Як і раніше, відзначається зменшення рентабельності використовуваного капіталу, що пояснюється в першу чергу зменшенням прибутковості продажів.
Рентабельність активів ROA від англійської назви «Return on Assets» оцінюється шляхом зіставлення чистого прибутку із загальною сумою активів компанії. Найчастіше його оцінюють за формулою:
.
Рентабельність активів пов'язана із прибутковістю продажів і оборотністю активів. Суть цього співвідношення має простий алгебраїчний зв'язок
Розрахунок прибутковості активів для компанії «ЧИСТА» (з поясненням його відповідності прибутковісті продажів і оборотності активів) здійснюється в такий спосіб.
| Рік | Прибутковість продажів | × | Оборотність Активів | = | Рентабельність активів |
| XX | 4,28% | × | 2,83 | = | 12,11% |
| XY | 3,20% | × | 2,96 | = | 9,47% |
Як видно з таблиці, рентабельність активів підприємства зменшилася, що з'явилося наслідком винятково зниження прибутковості продажів при практично незмінному значенні оборотності активів.
Існує інший спосіб оцінки показника ROA:
Виправданням такого співвідношення є бажання врахувати ефект включення процентних платежів до складу валових витрат так само, як це було зроблено при розрахунку показника ROCE. Багато експертів справедливо вважають, що віддача від активів у вигляді прибутку повинна виключати з розрахунків процентні платежі, тому що активи фінансуються як власним капіталом, так і позиковими засобами (довгостроковими й короткостроковими). Зрозуміло, що в останній формулі процентні платежі відповідають як довгостроковому, так і короткостроковому кредитуванню.
Для компанії «ЧИСТИЙ» розрахунок рентабельності активів приводить до наступних значень:
| 14,86% | в XX року й |
| 11,60% | в XY року. |
Як і раніше, відзначається зменшення рентабельності активів, що пояснюється в першу чергу зменшенням прибутковості продажів, тому що ріст суми активів незначний.
Важливою характеристикою ефективності діяльності підприємства є зіставлення характеристик рентабельності його активів і власного капіталу.
Приведемо ці значення для компанії «ЧИСТА» у лаконічному виді в одній таблиці.
| Показник | XX рік | XY рік |
| Рентабельність активів | 14,86% | 11,60% |
| Рентабельність власного капіталу | 15,40% | 10,75% |
Про що говорить дане зіставлення? Зрозуміло, що підприємство знизило свою рентабельність, як у частині використання сумарних активів, так і частини використання власного капіталу. В XX році рентабельність власного капіталу вище рентабельності активів. Інакше кажучи, одна гривня власних засобів підприємства приносила власникам 15,4 копійок, а одна “середня” гривня, залучена у компанію, “заробляла” усього 14,68 копійок. Інакше кажучи, залучаючи позиковий капітал, менеджмент компанії підвищує ефективність використання власних засобів власників компанії.
Відзначений у компанії «ЧИСТА» феномен є наслідком:
а) ефекту податкової економії позикового капіталу (віднесення процентних платежів на собівартість продукції);
б) відносно низкої ціни (процентної ставки) позикових засобів.
І якщо перший фактор є об'єктивним і є присутнім завжди, то другий залежить від майстерності фінансового директора або менеджера компанії при його роботі з потенційними джерелами позикових фінансових ресурсів. Описаний вище ефект зветься «ефектом фінансового важеля». Ефект фінансового важеля має місце тільки в тому випадку, коли компанія залучає позикові фінансові ресурси. Цей ефект є позитивним, тобто відображає інтереси власників компанії, якщо рентабельність власного капіталу вище рентабельності активів. У противному випадку цей ефект є негативним, і це є наслідком зниження частки позикового капіталу й/або підвищенням ціни позикових фінансових ресурсів, які залучені компанією. Так і трапилося з компанією «ЧИСТА». В XY-ому році рентабельність власного капіталу стала нижче рентабельності активів, що кваліфікується як негативний фінансовий важіль.
7.6 Аналіз структури капіталу
Показники структури капіталу характеризують ступінь можливого ризику банкрутства підприємства у зв'язку з використанням довгострокових позикових фінансових ресурсів. Дійсно, якщо підприємство не використовує позикових засобів взагалі, то ризик банкрутства підприємства дорівнює нулю. При збільшенні частки короткострокових кредитів падає ліквідність компанії й збільшується ризик банкрутства. При збільшенні частки позикового капіталу (довгострокового фінансового запозичення) ще більше збільшується ризик банкрутства, так як росте обсяг зобов'язань підприємства. Ця група фінансових коефіцієнтів у першу чергу цікавить існуючих і потенційних кредиторів компанії. Керівництво компанії й власники оцінюють підприємство як безперервно діючий господарський об'єкт. У кредиторів двоякий підхід. Кредитори зацікавлені в тім, щоб фінансувати діяльність успішного підприємства, розвиток якого буде відповідати їхнім очікуванням. Поряд із цим вони повинні враховувати можливість негативного розвитку подій і можливі наслідки непогашення заборгованості й ліквідації компанії. Від успішної роботи компанії кредитори не одержують ніяких вигід: просто вчасно відбувається виплата відсотків і погашення капітальної суми боргу. Тому вони повинні ретельно проаналізувати ризики, що існують для погашення заборгованості в повному обсязі, особливо якщо позика надається на тривалий строк. Частина цього аналізу полягає в тому, щоб визначити, наскільки вагомим буде вимога про відшкодування боргу, якщо компанія буде зазнавати значних труднощів.
Для характеристики структури капіталу принципово можна використовувати кілька показників, але всі вони залежать один від одного. Тому обмежимося тільки одним: відношенням суми довгострокового боргу до суми капіталу (власного й позикового) компанії. Розрахунок показника здійснюється по очевидній формулі:
.
Цей коефіцієнт визначає частку "чужих грошей" у загальній сумі довгострокових претензій проти активів компанії. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше ймовірний ризик для кредитора.
Результати розрахунку частки позикового капіталу компанії «ЧИСТА» становлять:
| 01.01.ХХ | 01.01.ХY | 01.01.ХZ |
| 35,04% | 27,45% | 21,01% |
Компанія стала істотно менше використовувати позикові засоби, інвестуючи для свого розвитку власний прибуток. Таким чином, якщо в першому році частка позикового капіталу в загальній капіталізації компанії становила 35%, то до кінця третього року вона зменшилася до 21%. Ризик банкрутства при цьому, зрозуміло, знижується. Але й рентабельність власного капіталу також зменшується.
Часто можна зустріти твердження, що сума позикового капіталу не повинна перевершувати 50% у загальній сумі капіталу. Виникає питання: наскільки це добре? На це питання не існує однозначної відповіді. Все залежить від ставлення власників компанії і її керівництва, конкретно від їхнього відношення до ризику. Менеджери, що прагнуть всіма силами знизити ризик банкрутства, будуть домагатися зменшення цього показника, максимально реінвестуючи зароблений прибуток і залучати додаткові фінансові ресурси шляхом емісії нових акцій. Менеджери й власники компанії, що мають схильність до ризику, будуть навпаки збільшувати частку зобов'язань, прагнучи до збільшення прибутку за рахунок позитивного фінансового важеля. Але тут виникає протиріччя з потенційними джерелами позикових засобів. Справді, збільшення частки позикових ресурсів у структурі капіталу компанії приводить до збільшення ризику не тільки для самої компанії, але й для її потенційних кредиторів. І якщо компанія не має можливості продемонструвати свою добропорядну «кредитну історію», то вона не зможе розраховувати на одержання додаткового кредиту. Виникає ситуація, при якій менеджери підприємства хотіли б одержати додатковий кредит, збільшивши тим самим розглянутий показник, так «хто ж їм дасть?». У той же час існують досить респектабельні компанії, які продемонстрували свою високу кредитну надійність, і кредитори охоче позичають гроші цим компаніям, незважаючи на високе значення показника відносної заборгованості до загальної суми капіталу.
Показник забезпеченості відсотків використовується для характеристики можливості компанії обслуговувати борг. Для розрахунку використовується відношення прибутку до виплати відсотків і податків до суми відсотків по боргу, що підлягає оплаті в даному звітному періоді. Розрахунок здійснюється за формулою:
.
При розрахунку цього коефіцієнта виходять із припущення, що основним джерелом засобів для обслуговування боргу буде прибуток від операційної діяльності компанії, і будь-яка значна зміна в цьому співвідношенні може служити сигналом можливих уcкладнень. Але значні коливання розміру прибутку - це лише один вид ризику. Не існує чітко вироблених критеріїв, яким повинно бути це співвідношення. Звичайно кредитори вимагають включення в договір про надання позички умови - скільки разів прибуток повинен покривати суму підлягаючих сплаті відсотків.
Для підприємства «ЧИСТА» даний показник становить:
| 5,41 | в XX року й |
| 5,45 | в XY року. |