Виникнення, розвиток та особливості лірики провансальських трубадурів
Лицарська лірика Провансу народилася як вираження надлишку життєрадісності, але разом з тим й як складне, вимогливе мистецтво, далеке від наївної безпосередності народної пісні. Щодо цього показова сама назва провансальських поетів-співаків - трубадури (від дієслова trobar - франц.trouver "знаходити") Помітимо відразу ж, що ця назва позначала будь-якого поета незалежно від жанру й характеру його творчості. - були трубадури як лицарського стилю, так і міського, і навіть трубадури, що складали релігійні пісні. Для позначення своєї творчості трубадури постійно вживають терміни "майструвати", "кувати", "обробляти". Звідси завзята робота над стилем й, зокрема, віртуозна обробка форми - турбота про благозвучність, вигадлива побудова строф, складна система рим. У текстах, що дійшли до нас, налічується до дев'ятисот різних строфічних форм.
У другій половині XІІ ст., у період вищого розквіту провансальської лірики, велася суперечка між прихильниками поетичних манер так званого "ясного стилю" й "темного стилю". Представники "темного стилю", ускладнюючи синтаксис, перевантажуючи вірші мрячними натяками, загадковими метафорами, свідомо прагнули до малозрозумілості, неприступності своєї поезії для "профанів". Найбільшим представником цього напрямку був Арнаут Даніель, який детально розробив цілу поетичну систему і який, за його словами, "обточував, стругав, полірував, золотив свою пісню, немов скриньку для великої коштовності". Досить розвиненими також були різні форми лірики трубадурів, Найголовнішими із цих жанрових форм були: кансона (тобто любовна пісня), сирвента (вірш на будь-яку політичну, рідше - особисту тему, зазвичай полемічну за тоном), тенсона - спір між двома поетами на будь-яку моральну, літературну й тому подібні теми; причому обидва мовлять по черзі, як у живому діалозі, за строфою [16;78].Певну ситуація становить тему пасторели. Лицар на лоні природі зустрічає пастушку, що сподобалася йому. Він починає залицятися і або, зачарована лицарем, вона уступає йому, після чого він відразу забуває про неї і їде, або вона дає відсіч йому й, якщо їй не вистачає сил, кличе рятуйте милого дружка й односільчан, які, прибігши з вилами й дрючками, змушують лицаря ганебно відступити.Багатогранності провансальської поезії Основним джерелом її є народна поезія, споріднення більшості жанрів провансальської лірики з різними видами народної пісні й стародавньою народною обрядовістю. Впливи середньовічної латинської поезії голіардів або Овідія, Але вся їхня концепція кохання, як ідеального почуття, докорінно відрізнялася від розумового-почуттєвого розуміння її голіардами й Овідієм. Нарешті, якщо врахувати, що іспано-арабська наука й філософія зробили значний вплив на передову науку й філософію півдня Франції, досить можливо, що й деякі форми й мотиви іспано-арабської музики й поезії також вплинули на провансальську лірику. Не дивлячись на те, що в цієї теорії зараз велика кількість прихильників, вважати її доведеною все-таки не можна [12;145].Інше свідчення прогресивності цього літературного напрямку - те, що до нас дійшло близько тридцяти імен жінок-трубадурів: факт, показовий для епохи, коли жінки займали в суспільстві дуже залежне положення загальною рисою є прагнення до земної радості, матеріальної красі, але в той же час і до шляхетності почуттів. "Радість", "молодість" й "міра" (тобто гармонія, благопристойність, розумна форма будь-якого почуття і його проявів) постійно зустрічаються в поезії трубадурів [12;65]. Кохання, що оспівується провансальськими поетами носить індивідуальний характер: поетові дорога лише одна жінка, і він не проміняє її ні на яку іншу. Не знатність походження й багатство, а краса й куртуазність дами викликають почуття трубадура.