ТЕМА 13. Витрати виробництва та реалізацію продукції
Методичні поради до вивчення теми
Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» витрати звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.
Елементами витрат визнається сукупність їх економічно однорідних потоків.
Об’єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) коштів.
Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу собівартість.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої діяльності продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
– прямі матеріальні витрати;
– прямі витрати на оплату праці;
– інші прямі витрати;
– змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до п. 17 П(С)БО 16 витрати, пов’язані з операційною діяльністю не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
Вони, в свою чергу, поділяються на:
– адміністративні витрати;
– витрати на збут;
– інші операційні витрати.
Собівартість окремих виробів визначається шляхом калькулювання.
Об’єкт калькулювання – це продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється.
Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного виміру об’єкту калькулювання.
До номенклатури калькуляційних статей витрат входять:
– сировина і матеріали;
– паливо, вода і електроенергія технологічні;
– основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників;
– відрахування на соціальні потреби виробничих робітників;
– утримання та експлуатація машин та устаткування;
– загальновиробничі витрати;
– підготовка і освоєння виробництва;
– позавиробничі витрати.
Вирізняють калькуляційні розрахунки за методом загальних витрат, за методом прямих витрат (розміру покриття), зворотню калькуляцію. Калькуляція за методом розміру покриття передбачає розрахунок за видами продукції тільки прямих змінних витрат.
Ціноутворення – це визначення ціни на вироблену підприємством продукцію.
План семінарського заняття
1. Поняття витрат, їх класифікація.
2. Собівартість продукції, склад окремих елементів витрат, що входять до виробничої собівартості.
3. Особливості калькуляції собівартості продукції
4. Поняття цін, їх види та функції.
Термінологічний словник
Поточні витрати підприємства – сукупність витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної діяльності, а за натурально-речовим складом – спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
Витрати підприємства – собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) і витрати, пов’язані з оперативною діяльністю підприємства, що поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) – витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією і організацією виробництва, а у частині витрат на управління – тільки загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.
Прямі витрати – витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта калькулювання.
Загальновиробничі витрати – витрати на організацію виробництва і управління цехами, дільницями й іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрат на утримання і експлуатацію машин і обладнання.
Калькулювання – визначення розміру витрат у вартісному вираженні, які припадають на калькуляційну одиницю.
Методи калькулювання : простий, позамовний, попередільний.
Змінні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.
Постійні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких не змінюється у короткотерміновому періоді у залежності від зміни обсягу випуску продукції.
За економічним характером витрати поділяються на:
– матеріальні витрати;
– витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи;
– амортизація основних фондів і нематеріальних активів;
– інші витрати.
Теми рефератів
1. Класифікація витрат та її значення в управлінні витратами підприємства при прийнятті окремих господарських рішень.
2. Особливості окремих методів Калькуляції собівартості продукції та умови їх застосування.
3. Напрями зменшення собівартості продукції.
Питання для самостійного вивчення
1. Особливості побудови та використання калькуляції собівартості продукції за методом прямих витрат.
2. Проблеми розподілу непрямих витрат між окремими підрозділами та видами продукції.
3. Сутність та напрями управління витратами підприємствами.
4. Резерви оптимізації витрат підприємства.
Практичні заняття
Дивись навчально-методичний посібник з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності 6.091711 «Технологія харчування» (2007 р.) завдання № 60–67.
Літературні джерела
1. Господарський кодекс України // www.Rada.com.ua.
2. Типове положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості. Затверджено КМУ від 26.04.96 р. // Бухгалтерський облік і аудит. – 1996. – № 7. – С. 60.
3. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. – К.: ЦНЛ, 2004. – С. 34–40.
4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 150–200.
5. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 403–433.
Тести
1. Виробнича собівартість продукції включає:
а) усі витрати підприємства на виробництво продукції;
б) усі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;
в) усі витрати, пов’язані з виробництвом продукції і загальновиробничі витрати.
2. До витрат виробництва підприємства включають:
а) витрати на сировину, матеріали, оплату праці робітників, податок на додану вартість;
б) витрат на сировину, матеріали, оплату праці робітників, податок на додану вартість, податок з прибутку;
в) витрати на сировину, матеріали, оплату праці робітників, витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього середовища.
3. Змінні витрати – це:
а) витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний вид продукції;
б) витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виробленої продукції;
в) витрати, розмір яких на одиницю продукції змінюється.
4. За економічними елементами виокремлюють такі групи витрат:
а) витрати на сировину, заробітна плата виробничих робітників, амортизаційні відрахування, інші витрати;
б) матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати;
в) прямі матеріальні витрати, прямі витрати на заробітну плату, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.
5. На конкретний об’єкт калькулювання загальновиробничі витрати:
а) не нараховуються;
б) нараховуються прямо;
в) нараховуються методом розподілу.
6. Собівартість продукції являє собою:
а) грошову форму витрат на підготовку, виготовлення і збут продукції;
б) грошове вираження сукупної вартості ресурсів підприємства;
в) грошове вираження живої праці.
7. Собівартість слугує базою для:
а) розрахунку продуктивності праці;
б) визначення ціни товару та нижньою межею для виробника;
в) розрахунку показників використання основних фондів.
8. Управління витратами – це:
а) процес пошуку резервів збільшення кількості робочих місць;
б) процес розробки нових видів продукції;
в) процес цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидами продукції за постійного контролю їх рівня і стимулювання зниження.
9. Процес цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидами продукції за постійного контролю їх рівня і стимулювання зниження має назву:
а) управління витратами;
б) управління використанням природних ресурсів;
в) управління трудовим потенціалом підприємства.
10. Управління витратами являє собою:
а) сукупність заходів соціального розвитку трудового колективу;
б) важливу функцію економічного механізму кожного підприємства;
в) заходи щодо збереження довкілля.
11. Витрати на підприємстві групуються за такими ознаками:
а) за характером впливу на діяльність підприємства;
б) за чисельністю працюючих у кожному підрозділі підприємства;
в) місцями їх виникнення і центрами відповідальності.
12. Місце виникнення витрат – це:
а) певна функціональна сфера діяльності (виготовлення продукції, обслуговування виробництва, управління);
б) географічні координати підприємства;
в) територія збуту продукції підприємства.
13. Елемент витрат – це:
а) сукупність непрямих витрат;
б) сукупність економічно однорідних витрат;
в) очікуваний середній обсяг діяльності підприємства.
14. Непрямі витрати – це:
а) витрати на утримання автотранспорту підприємства;
б) витрати на утримання складського господарства підприємства;
в) витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту.
15. Нормальна потужність підприємства – це:
а) очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва;
б) потужність, що дозволяє підприємства працювати беззбитково;
в) потужність, що дозволяє завантажити усі робочі місця на підприємстві.
16. Об’єкт обліку витрат – це:
а) продукція, що призначена на експорт;
б) продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення, пов’язаних з їх виробництвом витрат;
в) продукція, що призначена для споживання у межах держави.
17. Витрати визнаються у випадку:
а) наявності на підприємстві комп’ютерної мережі;
б) наявності дозволу на здійснення підприємницької діяльності;
в) коли вони здійснені одночасно з визнанням доходу за певний період.
18. Кошторис виробництва – це:
а) сукупність витрат підприємства, пов’язаних з його діяльністю за певний період;
б) склад витрат на придбання основних та допоміжних матеріалів;
в) склад витрат на утримання адмінприміщень.
19. Калькулювання являє собою:
а) обчислення питомої ваги продукції, що йде на експорт;
б) обчислення собівартості окремих виробів;
в) обчислення вартості робіт та послуг, наданих підприємству сторонніми організаціями.
20. Калькуляційна одиниця об’єкту калькулювання – це:
а) одиниця визначення торговельної площі;
б) одиниця визначення маржинального доходу підприємства;
в) одиниця його кількісного виміру.
[Вверх] [Вниз]