі значними помилками |
| Е (Достатньо) | 60 – 67 | Задовольняє мінімальні вимоги |
| FX (Не прийнятно) | 35 – 59 | Необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання (доопрацювати) |
| FF (Не прийнятно) | 0 – 34 | Необхідна значна подальша робота |
Орієнтовна структура залікового кредиту курсу
| № з/п |
Тема | Кількість годин | ||
| Аудиторна робота | самос-тійна робота | |||
| лекції | прак-тичні | |||
| Змістовий модуль І | ||||
| 1. | Об’єкт і предмет історіографії всесвітньої історії | 2 | – | 2 |
| 2. | Зародження історичної свідомості та історичних уявлень у стародавній міфології та епосі | 2 | – | 4 |
| 3. | Розвиток історичних знань у традиційних суспільствах | 4 | 2 | 5 |
| 4. | Історичні знання у Стародавньому Римі | – | – | 6 |
| Загальна кількість | 8 | 2 | 17 | |
| Змістовий модуль ІІ | ||||
| 1. | Середньовічна історіографія | 4 | – | 4 |
| 2. | Гуманістична історіографія | 4 | 2 | 6 |
| 3. | Традиційно-провіденціалістські течії в історіографії ХV – ХVІІ ст. “Ерудити” | – | – | 7 |
| Загальна кількість | 8 | 2 | 17 | |
| Змістовий модуль ІІІ | ||||
| 1. | Історіографія ХVІІІ ст. Просвітництво | 6 | – | – |
| 2. | Просвітницька історіографія в Росії | – | 2 | 4 |
| 3. | Історична наука наприкінці ХVІІІ – п. пол. ХІХ ст. Романтизм | 6 | 4 | – |
| 4. | Історіографія США у п. пол. ХІХ ст. | – | – | 5 |
| Загальна кількість | 12 | 6 | 9 | |
| Змістовий модуль ІV | ||||
| 1. | Історична наука у др. пол. ХІХ ст. Позитивізм | 6 | 2 | 2 |
| 2. | Наукові центри та школи позитивістської історіографії | – | 2 | 6 |
| 3. | Історичний матеріалізм | 2 | – | 3 |
| 4. | Становлення марксистської історичної школи | – | – | 4 |
| Загальна кількість | 8 | 4 | 15 | |
| Змістовий модуль V | ||||
| 1. | Історіософія кін. ХІХ – п. пол. ХХ ст. | 4 | 2 | 2 |
| 2. | Становлення “Нової історичної науки”. Школа “Анналів” | – | 2 | 2 |
| 3. | Основні тенденції розвитку провідних історіографічних шкіл у п. пол. ХХ ст. | 4 | – | 2 |
| 4. | Становлення марксистської історіографії в СРСР у 1920-х рр. Дискусії з питань теорії соціально-економічних формацій. Немарксистські течії. | – | 2 | 7 |
| Загальна кількість | 8 | 6 | 13 | |
| Змістовий модуль VІ | ||||
| 1. | Особливості розвитку історичної науки у др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. | 2 | – | 2 |
| 2. | Марксистська історіографія у др. пол. ХХ ст. | – | – | 7 |
| 3. | Основні тенденції розвитку провідних національних історіографічних шкіл у др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. | 4 | 4 | 8 |
| Загальна кількість | 6 | 4 | 17 | |
| Разом | 50 | 24 | 88 | |
Плани семінарських занять
Семінар 1. Розвиток історичного знання у традиційних суспільствах
1. Філософсько-теоретичні засади історіографії Стародавнього світу
2. Історичні знання у найдавніших цивілізаціях
3. Історіографія Стародавньої Греції
Методичні рекомендації:
Розглядаючи філософсько-теоретичні засади історіографії Стародавнього світу, звернути увагу на обставини, які впливали на формування цих уявлень в різних куточках Стародавнього світу, а також на суттєві відмінності історіографії Сходу і Заходу.
Дати загальний огляд розвитку історичних знань на Близькому Сході та Східній і Південній Азії (вплив політичних, соціальних та культурологічних чинників).
Звернути увагу на особливості розвитку історіографії в античному світі (роль громадянської общини, рівень розвитку виробничих сил, соціальна структура).
Джерела та література:
Джерела:
1. Античные риторики / Под ред. А.А.Тахо-Годи. – М.: Издательство Московского университета, 1978. – 352 с.
2. Аристотель. Политика. Афинская полития / Пер. с древнегреч. С.И.Радцига. – М.: Мысль, 1997. – 348 с.
3. Аристотель. Політика / Пер. з давньогрец. О.Кислюка. – К.: Основи, 2000. – 239 с.
4. Геродот. История в девяти книгах / Пер. и прим. Г.А.Стратановского. – Л.: Наука, 1972. – 600 с.
5. Геродот. История греко-персидских войн. – Л., 1972.
6. Геродот. История / Пер. и прим. Г.А.Стратановского. – М.: АСТ; Хранитель, 2006. – 672 с.
7. Геродот. Історії: В дев’яти книгах / Пер. та передмова А.О.Білецького. – К.: Наукова думка, 1993. – 574 с.
8. Ксенофонт. Сократические сочинения: Киропедия. – М., 2003. – 757 с.
9. Плутарх. Порівняльні життєписи / Пер. з давньогрец. Й.Кобова та Ю.Цимбалюка. – К.: Дніпро, 1991. – 440 с.
10. Полибий. Всеобщая история: В 2 т. / Пер. с древнегреч. Ф.Мищенко. – М., 2004.
11. Фукидид. История / Пер. и прим. Г.А.Стратановского. – М.: Ладомир; АСТ, 1999. – 736 с.
Література:
1. Адо П. Что такое античная философия? М.: Изд-во гуманитарной литературы, 1999.
2. Асмус В.Ф. История античной философии. М., 2001 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Asmus/
3. Борухович В.Г. Место “Киропедии” в истории греческой прозы // Ксенофонт. Сократические сочинения: Киропедия. – М., 2003. – С. 684 - 703.
4. Борухович В.Г. Научное и литературное значение труда Геродота // Геродот. История: В 9 кн. – М.: АСТ; Ладомир, 2001. – С. 703 - 736.
5. Дюмон Ж.-П. Античная философия. – М.: АСТ. Астрель, 2006.
6. Историография античной истории / Под ред. В.И.Кузищина. – М.: Наука, 1980. – 397 с.
7. Историография истории Древней Греции // История Древней Греции / Под ред. В.И.Кузищина. – М., 1996, С. 19 - 35.
8. Кислюк О. Передмова // Аристотель. Політика. – К.: Основа, 2003. – С. 5 - 13.
9. Кузнецова Т.И., Миллер Т.А. Античная эпическая историография: Геродот, Тит Ливий. – М.: Наука, 1984.
10. Лосев А.Ф. Античная философия истории. – М.: Наука, 1977.
11. Соболевский С.И. Ксенофонт, его жизнь и сочинения // Ксенофонт. Сократические сочинения: Киропедия. – М.: АСТ; Ладомир, 2003. – С. 5 - 17.
12. Стратановский Г.А. Фукидид и его “История” // Фукидид. История. – М.: Ладомир; АСТ, 1999. – С. 543 - 576.
13. Чанышев А. Н. Философия древнего мира. М.: Высшая школа, 1999.
14. Черняк Е.Б. Историки и история: жизнь, судьба, творчество. – М., 1997. – Т. 1.
15. Шапиро А.Л. Историография с древнейших времен до 1917 г. – М.: Высшая школа, 1993.