Збільшення експорту товарів та послуг веде до підвищення попиту на національну валюту, в той час як збільшення імпорту підвищує попит на іноземну валюту та збільшує пропозицію вітчизняної.
При системі гнучких валютних курсів, а такого режиму валютного курсу дотримуються, наприклад, США, Канада, Японія, Австралія, обмінний курс визначається як рівноважна ціна валюти на валютному ринку. При системі фіксованого курсу (Венесуела, Ірак, Камерун, Конго, Естонія) курс національної валюти встановлюється центральним банком та, як правило, прив'язується до однієї національної валюти (наприклад, до долара США, євро). При цій системі центральний банк бере на себе зобов'язання купувати та продавати іноземну валюту за встановленим курсом.
Реальний обмінний курс — це відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах. Залежність між номінальним та реальним обмінними курсами має вигляд:
Er=En*Pd/Pf (12.3)
де Er - реальний обмінний курс, En— номінальний обмінний курс; Pd — рівень внутрішніх цін, виражений у національній валюті; Pf— рівень зовнішніх цін, виражений в іноземній валюті.
Валютний курс може встановлюватися у двох формах. Перша — у формі прямої котировки, коли масштабна одиниця іноземної валюти (1, 10, 100 і т. д.) виражається через певну кількість національної валюти. Наприклад, 1 дол. США = 5,2 грн., або 100 яп. єн = 0,8 дол США. Друга — у формі оберненої котировки, згідно з якою масштабна одиниця національної валюти виражається через певну кількість іноземної валюти. Наприклад, 1 грн. == 0,25 дол. США, або 1 дол. США = 125 яп. єн. Між курсами національної та іноземної валют існує обернено пропорційна залежність, тобто якщо курс іноземної валюти падає, то в такій же пропорції зростає курс національної валюти. При котируванні валют визначається курс продажу — вищий і курс покупки —нижчий. Різниця між ними формує доход продавців валюти.
Як правило, реальний курс відбиває паритет купівельної спроможності національних валют.
Паритет купівельної спроможності – це рівень обмінного курсу валют, шляхом якого здійснюється вирівнювання купівельної спроможності кожної з них. Суть концепції ПКС складається у тому, що при вільній торгівлі в довгостроковому періоді ціна одного й того самого блага (корзини благ) за мінусом трансакційних витрат буде тотожною в всіх країнах.
При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги приймається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг, які знаходяться в міжнародному товарообороті.
Згідно концепції ПКС, міжнародна конкуренція призводить до вирівнювання внутрішніх та закордонних цін на товари та послуги, які приймають участь в міжнародній торгівлі. Основна ідея ПКС – це закон єдиної ціни, т.т будь-який товар на загальному ринку має єдину ціну. Із цього закону випливає: дві ціни повинні бути рівними, щоб існувала можливість привести зовнішні ціни до внутрішніх і навпаки.
Але паритет купівельної спроможності визначає валютний курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. В короткостроковому періоді він відхиляється від цього паритету. Особливо значні відхилення відбуваються в умовах застосування валютного курсу, який коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Як будь-яка ціна, так і ціна валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій — від пропозиції на валютному ринку.
При гнучкому валютному курсі його значення визначається умовою рівноваги попиту та пропозиції валюти. Крива попиту відбиває зростання попиту на валюту при зменшенні його відносної ціни (валютного курсу). Така залежність проявляється тому, що при зниженні валютного курсу певної країни її товари стають відносно дешевшими, що веде до зростання попиту на її валюту. Пропозиція національної валюти фіксується центральним банком. Збільшення пропозиції національної валюти призводить до зниження її рівноважного обмінного курсу (е).
При системі гнучких валютних курсів будь-які фактори, що діють на попит або пропозицію валюти, будуть впливати й на валютний курс. Такими факторами можуть бути:
— динаміка експорту та імпорту. Збільшення експорту товарів і послуг веде до підвищення попиту на національну валюту й підвищення її курсу, і, напроти, збільшення імпорту підвищує попит на іноземну валюту, що знижує відносну ціну національної та зменшує її курс;
— динаміка ВВП у країні і за рубежем. Так, збільшення вітчизняного ВВП збільшує споживчі витрати та попит на товари і послуги, в тому числі й імпортовані, в той час як експорт залежить від динаміки ВВП за кордоном. Таким чином, зростання вітчизняного ВВП відбивається у зростанні імпорту та зниженні курсу національної валюти, а зростання ВВП за рубежем буде відбиватися у підвищенні курсу національної валюти. Вірне і зворотне: зниження вітчизняного ВВП веде до зниження попиту на імпортовані товари та підвищення курсу національної валюти, в той час як зменшення ВВП за кордоном призведе до зниження обмінного курсу національної валюти;
— зміни обсягів грошової маси. Зростання грошової маси у країні збільшує пропозицію національної валюти та зменшує її обмінний курс. Зростання ж грошової маси в іноземній державі приведе до підвищення курсу своєї валюти. Правильним є й зворотне; зміни рівня очікуваної інфляції. Наприклад, підвищення рівня цін в країні приведе до зменшення її експорту, падіння попиту на національну валюту та зниження її курсу. Підвищення рівня цін за кордоном, напроти, вплине на підвищення курсу національної валюти;
— динаміка відсоткових ставок у країні та за кордоном. Збільшення відсоткових ставок у країні підвищить попит на національну валюту та її курс. В той час як збільшення відсоткових ставок на світових ринках буде відбиватися у падінні курсу національної валюти;
— стан платіжного балансу країни. Так, дефіцит платіжного балансу країни веде до зниження обмінного курсу її валюти, профіцит відбивається у його підвищенні. Коливання валютного курсу в умовах режиму гнучкого обмінного курсу має стабілізуючий вплив на стан платіжного балансу. Наприклад, зниження обмінного курсу в умовах дефіциту платіжного балансу стимулює зростання експорту та вирівнювання платіжного балансу. Підвищення обмінного курсу в умовах профіциту платіжного балансу буде відбиватися на скороченні експорту.
Заходи протекціоністської політики призведуть до зростання чистого експорту та будуть відбиватися у зрушенні кривої Хn вгору, новий рівноважний курс встановиться на вищому рівні.
3. Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП
Посеред усіх видів зовнішньоекономічної діяльності країни безпосередній вплив на ВВП справляє лише зовнішня торгівля, кінцевий ефект від якої визначається чистим експортом. У попередніх главах ми абстрагувалися від зовнішньої торгівлі і тому припускали існування економіки закритого типу. Тепер відкинемо це припущення і візьмемо до уваги існування експорту та імпорту, які є факторами відкритої економіки.
Спочатку розглянемо експорт. Вплив експорту на ВВП нічим не відрізняється від впливу на нього з боку споживання, валових інвестицій і державних закупок. Незважаючи на те, що певна частка товарів і послуг, які виробляються в країні, продаються за кордон, витрати на їхнє виробництво — це витрати іноземців на вітчизняний ВВП. Чим більший експорт, тим більше витрат несуть іноземці на виробництво національного ВВП. Тому збільшення експорту збільшує сукупні витрати і ВВП нашої країни.
Імпорт, навпаки, означає, що певна частка наших витрат на споживчі та інвестиційні товари є витратами на виробництво іноземного ВВП. Отже, щоб визначити вартість продукту, виробленого всередині країни, потрібно із загальної суми наших витрат відняти ту їх частку, яка спрямовується на імпортні товари і послуги.
Якщо у підсумку врахувати одночасно експорт та імпорт, то чистим результатом, від якого залежить ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом (витратами іноземців на наш ВВП) і імпортом (нашими витратами на іноземний ВВП). За цих умов сукупні витрати в умовах відкритої економіки приймають таку структуру:
Е = С+Ig+G+Xn (12.4)
На рисунку 12.1 представлена графічна залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі «виграти— випуск». На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (С+Ig+G). Перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці Т, визначає рівноважний ВВП, який дорівнює О1.
