Тема 3. Ринок праці
1. Ринок праці та механізм його функціонування.
2. Безробіття та його природний рівень.
3. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
4. Нерівність розподілу доходів у ринковій економіці.
1. Ринок праці та механізм його функціонування
Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від товарного ринку.
Цей ринок має важливе значення перш за все для визначення рівня заробітної плати та рівня занятості.
Ринок праці — це механізм, який забезпечує поєднання попиту та пропозиції праці в економіці, розподіл трудових ресурсів та визначення цін на різні види трудової діяльності. В результаті взаємодії попиту та пропозиції на ринку труда визначається рівень зайнятості та можливий обсяг пропозиції товарів та послуг в короткостроковому періоді, так як при певному обсязі капіталу та існуючих технологіях обсяг виробництва стає функцією від однієї змінної — кількості зайнятих.
Попит на працю — обсяг попиту в економіці на ресурси праці, він дорівнює кількості робочих місць, які створені в економіці. Представниками попиту є фірми (підприємці), держава.
Пропозиція праці — це загальна чисельність робітників, які можуть та бажають працювати за даних умов.
Рівновага на ринку праці визначає повну зайнятість, а нерівновага – або неповну зайнятість (безробіття), або надлишкову зайнятість.
Основними функціями ринку праці є:
- економічна, яка полягає в забезпеченні процесів виробництва, розподілі та перерозподілі трудових ресурсів між фірмами, галузями, регіонами економіки;
- соціальна, що полягає у створенні матеріальної основи відтворення робочої сили, реалізації та суспільного призначення знань, навичок, здібностей робітників.
Фактори попиту на працю:
— рівень цін на трудові ресурси (рівень заробітної плати);
— попит на товари та послуги;
— ціни та обсяги ресурсів — заміщувачів праці;
— технології;
— бюджетно-податкова політика.
Фактори пропозиції праці:
— чисельність працездатного населення у працездатному віці;
— рівень цін на трудові ресурси (рівень заробітної плати);
— міграція та природний приріст населення;
— наявність інших джерел отримання доходів;
— бюджетно-податкова політика;
— освітній та культурний рівень, існуючі традиції.
Неокласична та кейнсіанські концепції містять різне інтерпретування механізму функціонування ринку праці. Виходячи з передумови існування досконалої конкуренції на ринку благ та праці, прихильники неокласичної теорії визначають залежність попиту на працю (ND) від реальної ставки заробітної плати (w/р). При цьому крива попиту на працю збігається з кривою граничної продуктивності праці, оскільки рівність між ставкою реальної заробітної плати та граничним продуктом праці є умовою максимізації прибутку згідно з мікроекономічною теорією.
МРL = w/р, (3.1)
де МРL — граничний продукт праці;
w/р — ставка реальної заробітної плати.
У короткостроковому періоді за незмінних інших умов зниження ставки заробітної плати веде до підвищення попиту на працю, вірним є й зворотне твердження. У довгостроковому періоді попит на працю буде змінюватися внаслідок науково-технічного прогресу та зміни обсягів капіталу.
Пропозиція праці (NS) в неокласичній теорії є зростаючою функцією, залежною і від ставки реальної заробітної плати, і від ставки відсотка. Збільшення будь-якої з цих ставок стимулює господарську активність домогосподарств, цільова функція яких — збільшення корисності, і вони заміщують вільний час, що стає більш дорогим, на робочий. Модель рівноваги ринку праці відбиває залежність попиту та пропозиції праці від ставки реальної заробітної плати. Характер залежності попиту та пропозиції на ринку праці від ставки заробітної плати, визначений в неокласичній теорії, поряд із гнучкістю цін та зарплати, забезпечує на ринку праці стійку рівновагу при повній та ефективній зайнятості. Повна зайнятість означає, що кожний з бажаючих продати певну кількість своєї праці при існуючій ставці заробітної плати може зробити це.
Таким чином, згідно з висновками неокласичної теорії, ринок праці забезпечує при гнучкості цін і заробітної плати в умовах досконалої конкуренції повну, коли кожний бажаючий продати певну кількість праці за існуючою ціною може зробити це, та ефективну зайнятість. Безробіття — явище, коли пропозиція перевищує попит на робочу силу, не є стійким і вимушеним.
Відповідно до кейнсіанської концепції обсяг попиту на працю визначається величиною ефективного попиту на ринку товарів та послуг, а пропозиція праці — грошовою ставкою заробітної плати (w). При цьому в економіці, що функціонує в умовах спаду та не досягла повної зайнятості, пропозиція праці може бути абсолютно еластичною стосовно грошової ставки заробітної плати, оскільки безробітні будуть пропонувати свій труд за ціною, що вже склалася. Положення про те, що при прийнятті рішень про пропозицію праці домогосподарства орієнтуються не на реальну, а на номінальну ставку зарплати, було обґрунтоване побоюванням людей втратити роботу при наявності безробіття та довгостроковим характером трудових договорів. Також вважалося, що номінальна ставка заробітної плати змінюється тільки в один бік — угору, так як «спроби підприємців зменшити грошову заробітну плату шляхом перегляду угод з найманими працівниками викличуть значно сильніший опір, ніж поступове та автоматичне зниження реальної заробітної плати в результаті зростання цін».
У сучасній ринковій економіці складовими механізму функціонування ринку праці стали трудове законодавство, профспілки, біржі труда, центри зайнятості, кадрові агентства та інші інститути.
2. Безробіття та його природний рівень
Ефективне функціонування економіки пов'язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й такий ресурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється за допомогою потенційного валового внутрішнього продукту (Yp - potential). В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва (Ya – actual) менший від потенційного, тобто Ya < Yp. За цих умов певна частка працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття. Зайнятість і безробіття — головні індикатори макроекономічної нестабільності.
Розглянемо сутність та економічний зміст цих понять та деяких інших понять, пов'язаних із ними.
Зазначимо насамперед, що зайнятість населення — це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отримання інших видів доходу. Надання всім бажаючим і здатним працювати можливості брати участь у суспільному виробництві призводить до максимальної зайнятості всього працездатного населення (чоловіки віком 16—59 років та жінки віком 16—54 роки), а також осіб старшого віку та підлітків, які працюють у різних галузях економіки або зайняті іншою економічною діяльністю.
Міжнародна статистика, крім цього, поділяє все населення на дві категорії: «економічно активне населення» і «економічно пасивне населення».
Економічно активне населення включає: осіб найманої праці; самостійних робітників; осіб, які тимчасово не працюють з об'єктивних причин (хвороба, відпустка тощо); неоплачуваних членів сім'ї в працездатному віці; осіб, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робочого часу; учнів та осіб, які проходять профпідготовку.
Економічно пасивне населення включає всіх тих, хто незалежно від віку та статі не входить до вище визначеної категорії. Отже, економічно активне населення в умовах ринкових відносин практично визначає сукупну робочу силу, тобто обсяг трудового потенціалу країни.
Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.
У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти декілька його видів.
Фрикційне безробіття. Воно стосується тих осіб, які не працюють у зв'язку із добровільною зміною місця роботи. У суспільстві завжди існує певна кількість осіб, що змінюють місце працевлаштування у зв'язку із незадоволенням рівнем заробітної плати, умовами праці, місцем проживання тощо.
Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Відомо, що повсякчас у технології та структурі суспільного виробництва відбуваються зміни, які, в свою чергу, видозмінюють структуру попиту на робочу силу.
Циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.
В макроекономіці прийнято вважати, що фрикційне і структурне безробіття — це передумова, без якої економіка розвиватися не може, тобто це природна потреба для економіки. Повна зайнятість при цьому визначається як така, що становить трохи менше 100 % робочої сили. Тому фрикційне та структурне безробіття дістало інтегровану назву — «природне безробіття». У зв'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного. Коли виникає циклічне безробіття, то фактичне безробіття більше від природного, тобто має місце надмірне безробіття.
Зараз вважається що в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5—6 %. Це означає, що при використанні 94 - 95 % робочої сили забезпечується повна зайнятість працездатного населення. За цих умов фактичний ВВП Yа дорівнює потенційному ВВП Yр.
Загальний рівень трудових ресурсів (R - resources) складається з двох груп населення: працюючих та безробітних (F):
R = L + F, (3.2)
де L (labor - праця) – працюючі;
F (free - незаняті) – безробітні.
Рівень фактичного безробіття (u) (u - unemployment - безробіття) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):
u = 
×100% (3.3)
Природний рівень безробіття (u*) складається з фрикційного та структурного:
u*= uf + us, (3.4)
де uf – рівень фрикційного безробіття;
us – рівень структурного безробіття.
Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний забезпечувати потенційний рівень ВВП.
3. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена
За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні втрати, тобто істотні економічні збитки від безробіття, не кажучи вже про соціальні проблеми.
Негативні наслідки безробіття торкаються не лише окремих осіб, що втратили роботу, відповідний та стабільний заробіток, можливості суспільного визначення своїх професійних здібностей, але й в цілому суспільства. Зростання безробіття призводить до:
¨ втрат суспільного продукту у виробництві;
¨ створює додаткове навантаження на державний бюджет, оскільки збільшуються обсяги державної допомоги.
Зі зростанням безробіття у суспільстві підіймається рівень злочинності та самогубств, безробітні потребують соціальної та психологічної допомоги.
Довготривале безробіття призводить до втрати кваліфікації, професійних та частково соціальних навичок людини.
Взаємозв’язок між коливаннями рівня безробіття та ВВП відбиває закон Оукена.
Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу (емпірично) дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.
Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.
Перший — обчислення відсотка відставання фактичного ВВП Ya від потенційного ВВП Yp:
Δy = (u – u*)×2,5, (3.5)
де Δy — відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП;
u і u* —рівень відповідно фактичного і природного безробіття;
2,5 — число Оукена.
Другий — розрахунок потенційного ВВП - Yp
Yp = 
×100, (3.6)
де Ya — це фактичний ВВП.
Третій — оскільки нам відомо Ya та Yp, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати:
ΔY = Ya – Yp, (3.7)
де ΔY — втрати ВВП від циклічного безробіття.
4. Нерівність розподілу доходів у ринковій економіці.
Ринкова економіка не забезпечує рівності у розподілі доходів. Як зазначали К. Макконнелл та С. Брю: «Ринкова економіка — це безпристрасний механізм. Вона не має совісті, не пристосовується до моральних норм, які визначають справедливий розподіл доходів» . Цей механізм, наділяючи доходами тих, хто представив свої ресурси у суспільне виробництво, не забезпечує доходами тих, хто за будь-яких обставин не в змозі зробити це. Інваліди, жінки, що доглядають за маленькими дітьми, люди, на утриманні яких знаходяться хворі, у випадку відсутності у їх власності інших ресурсів, ніж праця, залишаються при ринковій економіці без доходів. Також ринковий механізм є чутливим до багатьох факторів, які відбиваються на рівні доходів. Різні здібності людей, освіта, фах, власність, вдача та зв'язки — усі ці фактори впливають на величину доходу, що отримують економічні суб'єкти.
Ступінь нерівності у розподілі доходів (витрат) можна відобразити на кривій Лоренца. Крива Лоренца — це графічна модель фактичного розподілу доходів (витрат) в економіці.
На горизонтальній осі цієї кривої зазначають частки сімей у відсотках. Відповідно, усі сім'ї будуть складати 100%. Частки доходу (витрат) розміщують по вертикальній осі, а весь дохід (усі витрати) складають 100%. Теоретичну можливість абсолютної рівності в розподілі доходу (витрат) представляє бісектриса, оскільки всі її точки відповідають умові, коли певна кількість сімей отримує такий же відсоток доходів. Тобто 20% сімей отримують і 20% від всього доходу; 40% — 40%, а 60% — 60% і т.д. Чим більше фактична крива Лоренца відхиляється від бісектриси, тим більшим є ступінь нерівності в економіці.
Крива Лоренца, побудована на підставі даних таблиці 1, представлена на рисунку 3.1.
Таблиця 1.