Розрахунок впливу факторів на зміну товарообороту Глобинської райспоживспілки за 2011 рік

Дата: 2025-05-25; Просмотры: 13

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Отже, можна стверджувати, що Глобинській райспоживспілці потрібно підвищити ефективність своєї діяльності за рахунок збільшення фізичної маси реалізованих товарів. Вплив підвищення цін на обсяги роздрібного товарообороту порівняно значний.

Здійснімо аналіз фінансово-господарської діяльностіза 2009-2011 роки на основі вихідних даних фінансової і статистичної звітності. Для цього проведено ряд розрахунків за 2009-2011 роки у таблиці 4.

Згідно даних таблиці 4 можна зробити висновок, що капітал підприємства у 2011 році порівняно з 2010 р. збільшився на 17 тис. грн. або на 0,6%, а порівняно з 2009 роком збільшився на 41 тис. грн. або на 1,5%. Це сталося за рахунок зменшення непокритих збитків минулих років.

Таблиця 4

Показники фінансово-господарської діяльності Глобинської районної спілки споживчих товариств за 200 9 -201 1 роки

Продовж. табл. 4

Середньорічна вартість основних засобів у 2011 р. порівняно з 2010 р. зменшилася на 86 тис. грн., а порівняно з 2009 р. на 43 тис. грн. Це явище в цілому можна оцінити негативно для райспоживспілки.

Якщо прослідкувати господарську діяльність Глобинської райспоживспілки, то звернемо увагу на істотне збільшення запасів на 64 тис. грн. в 2011 році порівняно з 2009 роком та на 27 тис. грн. порівняно з 2010 р. Це говорить про те, що райспоживспілка вкладає кошти в оборот і це призведе до збільшення доходів у майбутньому.

Середньооблікова чисельність працівників зменшилась на одного чоловіка у 2011 році порівняно з минулими 2010 р. і 2009 р., при цьому продуктивність праці підвищилася. Ефективність використання персоналу підприємства характеризується системою показників продуктивності праці. Вона зросла у 2011 р. на 19 тис. грн. порівняно з 2009 р., на 5,9 тис. грн. порівняно з 2010 роком.

Спостерігався дисбаланс у темпах зростання фонду оплати праці персоналу порівняно з динамікою продуктивності: величина фонду оплати праці зростала поступово, темп росту 2010 р. порівняно з 2011 роком склав 53 тис. грн., в 2011 р. порівняно з 2009 р. – 110тис. грн.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу має тенденцію до збільшення. У порівнянні з нормативним значенням для Глобинської райспоживспілки у 2011 р. він є вищим від нормативного, тобто підприємство частину власного капіталу використовувало для фінансування поточної діяльності

Коефіцієнт загальної ліквідності у 2011 р. збільшився в порівнянні з 2009 р на 41,2%, а в порівнянні з 2010 р. на 4,9%. Отже, ми спостерігаємо тенденцію до зростання коефіцієнта загальної ліквідності. Для підприємства це явище позитивне, адже означає, що підвищується платіжна спроможність.

Загалом роботу підприємствапротягомостанніхтрьохроківслідоцінити не достатньо позитивно, адже результатом йогоефективноїдіяльності є забезпеченняприбутковості. Ізтаблиці4 видно, щопідприємство є прибутковим, хоча в останніперіоди сума прибуткузменшилася. Витрати з кожним роком зростають, але відбуваєтьсязниженняїхрівня. У 2010роціцейпоказник становив 40%, у 2011році – 38% до обороту. Одним ізосновнихекономічнихпоказниківроботирайспоживспілки є товарооборот. У 2011 році порівняно з 2009 р. роздрібний товарооборот збільшився на 969 тис. грн. (31,9%), а порівняно з 2010 р. на 314 тис. грн. (8,5%). Це явище позитивне, оскільки збільшення товарообороту впливає на основні економічні показники: збільшення доходу та підвищення платоспроможності підприємства. Таким чином, розраховані узагальнюючі показники говорять про те, що фінансовий стан підприємства є стійким.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження можна зробити висновок, що досліджуваний суб’єкт здійснює свою діяльність згідно із статутом, а бухгалтерський облік ведеться відповідно до Наказу про облікову політику.

РОЗДІЛ 2. АУДИТ

Власник підприємства реалізовує свої права щодо управління від­по­відно до статуту підприємства або інших установчих документів:

- безпосередньо;

- через уповноважені ним органи.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керів­ни­ка підприємства.

Функції контролю за ефективністю діяльності керівника та інші функції контролю за фінансово-господарською діяльністю здійснює наглядова (спостережна) рада підприємства (товариства). Залежно від кількісного складу та функцій цієї ради та згідно з Принципами корпоративного управління, в її складі доцільно формувати дорадчі органи – постійні та / або тимчасові комітети.

Постійними комітетами, які доцільно створювати в підприємстві (товаристві) з метою запобігання виникненню конфлікту інтересів у його посадових осіб, є:

- аудиторський комітет;

- комітет з питань призначень і винагород.

Завданнями аудиторського комітету є:

- здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю під­приємства;

- надання пропозицій щодо обрання аудитора і контроль за його незалежністю;

- визначення напрямів необхідного аудиту;

- питання звітності;

- управління ризиками;

- підготовка і надання наглядовій раді рекомендацій для прий­нят­тя остаточних рішень тощо.

Аудиторський комітет повинен співпрацювати з:

- ревізійною комісією підприємства (товариства);

- зовнішнім аудитором;

- службою внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту).

Реалізація повноважень власником (керівником) підприємства та набуття ним досвіду господарювання вимагає виконання ціле­спря­мо­ваних контрольних заходів на підприємстві. Ними є заходи, які ви­ко­нують функціональні структурні підрозділи з контролю: управ­ління, бюро, відділ, служба тощо. У сучасних умовах господарювання такий спеціальний підрозділ називається службою внутрішнього аудиту.

Слід звернути увагу на принципово важливу деталь: служба внут­рішнього аудиту, з огляду на її специфіку, не може бути одним зі структурних підрозділів обліково-фінансової служби. Інакше вона не зможе реалізувати роль експерта в оцінці дотримання облікової по­літики, дієвості внутрішнього контролю і надійності інформаційних систем. Ця служба має бути підзвітною тільки вищому керівництву підприємства.

Важливо наголосити, що не внутрішні аудитори, а керівництво під­приємства несе відповідальність за створення і підтримання надійної та ефективної системи внутрішнього контролю.

Предметом внутрішнього аудиту є експертна оцінка адекватності та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою недопущення небажаних відхилень.

До компетенції (завдань) служби внутрішнього аудиту входять повноваження з:

- контролю за організацією та функціонуванням систем бух­гал­тер­ського обліку і внутрішнього контролю;

- контролю за відповідність даних бухгалтерського обліку фак­тич­ній наявності активів;

- контролю за належним збереженням активів;

- своєчасне виявлення і запобігання відхиленням, що перешкод­жа­ють законному й ефективному використанню майна і коштів під­при­ємства;

- експертизи фінансової та операційної діяльності;

- підготовки оглядів діяльності підприємства;

- розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності діяль­но­с­ті і ін.

Отже, саме за суб’єктами здійснення аудит поділяється на внут­рішній і зовнішній. Зовнішній і внутрішній аудит можуть охоплювати всі види аудиту залежно від обраного об’єкта. Загальна різниця поля­гає лише в тому, що внутрішній аудит здійснюється кваліфікованими працівниками самого підприємства (але не обов’язково із серти­фі­ка­том – це може бути бухгалтер, економіст, фінансист), а зовнішній аудит – тільки аудиторськими фірмами або сертифікованими ауди­то­рами на договірній основі.

Організація внутрішнього аудиту здійснюється з урахуванням спе­цифіки діяльності підприємства, тому на практиці залежно від видів діяльності, які перевіряє служба внутрішнього аудиту, вико­ристо­ву­ються такі види внутрішнього аудиту.

Об’єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб’єкта і вимог його керівництва або влас­ника. Основними об’єктами внутрішнього аудиту є:

- організація і методика ведення бухгалтерського обліку (облі­ко­ва, податкова, амортизаційна та інші складові або види політики, план документообігу та інші додатки);

- дотримання якісних характеристик фінансової звітності;

- стан дотримання вимог законів, нормативних актів, розпо­ряд­жень адміністрації, технологій та норм, що регламентують діяльність підприємства;

- організація податкового обліку, складання податкової звітності, своєчасність сплати податків;

- система управління підприємством; господарські, в тому числі технологічні процеси, що відбуваються на підприємстві; діяльність ад­міністративних, економічних і технічних служб та виконання служ­бових обов’язків працівниками їхніх підрозділів щодо обліку і конт­ролю;

- система і стан внутрішнього контролю (контрольна політика);

- організація фізичного захисту активів підприємства;

- фінансовий стан і платоспроможність підприємства, рівень за­без­печеності ресурсами та їх використання;

- інші процеси господарської діяльності підприємства (вико­рис­тан­ня робочого часу, продуктивність праці тощо).

Визначення фінансової звітності надано у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні». Іншими словами, фінансова звітність під­при­ємства–цесистема узагальнюючих показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за мину­лий період (місяць, рік, квартал).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підпри­ємства.

Порядок надання фінансової звітності визначено чинним законодавством.

До річної фінансової звітності суб’єктів господарювання в Україні, які знаходяться на звичайній системі оподаткування, належать такі форми:

- Баланс Форма № 1;

- Звіт про фінансові результати Форма № 2;

- Звіт про рух грошових коштів Форма № 3;

- Звіт про власний капітал Форма № 4;

- Примітки до річної фінансової звітності Форма № 5;

- Інформація за сегментами.

У міжнародній практиці фінансова звітність готується відповідно до одного або кількох чинників, а саме:

- Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- національних стандартів бухгалтерського обліку;

- інших авторитетних і всеохопних основ фінансової звітності.

На початку аудиту фінансової звітності аудитор повинен оці­нити її якісні характеристики, а саме:

- зрозумілість;

- доречність;

- повноту;

- нейтральність;

- достовірність.

Нормативні документи щодо обліку будь-якого об’єкта чи групи об’єктів умовно можна поділити на дві частини:

Загальні документи, притаманні всім об’єктам або їх більшості;

Документи, де відображаються вимоги саме до визначеної групи об’єктів.

До групи загальних нормативних документів можна віднести:

1.Аудит, надання впевненості та супутні послуги / Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики;

2. Господарський кодекс України;

3. Закон України «Про аудиторську діяльність»;

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні»;

5. Податковий кодекс України;

6. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних ак­тивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і доку­мен­тів та розрахунків;

7. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­при­ємств і організацій;

8. Кодекс етики професійних бухгалтерів / Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики;

9. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгал­тер­ського обліку;

10. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов’я­зань і господарських операцій підприємств і організацій;

11. Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­тер­ському обліку;

12. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

13. П(С)БО 2 «Баланс»;

14. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»;

15. Цивільний кодекс України.

Нормативними документами щодо формування фінансової звітності є:

- Про примітки до річної фінансової звітності / Наказ Міністер­ства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р.;

- П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

- П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал»;

- П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»;

- П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»;

- П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність»;

- П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін»;

- П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»;

- П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами».

Згідно з Міжнародними стандартами аудиту, надання впевненості та супутніх послуг, які використовуються в Україні в якості національних, поняття «фінансова звітність» то­тож­не поняттю «фінансові звіти».

Згідно з МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиторської пере­вірки фінансових звітів», метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої концеп­ту­альної основи фінансової звітності.

Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.

Завданнями аудиту фінансової звітності є:

- Дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

- Вивчити взаємоузгодженість показників звітності господарю­ючо­го суб’єкта.

- Порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної та поточної фінансової звітності.

- Оцінити можливість постійного функціонування господарю­ючо­го суб’єкта.

- Оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність, та їх відображення у звітності.

- Сформувати думку аудитора про відповідність фінансової звіт­ності таким критеріям: повнота, обґрунтованість, існування, права й обов’язки, подання, оцінка, розкриття.

Аудит фінансової звітності необхідно проводити, застосовуючи такі процедури:

- Перевірка тотожності показників, які повторюються в різних фор­мах звітності, згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів Ук­раїни та П(С)БО.

- Перевірка правил складання балансу, порівняння показників Го­ловної книги з регістрами аналітичного обліку.

- Перевірка ув’язки регістрів обліку зі зведеними та первинними документами.

- Перевірка матеріалів інвентаризації (майна, запасів, заборго­ва­ності), проведеної до складання річного звіту (описи, акти, порів­няль­ні відомості ТМЦ, акт перевірки каси, виписки банку, акт інвен­тари­зації розрахунків тощо).

- Проведення експрес-аудиту балансу та інших звітних форм.

Необхідно зауважити, що аудитор несе відповідальність за фор­му­вання та висловлення думки стосовно фінансових звітів.

Відповідальність за складання та подання фінансових звітів покла­дається на управлінський персонал суб’єкта господарювання. Міру від­повідальності управлінського персоналу за складання фінансових зві­тів визначає МСА 200.

Перевірка фінансової звітності здійснюється з використанням трьох методів (табл. 5).

Таблиця 5