Кейс 1. «Фінансовий аналіз: сучасний дискурс»
1. 1. Організація і методики
Одні керівники на пропозицію ввести штатну посаду фінансового менеджера відповідають так: «Навіщо? У мене вже є бухгалтер». Інші нарікають, що створили потужну фінансову службу, а віддачі від неї немає. В обох випадках діагноз може бути один: керівник не знає для чого йому це все потрібно. Саме через некомпетентність директорів, за словами консультантів, у фінансових чи планово-економічних відділах підприємств часто марнують свій час «розумні голови».
Директорів цікавить безпосередньо не фінансовий аналіз, а фінансовий ефект (генерація готівки, отримання прибутку, розширення виробництва), до якого цей аналіз призведе. Але перш ніж отримати результат синтезу, спочатку необхідно провести аналіз, щоб отримати інструмент для прийняття оптимальних рішень.«Чудово, погодиться кожен директор – нехай цим займається фінансова служба».Справа в тому, що займатися фінансовим аналізом немає сенсу, якщо правильно не поставити мету. А цього, окрім директора, ніхто не зробить.
У світовій практиці склалося два підходи до розуміння мети фінансового аналізу і засобів її досягнення:
1. Стандартний фінансовий аналіз, що полягає у чітко регламентованому розрахунку низки коефіцієнтів на основі даних стандартної фінансової звітності.
2. Фінансова аналітика-нестандартні методи фінансового аналізу, які окрім розрахунків стандартних коефіцієнтів включають інші методи обробки й оцінки інформації.
Якщо директор ставить за мету побачити деякі загальні тенденції пройденого шляху або зробити формальний фінансовий звіт для зовнішніх споживачів, його може задовольнити перший підхід. Але набагато привабливішим для керівника є аналіз, результати якого використовують під час розробки сценаріїв майбутнього розвитку й вибору управлінських рішень в поточній господарсько-фінансовій діяльності. Для проведення такого аналізу потрібна додаткова фінансова інформація, яку отримують на базі експертних оцінок, управлінського обліку, даних про зовнішнє середовище. Цілі такого аналізу можуть бути сформульовані такі: визначення фінансової стратегії, оптимізація витрат, моделювання бізнес-процесів.
Переваги фінансової аналітики полягають у тому, що вона доступна й при мінімальній кількості інформації. Так, прийнятна база з’являється, наприклад, з впровадженням бюджетування. Наявність загального бюджету дає директору значні можливості щодо застосування нестандартних методів аналізу.
2. 2. Про що розповіли консультанти з фінансового аналізу
На думку консультантів, той факт, що вся повнота методів фінансового аналізу більшості вітчизняних підприємств сьогодні недоступна, можна розглядати як позитивний момент. По-перше, витрати на фінансовий аналіз – одна із складових собівартості продукції й розумне їх обмеження цілком доцільне. По-друге, спрацьовує так званий принцип шанувальників пива (20 % споживачів цього продукту випивають 80 % від загального обсягу його реалізації). Отже, 20 % зусиль приносять 80 % загального ефекту. Застосування ж найскладніших методик підвищує ефективність на 0,5–1,0 %. Якщо в світовій практиці розраховують більше 200 фінансових коефіцієнтів, то в Україні достатньо 5. У них застосовується 20–30 методів фінансової аналітики, у нас – 3–4. Один з найпростіших – АВС-метод. При його застосуванні керуються тим же принципом «шанувальників пива»: виділяючи категорію А, директор визначає куди спрямувати свої управлінські зусилля в першу чергу.
Наступний метод, який без значних зусиль, але з великою користю для фінансового управління може використовувати директор – метод дисконтованої вартості. Його зміст полягає в тому, що 100 дол., які ви отримуєте через рік, – це не ті ж самі долари, які ви отримаєте сьогодні. Застосування цього підходу було б значно ефективнішим, якби керівники контролювали рух грошових коштів.
Надзвичайно широкі перспективи в умовах кризи неплатежів має метод аналізу дебіторської заборгованості, що ґрунтується на складанні реєстра старіння боргів. Так, на одному підприємстві була велика дебіторська заборгованість. До того ж керівництво точно й не знало хто, скільки і як довго їм винен. Після складення зазначеного реєстру всім дебіторам зателефонували. Через два тижні 50 % платежів було оплачено.
3. 3. Антураж навколо підписання й подання фінансових документів
Сьогодні директори підписують фінансові звіти не дивлячись. Вони вважають, що це відволікає їх від основної роботи. Більшу користь міг би принести наказ про те, що фінансова звітність подається, наприклад, за три дні до початку ради директорів або оперативної наради, на якій фінансова служба захищає баланс і дає пояснення до нього. Це, безумовно, сприяло б підвищенню культури фінансового менеджменту. Завдяки цьому вітчизняні підприємства змогли б отримати суттєві фінансові результати навіть без застосування складних фінансових методик.
Питання для обговорення
1. 1. Який структурний підрозділ підприємства повинен проводити фінансовий аналіз?
2. 2. У чому, на Ваш погляд, полягає мета фінансового аналізу? Хто повинен її сформулювати?
3. 3. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що фінансова аналітика має суттєві переваги порівняно зі стандартним фінансовим аналізом? Відповідь аргументуйте.
4. 4. Які фінансові процеси можна проаналізувати на основі зведеного бюджету підприємства?
5. 5. Чи впливають на собівартість продукції вітчизняних підприємств витрати на проведення фінансового аналізу?
6. 6. В яких розділах фінансового аналізу можуть бути застосовані АВС-метод, метод дисконтування вартості грошей, складання реєстру старіння боргів?
7. 7. Які 5 коефіцієнтів Ви б запропонували як ключові для проведення фінансового аналізу?
8. 8. Чи повинен керівник підприємства вміти читати баланс?
9. 9. Чи погоджуєтесь Ви з висловом: „Найпростіші з численних фінансових прийомів – реальна можливість робити гроші з повітря”?
10. 10. Чи варто влаштовувати публічні захисти фінансової звітності?
Методичні рекомендації до виконання кейсу
Мета даного кейсу полягає в обміні точками зору стосовно ставлення вищого керівництва вітчизняних підприємств до організації, методів проведення й використання фінансового аналізу в сучасних умовах господарювання.
Робота над кейсом проводиться в малих групах (5–6 осіб) у формі змагання між ними в такій послідовності:
– ознайомлення з текстом кейсу й визначення ключових проблем, що містяться в ньому;
– попереднє обговорення відповідей на поставлені питання в малих групах;
– презентації підготовлених кожною групою відповідей;
– дискусія стосовно остаточного варіанта відповіді на кожне проблемне питання;
– підведення підсумків проведеного обговорення.
Оцінювання роботи студентів над кейсом включає такі компоненти: участь в обговоренні кейсу в малих групах, участь у проведенні презентації, участь у дискусії. При оцінюванні знань студентів враховують рівень теоретичної підготовки студентів, аргументованість пропозицій, логічність висування оригінальних альтернатив.