Розділ 2. Передпроектні дослідження.
2.1. Містобудівельна ситуація.
Дана територія розташована в м.Болехові Івано-Франківської області. З північної та із східної сторони ділянки проходять дві дороги. Із східної сторони знаходиться парк, а із південної сторони проходить центральна дорога.Сучасний стан об’єкту задовільний і цілком придатний для його відвідування, проте потребує покращення ландшафтного планування та озеленення.
Функціональне призначення об’єкту: навчання студентів Прикарпатського лісогосподарського коледжу.
2.2. Історичний аналіз.
Початок Лісової освіти в Болехові сягає середини 19 ст. Політичні і економічні умови того часу зумовили появу відповідного навчального закладу. Друга половина 19 століття для Галицького лісівництва була переломним моментом. Почалася торгівля деревом. У 1847 році було прокладено залізницю до Кракова, у 1958 році вона була продовжена до Перемишля, у 1874 – до Стрия і далі на Угорщину. В 1865 році виникли можливості для продажу дерева у Прусію. В цій ситуації з’явилося багато проблем. Вирішення цих проблем полягало у навчанні спеціалістів з лісового господарства. Тому в 1883 році Дирекцією лісів та державних маєтностей Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії, в м. Болехові було засновано третю в усій Австро-Угорській монархії лісову школу, яка називалась тоді Нижча Лісова Школа в Болехові. Вона була другою після Львівської за значенням і готувала лісничих для роботи в державних і приватних лісах краю. У 1887 році вона була реорганізована у Школу Лісничих в Болехові, а з 1922 року стала називатись Державна Школа для Лісничих в Болехові.
Нагляд над Школою виконувала Дирекція Лісів у Львові, а у вищій інстанції – Міністерство сільського господарства. Керівництво школою підпорядковувалось надлісничому Болехівського Надлісництва. Школою керували почергово: надлісничий Піотр Гірек (від 1883), в 1885 – надлісничий Кароль Гетер, від 1894 р. – Юзеф Петрл. В 1906 р. цю функцію обіймає Станіслав Щенсьцікєвич і керує школою до 1913 р. Після Першої світової війни в 1922-1923 рр. керівництво здійснює надлісничий в Болехові Станіслав Східлєр, пізніше в 1930-1931 рр. – Густав Паттек.
З 1894 року у Школі викладалися наступні предмети: арифметика, геометрія, вимірювання дерев та інших тіл, природничі науки, креслення, лісокористування, охорона лісів, рибальство, організація лісової служби, перша медична допомога при травмах, фізкультура.
Після реорганізації Школи у Державну Школу для лісничих у 1922 році впроваджуються дещо інші назви і значення предметів.
Вони були поділені на групи:
І група: математика, ботаніка, зоологія.
ІІ група: охорона лісу, лісівництво, лісокористування, правознавство.
Новий навчальний рік до 1902 року починався 1 жовтня. Іспити здавали в серпні. В 1902 році початок навчального року було перенесено на 1 вересня, а іспити перенесли на кінець липня. Останній екзамен в державній лісовій школі в Болехові відбувся у 1938 році. Студенти 1938-1939 навчального року одержали посвідчення про те, що вони прослухали навчальний курс, видане Дирекцією державних Лісів 7 листопада 1939 року.
Кандидати на слухачів Лісової Школи в Болехові повинні були мати 18 років, закінчити середню школу, мати один або два роки практичної роботи в лісі.
Станом на 1908 рік в Галичині працювало 163 випускники – вихованці Школи в Болехові.
В часи перед Першою світовою війною про високий рівень вмінь та знань випускників болехівської Лісової Школи свідчить той факт, що їх із задоволенням приймали на роботу у державні та приватні лісові господарства, віддаючи їм перевагу навіть перед випускниками Крайової Школи Лісового Господарства у Львові. Ці дані найкраще свідчать про значення і рівень школи. Після 1922 року кількість слухачів збільшилася, відповідно зросла і кількість випускників.
В останні роки існування в ній працювали відомі в майбутньому вчені: директор школи до 1994року Ю.Д.Третяк - професор, відомий український вчений-лісівник, дендролог і природоохоронець, в 1953-1958 роках ректор Львівського лісотехнічного інституту; викладач школи О.Й.Королевич - професор, завідувач кафедри цього ж інституту та інші. Випускники тих років ще сьогодні працюють в лісовій галузі, стали відомими вченими. Випускник школи Я.О.Сабан - доктор с-г наук, академік Лісівничої академії наук України, заслужений діяч науки і техніки, професор Українського державного лісотехнічного університету був ініціатором відродження лісової освіти в Болехові і доклав багато зусиль до створення сучасного технікуму. Він був фундатором i брав активну участь у вiдкриттi лісового закладу. Ярослав Олександрович Сабан - автор більше, нiж 200 наукових праць лiсiвничо-екологiчного i лiсотаксацiйного спрямування. Учений успiшно поєднував педагогiчну i наукову роботу. Вiдзначався умiнням залучати студентiв до наукової дiяльностi, що дозволило йому успiшно здійснювати аспiрантську пiдготовку. Його студенти ставали переможцями всесоюзних та республiканських конкурсiв студентських наукових робiт.
У березні 2005 р. виповнилося б 80 рокiв вiд дня народження вiдомого українського вченого в галузi лiсiвництва, лiсової таксацiї, лiсової екологiї, професора кафедри лiсової таксацiї та лiсовпорядкування Українського державного лiсотехнiчного унiверситету, академiка-секретаря Лiсiвничої академiї наук України, доктора сiльськогосподарських наук Ярослава Олександровича Сабана.
За визначнi досягнення у справi розбудови нацiональної освiти в Українi, за успiхи у пiдготовцi кадрiв вищої квалiфiкацiї, значний науковий доробок та його практичну реалiзацiю Я.Сабану в 1992 р. Указом Президента присвоєно почесне звання Заслужений дiяч науки i технiки України.
Біля школи лісничих був закладений унікальний для Прикарпаття за флористичним складом дендропарк. Це один з найстаріших парків Івано-Франківщини, колекція якого створювалася як з аборигенних деревних порід, так із завезених з Австрії, Швейцарії, Італії.
Відродження професійної Лісової школи почалося з 1993 року, коли в Болехові було створено лісовий ліцей-інтернат, а в 1995 році Івано-Франківською обласною радою на базі ліквідованого ліцею створено лісогосподарський технікум. В 1996 році новосформований педагогічний колектив почав працювати в новому вищому навчальному закладі 1-го рівня акредитації.
Літом 1998 року відбувся перший випуск молодших спеціалістів.
Визначальним в історі технікуму став 2005 рік. В цьому році студенти та викладачі технікуму стали членами Товариства лісівників України. 25 лютого рішенням Загальних зборів Лісівничої Академії Наук України Болехівський лісогосподарський технікум став колективним її членом.
Але головне те, що в липні 2005року рішенням Івано-Франківсько обласної ради Болехівський лісогосподарський технікум реорганізовано в Прикарпатський лісогосподарський коледж. Розпочався новий етап в житті закладу з славною історією та великим майбутнім.
2.3. Архітектурно-планувальний аналіз об’єкту.
Важливим напрямом з вдосконалення даного об’єкту є благоустрій території, що передбачає розмітку дорожньо-стежкової мережі,та встановлення малих архітектурних форм.На даному об’єкті вже є доріжки.
На території об’єкту знаходиться один головний вхід з вулиці Є.Коновальця, а також є ще один вхід із східної сторони. Огорожа з усіх сторін є.Головна доріжка яка йде від головного входу до коледжу, створена з бетону, вона є цілком придатною для її подальшого використання.На території знаходиться корпус, який є сьогодні у досить задовільному стані.Корпус є досить великим, сама будівля є цегляною. Будівля не вирізняється особливою цікавістю та є доволі простою.На ділянці з північної сторони знаходиться туалет. Серед малих архітектурних форм є дерев’яні лавки, які розташовані з обох боків доріжки,що веде до корпусу.
2.4. Ландшафтний аналіз.
Асортимент існуючих насаджень не має таких декоративних властивостей, щоб можна було використати їх як основний композиційний елемент. Тому необхідно ввести зміни в видовий склад існуючих насаджень та збагатити його за допомогою введення нових декоративних видів рослин.
Вцілому ландшафт цієї території є дуже зручним та придатним для проведення робіт з архітектурно-ландшафтного проектування.
Рослинність відіграє дуже важливу роль у створенні мікроклімату об’єкта. На території знаходяться такі види деревних порід як: ялина,туя,каштан та чагарники: вейгела та барбарис. Дерева є досить великими, вони є в задовільному стані.
2.5.Урбоекологічний аналіз.
Клімат.Клімат Болехівщини вважається помірно–континентальним,
вологим,і влітку прохолодний та м‘який взимку.У районі Болехівської міськради впродовж року дмуть переважно північно-західний та південно-східний вітри.
Компактність території Болехівщини відображається на майже одноманітній сумарній кількості опадів і залежно від висоти вони коливаються у межах 800 – 1500 мм. (впродовж року). Загалом, у теплий період року випадає близько 73% опадів, від річної норми. А найбільші дощові літні місяці (червень, липень, серпень), протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум дощів припадає на червень. Такі особливості випадання атмосферних опадів пояснюються впливом Карпат на атмосферні процеси.
Грунти.Вся територія Болехівщини являється складовою Карпатського гірсько-складчастого регіону та Передкарпаття, характеризується складною будовою, складом та властивостями гірських порід. Її гірські породи, перш за все, визначаються умовами утворення основних стратиграфолітологічних формацій від крейдового до сучасного періоду, а їх літифікація, неоднаковою тектонічною та палеогеографічною обстановкою. В результаті тих особливостей сформувались неоднорідні по розчинності та денудаційно-ерозійній стійкості карсто-, зсуво- та селеформуючі породи – від високостійких до особливо слабких. Таким чином, літологічні формації гірських порід, які відрізняються одні від інших складом, станом та основними фізико-механічними властивостями, обумовлюють формування в своїх межах, близьких по генетичних ознаках, шкідливих сучасних екхогенних геологічних процесів, таких, як зсуви, насипи, ерозія, селеві явища, карст.
В межах Болехівщини виділяють два геологічні регіони:
1 - Гірсько-складчасті Карпати.
2 - Передкарпатський прогин.
Які в свою чергу поділяються на геологічні області:
1 - Зовнішні Карпати.
2 - Передкарпатської рівнини.
В межах області Зовнішніх Карпат виділено дві підобласті:
1 - низькогірного рельєфу; 2 - середньовисоких моноклінальних хребтів Сколівських Бескид.
2.6.Геоморфологія і гідрологія.
Місто Болехів розташоване в північно – західній частині Івано – Франківської області, за 60 км на захід від Івано – Франківська на високій терасі, яка різко переходить живописну котловину у верхів′ях річок Сівка і Саджава, обгинаючи місто зі східної та західної сторін.
В геоструктурному відношенні м. Болехів розташоване на контакті двох тектонічних зон: північна його частина знаходиться в межах внутрішньої зони Передкарпатського прогину, південна – в межах Берегової скиби Карпат.
В геологічній будові території міста приймають участь відклади палеогена і неогена, а також четвертинної системи. Відклади палеогена в складі манявської, вигодської, бистрицької (еоцен) і манілітова (олігоцен) серій складають частину скибової зони, а також домінську складку і літологічно представлені потужною товщею флішових утворень (переважно тонко ритмічне чергування вапняків, піщаників, алевролітів і, рідше мергелів) загальною потужністю 3 тис. м. з цими утвореннями зв′язана нафтоносність Долинського родовища.
Неоген в районі м.Болехіва представлений поляницькою, воротищенською і стебницькою серіями, загальна потужність яких досягає 2000 м. літологічно ці утворення представлені перешаруванням вапняків, ерлітів, глин, піщаників, мергелів.
Відклади четвертинної системи представлені суглинками, глинами, піском, гравієм і галечниками загальною потужністю 10 – 20 м.
Глибина залягання грунтових вод близько 3м. Історично антропогенні зміни в рельєфі відбулись при переплануванні ландшафту міста на сучасний лад.
Гідрографію району утворює група річок, які своїми розгалуженими верхів’ями починаються на північних схилах Карпaтських гір, на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря, де річна сума атмосферних опадів становить 900 – 1500 мм. Загальна довжина гідрографічної сітки становить 353,5 кілометра. Найбільш розвинена сітка правих притоків ріки Дністер: ріки Свіча, Сукіль, Саджава, Лужанка та інші.
Річний хід рівня рік характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо–осінньою меженню та високими дощовими паводками.
Середній схил рік в передгірській частині 9,5 м/км, а в гірській – 65 м/км. Швидкість течії в верхів’ях досягає 1 – 2 м/сек. і більше. Води річок прісні, слабо мінералізовані, в основному корбонатно-кальцієві та використовуються для господарського водоспоживання, риборозведення та інших потреб.
Ріка Свіча являється складовою частиною басейна ріки Дністер. Загальна довжина ріки Свіча – 107км. За режимом течії, формі та речовому складу алювію, ріка Свіча ділиться на дві частини – гірську та рівнинну. Гірська Свіча має вузьке русло (5-1- м), швидку течію, порожисті уступи та кам’янисті перекати. Глибина русла непостійна – від 0,5 до 2 метрів.
Найбільшими притоками ріки є ріки Мізунка, Лужанка, Сукіль. Всі вони своїми витоками виходять з північних схилів Східних Карпат та протікають по території Долинського району.
Серед менших річок можна виділити такі, як: р. Тур‘янка, р. Сівка, р. Саджава. Характерною особливістю річок нашого району є нестійкий рівневий режим. Вода в них може підніматися на 3-4 м.
Великих природних озер в районі немає. Одним з найбільших є Долинське озеро, яке займає площу 25 га. Середня глибина водойми 2,5 м. запаси води в озері близько 600 тис. м. куб.
У басейнах рік Свічі та Сукіля декілька акумулятивних терас є носіями прісних вод, але водозбагачення цього горизонту нерівномірне.
Мінералізація вод у басейні р. Свіча коливається у межах 0,1 – 0,7 г/л. Води м‘які, з добрими смаковими якостями. Температура вод цього горизонту в літній період коливається від 9 градусів за Цельсієм до 12. У басейнах рік Свіча та Сукіль декілька акумулятивних терас є носіями прісних вод, але водозабезпечення цього горизонту нерівномірне. Як показали короткочасні відкачки, дебіт криниць у районі Долини доходить до 6 м. куб. за годину.
Спеціальні гідрологічні дослідження з кущовою відкачкою в долині р. Свічі між селами Княжолука і Новоселиця показали, що алювіальний водоносний горизонт характеризується порівняно порівняно високими запасами прісної води; режим цього горизонту перебуває в тісному зв‘язку з русловими водами ріки. Води м‘які, з добрими смаковими якостями. Температура вод в літній період коливається від 9 до 12 градусів за Цельсієм.
2.7.Джерела негативного впливу.
Внаслідок діяльності людини, в першу чергу, та через природні катаклізми в деяких місцинах Болехівщини наявні проблемні екологічні фактори-ситуації, які спостерігаються на:
· відстійниках ВАТ Шкіряник.
· території довкола колишнього Лісокомбінату.
· стихійних звалищах по руслам водних потоків.
· території довкола колишнього ВАТ Болехівське заводоуправління будматеріалів.
· території довкола міського звалища.
· території компактного розростання Борщівника Сосновського.