Див. також: Драматургія Тернопільської області та Тернопільська обласна організація НСПУ
Серед письменників — вихідців з Тернопільщини, найвідоміші передусім польський поет, драматург Юліуш Словацький (драма «Мазепа»), єврейський письменник, лауреат нобелівської премії у 1966 році Шмуель Йосеф Аґнон (романи «Весільний балдахін», «Гість на одну ніч»)[143], поет, прозаїк, громадсько-культурний діяч Богдан Лепкий (квадрологія «Мазепа», пісня «Чуєш, брате мій»), історичні новелісти Андрій Чайковський (роман «Сагайдачний»), Осип Назарук (повість Роксоляна) Юліан Опільський (повість «Ідоли падуть»), прозаїк Тимофій Бордуляк, котрий у своїй творчості змальовував життя галицького селянства кінця XIX — початку XX століття (оповідання «Дай, Боже. здоров'я корові» та інші), поет, критик та видавець Осип Маковей, автор численних стрілецьких пісень («Човен хитається серед води», «Як з Бережан до кадри», «Зажурились галичанки») та 3-томного роману про національно-визвольні змагання «Заметіль» Роман Купчинський, а також інші.
Наприкінці лютого 1984 року президія Спілки письменників України ухвалила рішення про заснування в області письменницької організації, яка в 2012 році налічувала 49 письменників. Відомі письменники Тернопільщини початку кінця 20 — початку 21 століття: Олександр Вільчинський, Олексій Волков, Надія Гербіш, Анатолій Дністровий, Юрій Камаєв, Василь Махно, Юрко Покальчук, Леся Романчук, Сергій Синюк, Олександр Смик.
У Тернопільській області видаються літературні часописи «Літературний Тернопіль», «Русалка Дністрова». При Тернопільському педагогічному університеті у 2008 році засновано студентську поетичну групу «Літературна студія 87», яку очолює Юрій Завадський[144].
· 
Богдан Лепкий
· 
Улас Самчук
· 
Юрко Покальчук
· Анатолій Дністровий
Образотворче мистецтво[ред. • ред. код]
Іван Марчук серед своїх картин
На Тернопільщині жили та працювали художники Юліан Панькевич, Олена Кульчицька, Антін Манастирський, брати Михайлота Тимофій Бойчуки, Діонізій Шолдра, Яків Струхманчук, Іван Хворостецький, Ярослава Музика, Петро Обаль, Андрій Наконечний, Леопольд Левицький, Олекса Шатківський, Зеновій Флінта, Тарас Левків, Ярослав Мотика та інші[145]. ХудожникІван Марчук внесений до списку «100 геніїв сучасності», укладеного британською газетою The Daily Telegraph[146].
Серед споруд краю є виконані у стилях традиційному українському руської доби, бароко, класицизму, ампіру, модерну,псевдоруському, еклектики, неоготики, необароко, соцреалізму, конструктивізму, неовізантизму[147] та інших. Традиційна дерев'яна архітектура Тернопільщини належить до 3 головних стилів — галицького, волинського та подільського. У краї працювали відомі архітектори Бернард Меретин, Ян Ґотфрід Гофман, Тальовський Теодор-Мар'ян, Зубжицький-Сас Ян Кароль, Захаревич Юліан, Михайло Нетриб'як та інші. Відомі скульптури Івана Пінзеля у Бучачі, Рукомиші та Монастириську, деякі з них виставлялися у Луврі в листопаді 2012 — лютому 2013 років[148].
Музика і театр[ред. • ред. код]
Тернопільський академічний обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
Щонайменше від часів запровадження християнства в Русі на Тернопільщині розвивався церковний спів, який до XVI століття був лише одноголосим, а відтак і зі змішаним чотириголоссям[149]. 1791 року у Почаївській лаврі виходить перший збірник кантівпід назвою «Богогласник», у якому було представлено 238 кантів на всі річні календарні церковні свята[150]. У першій половині XIX століття церковна музика на Тернопільщині поповнюється місцевими творами композиторів-аматорів, здебільшого священиків місцевих парафій. З другої половини XIX століття на Тернопільщині культурно-мистецьке життя розвивається у формі театрально-музичних вистав. Створення в другій половині XIX століття культурно-освітніх організацій «Торбан», «Боян»,«Народна школа», «Просвіта» породило й аматорське музичне виконавство[151]. Одним із перших організаторів та керівників сільських аматорських хорів на Тернопільщині був греко-католицький священик Йосиф Вітошинський, який у 1868 році заснував Денисівський хор, що вже наприкінці XIX століття виконував гімн «Ще не вмерла України»[152]. На початку XX століття і до його 30-х років на Тернопільщині майже в кожному селі функціонували аматорські хори, керівниками яких здебільшого були вчителі простонародних шкіл та місцеві священики[153].
|
| ||||
| При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку . | |||||
МЕНЮ
0:00
З Тернопільщиною пов'язані життєвий та творчий шлях композиторів Василя Барвінського[154], Михайла Вериківського[155],Олеся Ґерети[156], Михайла Коссака[157], Євгена Купчинського[158], Івана Левицького[159], Кароля-Юзефа Ліпінського[160], Петра Любовича[161], Миколи Маліборського[162], Нестора Нижанківського[163], Остапа Нижанківського[164], Дениса Січинського[165],Ярослава Смеречанського[166], Генрика Топольницького[167], Богдана Климчука[168], Василя Подуфалого[169] та інших; диригентів Ілька Блажкевича[170], Йосифа Вітошинського[171], Миколи Вороняка[172], Ганни Герасимович-Когут[173], Євгена Корницького[174], Андрія Кушніренка[175], Миколи Матерського[176], Ореста Олійника[177], Володимира Садовського[178],Степана Стельмащука[179], Евгена Цісика та інших; вокальних виконавців Івана Григоровича[180], Василя Коссака[181], Соломії Крушельницької[182], Ганни Крушельницької[183], Романа Бойка[184], Анатолія Горчинського[185], Тамари Дідик[186], Наталії Лемішки[187], Наталії Маліманової[188], Бориса Репки[189], та інших. Кобзарське мистецтво у краї виконують Струсівська заслужена капела бандуристів «Кобзар»[190], Дмитро Губ'як[191], Василь Жданкін[192]. З кінця 1980-их активно розвивається рок та нова українська естрада. Сучасними популярними виконавцями є гурти: С.К.А.Й.[193], Los Colorados[194], ансамбль «Світозари»[195], виконавці Віктор Павлік, барди — Віктор Морозов і Олександр Смик.
З 1915 року на Тернопільщині починають працювати стаціонарні музично-драматичні театри: «Тернопільські театральні вечори» (керівник — Лесь Курбас), «Український театр» (керівник — Микола Бенцаль), а в 1939 році — обласний драматичний театр ім. І. Франка (керівник — Микола Комаровський), який 1948 року трансформувався в обласний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка. Нині у Копичинцях, Озерній (Зборівського району), Борщеві, Бучачі, Крем'янці та інших містах і селах діютьаматорські театральні колективи. Всього в області функціонують 640 театральних колективів, з яких 335 дитячих, у тому числі — 23 народних театри та 8 зразкових дитячих театральних колективів, 5 театрів мініатюр і 10 театральних студій; 621 гурток художнього слова (з них 335 дитячих), а також 121 художьо-освітній гурток (з них 30 дитячих).
Пам'ятки культури та історії[ред. • ред. код]