Див. також: Електричний зв'язок у Тернопільській області та Тернопільська дирекція
Освіта, наука, спорт[ред. • ред. код]
Докладніше: Освіта Тернопільської області та Спорт у Тернопільській області
У 2012 році в області було 537 дошкільних навчальних закладів (ДНЗ), у яких навчалося 28367 дітей (48% дітей відповідного віку)[127], у 2012–2013 навчальному році діяло 876 загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчалися 110,4 тис. учнів та працювало 18,1 тис. учителів[128], у 2011 році 24 професійно-технічні закладивипустили 6 тисяч кваліфікованих робітників[129]. У 2012–2013 навчальному році в області працювало 12 вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та 8 III-IV рівнів акредитації, у яких навчалося 8,6 тис. та 36,8 тис. студентів відповідно. На кінець 2011 року в області було 442 аспіранти та 17 докторантів[130]. 4 університети області зосереджені в місті Тернополі — технічний імені Івана Пулюя, економічний, педагогічний імені Володимира Гнатюка та медичний імені І. Я. Горбачевського. Серед відомих науковців-уродженців краю фізики першовідкривач рентгенівських променів та перекладач Біблії Іван Пулюй, винахідник антирефлексійного покриття лінзОлександр Смакула, дослідник у галузі релятивістської квантової механіки Зенон Храпливий, хімік, гігієніст та епідеміолог Іван Горбачевський, промисловець у США, винахідник нового типу кріплення для використання в авіації Володимир Джус, економіст, член Римського клубу Богдан Гаврилишин, історик, археолог, дослідникчерняхівської культури Ігор Ґерета, мовознавець, діалектолог, словникар Іван Верхратський та інші.
Чемпіонат світу з водно-моторного спорту 2012 року проходив наТернопільському ставі
2007 в області діяли спортивні товариства «Динамо», «Колос», «Спартак», «Україна». Функціонують 22 стадіони, 1025 спортивних майданчиків, 423 футбольних поля, 3 лижні бази, 144 стрілецькі тири, 10 басейнів, 436 спортивних залів, 3 легкоатлетичних ядра, 397 гімнастичних містечок, 384 приміщення для фізкультурних занять, 3 трампліни. Задіяна система підготовки спортивних резервів, що охоплює 35 ДЮСШ, 6 спеціалізованих шкіл олімпійського резерву, обласну школу вищої спортивної майстерності, обласний центр інвалідного спорту «Інваспорт». 2007 в спортивних школах області займалося понад 15 тис. дітей та підлітків. Кращі спортивні команди області — «Колос» (Бучач), «Кристал» (Чортків), «Аванґард», «Нива»; спортивні клуби — «Галичанка-Галекспорт», «Надзбруччя», «Академія», «Унітех» (усі — Тернопіль). 25-26 серпня 2012 року на Тернопільському ставі проходив чемпіонат світу з водно-моторного спорту[131]. Серед відомих спортсменів краю — найсильніший український шахіст, уродженець містечка Копичинець Василь Іванчук — чемпіон Європи (2004), світу (2001), 4-разовий переможець шахових олімпіад — 1988 та 1990 у складі збірної СРСР, 2004 та 2010 у складі збірної України.
Охорона здоров'я[ред. • ред. код]
Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня-санаторій у приміщенні ампірного палацу графів Реїв19 століття
З середини 2000-их років на Тернопільщині розпочалася реорганізація системи охорони здоров'я з урахуванням досвіду передових країн: поступово впроваджується сімейна та приватна медицина, гуманітарна допомога доброчинних організацій зарубіжних країн лікувальним закладам та ін.
Медичну допомогу населенню області надають 71 лікарняний заклад, амбулаторно-поліклінічну: 57 поліклінік при лікарняних закладах, 2 медсанчастини, 117 сільських лікарняних амбулаторій, 777 ФАП. В області діють: Державна комплексна програма соціально-медичного забезпечення ветеранів війни до 2005, Національна програма боротьби із захворюваннями на туберкульоз на 2002–2005, Державна програма «Онкологія» на 2002–2006, Національні програми «Діти України» на 2002–2005 та «Репродуктивне здоров'я» на 2001–2008; обласні спеціалізовані центри: ендокринологічний, нефродіалізний,кардіологічний, спеціалізованої допомоги хворим із гострими розладами мозкового кровообігу, мікрохірургії ока.
Культура[ред. • ред. код]
В області функціонують 2067 закладів культури і мистецтва, з них 918 клубного типу, 940 бібліотек, 52 школи естетичного виховання, 26 державних музеїв (у тому числі філії) та 140 громадських музейних закладів, серед яких Тернопільський краєзнавчий музей, Тернопільський художній музей, Борщівський краєзнавчий музей, Велеснівський етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка, Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса, Меморіальний музей Богдана Лепкого (Бережани), Літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького та інші, драматичний та ляльковий театри, обласна філармонія та інші заклади. Один із важливих напрямків діяльності закладів культури — аматорське мистецтво. 251 колективу присвоєно звання «народний» і «зразковий». Майже 50 тис. осіб беруть участь у 3900 творчих колективах і об'єднаннях, забезпечуючи високий мистецький рівень заходів із нагоди державних свят, конкурсів, фестивалів, концертів, художніх виставок.
Тернопільський краєзнавчий музей
На Тернопільщині у 2013 році проводяться фестивалі: фестиваль куті (9 січня, Тернопіль), фольклорно-обрядове дійство «Маланка» (13—14 січня, с. Горошова), свято проводів зими (17 лютого, Тернопіль), книжковий фестиваль «ДжураФест»(квітень, Тернопіль), кулінарний фестиваль «Вареник-Фест» (травень, Збараж), фестиваль Бережанського замку (червень, Бережани), мистецько-краєзнавчий фестиваль «Братина» (3 червня, с. Стіжок), «Червоне-фест» (с. Нирків), свято народних ремесел, фольклору та хореографії «Тернопільські обереги» (23 червня, Тернопіль), фестиваль мистецтв «Забави у княжому місті» (липень, Теребовля), кулінарний Фестиваль «КоропФест» (липень), мистецько-розважальний фолк-рок фестиваль «На хвилях Серету» (липень, Залізці), всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини» (3—4 серпня, урочище Бичова поблизу міста Монастириська), фестиваль стрілецької та повстанської пісні «Дзвони Лисоні» (серпень, Бережани), фольклорно-мистецький фестиваль «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» (7—8 вересня, Борщів), кулінарний фестиваль борщу «Борщ'їв» (8 вересня, Борщів), всеукраїнський фестиваль-конкурс козацької пісні «Байда» (вересень), фестиваль народного танцю «Червона калина» (листопад, Тернопіль), всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори»(грудень, Тернопіль), міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bezz» (грудень, Тернопіль), Андріївські вечорниці (13 грудня, Тернопіль) та інші[132].
Народна культура[ред. • ред. код]
Докладніше: Фольклор Тернопільської області та Етнографія Тернопільської області
Серед річного календарно-обрядового циклу Тернопільщини найбільш збереженим до останнього часу виявився зимовий[133]. Його складають такі свята, як Андрія,Миколая, Різдво, Новий рік та Йордан.
Найпоширеніший вид декоративно-ужиткивого мистецтва — вишивка — має характерні особливості в усіх районах краю й відрізняється за композицією, технікою виконання, колоритом[134]. На Тернопільщині простежують три школи писанкарства: західноподільську, лемківську, гуцульську[135]. Селяни Тернопільщини прикрашають житла розписами і витинанками з паперу. На Тернопільщині розвинута художня обробка металу, колаж, аплікація, нанизання з бісеру; художнє слюсарство і декоративні розписи будинків; навершя на димарях та корони ринв, які часто прикрашають декоративними птахами й квітами з бляхи. Користуються попитом нагрудні і нашийні прикраси з бісеру: гердани, комірці, ланцюжки, крученики, силянки, кризи[136]. Народні майстри Тернопільщини різьблять із дерева меблі, рами, ложки, макогони, ступи,маглі, прядки, терлиці, вози, ціпи та ін., іноді прикрашаючи їх рельєфним, напівоб'ємним різьбленням або гравіруванням, вирізують вибійчасті дошки для набивання декору на тканини[137]. Виробництвом дерев'яних іграшок займалися в селах Лисичинці та Звенигород. Музичні інструменти (сопілки, ліри) виготовляли у селахВільховець, Іване-Золоте, місті Почаїв та містечку Залізці. Відомі у краї вироби майстрів-ткачів, килимарів, оригінальні мистецькі роботи гончарів[138].
· 
Дерев'яний хрест із зображеннямПочаївської ікони, вбраний у традиційні українські рушники з села БакотиКременецького району
· 
Традиційний килим з Бережанщини. ЕкспозиціяБережанського краєзнавчого музею
· Традиційні жіночі костюми з Бучаччини. Експозиція Бучацького краєзнавчого музею
· 
Церква Святого Миколая з села ЗеленеГусятинського району в експозиціїНаціонального музею народної архітектури та побуту
Фольклор та етнографію області досліджували Іван Пашковський[139], Зоріан Доленга-Ходаковський, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Г. Галька, Павло Чубинський,Володимир Гнатюк, Осип Роздольський[140], та ін. У 1989–1993 роках, завдяки збирачам-фольклористам П. Медведику та С. Стельмащуку, вийшла збірка у двох частинах «Пісні Тернопільщини», в яку ввійшло 595 пісень та 200 коломийок[141]. У 80—90-х роках XX століття значну збирацьку та транскрипторську роботу проводить О. Смоляк. У його рукописному фонді нараховується близько 5000 пісенних одиниць, з яких близько 500 надруковано у збірнику «Весняна обрядовість Західного Поділля»[142]. Про побут наддністрянського населення Тернопільщини написав фундаментальну працю «Культура вільховечан» Софоній Колтатів, проте досі більша її частина не була видана і зберігається у рукописному вигляді в архівах Львівського етнографічного музею.
Художня література[ред. • ред. код]