Питання 2. Наказ про облікову політику підприємства
Література: 9, с. 7 - 25.
Визначення терміну "облікова політика" дається в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" І в п. З П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
Облікова політика - сукупність принципів, методів І процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.
Тобто, під обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, прийняту підприємством первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.
Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Облікова політика складається з двох рівнів.
І рівень. Політика державних органів щодо розвитку обліку (в Україні):
• визнання країною міжнародних бухгалтерських стандартів та впровадження їх національну систему обліку;
• вирішення питань щодо рівня регламентації обліку;
• розробка національного плану рахунків чи його відсутність;
• розробка та затвердження форм звітності методологічне і організаційне керівництво системою обліку в країні;
• сприяння підготовці кадрів та розвиток наукових досліджень з обліку;
• програма книговидання, забезпечення методичною літературою бухгалтерів-практиків;
• питання оплати пралі, соціального забезпечення та ін. // рівень. Політика конкретного підприємства з метою
забезпечення надітої фінансової звітності:
• робочий план рахунків бухгалтерського обліку;
• форми первинних облікових документів;
• порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;
• методи оцінки активів та зобов'язань;
• правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;
• порядок контролю за господарськими операціями;
• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку
Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості ЇЇ достовірного визначення.
Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом про облікову політику, за розробку і формування якого несе відповідальність головний бухгалтер підприємства. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.
У Законі "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" І п. 18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики.
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1 січня п.р. всіма структурними підрозділами (включаючи виділені на окремий баланс) незалежно від місця їх розташування. Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств.