Характеристика деталей накольного механізму підривника УЗРГМ

Дата: 2025-05-25; Просмотры: 3
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0
Найменування Маса, г Розміри, мм
Трубка з різьбою     Направляюча шайба   З’єднувальна втулка     Ударник з шайбою   Пружина     Важіль   Чека Кільце 12,0-13,0     0,5   6,3     2,5   -     11,3   0,4 3,6   Довжина -50-53, діаметр -11, товщина стінки - 1 Довжина -3, діаметр-9, діаметр отвору - 4 Довжина -14.0-14,5, діаметр -18, діаметр по різьбі -15, внутрішні діаметри -10 і 11,0-11,4 Довжина -30-31, діаметр - 4 Довжина -30-31, діаметр -8,5, діаметр дроту - 0,9 Ширина - 12, товщина - 1,2 Довжина -29-37 Внутрішній діаметр - 24-26, товщина -2

 

Імітаційний запал має форму у вигляді пляшки (рис. 30), складається із втулки-сповільнювача з КВ, порохового сповільнювача (димний порох) та гільзи із зарядом димного пороху марок ДРП № 1, 2 або 3 масою 2,15 г. Довжина імітаційного запалу - 60-66 мм, вага - 25-27 г. Гільза запалу виготовляється зі сталі, має довжину 36-37 мм, діаметр - 12,5-13 мм і закріплюється на втулці за рахунок обтиснення.

Рис. 30 Уніфікований запал імітаційний

Втулка сповільнювача виготовлена з латуні та має довжину 37,7 мм і діаметр 9,7-10,3 мм. На зовнішньому боці циліндричної поверхні в місті встановлення накольного капсуля-спалахувача знаходиться різьба для з’єднання запалу з накольним механізмом підривника. Поверхні торців імітаційного запалу, а також місце з’єднання втулки з гільзою наносяться барвником білого кольору з металевим блиском.

Пороховий сповільнювач імітаційного запалу забезпечує затримання вибуху на 3-4,5 с. При підриві запалу вилітає пиж, при цьому корпус залишається непошкодженим.

З’єднання імітаційного запалу з накольним механізмом УЗРГМ здійснюється через перехідну втулку довжиною 26 мм і діаметром 12-13 мм (рис. 31).

Рис. 31. Деталі імітаційного підривника: 1- корпус; 2- пружина; 3- шайба; 4- ударник; 5- втулка; 6-ніпель;7-важіль; 8- чека; 9- кільце; 10-учбово-імітаційний запал

 

 

Маркування підривників УЗРГМ наноситься на важіль і вказує номер партії, рік виготовлення, тип запалу, номер споряджувального заводу. На важіль учбових зразків підривників, як правило, з внутрішнього боку ставиться маркування “Уч”, “УЧЕБНЫЙ” або ”ХОЛ” (рис. 32).

 

 

Рис. 32. Маркування важелів

Граната РГО

 

 

Граната РГО – це оборонна осколкова ручна граната, яка знаходиться на озброєнні країн СНД (рис. 33) [ 4 ].

Основними елементами гранати є корпус вагою 370-400 г виготовлений з фрагментованої сталі, вибухова речовина А-1Х-1 (флегматизований гексоген) вагою 90 г та ударно-дистанційний запал УДЗС. Радіус суцільного ураження - 20 м, небезпечна зона - 150 м, розліт осколків - до 200 м.

             
Рис. 34. Конструкція гранати РГО: 1 - нижня внутрішня напівсфера; 2- нижня зовнішня напівсфера; 3- вибухова речовина; 4- верхня зовнішня напівсфера; 5- стакан; 6- пробка
 
Рис. 33. Граната РГО

 

 

Корпус гранати РГО (рис. 34) являє собою сферичну конструкцію діаметром 60 мм і висотою 64 мм, на якій виготовлені оточуючі та поздовжні пази, що при своєму перехрещенні створюють осколкові фрагменти розміром 4х4 мм. У корпусі гранати розташований стакан під запал, який за допомогою манжети кріпіться до нього. Стакан має пляшкову форму з внутрішнім діаметром 18 мм і довжиною 37 мм. У верхній частині стакана розташована внутрішня різьба М18 для з’єднання з ударно-дистанційним запалом.

Корпус бойової гранати має фарбування зеленого (захисного) кольору. На нижній напівсфері нанесено маркування барвником чорного кольору, яке вказує марку гранати, номер заводу, номер партії та рік виготовлення.

Споряджені корпуси гранат РГО у військах зберігаються в дерев’яних ящиках по 20 одиниць окремо від підривників. Отвір корпусу закривається фенопластовою або поліетиленовою пробкою. Пробки мають різьбу діаметром 21 мм і довжину 67 або 22 мм.

Ударно-дистанційний запал УДЗ (рис. 35) виготовлений з пластикового корпусу висотою 82 мм, максимальним діаметром 42 мм та масою 75 г.

Запал УДЗ може спрацювати як миттєво, так і із затримкою.

У конструкції запалу використовуються три піротехнічних ступені затримки, два з яких - елементи захисту проти удару, а один - звичайний детонатор із затримкою.

Всі три піротехнічні ступені ініціюються одним первинним інерційним ударником. Контактний (ударної дії) запал спрацьовує через 1,2-1,5 с після кидку. Якщо граната на своєму шляху не зустріне перешкоду (не вдариться) , то граната підривається через 3,3-4,3 с, коли звичайні ступені затримки спрацюють.

     
 

 

     

Граната РГН

Граната РГН є наступальною осколковою ручною гранатою, яка знаходиться на озброєнні країн СНД (рис. 37) [ 4 ].

Основними елементами гранати є корпус, вироблений з фрагментованої сталі, вибухова речовина А-1Х-1 (флегматизований гексоген) вагою 90 г та ударно-дистанційний запал. Радіус смертельного ураження - 8-10 м, небезпечна зона - 35 м, розліт осколків - близько 70 м.

Корпус гранати РГН (рис. 38) являє собою сферичну конструкцію діаметром 60 та висотою 64 мм. Конструкція корпусу гранати виконана аналогічно гранаті РГО, але нижня напівсфера не має оточуючих та поздовжніх пазів.

Рис. 37. Граната РГН

Корпуси бойових гранат мають фарбування зеленого (захисного) кольору. На корпусі гранати на нижній напівсфері нанесено маркування барвником чорного кольору, яке вказує марку гранати, номер заводу, номер партії та рік виготовлення.

Споряджені корпуси гранат РГО у військах зберігаються в дерев’яних ящиках по 20 одиниць окремо від підривників. Отвір гранати закривається фенопластовою або поліетиленовою пробкою. Пробки мають різьбу діаметром 21 мм та довжину 67 або 22 мм.

Гранати РГН споряджаються ударно-дистанційним запалом УДЗ (рис. 35).

 

     
 
Рис. 38. Конструкція гранати РГН: 1- верхня напівсфера; 2- нижня напівсфера; 3- стакан; 4- вибухова речовина; 5- манжета

 

Граната РКГ-3

Граната РКГ-3 (рис. 39) є протитанковою кумулятивною ручною гранатою. Пробивання броні танку відбувається кумулятивним струменем, який формується під час підриву гранати. Маса гранати 1070 г, довжина 385 мм, діаметр корпусу 76 мм.

 
Рис. 39 Граната РКГ-3

 

 

Граната складається з корпусу, рукоятки, розривного заряду та запалу.

Корпус гранати являє собою металеву циліндричну конструкцію діаметром 76 мм, довжиною 179 мм, товщиною стінок 1 мм і складається зі стакана, середньої частини та нагвинтної кришки.

Стакан призначений для забезпечення фокусної відстані при формуванні ударного ядра.

У середній частині корпусу розташована кумулятивна воронка діаметром 74 мм, висотою 50 мм і завтовшки 1 мм, яка виконана з алюмінієвого сплаву, та заряд вибухової речовини типу ТГ-50. У заряді вибухової речовини є отвір діаметром 55 мм і висотою 23 мм для розташування в ньому додаткового заряду.

З одного боку середньої частини корпусу розташована різьба М75 для накручування на нього нагвинтної кришки.

Нагвинтна кришка призначена для з’єднання корпусу гранати з рукояткою. У ній за допомогою пресування розташована гільза під запал. Гільза виготовлена з алюмінієвого сплаву довжиною 36 мм і внутрішнім діаметром 10 мм (рис. 40).

Рукоятка призначена для зручного кидання та приведення в дію ударного механізму. Вона являє собою металевий предмет циліндричної форми довжиною 170 мм і діаметром близько 32 мм, на якому знаходяться рухома муфта циліндричної форми (діаметром близько 43 мм) з пружиною (діаметром 38 мм, довжиною 43 мм, товщиною дроту 2 мм), відкидна планка і відкидний ковпак з планкою та запобіжною чекою з кільцем.

У рукоятці розташовані ударний механізм, стабілізатор та запобіжний пристрій .

 

Рухома муфта має різьбу для накручування на кришку корпусу гранати. На її боковій поверхні знаходяться провушина з отворами для запобіжної чеки і два пази. За допомогою провушини і чеки рухома муфта з’єднується з відкидною планкою.

Ударний механізм призначений для спалахування капсуля-детонатора запалу. Він складається з корпусу, виготовленого з алюмінієвого сплаву, трубки з фланцем, корпусу ударника, ударника, бойової і контрзапобіжної пружини, запобіжних кульок та інерційного вантажу (рис. 40).

 

 

 

Рис. 40. Устрій гранати РКГ-3:

1- корпус; 2- кумулятивна воронка; 3- головний заряд; 4- додатковий заряд;

5- нагвинтна кришка; 6 - запал; 7 - рухома муфта; 8 - фетрова прокладка;

9 - пружина другого запобіжника; 10 - інерційна вага; 11 - корпус ударного механізму; 12- пружина стабілізатора; 13- дротове перо; 14 - втулка каркаса;

15 – тканинний конус; 16- стрижень

 

Стабілізатор призначається для надання гранаті спрямованого польоту. Він складається з тканинного конуса довжиною близько 300 мм, чотирьох дротових пер довжиною близько 75 мм, втулки висотою 15 мм і діаметром 24 мм, кільця діаметром близько 18 мм і завтовшки 2 мм та пружини діаметром 16 мм, довжиною 100-104 мм і товщиною дроту 1,1-1,2 мм.

Запобіжний пристрій складається з чотирьох запобіжників, які забезпечують безпеку при поводженні з гранатою та під час польоту.

Перший запобіжник - запобіжна чека з’єднує рухому муфту з відкидною планкою і забезпечує безпеку при поводженні з гранатою. Він виключається перед киданням гранати.

Другий запобіжник забезпечує безпечність гранати у разі її випадкового падіння, якщо запобіжна чека витягнена. Він складається із планки відкидного ковпака з кулькою, рухомої муфти та її пружини. Запобіжник виключається в мить кидання гранати.

Третій запобіжник забезпечує безпечність гранати після її кидання у разі випадкового удару в перешкоду, розташовану на відстані 1 м від кидаючого. Цей запобіжник складається із стрижня з ковпачком та пружиною, рухомої і центральної трубки, ніпеля та двох кульок. Запобіжник виключається стабілізатором після його розкриття під час польоту гранати.

 

Четвертий запобіжник - контрзапобіжна пружина забезпечує безпечність гранати, польоті, яка утримує інерційний вантаж від переміщення вперед, у польоті.

 

 

Запал миттєвої дії призначений для підриву основного заряду гранати. Він складається з гільзи, втулки, капсуля-детонатора та додаткового детонатора (рис.41).

Рис. 41 Запал: 1- втулка; 2- капсуль-детонатор; 3- додатковий детонатор; 4- гільза  

Бойові гранати фарбуються в зелений колір. На боковій поверхні корпусу чорною фарбою нанесені правила кидання гранати. На донній частині корпусу чорною фарбою нанесено маркування, яке вказує марку гранати, марку ВР, якою вона споряджена, номер заводу-виробника, партію та рік виготовлення (рис. 42).

 

 

 
Марка ВР

Марка гранати

 

 

Партія