Розділ 3. Проектні пропозиції.

Дата: 2025-05-25; Просмотры: 4

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

3.1. Архітектурно-планувальна та ландшафтно-просторова організація території об’єкту.

При проектуванні даного об'єкту було вибрано природній стиль планування території.

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного об’єкту є:

- створення нових декоративних насаджень;

- організація благоустрою території ;

- влаштування малих архітектурних форм.

На даній території встановлено мощення із бруківки, по якому буде зручно пересуватись, і можна буде огледіти всю територію.

З обох боків доріжки,що веде до корпусу,висаджено бордюр із туї.

Запропоновано викорчовування барбарису,адже він втратив свій естетичний вигляд.На території також запроектовано квітники, які мають гарний декоративний ефект протягом цілого року.А також запропоновано створити рокарій з таких рослин:туя західна,хоста ехініформіс,піон молочно квітковий, герань,астра, хризантеми.

Серед малих архітектурних форм використані лавочки.

3.2. Геопластика рельєфу.

Територія даного об’єкту вирішена без влаштування насипів чи будь-яких інших перепланувань.

3.3. Благоустрій території.

Важливим напрямом з вдосконалення даного об´єкту є також благоустрій території, що передбачає розмітку дорожньо-стежкової мережі,встановлення малих архітектурних форм та озеленення.

На території встановлено два типи мощення доріжок - з бруківки, та природного каменю.

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного об’єкту є:

- створення нових декоративних насаджень;

- організація благоустрою території .

Метою озеленення є органічне поєднання природного середовища і створених людською діяльністю об'єктів щоб надавало художнього вигляду картинам які оточують нас.Озеленення території включає в себе ряд необхідних процедур, зокрема: аналіз ділянки та її характеристика, проведення вимірювань, створення необхідних креслень та проектування озеленення території на основі отриманих даних.

Озеленення територій — це уміння гармонійно та ефективно використовувати природну територію. При влаштуванні території перевагу отримують природні матеріали: рослини, вода , камені, ґрунт. Ландшафтний дизайн може прикрасити навіть саму маленьку територію і зробити її маленьким раєм, де буде приємно проводити час. Озеленення територій забезпечує відпочинок і відновлення сил людини у процесі життєдіяльності, виконуючи рекреаційну функцію.Основою діяльності озеленювача є обдумана організація простору, при створенні озеленення на різноманітних територіях. Озеленення і оформлення ділянок повинно бути виразне, цілісно сприйматись, відповідати вподобанням населення та функціональному признач Зелені насадження беруть участь в оформленні міських площ та інших композиційних центрів, з їхньою допомогою підкреслюються особливості або приховуються недоліки рельєфу, вони прикрашають береги рік та водойм. Об’єкти зеленого будівництва повинні бути і часто є самостійними витворами садово-паркового мистецтва.Естетичне і емоційне значення насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи.В наш час все більш актуальне значення приймають міри по покращенню стану навколишнього середовища, благоустрою, озелененню міст і населених пунктів.

3.4. Формування насаджень.

Асортимент існуючих насаджень не має таких декоративних властивостей щоб ми могли використати їх як основний композиційний елемент. Тому я пропоную наступний асортимент рослин, який покращить не тільки якісний склад насаджень, але й сприятиме підвищенню естетичного та гармонійного вигляду композиційних груп насадження. Для клумб я використала квіткові насадження, які добре переносять дані кліматичні умови, швидко виростають, довго та красиво квітнуть.

Створення нових насаджень проводимо шляхом висаджування деревних рослин, влаштування газону і квітників.

Формування ландшафтів здійснюємо за допомогою застосування різних типів і форм рослинних насаджень:

- груп – окремих самостійних композицій дерев;

- солітерів – одиничних посадок;

- живоплотів – зімкнутих або щільних посадок дерев або чагарників;

- бордюрів – зімкнутих посадок чагарників;

- лугів і газонів – відкритих просторів, покритих трав'янистою рослинністю;

- квітковим оформленням ділянки.

Асортимент рослин підбираємо у відповідності до грунтово-кліматичних умов району, а також враховуючи специфіку ділянки.

На території влаштовуємо звичайний садово-парковий газон. Спосіб створення газону – посів насіння газонних трав, використовуючи травосуміш з насіння таких трав, польовиця звичайна, та райграс пасовишний

3.5. Календарний план виконання робіт.

Календарний план догляду за газоном

Календарний план догляду за деревами і чагарниками

3.6.Агротехнічні заходи.

Садити дерева і чагарники можна цілорічно. Сучасна агротехніка дає змогу проводити садіння як взимку, так і влітку. Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною, особливо теплолюбні дерева і чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять і осінню посадку. Періодом садіння хвойних слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня. Осіння посадка хвойних триває від серпня до початку жовтня. Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують у той самий період, що й хвойні. Весняна посадка без кому проводиться після розмерзання грунту і до початку розпускання бруньок (тривалість посадки 6-10 днів). Восени посадку можна починати після опадання листя і припинення росту і закінчувати за 1-2 тижні до початку стійких морозів. Всі інші посадки проводяться тільки з комом землі.

Готуючи ями, верхній шар землі відкидають в один бік, а нижній, менш родючий - в інший. Після висаджування рослин ями засипають так, щоб нижній шар землі був зверху. Дно ями і траншей розпушують на глибину 15-20 см. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для дерева становить 70-120 см, для чагарників - 30-70 см. Для створення живоплотів із чагарників викопують траншеї: для однорядних живоплотів - розмірами 50 х 50 см, для дворядних - 70 х 50 см і для трирядних - 90 х 50 см. Чагарники в живоплоти висаджують у траншеї на строго встановленій відстані один від одного. Після садіння крону підрізують і формують бортики із землі для затримання вологи після поливу.

Коли посадкове місце готове, яму на 2/3 її об’єму засипають грунтосумішшю. Перед посадкою старанно оглядають коріння саджанців, пошкоджені корінці вирізають гострим садовим ножем, або секатором. Зрізи повинні бути рівними, а їх площина направлена вниз. Поверхню зрізу покривають садовою замазкою. Саджанці опускають в яму, розправляють коріння, спрямовуючи його вниз. Коренева шийка повинна бути 5-6 см вище від рівня грунту. Після встановлення рослини на необхідну висоту, яму засипають землею, пошарово ущільнюючи. Коли яма заповнена, по її периметру, роблять валик із землі для затримки води при поливі. Після посадки, рослину кріплять до кілків, добре поливають, мульчують торфом, або шаром рослинної землі.

Догляд за деревами і чагарниками. Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, оприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників.

Поливання має забезпечувати постійну оптимальну вологість коренезаселеного шару ґрунту до глибини 60-70см. Найкраще розвивається дерево при вологості ґрунту 60-80% повної вологоємності.

Молоді дерева віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до 15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність поливу знижується до 4-6 раз. Хвойні та листяні вічнозелені рослини (особливо у перший і другий рік після садіння) вимагають більш інтенсивного поливання в суху погоду. Пересаджені дерева старшого віку, крім поливання, слід дощувати.

Необхідно своєчасно удобрювати дерева та чагарники після їхнього обрізування. Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази за вегетаційний період:

- перший раз - весною, в період розкриття бунькових лусок та вегетаційного росту пагонів;

- другий - в період повного розпускання листя;

- третій - восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня.

Підживлення насаджень органічними добривами проводять 1 раз у 2-3 роки способом внесення компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній лунці. Після такого підживлення землю в лунці перекопують на глибину 10 см.

З бур'янами борються двома способами - механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів). Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться 5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3-5 років.

Для нормального росту й правильного розвитку дерев здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин. Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її появи. Сухі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року.

Формувальне обрізання дерев проводять у рядових та алейних насадженнях з метою збереження природної або штучної форми рослин, рівномірного розташування скелетних гілок. Формувальне обрізання рекомендується здійснювати ранньою весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень).

Санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізують підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування. Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.

Обрізування кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок, вейгела, форзиція, хеномелес тощо), слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізування старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок.

Показником потреби в обрізанні є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення.