3. Основні моделі ринку за типами конкуренції.
При розгляданні ринкового механізму функціонування виходять з припущення, що на будь-якому ринку діє так багато покупців і продавців, що ні один з них немає ні найменшої можливості своєю індивідуальною поведінкою впливати на ціну товару. Але в реальному житті все набагато складніше і тому існує велика кількість різних ринкових ситуацій. В економічній теорії їх об’єднують в чотири основні (достатньо не схожі за ринковою структурою) моделі ринку.
Модель (структура) ринку за типами конкуренції включає в себе основні характерні ознаки ринку, до яких відносяться: кількість і розміри фірм, степінь схожості і відмінності товарів різних фірм, легкість входження на ринок і виходу з конкретного ринку, доступність ринкової інформації.
Основні моделі ринку типами конкуренції:
I – Чиста або вільна конкуренція } досконала конкуренція
II – Монополістична конкуренція
III – Олігополія недосконала
IV – Чиста монополія конкуренція
I. Чиста конкуренція (ЧК) являє собою ринкову ситуацію, коли велика кількість незалежно діючих фірм продає ідентичну продукцію, і ні одна з них не в змозі контролювати ринкову ціну.
Характерні ознаки чистої конкуренції:
1 – наявність великої кількості незалежно діючих продавців (сотні і тисячі);
2 – частка кожного продавця на ринку дуже незначна і тому вони не в змозі впливати на ціну товару, що складається на ринку, а можуть лише до неї пристосовуватися.
Продавців (виробників) змушених приймати ціну, яку диктує ринок називають ціноодержувачами.
3 – конкуруючі фірми виробляють стандартизовану або однорідну продукцію. При даній ціні споживачу байдуже у якого продавця купувати товар.
Внаслідок стандартизації продукції відсутня підстава для нецінової форми конкуренції.
4 – вільний доступ до ринків нових продавців (фірм) і можливість такого ж вільного виходу з них, тобто не існує при цьому ніяких серйозних перешкод: технологічних, фінансових, законодавчих та ін.
5 – рівний доступ до інформації, тобто всі покупці і продавці можуть мати повну інформацію про наявність продавців, про їхні ціни на товари та інші умови реалізації.
Перелічені умови в більшості випадків є майже нездійсненними, тому модель ринку з чистою конкуренцією на практиці досить рідкісна (найбільше підходить до цієї моделі сільське господарство: ринки пшениці, кукурудзи тощо; фондова біржа, ринок іноземних валют). Але в той же час будь-який реально функціонуючий ринок (його зазвичай називають конкурентним) несе в собі елементи чистої конкуренції.
Тому модель чистої конкуренції зазвичай використовують як зразок, стандарт, з яким порівнюється і може бути оцінена ефективність реально діючої ринкової економіки.
Модель ринку, в якій механізм конкуренції працює в чистому, ідеальному вигляді називають ще ринком з досконалою конкуренцією, або просто досконала конкуренція. Всі інші моделі ринку, в яких відбуваються будь-які відхилення або взагалі не виконуються ознаки досконалої конкуренції отримали загальну назву недосконала конкуренція (монополістична конкуренція, олігополія, монополія).
II. Монополістична конкуренція (МК) – це така ринкова ситуація, коли порівняно велика кількість продавців пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Монополістична конкуренція включає в себе дуже значний обсяг конкуренції, змішаної з невеликою дозою монопольної влади.
Характерні ознаки монополістичної конкуренції:
1 – на ринку існує відносно велика кількість невеликих за розмірами фірм (виробників): 25, 50, 70, але не тисячі фірм, як в умовах чистої конкуренції;
2 – здійснюється диференціація продукції;
3 – наявність у окремого продавця диференційованих товарів дуже незначного контролю (впливу) над ринковою ціною;
Це пов’язано з тим що:
по-перше, кожна фірма займає відносно невелику частку всього ринку;
по-друге, попит на диференційовану продукцію характеризується доволі високою ступінню еластичності.
Таких продавців (виробників), які мають можливість обирати ціну або набір цін, виходячи з кривої попиту на продукцію, називають ціношукачами.
Вказаний термін підходить до всіх продавців, які приймають участь у недосконалій конкуренції.
Всі ціношукачі мають певну ринкову владу, однак в різній степені, причому ця степінь тим більша, чим ближче фірма наближується до ситуації чистої монополії.
4 – характерна як цінова, так і нецінова конкуренція;
5 – таємна змова, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін майже неможливі.
6 – вступ в галузь нових фірм є відносно вільним.
III. Олігополія – це ринкова ситуація, коли декілька великих фірм, що виробляють стандартизовані або диференційовані товари, контролюють значну частку ринку (це в основному фірми обробної, добувної промисловості, а також оптова торгівля).
Характерні ознаки олігополії:
1 – невелика кількість конкурентів, причому кожен з них володіє достатньо великою часткою ринку будь-якого товару або послуги;
2 – пропозиція ідентичних і диференційованих товарів (ідентичні товари: сталь, алюміній, цемент та ін.; диференційовані товари: автомобілі, миючі засоби, комп’ютери та ін.);
3 – контроль над цінами на продукцію однією фірмою обмежений взаємозалежністю фірм. Поведінка будь-якої фірми в умовах олігополії безпосередньо впливає на інші фірми-конкуренти і при цьому вона сама відчуває на собі вплив з боку цих конкурентів. Наприклад, якщо одна фірма знизила ціни, то інші фірми змушені адекватно відповісти тим же, інакше у них виявиться дуже велика втрата покупців і прибутку. Цінова конкуренція може забезпечити лише короткочасний ефект. Тому в умовах олігополії зазвичай існує розвинена нецінова конкуренція;
4 – наявність стимулів до злиття (домовленостей, змови), спрямованих на зменшення або взагалі усунення конкуренції. Домовленості по цінах, місцях збуту, обсягах продажу можливі тому, що кількість конкурентів обмежена і вони всі на виду;
5 – велика складність вступу в галузь нових підприємств (необхідність великого стартового капіталу, технологічні складнощі, великі можливості існуючих фірм різними способами заважати появі нових фірм в галузі та багато іншого).
IV. Чиста (абсолютна) монополія – це така ринкова ситуація, при якій галузь складається тільки з однієї фірми.
Характерні ознаки чистої монополії:
1 – один єдиний продавець, який концентрує в своїх руках загальний обсяг пропозиції товарів на ринку;
2 – пропонується унікальний товар, у якого немає близьких або хороших замінників. З точки зору покупця це означає, що немає інших прийнятних альтернатив. Покупець повинен купувати товар у монополіста або зовсім обходитися без нього;
3 – можливість в певних межах диктувати ціни ринку, самостійно регулювати якість продукції, обсяг збуту та інші параметри своєї діяльності. Продавець-монополіст за певних умов також може здійснювати повний контроль над ціною, тобто він переходить з розряду ціношукача в розряд ціноутворювача;
4 – привласнення монопольно високого прибутку внаслідок економічної реалізації свого панування на ринку;
5 – майже неможливі умови входження в галузь нових підприємств.
4. Причини утворення, види і наслідки існування монополій.
Так як за визначенням монополіст не має прямих конкурентів, то повинні бути причини такій відсутності конкуренції з боку інших підприємців. Тому вважається, що наявність монополії залежить від існування бар’єрів для вступу в галузь.
Бар’єри (перешкоди) для вступу в монополістичну галузь:
1 – економія на витратах, пов’язана із зростанням масштабів виробництва.
Сучасна технологія в деяких галузях така, що ефективне виробництво може бути досягнуте тільки в тому випадку, якщо виробники є надзвичайно великими як в абсолютному вираженні, так і відносно ринку (базова металургійна промисловість, автомобільна галузь та ін.).
2 – власність на найбільш важливі види сировини і капіталу.
Фірма, що володіє і контролює доступ до ресурсів, які є необхідними в процесі виробництва багатьох фірм може перешкоджати створенню конкуруючих фірм.
3 – вихід на ринок з новою продукцією.
4 – легальні (офіційні) бар’єри:
а) державні виняткові привілеї та юридичні обмеження;
б) патенти і ліцензії.
Патент – це юридичний документ, який надає право винахіднику контролювати продукт або процес створений ним на протязі встановленого терміну.
Ліцензія – це юридичний документ, який надає право займатися певним видом діяльності або використовувати певну технологію, винахід і т. п. на протязі встановленого терміну.
5 – концентрація і централізація капіталу і виробництва.
Концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.
Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об’єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.
6 – недобросовісна (нечесна) конкуренція.
Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу. Монополізація – це процес досягнення суб’єктом господарювання домінуючого (монопольного) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія.
Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав’язуючи їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.
В залежності від бар’єрів, які перешкоджають конкуренції виділяють три основні види монополії:
1. Закрита монополія – це монополія, яка захищена від конкуренції державними привілеями і юридичними заборонами (обмеженнями), або патентами і ліцензіями.
2. Природна монополія – це ситуація, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією фірмою, за умови відсутності конкуренції, внаслідок технологічних особливостей виробництва пов’язаних з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції у разі збільшення обсягів виробництва однією фірмою. Існування природної монополії визнається суспільством доцільним і виправданим (водо-, газо-, електропостачання).
3. Відкрита монополія – це монополія, при якій одна фірма, хоча б на деякий час стає єдиним постачальником продукту, але при цьому вона не має спеціального захисту від конкуренції (наприклад, фірма, що вийшла на ринок з новою продукцією). В даному випадку конкуренти можуть з’явитися на ринку в будь-який час.
Така класифікація монополій на три категорії досить умовна. Фактично (в довгостроковому періоді) всі монополії можуть вважатися відкритими.
Поняття “монополія” використовується не тільки у вузькому значенні як чиста монополія, але і в широкому розумінні, як економічна монополія.
Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або їх об’єднання, яке посідає на ринку панівне місце і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.
Таким чином, в широкому розумінні монополія означає домінуюче становище економічних суб’єктів на ринку і в такому випадку включає в себе не тільки чисту монополію, але й олігополію, а також деякі фірми, що працюють в умовах моделі монополістичної конкуренції.
Існування монополії має істотні негативні наслідки:
1) монополії придушують конкуренцію – важливу рушійну силу економічного прогресу;
2) підтримання більш високих, ніж конкурентні, цін і економічних прибутків та обмеження обсягів виробництва у порівнянні з конкурентною галуззю;
3) уповільнюється науково-технічний прогрес;
4) з’являється схильність до нераціонального (іноді просто хижацького) використання природних ресурсів та забруднення навкілля;
5) сприяє нерівності у розподілі в доходах і багатстві;
6) спричиняє загрозу політичній демократії (монополізація засобів масової інформації, за допомогою яких здійснюється вплив на свідомість населення у необхідному напрямку; здійснюється тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо).
Заради об’єктивності, слід відмітити, що монополії мають і деякі позитивні риси. Так завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково-дослідні роботи, впроваджуючи новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того ефект масштабу виробництва великих підприємств дає змогу їм виробляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, що зменшує рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві.
5. Антимонопольне регулювання економіки.
Основним змістом антимонопольного регулювання економіки є створення необхідних умов для здійснення конкуренції як засобу розвитку ринкових форм господарювання. Держава формує ці умови шляхом розробки і реалізації антимонопольного законодавства.
Антимонопольне законодавство основане на припущені, що суспільство буде отримувати користь, перешкоджаючи розвитку монополії, або припиняючи діяльність монополії там, де вона існує, за виключенням природних монополій.
Уперше в світі антимонопольне законодавство було прийнято в США – антитрестівський Закон Шермана (1890 р.).
В сучасній Україні антимонопольне законодавство почало формуватися в 1992 році:
1. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” від 18 лютого 1992 р.
2. В 1993 р. створений Антимонопольний комітет України.
3. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р.
4. Закон України “Про природні монополії” від 20 квітня 2000 р.
5. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р., який відмінив дію Закону прийнятого у 1992 р.