1 Старіння населення як соціально-демографічний процес : причини , наслідки , прогнози
Старіння населення ― закономірний і незворотний процес, неодмінний атрибут і супутник соціально-економічного прогресу й демографічної модернізації
За останні десять років населення України зменшилося на 4,5 млн.чол. показник смертності зріс на 20%, а народжуваність знизилася на 28%. Україна є “найстарішою” (з демографічної точки зору) державою на території колишнього СРСР.
Демографічна ситуація в Україні характеризується не лише депопуляцією, вона набула характеру гострої демографічної кризи, основні ознаки якої - несприятливі зміни не тільки у кількості, а й здоров'ї населення. Сучасну демографічну ситуацію можна визначити як кризову саме тому, що депопуляція супроводжується істотним погіршенням здоров'я людей, що виявляється у зниженні середньої тривалості життя
За прогнозами ООН до 2050 р. населення країни зменшиться на 18 млн. Щороку збільшується частка осіб старших за працездатний вік в загальній структурі населення: 1993 р. - 21,7%; 1994 р. - 22,2%; 1995 р. - 22,4%; 1996 р. - 22,7%; 1997 р. - 22,9%. Це супроводжується значним збільшенням кількості осіб старечого віку у загальній кількості літніх людей, і пов’язано із зростанням тривалості життя людей старшого віку. Сьогодні серед 60-річних і старших частка людей старечого віку складає 30%.
Демографічні прогнози вказують на дальше зростання частки осіб літнього і старечого віку в загальній кількості населення. У XXI ст. кожний п’ятий громадянин України буде старшим за 60 р. Кількість людей 65 р. і старші, котрі у 1994 р. складали 14%, збільшиться у 2025 р. до 21%, а 80 років і старші - зросте за той самий період з 3% до 5,5%. Очікується збереження тенденції переважання в структурі населення похилого віку жінок та самотніх людей загалом. Наприкінці 2000 р. в Україні проживало 49291,2 тис.людей (із них чоловіків - 22775,7 тис., жінок - 26260,8 тис., населення у віці 65 р. і старші складало 6847,4 тис.чол.); у 2005 р.чисельність мешканців нашої держави зменшилась до 47 млн.чол.
За даними ООН, у 2000р. кількість осіб 60 р. і старші складала майже 590 млн., у 2025 р. - вона перевищить 1млрд.121 млн., тобто в 5 разів зросте порівняно з 1950 р. При цьому, за той самий період загальна кількість населення світу збільшиться у 3 рази.
Насл ідки
По-перше, збільшується частка пенсіонерів за віком. На пенсійні фондилягати непомірне тягар витрат на виплату пенсій, бо скорочуєтьсяпитома вага працездатного населення, що робить внески в ці фонди.
По-друге, збільшення частки людей похилого віку ставить перед суспільством завданняорганізації догляду за ними, тим більше, що питома вага осіб старше 80 роківзростає швидше ніж частка людей похилого віку в цілому. Процес «старіння літніх»особливо істотний для державних органів, які розробляютьсоціальну політику, служб, покликаних допомогти безпорадним людям похилого віку.
По-третє - медичне обслуговування людей похилого, потреба в якому поміру старіння, природно, зростає.
По-четверте, зайнятість літнього населення, забезпечення роботою
«Молодих людей похилого», які бажають працювати (до «молодим людям похилого» відносять, якправило людей до 70-75 років). Це складна проблема.
5 Роль та місце старості в онтогенезі людини . Переодизація похилого віку
Старіння є неминучим елементом розвитку як окремих особистостей, так і всього суспільства. У онтогенезі людини виділяються періоди дитинства, юності, зрілості і старості. Межі між періодом зрілості і початком старості важковловимий. Один з основоположників радянської геронтології - І.В. Давидовський категорично заявляв, що ніяких точних календарних дат настання старості не існує. Зазвичай, коли говорять про старі людях, керуються віком виходу на пенсію, але останній далеко не однаковий у різних країнах, для різних професійних груп, чоловіків і жінок. На думку ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я), більш зручним видається термін «старіючі», що вказує на поступовий і безперервний процес, а не на визначену і завжди довільно встановлюється вікову межу, за якою починається старість.
Існує багато класифікаційних схем, які застосовуються для оцінки віку окремих людей і суспільства в цілому. Зазвичай використовують наступну схему:
допроізводітельний вік 0-17 років продуктивний вік 18-64 роки - чоловіки 18-59 років - жінки послепроізводітельниі вік старше 65 років - чоловіки
старше 60 років - жінки старість 65-79 років – чоловіки 60 - 79 років - жінки глибока старість старше 80 років
У 1963 р. в Києві на семінарі геронтологів і ВООЗ було прийнято таку хронобіологія, тобто вікова періодизація:
молодий вік 18-44 року середній вік 45 - 59 років літній вік 60 - 74 роки старечий вік 75 - 90 років довголіття старше 90 років
У геронтології оперують поняттями календарного і біологічного віку.
Календарний вік - це хронологічний астрономічний вік, який визначається на підставі документально підтвердженої дати народження. Сам по собі календарний вік не придатний для дослідження динаміки і характеру старіння. Для цієї мети в геронтології використовуються тести кількісного вимірювання змін, що відбуваються в результаті інволюційному-атрофічних процесів у всіх періодах онтогенезу. Це тести для визначення функціональних змін в основних системах і для оцінки імунобіологічних та психічних змін в організмі при старінні.
Біологічний вік - це міра старіння організму, його здоров'я, майбутньої тривалості життя. Він визначається набором спеціальних тестів і показників. По суті, це функціональний вік, який залежить від особистих якостей і умов, в яких проходила життя даної людини. На думку одних вчених, це видова тривалість життя, інші вважають його максимальною тривалістю життя окремих індивідів з популяції, треті розглядають його як відповідність між змінами в організмі і календарним віком. Визначення біологічного віку дуже важливо для розмежування фізіологічного і передчасного старіння, розробки профілактичних заходів, соціального захисту людини, проведення пенсійної політики.