ТЕМА 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці
Методичні поради до вивчення теми
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Персонал промислового підприємства розподіляють на дві групи – промислово-виробничий (персонал основної діяльності) і непромислово-виробничий (персонал неосновної діяльності). До промислово-виробничого персоналу відносять всіх працівників, зайнятих у виробництві та його безпосередньому обслуговуванні. До непромислового персоналу входять працівники структур, які не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва – житлово-комунального господарства, оздоровчих, навчальних закладів, установ культури, спорту, медичного обслуговування, закладів дошкільного виховання та ін.
Відповідно до характеру виконуваних функцій персонал підприємств поділяють на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Для оцінки і управління персоналом використовують такі показники: плинність персоналу, стабільність персоналу, рівень дисципліни (неявок на роботу), співвідношення чисельності окремих категорій працівників.
Студенти знайомляться з тим, що мотивація як основа будь-якої поведінки людей являє собою процес стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, спрямованої на досягнення індивідуальних та спільних цілей.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).
Прямим показником продуктивності праці є виробіток, а оберненим – трудомісткість. Виділяють вартісні, натуральні і трудові показники виробітку.
До чинників зростання продуктивності праці відносять: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення управління, організації виробництва та праці; збільшення обсягів виробництва; введення та освоєння нових виробничих об’єктів.
Заробітна плата – це грошова винагорода, що сплачується підприємством працівникові за виконану роботу. Розрізняють: основну і додаткову заробітну плату.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановленої норми, за трудові успіхи, особливі умови праці. Зазвичай до додаткової оплати праці відносять премії, за виконання виробничих завдань і функцій, надбавки й доплати до тарифних ставок та посадових окладів, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
План семінарського заняття
1. Структура персоналу підприємства та методи його формування.
2. Поняття та система показників оцінки продуктивності праці.
3. Форми та методи стимулювання персоналу. Заробітна плата як основна форма матеріального стимулювання персоналу.
4. Сучасна система управління персоналом.
Термінологічний словник
Кваліфікація – сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Персонал – сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку та (або) досвід практичної діяльності.
Професія – вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.
Спеціальність – різновид трудової діяльності у межах професії.
Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи.
Службовці – працівники, які здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.
Норма чисельності – необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.
Норма обслуговування – встановлена кількість одиниць обладнання, яка обслуговується одним робітником.
Продуктивність праці – кількісне відношення обсягу (маси) отриманого продукту до праці, затраченої на її виготовлення. Вимірюється кількістю продукції, виробленою за одиницю часу (виробітком), або витратами часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткістю).
Мотивація – пошук спонукальних мотивів до здійснення певної роботи працівником чи групою працівників.
Теми рефератів
1. Проблеми оптимізації чисельності персоналу підприємства.
2. Напрямки вдосконалення системи стимулювання персоналу.
3. Шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві.
4. Методи і моделі управління персоналом.
Питання для самостійного вивчення
1. Персонал підприємства, джерела набору та поповнення персоналу підприємства.
2. Чинники забезпечення підвищення продуктивності праці на підприємстві.
3. Мотивація як основа поведінки людини. Класичні моделі мотивації трудової діяльності.
Практичні заняття
Дивись навчально-методичний посібник з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності 6.091711 «Технологія харчування» (2007 р.) завдання № 50–59.
Літературні джерела
1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 80–110.
2. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 74–95, 369–402.
3. Раицкий К.А. Экономика организации (предприятия). – М.: Издательско-торговая корпорація «Дашков и Ко», 2003. – С. 10–60.
4. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д., Сиротина Т.П., Смирнов С.А. Экономика и статистика фирм. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 250–273.
Тести
1. Плинність персоналу визначається:
а) співвідношенням кількості звільнених з усіх причин до явочної чисельності;
б) співвідношенням кількості звільнених з поважних причин до облікової чисельності працюючих;
в) співвідношенням кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності працюючих на підприємстві.
2. Якість трудового потенціалу персоналу підприємства залежить від:
а) фонду робочого часу;
б) характеру вироблюваної продукції ;
в) конкурентоспроможності економіки та рівня добробуту населення.
3. Реальні трудові ресурси – це:
а) ті люди, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді;
б) ті люди, що на даний момент вже працюють;
в) люди, що виїжджають на роботу за кордон.
4. Потенційні трудові ресурси – це:
а) ті люди, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді;
б) ті люди, що на даний момент вже працюють;
в) люди, що виїжджають на роботу за кордон.
5. Трудові ресурси – це:
а) усі люди працездатного віку;
б) чисельність працюючих людей на даному підприємстві;
в) сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності.
6. Службовці – це працівники, які:
а) займаються інженерно-технічними і економічними роботами;
б) зайняті безпосередньо у процесі виробництва та надання матеріальних благ;
в) здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.
7. Спеціальність – це:
а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних умов;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок;
в) більш вузький різновид трудової діяльності у межах професії.
8. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працюючих, прийнятих на роботу терміном один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відряджені, звільнені від праці за хворобою чи з інших причин, називається:
а) явочною;
б) обліковою;
в) середньообліковою.
9. Персонал підприємства – це:
а) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності;
б) працівники, що мають вищу освіту;
в) працівники, що виїжджають на роботу за кордон.
10. За видом діяльності та виконуваних функцій персонал поділяють на:
а) промислово-виробничий та непромисловий;
б) керівників, адмінапарат та робітників;
в) основний та допоміжний.
11. Професія – це:
а) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок;
в) мотиваційні аспекти виробничо-комерційної діяльності.
12. Кваліфікація – це:
а) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок;
в) мотиваційні аспекти виробничо-комерційної діяльності.
13. Продуктивність праці виражається:
а) в натуральних і вартісних показниках;
б) вартісних і трудових показниках;
в) натуральних, вартісних і трудових показниках.
14. Виробіток на одного працівника розраховується:
а) діленням об’єму виробленої продукції за розрахунковий період на спискову чисельність працівників на початок періоду;
б) діленням об’єму виробленої продукції на середньоспискову чисельність працівників;
в) діленням об’єму виробленої продукції на спискову чисельність працівників на кінець періоду.
15. Середньоденний виробіток на одного працівника визначається:
а) співвідношенням обсягу виробленої продукції до загальної кількості людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками у звітному році;
б) співвідношенням середньорічного виробітку на одного працівника промислово-виробничого персоналу до чисельності робочих днів у звітному році;
в) співвідношенням обсягу виробленої продукції до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу.
16. Як розраховується частка приросту об’єму діяльності за рахунок зміни продуктивності праці?
а) 
б) 
в) 
Tr – темпи приросту чисельності робітників;
Tn – темп приросту продуктивності праці;
To – темп приросту об’ємного показника.
17. На розмір виробітку впливають такі чинники:
а) чисельність промислово-виробничого персоналу і його структура;
б) чисельність і структура промислово-виробничого персоналу, тривалість робочого дня, цілодобові простої;
в) чисельність і структура промислово-виробничого персоналу, тривалість робочого дня, цілодобові простої, трудомісткість продукції, змінність роботи підприємства.
18. Трудоємкість продукції виражає:
а) виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції;
б) затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції;
в) трудовитрати (в днях, годинах) на весь об’єм виробленої продукції.
19. Який взаємозв’язок між показниками продуктивності та фондоозброєності праці?
а) зростання фондоозброєності призводить до зменшення продуктивності праці;
б) продуктивність праці збільшується у пропорційній залежності від фондоозброєності;
в) продуктивність праці робітників збільшується, але не прямо пропорційно зростанню фондоозброєності.
20. В якому співвідношенні повинні знаходитися темпи росту продуктивності праці і середньої заробітної плати?
а) відповідати один одному;
б) темпи росту продуктивності праці повинні випереджати темпи росту середньої заробітної плати;
в) навпаки, темпи росту середньої заробітної плати одного робітника повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці.
[Вверх] [Вниз]