ТЕМА 10. Інноваційна діяльність
Методичні поради до вивчення теми
Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34). Так, відповідно до ст. 325 ГКУ під інноваційною діяльністю у сфері господарювання необхідно розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
Студенти мають знати, що інноваційні процеси і явища характеризують розвиток національної економіки, її галузей та окремих підприємств на якісно новому рівні.
У звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місця в будь-якій виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін.
Джерела їх є досягнення вітчизняних і зарубіжних досліджень та сучасні проблеми виробництва і людини.
Формами інвестування інноваційної діяльності є:
– державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;
– комерційне інвестування, що здійснюється суб’єктами господарювання за рахунок власних або позикових коштів з метою розвитку бази підприємства;
– соціальне інвестування, що здійснюється в об’єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;
– іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;
– спільне інвестування, що здійснюється суб’єктами України разом з іноземними юридичними особами або іноземцями.
До основних напрямів інноваційної діяльності відносять:
– проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;
– розробка освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
– розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій;
– технічне переозброєння, реконструкція, розширення і будівництво нових підприємств.
За своїм характером інноваційні процеси поділяються на такі види: технічні, організаційні, економічні, соціальні, юридичні.
Опрацювання, прийняття і реалізація рішень щодо інтенсифікації розвитку господарської діяльності складає зміст інноваційних процесів на підприємстві.
Реалізація інноваційних процесів можлива за умови дотримання основних принципів: доцільного втручання держави у розвиток економічних процесів і явищ; підтримка та захист національного товаровиробника; обмеження монополізму тощо.
Досвід розвинутих країн світу переконує, що своїми успіхами вони зобов’язані тому, що спиралися на інноваційну ідеологію як базову економічну теорію розвитку.
Потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за усе науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.
План семінарського заняття
1. Інноваційні процеси як сукупність безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін.
2. Науково-технічний прогрес та його вплив на інтенсифікацію виробництва.
3. Суспільні форми організації виробництва.
4. Оцінка ефективності технічних нововведень.
Термінологічний словник
Традиційні процеси і явища – характеризують звичайне функціонування національної економіки, її галузей та окремих підприємств.
Інноваційні процеси і явища – характеризують розвиток національної економіки, її галузей та окремих підприємств на якісно новому рівні.
Науково-технічний прогрес (НТП) – безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки; створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва на базі використання досягнень фундаментальної науки.
Науково-технічна революція (НТР) – віддзеркалює докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів та винаходів, що мають революціонізуючий вплив на змінювання знарядь праці, технологій, організації та управління виробництвом, характер трудових відносин у суспільстві.
Інновація – використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових та соціальних відносин у сфері науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.
Науково-технічний прогрес – постійний процес створення нових вдосконалення застосованих технологій, засобів виробництва кінцевої.
Дифуція інновації – процес поширення нововведення в нових умовах чи сферах застосування.
Інноваційний потенціал – сукупність науково-технологічних, виробничих, фінансово-економічних, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.
Технологічні інновації – матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення потреб споживачів.
Моніторинг інноваційної діяльності – систематичний збір, обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів щодо стимулювання і регулювання інноваційної діяльності, результати реалізації пріоритетних напрямків інноваційної діяльності.
Теми рефератів
1. Поняття та види інноваційних процесів, їх вплив на виробництво, господарську діяльність.
2. Науково-технічний прогрес – головний чинник розвитку і підвищення ефективності виробництва.
3. Проблеми оцінки економічної ефективності нововведень.
Питання для самостійного вивчення
1. Правова основа формування та реалізації інноваційної діяльності.
2. Інноваційні цикли і показники дифузії новації на підприємстві.
3. Етапи здійснення та оцінка ефективності інноваційного проекту.
4. Напрямки підвищення ефективності здійснення інноваційної діяльності.
Літературні джерела
1. Мельник Л.Г., Корінцева О.І. Економіка підприємства: конспект лекцій. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – С. 70–78.
2. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації. – К.: Професіонал, 2004. –С. 116–170.
3. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. –С. 180–211.
Тести
1. Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх виготовлення, засоби виробництва, називаються:
а) економічними;
б) технічними;
в) організаційними.
2. До основних напрямів науково-технічного прогресу у промисловості не відносяться:
а) комплексна механізація та автоматизація;
б) комп’ютеризація;
в) хімізація.
3. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють:
а) організаційні та економічні нововведення;
б) технічні та організаційні нововведення;
в) соціальні та юридичні нововведення.
4. Рівень концентрації виробництва характеризується:
а) часткою великих (за певним показником) підприємств;
б) кількістю видів технологічно однорідних виробів;
в) часткою покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі виробництва.
5. Процес одночасного розвитку багатьох технологічно не пов’язаних між собою видів виробництва, значного розширення номенклатури та асортименту вироблюваних підприємством товарів називається:
а) концентрацією виробництва;
б) диверсифікацією виробництва;
в) комбінуванням виробництва.
6. Форма виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виробляють певний вид кінцевої продукції, називається:
а) кооперуванням;
б) комбінуванням;
в) концентрацією.
7. Сукупність процесів та явищ, що відбуваються на підприємствах, поділяють на:
а) традиційні та інноваційні;
б) рентабельні та збиткові;
в) соціально захищені.
8. Інноваційні процеси являють собою:
а) удосконалення транспортних засобів підприємства;
б) розвиток соціальної інфраструктури;
в) розвиток підприємств та галузей на якісно новому рівні.
9. Розвиток підприємств та галузей на якісно новому рівні визначається як:
а) соціальний розвиток підприємства;
б) інноваційні процеси;
в) удосконалення інфраструктури ринку.
10. Фундатором інноваційного економічного розвитку є:
а) М.І. Туган-Барановський;
б) Р. Оуен;
в) К. Маркс.
11. Конкурентоспроможність національної економіки визначається як:
а) можливість розширення асортименту продукції;
б) здатність країни генерувати та швидко опановувати інновації;
в) форма підвищення кваліфікації персоналу.
12. Інноваційні процеси характеризуються:
а) можливістю розширення асортименту продукції;
б) здатністю підприємством створювати нові робочі місця;
в) сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін.
13. Зв’язок між окремими видами інноваційних процесів зумовлює:
а) можливості розширення асортименту продукції;
б) здатність підприємством створювати нові робочі місця;
в) відповідні організаційні нововведення та певні зміни в економічних механізмах.
14. Інноваційний процес вимагає:
а) цілеспрямованого фінансування нових технологій та виробництва нових наукомістких виробів;
б) збільшення частки власного капіталу підприємства;
в) розширення кооперування виробництва.
15. Науково-технічний прогрес означає:
а) розвиток споріднених галузей;
б) безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки;
в) розширення диверсифікації виробництва.
16. До еволюційних форм НТП належать:
а) поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів, технології їх виготовлення, модернізація та створення нових моделей машин, обладнання, устаткування;
б) реструктуризація підприємства;
в) паювання землі.
17. До революційних форм НТП належать:
а) поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів, технології їх виготовлення, модернізація та створення нових моделей машин, обладнання, устаткування;
б) розширення площ діючих підприємств;
в) зміна поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.
18. Науково-технічний прогрес є домінантою (визначальним чинником):
а) поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів, технології їх виготовлення, модернізація та створення нових моделей машин, обладнання, устаткування;
б) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва;
в) домінантою зміни поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.
19. Технічний розвиток відображає:
а) процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства;
б) розвиток продуктивних сил, невпинне підвищення ефективності виробництва;
в) зміну поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.
20. Необхідність системи економічного управління технічним розвитком зумовлена:
а) процесами формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства;
б) розвитком продуктивних сил, невпинним підвищення ефективності виробництва;
в) визначальним його впливом на результати господарської діяльності, багато спрямованістю та складністю здійснення.
[Вверх] [Вниз]