Розподіл числа тижневих уроків природничого циклу по класам головного

Дата: 2025-05-25; Просмотры: 1

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Самостійна робота на тему:

«Підготуйте енциклопедичну статтю

до видання «Історико-методична думка

в особах»(3-4 сторінки) про одного з діячів

освіти кінця Х V ІІІ – початку ХХ століть

(Ф.І.Янкович).»

Виконала:

студентка групи ІС-31

Калакуцька Анастасія

Янкович де Мірієво Федір Іванович (1741-22.05.1814), педагог, член Російської академії (1783). Серб за походженням. Освіту здобув на юридичному факультеті Віденського університету. В 1782 на запрошення Катерини II переїхав до Росії. Працював в Комісії про заснування народних училищ (1782-1801), склав план шкільної системи, закріпленої Статутом 1786. Головними питаннями реформи вважав пристрій системи народних училищ, підготовку вчителів та видання хороших підручників. До впровадження реформи Янкович де Мірієво керував підготовкою вчителів у Петербурзькому головному народному училищі (1783 - 1785). Його вихованці стали педагогами в перших реформованих школах. В організації шкільного життя надавав важливе значення доброзичливим відносинам між педагогом і учнями. За його участю було видано комплект підручників ("Буквар", "Прописи і для них керівництво з краснопису", "Правила для учнів", "Всесвітня історія" та ін.). Були підготовлені географічні та історичні карти, атласи, він ввів в російській школі використання класної дошки та крейди.

Природничі науки, як предмет шкільного викладання, вперше увійшли до

системи народної освіти України у ХVIIІ столітті. Це співпало якраз із створенням

самої системи народної освіти в Російській імперії при Катерині ІІ. В основу

реформи була покладена австрійська система народної освіти, яка на той час

вважалася найкращою в Європі. Велику роль відіграв в Федір Іванович Янкович де

Мірієво. У 1782 р. була організована комісія з влаштування народних

шкіл, яку очолив Ф. І. Янкович де Мірієво.

22 вересня 1786 р. був прийнятий перший «Статут народним училищам в

Російській імперії». Згідно з цим статутом народні училища поділялися на два типи:

головні, які складалися з 4 класів, в губернських містах і малі – з 2 класів у повітових

містечках. Курс навчання в малих училищах обмежувався читанням, письмом,

лічбою і вивченням Закону Божого. Природничі ж науки входили до навчальних

планів старших класів головних народних училищ, і були представлені: в третьому

класі – загальною Європейською Географією і землеописом Російської держави;

в четвертому класі статут передбачав «викладати Російську історію, Географію

всезагальну і математичну із завданнями на Глобусі; також основи Геометрії, Механіки, Фізики, Природничої Історії і Громадянської Архітектури, передбачалося

з наук Математичних на перший рік Геометрію і Архітектуру, а на другий Механіку і

Фізику» [1, с. 4].

Розподіл числа тижневих уроків природничого циклу по класам головного

народного училища (згідно зі Статутом Народним училищам у Російській Імперії

1786 р.)

Устав народних училищ відіграв важливу роль у долі природничої освіти, оскільки з цієї миті можна вважати, що природничі науки отримали офіційне визнання у змісті навчального курсу і були включені до числа обов’язкових предметів. З цієї ж миті починається більш детальне опрацювання часткових питань природничої освіти, що стосуються змісту, методів і форм його організації. Внаслідок шкільної реформи в Україні було відкрито 18 головних і малих народних училищ. Училища були відкриті в Каневі (1775), Василькові (1780), Немирові (1785); головні народні училища – у Києві, Чернігові, Новгороді-Сіверському; повітові училища – у Ніжині й Прилуках (1789). У 1790 р. починають функціонувати училища в Охтирці, Сумах, Ізюмі, Каневі, Чернігові, Глухові, Стародубі; у 1793 р. – у Богодухові, Катеринославі; у 1796 р. – у Бердичеві; у 1793 р. – у Сімферополі; у 1799 р. – у Полтаві тощо. З появою нових типів навчальних закладів гостро постало питання про підготовку педагогічних кадрів. Традиційно педагогічні кадри у ХVI – XVII ст. готували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, Острозька школа-академія, а також відкриті у ХVIIІ ст. колегії. У підготовці педагогічних кадрів і в розвитку середньої освіти в Україні позитивну роль відіграли колегії, відкриті у Чернігові (1700), Харкові (1721), Переяславі (1738) [4, с. 17].

В 1782-1786 роках Комісії під керівництвом Ф.І. Янковича де Мірієво вдалося

видати біля 25 навчальних керівництв, статутів та інструкцій для викладання

природознавства. З цією метою була створена типографія і відкрита книгарня при

Петербурзькому головному народному училищі. У створенні переважної кількості

керівництв брав участь сам Ф. І. Янкович де Мірієво.

Ф. І. Янкович з 1783 р. обіймав посаду директора відкритого за його ініціативою Петербурзького головного народного училища, поєднуючи адміністративну роботу з навчальної та науково-педагогічної. З 1786 Р. керував створенням в Петербурзі учительській семінарії, що підготувала за 18 років свого існування близько 400 вчителів для народних училищ. При створенні Міністерства народної освіти був членом Головного управління училищ Російської імперії. В цей же період і самостійно, і спільно з російськими вченими-педагогами він розробив всю документацію по народним училищам, написав підручники і керівництва для народних вчителів. Їм написані «План до встановлення народних училищ», який був покладений в основу «Статуту народним училищам у Російській імперії», «Правила для учнів в народних училищах» (1782), «Керівництво вчителям першого і другого класів народних училищ Російської імперії» (спільно з російськими вченими, 1783), «Буквар» (1782), «Прописи і для них керівництво з краснопису» (1782), «Керівництво до арифметики» (1783 - 1784), підручник «... Всесвітня історія, видана для народних училищ Російської імперії» (спільно з І. Ф. Яковкіним, ч. 1 - 3, 1787 - 1793) і ін. Ф. І. Янкович перевидав, значно доповнивши, « Порівняльний словник усіх мов і діалектів, по абетковому порядку розташований »(словник був складений П. С. Палласом), переклав і видав знамениту навчальну книгу Я. А. Комен-ського «Світ чуттєвих речей в картинках». Послідовник Я. А. Коменського, Ф. І. Янкович прагнув ввести в народні училища ідеї педагогів-гуманістів, спрямовані на використання класно-урочної системи навчання, застосування наочності, розвиток у дітей допитливості, любові до книги, вченню. Він висував високі вимоги до вчителя. Однак не слід переоцінювати діяльність Ф. І. Янковича в Росії. Радянські дослідники довели, що в здійсненні реформи в галузі народної освіти, розробці навчальних посібників для учнів і вчителів важливу роль зіграли вітчизняні вчені академії, університету. Багато документів, посібники створювалися Ф. І. Янковичем за активної участі російських професорів, які працювали в Петербурзькому головному народному училищі [3, с.7].

Янкович брав також активну участь в складанні підручників і навчальних посібників для викладачів. Йому належать наступні підручники та посібники:

Ø Таблиці азбучні і для складів церковної та громадянської друку (1782)

Ø Буквар (1782)

Ø Скорочений катехізис з питаннями і без питань (1782)

Ø Прописи і при них керівництво для краснопису (1782)

Ø Правила для учнів (1782)

Ø Розгорнутий катехізис з доказами з священного писання (1783)

Ø Священна історія (1783)

Ø Всесвітня історія (1784)

Ø Видовище вселенної (1787)

Ø Скорочена російська історія, витягнута з докладної історії, складеної Штріттером (1784)

Ø Скорочена російська географія

Ø Загальний землеопис.

Література:

1. Воронов, «Ф. І. Янкович-де-Мірієво, або Народні училища в Росії при імператриці Катерині II »(СПб., 1858 г.).

2. Статут 1804 [Текст] // Періодичне твір про успіхи народної просвіти. - 1805. - № VIII. - С. 16-17.

3. Статут Народним училищам у Російській Імперії [Текст]: прийнятий 22 вересня 1786 / покладений в царювання імператриці Катерини П. - СПб., 1786. – 122 с.

4. М. І. Сухомлинов, «Історія Російської Академії», т. І, стор. 17, 258; т. IV, стор. 246-248, 271, 510; т. VII, стор. 144-151, 510, 511.