ТЕМА 1. Теорія підприємств і основи підприємництва
МЕТОД ИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
МОДУЛЬ 1
ТЕМА 1. Теорія підприємств і основи підприємництва
Методичні поради до вивчення теми
Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з визначенням підприємства. Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Отже, підприємства створюються для забезпечення певних потреб суспільства, вони виникають тільки там, де потреба існує. Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати декілька виробничих одиниць – заводів або фабрик (комбінат, виробниче об’єднання). У більшості країн з розвинутою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під ними розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою задоволення певних потреб суспільства та одержання кінцевого фінансового результату – прибутку.
Студентам слід знати основні ознаки підприємства:
а) воно є юридичною особою;
б) має закінчену систему обліку та звітності;
в) має самостійний баланс;
г) має розрахунковий рахунок у банку;
д) має печатку з власною назвою;
є) має товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу, рисунка або їх комбінації. Такий фірмовий знак слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента та їх вирізнення від продукції (послуг) конкурентів на ринку.
Вивчаючи тему, студенти оволодівають загальними принципами господарювання, серед яких: забезпечення економічної багатоманітності; свобода підприємницької діяльності; захист національного товаровиробника тощо.
Державна економічна політика реалізується у таких формах: економічна стратегія, економічна тактика, правове закріплення економічної політики.
З метою реалізації власної економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності, а саме: державне замовлення і квотування; регулювання цін і тарифів тощо.
Держава також здійснює контроль за господарською діяльністю і підтримку підприємницької діяльності.
Вивчаючи дану тему студенти знайомляться з економічними моделями підприємства. Слід врахувати, що підприємство – це штучно створена система і ця система може бути побудована за однією із відомих в наш час моделей:
1. Модель «механістичної конструкції». Вона сформульована в кінці ХІХ ст., її родоначальником є Тейлор. У цій моделі підприємство розглядається як механізм, що являє собою комбінацію основних виробничих факторів. Позитивним в цій моделі є те, що вона дозволяє встановлювати техніко-економічні зв’язки різних факторів виробництва. Проте роль і значення людського фактора враховується слабо. При цій моделі керівники розглядаються як люди, які мудріші за ринок.
2. Модель побудована на визначенні підприємства як колективу людей. Головне положення моделі полягає в тому, що найважливішим фактором є людина. Тому елементами моделі є мотивація, комунікація, участь у прийнятті рішень. Її увага концентрується на одному внутрішньому факторі – людському ресурсі. Як і в механічній моделі її недоліком є орієнтація на аналіз внутрішніх факторів і умов функціонування організації. Вона не враховує вплив на ефективність факторів зовнішнього середовища.
3. У цій моделі основою є теорія систем. Відповідно до цієї теорії підприємство розглядається як єдність його складових елементів, які безпосередньо зв’язані із зовнішнім середовищем. Фактори його успіху знаходяться у 2-х сферах: зовнішній і внутрішній. Але при оцінці цієї моделі слід враховувати, що, незважаючи на велике значення навколишнього середовища, тільки внутрішнє середовище реально визначає рівень ефективності цієї системи.
4. Ця модель розглядає підприємство як суспільну організацію, в діяльності якої зацікавлені різні групи як всередині, так і зовні. Окремі цілі підприємства розглядаються не стільки в плані виробництва і збуту продукції, а з позиції задоволення попиту різних груп: споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів. Основу цієї моделі складає теоретична концепція зацікавлених груп.
План семінарського заняття
1. Сутність та концепції підприємства.
2. Моделі підприємства, підприємство як система.
3. Право в основи функціонування підприємства.
4. Сутність та принципи підприємницької діяльності.
Термінологічний словник
Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання створений комплексним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Господарським кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємництво – форма діяльності у сфері виробництва товарів і наданих послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
Майно підприємства – виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Модель підприємства – особливості теорії концепції підприємства.
Інноваційна модель підприємництва – це модель, яка виходить не із ресурсів, а із можливостей виробництва.
Класична модель підприємництва – це модель, яка орієнтується на максимізацію віддачі наявних ресурсів.
Неокласична теорія (механістична модель підприємства) – підприємство розглядається як цілісний об’єкт, який залучає ресурси і використовує їх для виготовлення продукції.
Інституційна теорія – підприємство розглядається як організація, що створена людьми для ефективнішого використання обмежених ресурсів.
Еволюційна теорія (системна модель підприємства) – підприємство розглядається як один із об’єктів системи, поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного та технологічного середовища.
Підприємницька теорія (модель балансу інтересів) – підприємство розглядається як таке, в діяльності якого зацікавлені різні групи як в самому підприємстві, так і за його межами.
Теми рефератів
1. Особливості визначення місії та головних напрямів діяльності підприємства.
2. Основні тенденції зміни законодавчої бази діяльності підприємств в Україні.
3. Гнучкість підприємства як виробничої системи в ринкових умовах: критерії, характеристика, засоби забезпечення.
Питання для самостійного вивчення
1. Відмінні особливості підприємства як економічної системи.
2. Засоби та механізми регулювання господарської діяльності підприємства в Україні.
3. Шляхи здійснення захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання і споживачів з боку держави.
4. Сутність свободи підприємницької діяльності.
Літературні джерела
1. Про власність // Закони України. Т. 2. – С. 173–188.
2. Про інвестиційну діяльність // Закони України. Т. 2. – С. 189–213.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318. – С. 316–381.
4. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 8–37.
Тести
1. Чинники мікросередовища підприємства – це:
а) елементи прямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;
б) елементи непрямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;
в) заходи держави щодо підтримки суб’єктів господарювання.
2. Чинники макросередовища підприємства – це:
а) елементи прямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;
б) елементи непрямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;
в) заходи держави щодо підтримки суб’єктів господарювання.
3. Ринкова інфраструктура – це:
а) сукупність чинників макро- та мікросередовища діяльності підприємства;
б) сукупність елементів ринку, що забезпечують просування продукції від виробників до споживачів;
в) сукупність етичних норм поведінки на ринку суб’єктів господарювання.
4. Ускладнення взаємозв’язків суб’єктів господарювання пов’язано з:
а) високим рівнем та подальшим поглибленням розподілу суспільної праці, розширенням міжнародного економічного співробітництва;
б) розвитком інноваційних процесів;
в) підвищенням вимог до якості продукції.
5. Шлях розвитку ринку пов’язаний з:
а) підвищенням кваліфікації працівників;
б) збільшенням обсягів інформації;
в) еволюцією і поглибленням суспільного поділу праці, спеціалізації і господарської відокремленості виробників.
6. У широкому розумінні ринок – це:
а) економічна категорія з приводу прояву економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання;
б) характеристика зовнішнього середовища підприємства;
в) структурне співвідношення робітників у загальній чисельності персоналу.
7. Найважливішим суттєвим аспектом ринку є:
а) можливість виявлення загроз та небезпек для підприємства ;
б) забезпечення органічного зв’язку між виробництвом і споживанням;
в) сприяння підвищенню якості продукції.
8. Структура ринку дозволяє:
а) підвищити технологічний рівень підприємства;
б) спростити документообіг на підприємстві;
в) дослідити єдність, взаємозв’язок і взаємодію його складових елементів.
9. Суб’єктами ринкових відносин виступають:
а) виробники та агенти-посередники на шляху просування товарів до споживачів;
б) виробники засобів виробництва;
в) державні служби працевлаштування.
10. Ринок споживачів – це:
а) сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;
б) сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;
в) сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.
11. Ринок виробників – це:
а) сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;
б) сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;
в) сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.
12. Ринок посередників – це:
а) сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;
б) сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;
в) сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.
13. Принцип свободи підприємництва забезпечується:
а) соціальним розвитком підприємства;
б) рівнем банківського обслуговування;
в) певними правами підприємства при здійсненні своєї виробничо-комерційної діяльності.
14. Соціально-відповідальна поведінка підприємства зумовлює:
а) необхідний громадський консенсус, надійне партнерство підприємців та інших суверенних соціальних верств, державних та громадських організацій;
б) підвищення технічного рівня підприємства;
в) підвищення рівня підготовки персоналу.
15. Стимулююча функція ринку полягає у:
а) розвитку інноваційної діяльності виробників;
б) поширенні в усі сфери економічної системи;
в) ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.
16. Прагнення дістати переваги на ринку полягає у:
а) розвитку інноваційної діяльності виробників;
б) поширенні в усі сфери економічної системи;
в) ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.
17. Загальний характер ринкових відносин полягає у:
а) розвитку інноваційної діяльності виробників;
б) поширенні в усі сфери економічної системи;
в) ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.
18. Відтворювальні пропорції ринку встановлюються внаслідок дії законів:
а) Конституції України;
б) Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
в) закону вартості та закону попиту і пропозиції.
19. Антимонопольно-конкурентна політика – це:
а) спрямована на регулювання державою відносин обміном між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації національного продукту;
б) спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у національну економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;
в) спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.
20. Цінова політика – це:
а) спрямована на регулювання державою відносин обміном між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації національного продукту;
б) спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у національну економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;
в) спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.
[Вверх] [Вниз]