Сопілка з маминої калини
(заняття для дітей старшої групи)
Мета. Ознайомити дітей з народними звичаями, необхідним атрибутом яких є калина; розкрити багатство її символічних образів.
Обладнання. Хлібина, жмуток калини, виставка малюнків, запис пісні «Ой є в лісі калина», сопілка.
Вихователь. Сьогодні, діти, ми поговоримо про традиції нашого народу, краю, які складалися протягом сотень років; зустрінемося з українськими піснями.
Розмова наша – про червону калину. Вона стала для нас образом рідної землі. Ось вона, роздивіться її. Калина пишна, червона, корисна своїми цілющими властивостями.
Народі так говорять: калина і Україна невіддільні настільки, що не мислять себе одна без одної.
Бабуся. (вітається з дітьми). Діти, сьогодні я до вас прийшла в гості, щоб вам передати скарби народної творчості. Їх може зрозуміти лише той, хто любить усе прекрасне і чарівне.
Загадка.
У лісі вирізана,
Гладенько витесана,
Голос тоненький моє.
Всіх маляток звеселяє.
Ви на ній всі граєте.
Хто вона?
Впізнаєте?
Не паличка, не гілочка –
Звуть мене…
(Сопілочка)
Бабуся. А знаєте, чому дорослі та діти люблять слухати її голос?
Сопілка гарно грає, уміє говорити. Ось послухайте.
Легенда про сопілку
Колись давно напали на нашу землю вороги і забрали в полон багато людей. Гірко заплакав маленький Іванко, коли змушений був прощатися з рідною землею. Нічого не зміг взяти з собою, тільки встиг сховати гілочку калини. На чужині посадив її у землю, поливав, доглядав, доки не виріс кущ калини. Зробив тоді Іванко сопілку і почав грати на ній знайому пісеньку. А сопілка заговорила до нього людським голосом: «Чекає тебе, Іванко, не дочекається рідна земля, плаче й журиться за тобою рідна домівка, матір». Тоді Іванко розірвав кайдани і побіг. Коли не стало сили, грав на сопілці, а вона його благала: «Швидше, швидше, Іванку, я чую тебе». То озивалася до хлопця рідна земля і підтримувала його.
Вихователь. Діти, скажіть, де ще в нас згадується про калину? (У казках, піснях). Яку я вам нещодавно читала казку? (Калина). Про що в ній розповідається? Які пісні ви знаєте про калину? («Ой у лісі червона калина»).
Бабуся. Діти, а ще калина зустрічається в розписах, вишиванках, а жмутики червоних ягід вішають над стріхою. Діти, а хто з вас розповість вірш про калину?
(Діти розповідають вірші).
Про калину не забувають і здійснюючи весільний обряд, нею прикрашають молоду, щоб була така ж Рум’яна, гарна. Часто можна побачити, як люди садять біля своєї домівки калину. Як ви гадаєте, навіщо? (Відповіді дітей). Діти, а хто з вас посадив калину біля свого дому, чи у бабусі? Скажіть, який смак у ягідок? (Відповіді дітей). Калина має лікувальні властивості, свіжозрізану крону прикладають до кровоточивих місць, свіжі ягоди з медом допомагають при кашлі. Отже калину треба любити, берегти.
Бабуся. Діти, а ось сопілка. Вона вирізана з калинової гілки. Раніше існувало таке повір’я: хто вирізував, робив калинову сопілку, то обов’язково в цій сім’ї народжувався син. Давайте роздивимося її візерунок. (Діти розглядають). Ви бачите, що на візерунку є листочки, квіти, це зроблено народними майстрами.
Вихователь. Діти, давайте вивчимо прислів’я: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте», «Гарна дівчина, як у лузі калина».
(Наприкінці звучить запис пісні «Ой є в лісі калина». Діти з вихователем підспівують, організовуючи танок калини з дітьми).