Рис. 8.1. Крива інвестиційного попиту

Дата: 2025-06-14; Просмотры: 1
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0

На рисунку 8.1. видно, що між ставкою відсотка та сукупною величиною потрібних інвестицій є обернена залежність.

Вплив доходності інвестицій на інвестиційний попит полягає у тому, що фірми інвестують з метою отримати чистий прибуток (NP). Вихідною базою для його обчислення є валовий прибуток (GP), отриманий від реалізації інвестиційного проекту. Він залежить від величини інвестицій та норми прибутку. Чистий прибуток менший валового прибутку на величину податку на прибуток (ТР) та затрат на інвестиції, які пов’язані зі сплатою відсотків за використання інвестиційних коштів (І×r). Звідси випливає формула чистого прибутку:

NP = (GP – ТР) – І×r (8.1)

Попит на інвестиції має місце лише тоді, коли NP >0. Якщо NP < 0, то інвестиційний попит не виникає. Найбільш мінливим чинником, що впливає на інвестиції через зміну чистого прибутку, є відсоткова ставка. Саме тому модель інвестиційного попиту відображає залежність інвестицій від відсоткової ставки. При цьому враховується реальна відсоткова ставка, яка обчислюється як номінальна відсоткова ставка n, мінус інфляція:

r = n – π (8.2)

Між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою існує обернена залежність. За цих умов крива інвестиційного попиту набуває вигляду від’ємної похилої лінії.

Крім % на інвестиції здійснює вплив збільшення ВВП, зміни в розмірах оподаткування, технологічні зміни та очікування підприємців. В цьому випадку відбувається зміна попиту на інвестиції. Будь-який фактор, який викликає приріст очікуваної доходності інвестицій, зміщує криву інвестиційного попиту праворуч, а той що знижує очікувану доходність зміщує криву ліворуч.

     
 


Так, наприклад, підвищення податків на капітал, змістить криву попиту на інвестиції ліворуч. Це показано на рисунку:

     


В залежності від факторів, які визначають обсяг попиту на інвестиції, їх розділяють на автономні, т.т. не викликані ростом сукупного попиту (національного доходу) та індуційовані, викликані ростом сукупного попиту (національного доходу).

 

2. Мультиплікатор інвестицій

 

Вплив інвестицій на сукупний попит (ВВП) відображається в теорії мультиплікатора. Він показує роль інвестицій в зростанні обсягу ВВП та зайнятості.

Суть мультиплікативного впливу інвестицій на ВВП полягає у тому, що інвестиції впливають на ВВП не пропорційно, а помножено, тобто мультиплікативно. Це означає, що при зміні інвестицій на одну грошову одиницю ВВП змінюється більше ніж на одиницю.

Дію мультиплікатора можна записати у вигляді ланцюга:

I ↑ → N↑→ Y↑ → C↑,

т.т із зростанням інвестицій зростає зайнятість, потім дохід і споживання.

Таким чином, між зміною автономних інвестицій і національним доходом існує стійкий зв'язок.

Мультиплікатор інвестицій — чисельний коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни автономних інвестицій. Якщо відбудеться приріст обсягу інвестицій (наприклад, збільшаться державні асигнування на суспільні роботи в умовах спаду економіки), то доход збільшиться на величину, що у m раз більше, ніж приріст інвестицій, тобто

ΔY = me × ΔI, (8.3)

або

ΔY = me × ΔЕ, (8.4)

 

де ΔY — приріст доходу, ΔІ, ΔЕ – приріст інвестицій або сукупних видатків; me — мультиплікатор (множник). Відповідно:

me = (8.5)

 

Оскільки мультиплікатор знаходиться в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с/) і в зворотній залежності від граничної схильності до заощадження (s/), то

me = = (8.6)

 

За нестабільних цін реальний ВВП змінюється на інших умовах. Найбільш типовою є ситуація, коли при збільшенні сукупних видат­ків, ціни зростають, тобто виникає інфляція. Вона не впливає на мультиплікатор, який залежить лише від норми вилучень із доходу. Інфляція свідчить про інше: певна частка або весь приріст сукупних видатків трансформується в зростання цін. На цю величину сукуп­ний попит поглинається інфляцією, внаслідок чого адекватно змен­шується приріст реального ВВП.

В умовах інфляції добуток me×ΔЕ, відображає приріст номіналь­ного ВВП, який у певних пропорціях розподіляється між приростом реального ВВП і приростом цін. Тому номінальний ВВП в аналізо­ваному періоді становитиме Yb + me*ΔЕ. Після його дефілювання і зіставлення з реальним ВВП базового періоду можна визначити приріст реального ВВП, викликаний початковим приростом сукупних видатків в умовах інфляції:

ΔY = - Yb (8.7)

 

Інфляція по-різному знецінює вплив початкового приросту сукупних видатків на реальний ВВП залежно від того, на якій ділянці кривої AS перебуває економіка. Так, на висхідній ділянці за збільшення сукупних видатків номінальний ВВП зростає у більшій пропорцій, ніж ціни, що забезпечує певний приріст реального ВВП. На вертикальній ділянці номінальний ВВП збільшується пропорційно зростанню цін, внаслідок чого приріст реального ВВП дорівнює 0.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику впливу інвестицій на економіку.

2. Проаналізуйте методи визначення прибутковості інвестиційних проектів: традиційний метод і метод чистої дисконтованої вартості.

3. Розкрийте механізм врівноваження заощаджень з інвестиціями.

4. Розкрийте роль фінансових ринків і фінансових посередників у переміщенні заощаджень від домогосподарств до підприємств.

5. Розкрийте механізм мультиплікатора.

 

Переміщення заощаджень від домогосподарств до підприємств

 

 


Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями

 

r

 

 

 

 

35 40 I, S