Рушійні сили і механізм самовиховання особи.
Коли з'являється на світ новонароджений, ми говоримо: "народилася людина", тобто говоримо про біологічне його народження. Проте подальший процес біологічного розвитку найтіснішим чином поєднується з придбанням таких якостей і властивостей, які по своєму походженню не пов'язані з біологічною природою людини (наприклад: засвоєння навиків, звички, поведінка і ін.). Названі властивості і якості можуть сформуватися лише прижиттєво і характеризують соціальний розвиток людини. Таким чином, загальне поняття "людина" включає більш вузьке і специфічне поняття - "особу". Про особу ми судимо по наступних ознаках:
1. Певні сформовані соціальні якості. Наприклад: відповідальність, гідність, індивідуальність, суспільна активність, твердість поглядів і переконань.
2. Особа характеризується таким рівнем психічного розвитку, який дозволяє їй управляти власною поведінкою і діяльністю. Здатність обдумувати свої вчинки і відповідати за них - істотна і головна ознака особи.
А.І.Кочетов в своїй книзі "Організація самовиховання школярів" говорить, що як всяке явище, що розвивається, особа суперечлива, в її внутрішньому світі неминучі зіткнення, конфлікти, періоди спаду і посилення розвитку. Поняття особа неможливо зовні того, що вичленяє її рушійних сил. Учені одностайні в тому, що рушійними силами в самовихованні особи є певні суперечності.
В даний час в науці накопичений достатній фактичний матеріал, що дозволяє проникнути в суть процесу самовиховання. Механізм самовиховання має наступні особливості: вихованець вибирає цілі життя, ідеали відповідно до суспільних критеріїв, готує себе до життя в суспільстві, удосконалюється в колективній діяльності по поліпшенню навколишнього світу. Між вказаними чинниками самовиховання існують складні взаємозв'язки і суперечності: мета життя може бути однією, а захопленість - в іншій сфері, внаслідок чого між бажанням удосконалювати себе і реальним самовихованням виникає невідповідність і т.д. і не завжди суперечності можуть бути дозволені зусиллями самого вихованця.
В своїй роботі А.І.Кочетов визначає параметри самовиховання:
а) спрямованість, тобто мотиви роботи над собою.
б) зміст (розумове, фізичне, етичне, трудове, естетичне, вольове, професійне, комплексне).
в) стійкість (випадкове, епізодичне, постійне).
г) ефективність у формуванні особи (виконує функції головні і допоміжні).
Головна виховна задача в керівництві самовиховання полягає в тому, що треба сформувати ті позитивні якості, від яких залежить вирішення вказаних протиріч, і привести в дію такі чинники як: самосвідомість, захопленість, спрямованість, уміння управляти собою і т.д.