Площа відправної експедиції (Sве)

Дата: 2025-06-14; Просмотры: 1

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Площа відправної експедиції використовується для комплектування відвантажувальних партій. Розмір її визнача­ється за формулою:

; (6.10)

де t_Е - кількість днів, протягом яких товар буде перебувати у відправній експедиції. Розрахунок площі складу виконується за допомогою вищенаведених формул на основі вихідних даних. Результати розрахунку оформлено у табл.6.8.

Таблиця 6.8

Вихідні дані для розрахунку площі складу

Масогабаритні характеристики товару (далі МГХ) - дуже важлива інформація, якій не завжди приділяють належну увагу. Її використовують для обчислення потреби в площі (обсязі) зберігання, параметрів зон відвантаження, приймання, кількості й типів стелажного устаткування, підйомно-транспортної техніки, чисельності персоналу складу. Оскільки збір даних про масогабаритні характеристики досить трудомісткий процес, багато компаній зневажають ним і не проводять відповідні виміри. Однак неможливо розрахувати всі зазначені параметри, знаючи обсяг вантажо­потоку, виражений тільки в грошових одиницях. За наявності великої номенклатури товарів, при відвантаженні дрібними партіями й необхідності переробки (фасування, переупакування) вантажів на складі необхідна система постійного збору даних про МГХ.

Щільність, кг/м³ = Маса упаковки/ довжину х

х ширину х висоту, м

Пропонуємо кілька рекомендацій, які допоможуть швидко і якісно зібрати інформацію про МГХ для проведення технологічного проекту у випадку, якщо раніше такі дані в інформаційній системі складу не реєструвалися:

• необхідно використовувати каталоги продукції - у них може бути зазначена необхідна інформація про габаритні розміри й масу (штук, упакувань);

• необхідно використовувати додаткову інформацію, наприклад, габаритні розміри книжкових і журнальних видань, які можна досить точно розрахувати, виходячи із зазначеного формату;

• для товарів, що не мають чітких розмірів (наприклад, мішки), варто вказувати розміри паралелепіпеда, у який цей вид упакування вписується;

• необхідно визначити обсяг вагового товару або товару, що не має упакування стандартного розміру (наприклад, сири, ковбаси тощо);

• необхідно розрахувати обсяг однієї упаковки, ж зазначено вище, і потім обчислити щільність товару (виходячи з того, що щільність, кг/м³, дорівнює масі, поділеній на об'єм). Далі, знаючи значення щільності, обчислюють обсяг усіх партій цього товару. Точними розмірами можна зневажити, якщо товар покладений на стандартні піддони або досить щільно розміщується в стандартні осередки складу;

• необхідно вказати додаткові характеристики товару, які впливають на спосіб розміщення на складі, можуть бути наведені в інформаційній системі як приналежність до певних товарних груп.

Не завжди дані про масогабаритні характеристики товару, занесені в інформаційну систему, відповідають дійсності. Помилки, плутанина з одиницями виміру, помилки персоналу при внесенні в друковані й електронні документи - все це відбувається часто й призводить до перекручування інфор­мації. Для виявлення некоректних даних застосовують такий спосіб. Для кожного товару (артикула), виходячи з даних, внесених в інформаційну систему, розраховують щільність. Отримане значення для помилкових МГХ буде або занадто великим, або занадто малим. Таким чином, відразу виявля­ється помилка в даних про обсяг одиниці товару або в даних про масу. Діапазон припустимих значень щільності для кожного товару буде унікальним і визначається емпірично.

Для розрахунку параметрів зони зберігання, визначення типу й кількості стелажів необхідно знати не тільки габаритні розміри товарів, але й максимальний запас кожного з них.

Запас товару = Сумарний обсяг постачань товарів

за період/Коефіцієнт обертання товару

Хоча параметри системи управління запасами (опти­мальний рівень запасу, обсяги й частота поставок) повинні визначати параметри складу, найчастіше на практиці відбува­ється навпаки. Як правило, одним із завдань технологічного проектування є визначення граничних значень місткості зони зберігання й граничного вантажообороту, що склад у змозі обробити, зберігаючи стабільність функціонування й дотримуючись технології виконання операцій.

Запас товару = Середньодобове споживання х

х Період зберігання запасу на складі

За відсутності чітких параметрів системи керування запасами використовують кілька способів визначення кількості товару, яких потрібно розмістити на складі. Для визначення рівня запасу повинен аналізуватися піковий період наванта­ження на склад. Це роблять для того, щоб розроблені об'ємно-планувальні рішення забезпечили усталену роботу протягом усього року, у тому числі в періоди сезонних сплесків попиту. Розрахунок потреби в обсягах і площах складських приміщень роблять як для поточного рівня запасів на складі, так і з урахуванням прогнозів зміни обсягу або інтенсивності вантажообігу.

Один з найбільш простих способів визначити кількість товару - використати дані щодо залишків на складі в піковий період. У цьому випадку за значення рівня запасу товару, для якого розраховують типорозміри осередків і їхню кількість, приймається кількість товару на певний день. Як правило, виявлену кількість/

товару збільшують на 10...20% (так званий коефіцієнт нерівномірності поставок), а також коректують відповідно до прогнозів розвитку бізнесу.

Другий спосіб визначення рівня запасу - використання значення обсягу поставок. Якщо оборотність товарів на складі близька до одиниці, можна взяти сумарні обсяги поставок за місяць у піковий період. Для складу з більш високою оборот­ністю як рівень запасу можна взяти обсяг однієї поставки для кожного товару або сумарний обсяг поставок за місяць у піковий період, поділений на коефіцієнт оборотності. Ще один спосіб - визначення рівня запасу товару на підставі щоденної потреби. Для цього аналізують статистику відван­тажень у піковий період і розраховують середнє значення щоденної потреби для замовлень клієнтів. Під значенням рівня запасу для кожного товару буде розумітися запас на певний період, розрахований на основі даних щодо строків зберігання товарів і середнього періоду зберігання товарів на складі.

Однак при застосуванні цих способів можлива ймовірність помилки. Тому, перш ніж починати розробляти технологічний проект складу, варто звернути увагу на систему управління запасами, проаналізувавши дані попередніх періодів, згрупувати товари по оборотності, для кожної групи визначити оптимальний рівень запасу товару, рівень страхового запасу, частоту й обсяг поставки (рис. 6.20).

Таблиця 6.9

Необхідну довжину фронту вантажно-розвантажувальних робіт (довжина автомобільної й залізничної рамп) розрахо­вують так:

Lфр = nl + (n – 1)li , (6.11)

де п - кількість транспортних одиниць, що одночасно подають до складу;

l - довжина транспортної одиниці, м;

li - відстань між транспортними засобами, м.

На складах з великим обсягом робіт зони експедицій приймання й відправлення товарів проектують окремо, а з малим обсягом робіт - об'єднують. Розмір відпускної площадки розраховується аналогічно.

При розрахунках варто передбачати деякий надлишок площі на ділянці приймання, тому що на складі, нерідко виникає потреба у більш інтенсивній обробці продукції. Тому мінімальна площа зони приймання повинна розміщувати таку кількість продукції, яка може прибути і бути поставлена в неробочі дні.

Мінімальний розмір площі приймальної експедиції:

Sne = Qг * tbe * Kн (365qe), (6.12)

де Qг - річне надходження продукції, т;

tпе - кількість днів, протягом яких продукція буде перебу­вати в приймальній експедиції;

Кн - коефіцієнт нерівномірності надходження продукції на склад, Кн = 1,2.. .1,5;

qе - укрупнений показник розрахункових навантажень на 1 м в експедиційних приміщеннях, т/м².

Мінімальна площа відправної експедиції повинна дозво­лити виконувати роботи з комплектування й зберігання усередненої кількості відвантажувальних партій. Її визна­чають як

Sвe = Qв * tвe * Kн (254qe), (6.13)

де tве - кількість днів, протягом яких продукція буде перебу­вати у відправній експедиції.

Розміри проходів і проїздів у складських приміщеннях визначають залежно від габаритів збереженої продукції й підйомно-транспортних засобів, а також розмірів вантажообігу. Якщо ширина робочого коридору машин, що працюють між стелажами, дорівнює ширині стелажного устаткування, то площа проходів і проїздів буде дорівнювати вантажній площі.

А = 2В + ЗС, (6.14)

де В - ширина транспортного засобу,

С - ширина зазорів між самими транспортними засобами й між ними й стелажами по обидва боки проїзду (приймається рівною 1,5-2,0 м).

У абсолютних величинах ширина головних проїздів (проходів) приймається від 1,5 до 4,5 м, ширина бічних проїздів (проходів) - від 0,7 до 1,5 м. Висота складських приміщень від рівня підлоги до затягування ферм або крокв звичайно становить від 3,5 до 5,5 м у багатоповерхових будовах і до 18м-в одноповерхових.

Розрахунок допоміжної площі. Площа службового приміщення складу розраховується залежно від кількості працюючих. При штатному розписі до трьох працівників площа контори визначається виходячи з того, що на кожну людину припадає по 5 м²; від 3 до 5 осіб - по 4 м²; при штаті більше п'яти працівників - по 3,25 м². Робоче місце завідувача складу (площа 12 м²) рекомендується розташовувати поблизу ділянки комплектування так, щоб була можливість максимального огляду складського приміщення. Якщо на складі планується перевірка якості продукції, що зберігається, то робочі місця відповідального за це персоналу рекомендується обладнати поблизу ділянки приймання, але осторонь від основних вантажопотоків.

Потреба в стелажному обладнанні:

Nст = Nп / Vст, (6.15)

Де Nm - кількість продукції, що підлягає зберіганню на стела­жах, м³;

Vст - місткість одного стелажа, м³.

Місткість складу

Е = Fс - qт, (6.16)

де Fс - площа, використовувана під безпосереднє складування вантажу, м² ;

qm - питоме навантаження, т/м².

Коефіцієнт корисно площі складу:

Кs = Sпол /Sо. с., (6.17)

де Sпол - корисна площа складу, м²;

Sо.с. - загальна площа складу, м² .

Цей параметр залежить від типу складського примі­щення, його планування, обладнання, що використовується, й інших факторів і може мати значення від 0,25 до 0,6. Чим більше ці цифри, тим ефективніше використаються складські площі.

На сьогодні будь-який склад незалежно від його призначення повинен відповідати певним вимогам пожежної безпеки. Ці вимоги мають бути враховані на самих ранніх стадіях зародження складу (на стадії проектування або реконструкції). Кожний склад

необхідно розглядати в комплексі з вивченням усіх деталей, адже кожний з них індивідуальний як по виконанню, так і розміщенню й експлуатаційним характеристикам. Тільки при детальному вивченні всіх вищевказаних факторів ви зможете правильно підібрати необхідний для вашого складу тип системи пожежогасіння. Це дасть змогу провести повноцінний комплекс заходів щодо системи пожежної безпеки на складі. Правильно виконаний проект повинен ураховувати всі фактори, які будуть мати місце в процесі експлуатації складу й відповідати всім вимогам безпеки.

Основними причинами виникнення пожеж на складах є: необережне поводження з вогнем, паління в неналежному місці, несправність електричних установок і електромереж, іскріння в енергетичних і виробничих установках, транспортних засобах, статична електрика, грозові розряди, а також само­займання деяких матеріалів при неправильному зберіганні.

Основними документами при проведенні заходів щодо системи пожежної безпеки на території України є нормативні акти з пожежної безпеки (НАПБ).

Відповідно до НПБ 105-03 «Визначення категорій примі­щень і будинків по вибухопожежній та пожежній небезпеці» склади класифікують за п'ятьма категоріями А, Б, В, Г и Д залежно від пожежної небезпеки збережених у них матеріалів. Більшість усіх сучасних складів належить до категорії А.

Основні нормативні розміри, на які необхідно звер­нути увагу при проектуванні або розміщенні обладнання на складі:

- відстань між стелажем і стіною (колоною, що виступає конструкцією, приладами опалення) повинна бути не менше 0,7 м;

- мінімальна відстань між стелажем і перекриттям (фермою або кроквами) - 0,5 м;

- мінімальна відстань між стелажем і світильником - 0,5 м

Відповідно до норм у складах заборонено:

- використання електронагрівальних приладів з нагріваль­ним елементом, температура якого більше 95 °С;

- використовувати пожежні проходи й розриви між штабе­лями для тимчасового розміщення вантажів, інвентарю й інших матеріалів.

Під час проектування зовнішньої частини складу варто пам'ятати про таке:

- до всіх будинків і споруджень по всій довжині повинен бути забезпечений під'їзд пожежних автомобілів: з одного боку - при ширині будинку до 18 м та з двох боків - при ширині більше 18 м;

- територія складського комплексу повинна бути огоро­джена й мати достатнє освітлення відповідно до норм.

6.4. Вибір стелажного обладнання складу

Сучасне стелажне обладнання для складів відрізняється різноманіттям, розібратися в якому може тільки фахівець. Результатом непрофесійного підходу можуть стати помилки у виборі виду стелажа, неефективне використання складських приміщень, фінансові й аварійні ситуації на складі.

Вибір стелажного обладнання для модернізації складу залежить від таких основних факторів.

1. Параметрів складських приміщень (поверховість, площа, висота стель, розташування стін, простінків, колон, кому­нікацій, електромереж, повітропроводів, пожежних кранів, якість підлог).