Матриця результатів АВС-, ХYZ-аналізу

Дата: 2025-06-14; Просмотры: 1

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Звичайне зіставлення результатів проведеного аналізу здійснюється в МC Ехсеl за допомогою функції сортування й займає мінімальну кількість часу.

Таким чином, після розміщення всіх позицій за відповід­ними категоріями можна зробити висновок, що до «гарячої» зони зберігання будуть віднесені позиції, що перебувають у квадратах АХ, АY, ВХ (у цьому випадку - тільки одна позиція з кодом 1245), до «середньої» зони зберігання - позиції, що перебувають у квадратах АZ, ВY, СХ, і до «холодної» зони зберігання - позиції, що перебувають у квадратах ВZ, СZ, СY. При проведенні АВС-, ХYZ-аналізу варто дотриму­ватися принаймні двох правил. Перше - статистичні дані повинні бути взяті не пізніше ніж за попередній рік, з поділом по кварталах і місяцях, тому що саме протягом усього річного циклу можна виділити сезони попиту по кожній товарній позиції, і розміщати продукцію по зонах зберігання не статично весь рік, а переміщуючи її між зонами відповідно до сезонності попиту. Друге - одиниці виміру повинні бути уніфіковані: якщо на склад продукція надходить і зберіга­ється, припустімо, у коробах 15 різних видів, варто виміряти геометричні параметри кожного з них і вибрати розміри уніфікованого короба, у якому й буде вимірятися кількість відвантажуваної продукції.

Після проведення АВС-, ХYZ-аналізу по кожній товарній позиції обчислюють норму запасу, що перебуває на складі одноразово. Далі визначають кількість місць зберігання для кожної товарної позиції й роблять розміщення на основі результатів аналізу. «Гаряча» зона, ж правило, розташовується ближче до зони відвантаження, на стелажах, що перебувають у центральному проїзді, у нижніх ярусах стелажів. Це дозволяє істотно скоротити час на виконання технологічних операцій. Слід зазначити, що більшість інформаційних систем класу ЕRP або WMS мають функцію проведення АВС, ХYZ-аналізу за різними заданими критеріями.

Другим завданням при розміщенні продукції на збері­гання є оптимальний поділ складських запасів. Безумовно, оптимальним є такий варіант, коли весь товарний запас зберігається на стелажах (крім наливних, насипних й «негабаритних» вантажів), при якому відбирається запас, що, перебуває в нижніх ярусах стелажів, а резервний — у верхніх. Однак склади з недостатнім фінансуванням найчастіше не мають можливості придбати стелажне встаткування для зберігання всього товарного запасу. Дня них можливе застосування варіанта з поділом товарного запасу на дві категорії й зберіганням їх у двох зонах. У зоні запасу на стелажах зберігають тільки мінімальний одно-, дводенний запас по кожній товарній позиції. У резервній зоні весь запас, що залишився, зберігається штабельним способом. Поповнення запасу здійснюється, як правило, у третю зміну, щоб виключити перетинання потоків. Такий спосіб дозволяє в кілька разів скоротити кількість стелажного устаткування й площу комплектації, а отже, і кількість переміщень між місцями відбирання.

Розрахунок площі основних складських зон. Загальна площа складу визначається за формулою:

S_ЗАГ=S_В+S_ДОП+S_ПР+S_КМ+S_РМ+S_ПЕ+S_ВЕ, (6.5)

де S_В - вантажна (корисна) площа, тобто площа, зайнята безпосередньо під зберіганням товарами (стелажами, штабелями й іншими пристосуваннями для зберігання товарів);

S_ДОП - допоміжна площа, тобто площа, зайнята проїздами й проходами;

S_ПР - площа ділянки приймання;

S_КМ - площа ділянки комплектування;

S_РМ - площа робочих місць, тобто площа в приміщеннях складів, відведена для обладнання робочих місць складських працівників;

S_ПЕ - площа приймальної експедиції;

S_ВЕ - площа відправної експедиції.

Розглянемо порядок розрахунку наведених у формулі величин (розмірів площ технологічних зон складу).

Визначення вантажної площі складу (S_ГР):

; (6.6)

де Q - прогноз товарообороту за рік, грн/рік;

З - прогноз величини товарних запасів (середній запас), днів обороту;

К_н- коефіцієнт нерівномірності завантаження складу;

К_в - коефіцієнт використання вантажного обсягу складу;

Cv - середня вартість одного кубічного метра зберігання

на складі товару, грн/м ;

Н- висота укладання вантажів на зберігання, м;

254 - кількість робочих днів за рік.

Величини Q і 3 визначаються на основі прогнозних розрахунків.

Коефіцієнт нерівномірності завантаження складу визна­чається як відношення вантажообороту найбільш напруженого місяця до середньомісячного вантажообороту складу. У проектних його розрахунках приймають рівним 1,1-1,3 (приймання - 1,3; відпускання - 1,2).

; (6.7)

де Гмах - вантажообіг максимальний;

Г_СР - вантажообіг середній.

Коефіцієнт використання вантажного обсягу складу характеризує щільність і висоту укладання товару й розра­ховується за формулою:

; (6.8)

де Vпол - обсяг товару в упакуванні, що може бути покладений на даному обладнанні по всій його висоті, м³;

Sоб - площа, що займає проекція зовнішніх контурів несучого обладнання на горизонтальну площину, м² ;

Н- висота укладання вантажу, м.

Технологічна сутність коефіцієнта полягає в тому, що обладнання, особливо стелажне, неможливо повністю заповнити. Для того щоб здійснювати укладання й надання вантажу місць зберігання, необхідно залишати технологічні зазори між збереженим вантажем і внутрішніми поверхнями стелажів. Крім того, вантаж найчастіше зберігається на піддонах, які, маючи стандартну висоту 144 мм, також займають частину вантажного обсягу.

Розрахунок Кв для стелажів марки СТ-2М-ІІ показав, що у випадку зберігання товарів на піддонах К_в = 0,64, при зберіганні без піддонів К_в = 0,67.

Приблизна вартість одного кубічного метра упакованого товару може бути на основі таких даних (табл. 6.7):

· вартість вантажної одиниці;

· вага брутто вантажної одиниці;

· зразкове значення ваги одного кубічного метра товару в упакуванні.

Таблиця 6.7