Навчальна програма курсу «Етнографія України».
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
| Схвалено Кафедрою Історії України Протокол №______ від «_____» _______________2009 р. Завідувач кафедри ________________ | Затверджено Ректор_________________ Г.Д.Клочек «______»_____________2009 р. |
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
дисципліни _________“Етнографія України”______
для студентів І курсу факультету історії та права
укладена відповідно до освітньо-професійної програми
підготовки бакалавра
напряму підготовки: 6.02.03.02 Історія*
Кіровоград – 2009
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Етнографія України – навчальна дисципліна, що вивчає традиційну культуру українського етносу (духовну, матеріальну, соціонормативну), його походження (етногенезу), етнічність та етнічну історію; історію етнографічних досліджень.
Опис предмета навчальної діяльності.
Етнографія України є базовою дисципліною в циклі суспільно-історичних дисциплін.
Мета курсу:
- сформувати у студентів цілісну систему знань про традиційний український етнос, спрямувати інтерес студентів до етнічної історії, витоків нації, її матеріальної та духовної культури, озброїти студентів методикою етнографічних досліджень;
- сформувати у студентів історичне та етнологічне мислення, вміння давати етнографічну характеристику етносу;
виховною метою курсу є сприяння формуванню в молоді етнічної ідентичності, прищеплення поваги до етнічної культури українців та вироблення етнокультурної компетентності; запобігання розповсюдженню у студентському середовищі явищ ксенофобії, етноцентризму, расизму.
Отримані знання допоможуть студентам у проведенні уроків з українознавства, суспільствознавства, краєзнавства, історії України, у позаурочній роботі з учнями (факультативній, гуртковій), в організації роботи кабінету українознавства тощо.
Об’єкт вивчення курсу –традиційний український етнос.
Предмет вивчення курсу – історія етнографії як науки, формування української етногенетичної ніші, проблеми етногенези українців, комплекси традиційної матеріальної культури українців (основні та допоміжні галузі господарства, традиційні промисли та ремесла, житло і поселення, народне вбрання, кулінарія), духовна культура українців ( мова як чинник етнотворення, генеза української мови, мовні діалекти, народний календар та календарна обрядовість, вірування та повір’я, народна символіка, ужиткове мистецтво), традиційна соціонормативна культура (громадський побут, звичаєве право, родинний побут та сімейна обрядовість).
Завдання курсу:
- використовуючи етнографічні джерела, монографічну літературу, сформувати поняття про етнографію як науку, методологію і методику етнографічних досліджень, дати знання про історію розвитку етнографії України, виробити уміння визначати основні поняття і категорії (етноси, субетноси, етнічні групи) та принципи їх класифікації;
- виробити уміння характеризувати перебіг етнічних процесів в Україні та прогнозувати їх розвиток;
- виробити уміння аналізувати проблеми етногенези та основних етапів етнічної історії українців;
-виробити уміння характеризувати комплекси традиційної матеріальної, духовної та соціонормативної культури українського етносу;
-дати студентам знання особливостей традиційної матеріальної культури українців (поселення, житло, одяг, їжа, основні і допоміжні галузі господарства українців, традиційні ремесла та промисли) ;
-виробити уміння висвітлювати елементи духовної культури українського етносу (обряди, звичаї, свята, вірування, усна народна творчість, музика, танці, релігія тощо);
-виробити уміння характеризувати специфіку сімейно-шлюбних відносин українців, становище жінки у громаді та приватному житті, методи виховання дітей, форми укладання шлюбів, етикетну поведінку;
- виробити уміння самостійно добирати й опрацьовувати історичні, етнографічні матеріали, монографічну і довідкову літературу, порівнювати інформацію з різних джерел, узагальнювати й критично оцінювати історичні та етнографічні факти, події, явища; робити історико-етнологічний аналіз явищ, подій.
Міжпредметні зв’язки.
Предметне поле етнографії України перетинається з предметними полями історії, загальної етнографії, зокрема, етнографії слов’янських народів, соціології, культурології, археології, антропології, етногеографії, демографії.
Навчальна програма курсу «Етнографія України».
Змістовний модуль І
Теоретичні засади етнографії України
Тема 1. Вступ до курсу етнографії України.
Назва науки в історичному розвитку. Предмет вивчення. Об’єкт дослідження. Поняттєво-термінологічний апарат. Джерела етнографії України. Методи дослідження в етнографії. Метод безпосереднього спостереження і методика польової праці етнографа. Складання й застосування програм, анкет-запитальників. Типи експедиційних досліджень. Метод картографування явищ народної культури. Ареальні дослідження. Використання в етнографії даних географії, статистики. Суміжні з етнографією дисципліни.
Течії, напрями, школи в українській етнографії в історичному аспекті. Міфологічна школа (М. Костомаров, М. Максимович, Г. Булашев) та школа еволюціонізму (Ф. Вовк, М. Зібер, М. Сумцов). Наукові товариства і комісії. Періодичні видання. Сучасні проблеми етнографії: історія науки, систематизація і введення в науковий обіг архівних матеріалів з української етнографії, проблеми етногенези, етнічні території, регіональні дослідження, етнічні процеси. Комплексний підхід до вивчення явищ традиційної народної культури.
Тема 2. Історія етнографічної науки в Україні.
Становлення української етнографії. Накопичення етнографічних знань за часів Київської Русі. Етнографічні дані за літописними джерелами. Українські літописи XV – середини XVII століть. Короткий Київський літопис. Полемічна література. Усна народна творчість.
Поглиблення етнографічних знань. “Синопсис” 1674 р. Видатні українські вчені-етнографи Григорій Новицький, Василь Григорович-Барський. Літопис Григорія Грабянки й етнографічні відомості про побут козаків. Етнографічні дані у збірнику Климентія Зиновіїва. Опис ремесел.
Становлення української етнографії як науки (кінець XVIII – середина XIX ст.). Перша експедиція в Україну під керівництвом А. Гільденштедта (1768-1774 рр.). Анкета-програма для опису України Ф. Туманського. Висвітлення культури й побуту українців у топографічних описах. Етнографічна діяльність Г. Калиновського (“Опис весільних обрядів…” 1777 р.), О. Рігельмана, Я. Марковича. Просвітницький напрям у розвитку української етнографії. Г. Сковорода, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко.
Розвиток української етнографії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства (1873-1876). Етнографічна діяльність В. Антоновича, П. Чубинського, М. Лисенка, Хв. Вовка, Д. Яворницького, В. Гнатюка, М. Сумцова. Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873р.), “Записки НТШ”. “Київська старовина” (1882р.). Експедиції. Видання. Просвітницька діяльність. Збирання творів усної народної творчості. Роль університетів в активізації українознавчих досліджень. Діяльність українських вчених: М.Костомаров, М.Максимович, Я.Головацький, П.Куліш. Українські письменники як етнографи: Т.Шевченко, М. Вовчок, І. Нечуй-Левицький, В. Стефаник, М. Коцюбинський, Л. Мартович, Л. Українка, І. Франко та ін.
Етнографи Єлисаветградщини – В. Ястребов, П. Рябков.
Українська етнографія в ХХ ст. Етнографічна комісія Всеукраїнської академії наук (1921-1933). Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1892-1939). Етапи піднесення і занепаду науки. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) ім. М.Т. Рильського. Діяльність українських етнографів в еміграції. Праці етнографів з діаспори: О.Воропай, С. Килимник.
Українська етнографія за доби незалежності. Опрацювання та переосмислення наукової спадщини етнографів – членів Етнографічної комісії. Активізація діяльності академічних установ (ІМФЕ НАН України ім. М. Рильського (м. Київ), Інституту народознавства НАН України (м. Львів), відкриття кафедр українознавства у ВНЗ України. Діяльність Центру українознавства, кафедри етнології та краєзнавства КНУ ім. Т. Шевченка. Посилення ролі та значення етнологічних досліджень. Етнографічні музеї України. Періодичні видання. Проблематика сучасної етнографічної науки. Подолання етноцентричного підходу до вивчення етнонаціональних явищ. Етнопсихологічні дослідження, гендерна проблематика в етнографії, наукові прогнози щодо розвитку етнонаціональних процесів і міжетнічних взаємин.