5. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму робочому місці.
6. Інструментами працювати обережно та бережливо.
7. Використовувати інструменти та технологічне обладнання лише за призначенням.
8. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки.
9. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим.
10. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою.
11. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними.
12. Про всі нестандартні ситуації (травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителя для вжиття необхідних заходів.
РОЗДІЛ 10
ПЛАН-КОНСПЕКТ ОДНОГО ЗАНЯТТЯ З ДОДАТКОМ
Дата ____03.10.2013____
Клас _____6____
Тема заняття:
«Процес пиляння і стругання деревини»
1. Навчальна
- Знати: інструменти які використовуються для пиляння деревини, що таке ножівка, побудову ножівки, технологічний процес стругання деревини, як утворюється стружка, які є інструменти для стругання,
- Вміти: розрізняти інструменти для пиляння та інструменти стругання деревини, розраховувати припуски на пиляння, перевіряти якість стругання на просвіт.
2. Виховна:
У процесі уроку виховувати в учнів охайність, технологічну дисципліну, кмітливість, естетичний смак, повагу до людей, дбайливе ставлення до своєї праці, бережливе ставлення до інструментів, здатність логічно думати, зосереджуватись на своїй роботі;
3. Розвиваюча:
Розвивати та удосконалювати в дітей навички з пиляння та стругання деревини, розвивати пам'ять, увагу, уявлення та просторове мислення.
Дидактичні засоби: плакати, таблиці, зошит, підручник, ручка.
Матеріально-технічне забезпечення: ножівка, рубанок, прилади кабінету трудового навчання.
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5
Додаток 6
Додаток 7
Додаток 8
Тип уроку:
Формування нових знань, вмінь та навичок з даної теми
Хід та зміст заняття
1. Організаційна частина
1.1. Перевірка присутності учнів (за журналом, рапорт чергового чи старости, письмово чи усно);
Добрий день учні. Відзвітуйтесь будь ласка хто відсутній в класі.
1.2. Призначення чергових (усно, письмово, за графіком чи інакше);
Шановний староста класу хто сьогодні черговий на нашому занятті? (староста призначає чергових учнів).
1.3. Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярські приладдя і аркуші, зовнішній вигляд учнів тощо).
Зараз перевіримо як ви підготувались до сьогоднішнього уроку. Чи всі присутні учні в класі на сьогоднішнє заняття мають підручник, зошит, ручку, належний вигляд?
2. Актуалізація опорних знань
2.1. Аналіз домашнього завдання чи самостійної роботи, виконаної на попередньому занятті;
На попередньому уроці ми знайомилися з темою «Технологія виготовлення виробів із деревини». Тож зараз я задам вам декілька запитань із попередньої теми:
- Що таке процес розмічання заготівки виробу?
- Яка його послідовність?
- Якими інструментами користуються для розмічання деревини?
- Як правильно економно використовувати матеріали?
Тепер проведемо невеличку перевірку домашнього завдання.
2.2. Перевірка теоретичних знань з теми заняття, які були вивчені на теоретичних заняттях даного профілю (зміст питань, завдань, форми і методи їх подання, прізвища учнів для опитування);
Молодці ви гарно виконали домашню роботу і ми можемо перейти до продовження нашої попередньої теми, користуючись вашими знаннями і навичками.
Тож я хочу задати вам пару запитань із сьогоднішньої теми. Отже піднімаємо руку і даємо відповіді на запитання:
- Чи знаєте ви що таке процес пиляння деревини?
- Якими інструментами для цього користуються?
- Що таке ножівка?
- Чи знайомі ви з процесом стругання деревини?
- Які для цього процесу використовують інструменти?
- Що таке рубанок?
2.3. Критерії навчання знань і вмінь учнів з попередньої теми.
Отже на сьогоднішньому уроці ми будемо оцінювати ваші знання вміння та навички з даної теми.
3. Мотивація навчальної діяльності
3.1. Оголошення нової теми заняття (письмово чи усно);
Сьогоднішня тема нашого уроку «Процес пиляння і стругання деревини». Відкриваємо ваші робочі зошити та записуємо нову тему
3.2. Повідомлення навчальної мети та окремих завдань заняття, їх мотивація (запис у зошит учнів);
Мета уроку: вміти розрізняти інструменти для пиляння та стругання деревини, навчитися розраховувати припуски для процесу пиляння деревини, правильно підготувати рубанок для роботи.
Завдання уроку: розвивати та удосконалювати навички з процесу пиляння та стругання деревини.
4.3. Перелік і зміст нових технологічних, економічних та інших відомостей з розкриттям їх суті, виділенням головного, того, що буде даватися під запис; питаннями і проблемними ситуаціями для учнів з нової теми і обов'язковою вказівкою методів і прийомів навчання (розповіді, бесіди, демонстрації, проблемності, активізації, і т.п.), виховання, розвитку (завдання і задачі) і профорієнтації учнів згідно мети заняття;
Обробка деревини - одне з найдавніших ремесел. Інструменти і прийоми обробки деревини широко відомі.
Прийоми обробки дерева при будівництві авіаційних моделей дуже різноманітні: це розколювання, точіння, стругання, фрезерування, довбання,свердління, гнуття, склеювання та ін.
Незнання елементарних прийомів обробки та налагодження інструменту викликає зайві труднощі в роботі і часом навіть відбиває бажання працювати. Можна помітити, як початківець моделістів, користуючись тупою пилкою, довго працює і, не отримавши бажаних результатів, розколює дошку вздовж шару сокирою або ножем. Часто це призводить до псування деталі. Отримані при цьому залишки матеріалу, як правило, не можна використовувати, і вони втрачають свою цінність.
Робота гострим, справним і відповідним своєму призначенню інструментом завжди ефективна і не потребує великих фізичних зусиль.
Обробляти деревину можна вручну, із застосуванням механізованих інструментів і на верстатах.
Для обробки дерев'яних деталей застосовують столярний, а також спеціальний модельний інструмент.
Кожному з моделістів необхідно мати набір столярного інструменту, а в модельних майстернях, крім того, повинні бути невеликі деревообробні верстати.
Розмітка і розмічальний інструмент:
Перш ніж починати обробку деталі, потрібно розмітити заготівку. Від правильності і точності розмітки багато в чому залежить якість деталі. Навіть невеликі помилки в завданні розмічальних ліній можуть спричинити брак в роботі. Незважаючи на простоту цієї роботи і нескладність застосовуваного інструмента, необхідно бути дуже уважним, а по закінченню розмітки ретельно перевірити зроблені побудови.
Для проведення ліній при розмітці найкраще користуватися простим графітним олівцем. Для розмітки деталей з твердих порід дерева застосовуються олівці ТМ, Т, 2Т і ЗТ, для м'яких порід, наприклад, для липи або ялини - олівці М.
Для розмітки застосовується наступний інструмент:
Лінійка металева або дерев'яна з міліметровими поділками, служить для вимірювання та відкладання розмірів. При розмітці також можна користуватися складним метром чи сталевий рулеткою, для розмірів менше 100мм - штангенциркулем.
Кутник металевий служить для розмітки прямих кутів і їх перевірки.
Правильність таких косинців перевіряється звіренням їх з контрольним кутником. Якщо контрольного кутника нема, то на рівній дошці з прямою кромкою проводять для кутників лінію, потім кутник повертають на інший бік і проводиться поряд з першою лінією, друга.
Якщо лінії вийшли паралельними, кутник вірний.
Процес пиляння деревини:
Перед тим, як почати пиляння ручними пилками, роблять попередню розмітку. При поперечному пилянні лучкову пилку беруть правою рукою за стояк – поперечник вище від ручки, а лівою підтримують розпилювальний матеріал ( краще матеріал ставити до упора ). Корпус робітника має бути майже нерухомим і трохи нахиленим вперед під кутом 80є. Пиляють по рисці попередньої розмітки правою рукою під невеликим нахилом. Щоб пропил не відхилявся від риски, по напрямку її до полотна пилки прикладають ніготь або суглоб великого пальця. Для безпечності їх прикладають вище зубців. Запилювання роблять плавними рухами до себе. Після утворення невеликого заглиблення ( пропилу ) пилкою рухають рівномірно, але вже швидше ( 60 – 80 разів за хвилину ). При розпилюванні відрізка дошки чи бруска його слід підтримати лівою рукою, сповільнивши при цьому рух пилки, щоб не обламався кінець дошки і не утворився при цьому відкол.
При поздовжньому пилянні дошку або брусок кладуть горизонтально на верстат і закріплюють струбциною так, щоб відпалювальна частина звисала з верстата. Пилку тримають вертикально правою рукою за ручку, а лівою за кінець стояка. Пиляють трохи притискуючи пилку при русі її вниз; вгору ( холостому ) зубці пилки відводять від дна пропилу. При затискуванні пилки стінками пропилу в нього встановлюють клинок. Для розпилювання довгих дощок вздовж волокон застосовують верстатні підставки.
Пиляти можна вздовж волокон і при вертикальному закріпленні матеріалу у верстаті. Пилку ставлять на риску і повільними короткими рухами роблять запилювання. Після утворення запилювання, пиляють на всю довжину полотна пилки. Тримаючи пилку в правій руці, лівою підтримують розпилювальний матеріал. Рух пилки має бути горизонтальним. Корпус і ліва рука в процесі пиляння мають бути майже нерухомі. Процес різання відбувається при русі пилки від себе. При всіх видах пиляння натиск на полотно має бути рівномірним. Надмірний натиск призводить до скривлення пропилу, а іноді до поломки пили.
Викружні пилки застосовуються для випилювання криволінійних заготовок. Процес різання і прийоми пиляння аналогічні поздовжньому розпилюванню. Завдяки вузькому полотну викружних пилок ними можна випилювати по кривих лініях. Ножівки застосовуються значно рідше, для торцювання брусків під кутом 90 С або запилювання їх на “ вус “ під кутом 45 С слід застосовувати стусло ( ящик для запилювання ).
Для якісного і продуктивного розкрою треба суворо дотримуватися вищеописаних прийомів праці, гарно організовувати робоче місце. На робочому місці треба мати тільки ті пилки, які будуть потрібні в процесі роботи і не ставити пилки на верстат, краще вішати на стіну зубцями до неї, після роботи полотно пилки зубчастим вінцем повертають до розпірки, а при перенесенні – обвивають тканиною.
Для підвищення продуктивності праці, розкрій здійснюють не окремими дошками, а цілими пачками. Це не тільки економить час на укладання і затискування матеріалу, а й спрощує процес розмічування.
Будова ножівки:
Ножівка — це одноручна пилка, що складається з пилкового полотна, до одного торця якого прикріплена ручка. Найбільшого поширення набули такі види ножівок:
Ножівка широка, її застосовують для поперечного грубого пиляння. Довжина ножівки від 400 до 700 мм і товщина 1,5 мм. Зуби ножівки мають форму рівнобедреного трикутника.
Ножівку вузьку (викружну) застосовують для наскрізних пропилів на площині та криволінійного пиляння. Довжина ножівки 325...530 мм, ширина біля ручки 50...125 мм і на кінці 20...40 мм, товщина полотна до 1,5 мм.
Ножівка з обушком має тонке полотно з дрібними зубами, її застосовують для чистого зарізування неглибоких пропилів і припасування виробів при їх складанні. Верхня кромка ножівки посилена стальною шиною, яку називають обушком. Ножівка має довжину 300...350 мм, ширину полотна 70...100 мм і товщину 0,5...0,8 мм.
Наградка — це коротке пилкове полотно, закріплене в колодці з двома ручками для роботи обома руками. Пиляння провадиться під час руху до себе. Наградка призначена для виконання прорізів на невелику глибину. Довжина полотна наградки 100...120 мм, товщина 0,4...0,7 мм.
Для розкроювання струганого шпону застосовують спеціальні фанерні пилки. Зуби цих пилок дуже дрібні й розташовані на кромці, яка має вигляд випуклої дуги.
Підготовка пилок для роботи:
Добре підготовлений і старанно нагострений інструмент значно полегшує роботу, сприяє підвищенню продуктивності праці й забезпеченню високої якості виробів. Тому за станом інструменту треба систематично стежити.
Перед налагодженням полотно пилки слід очистити від іржі та смолистих нашарувань.
Налагодження пилки починають з правлення полотна. Ця операція полягає в усуненні можливих викривлень полотна та знятті розводу. Розвід знімають перед вирівнюванням зубів за висотою.
Полотно випрямляють легкими ударами молотка на рівній чавунній чи сталевій плиті або протяганням зубчастого вінця полотна між мідними чи алюмінієвими пластинами, злегка затиснутими в лещатах.
Після правлення вирівнюють висоту зубів вінця. Цю операцію виконують спеціальним фуганком або пристроєм, який складається з дерев'яної колодки, що має паз для проходу пилки й отвір для встановлення тригранного напилка. Колодку надівають прорізом на пилку так, щоб зуби пилки дотикалися до напилка.
Рухаючи колодку з напилком по зубах пилки, вирівнюють вершини зубів за висотою. Окремі виступаючі зуби значно погіршують якість пропилу. Крім того, пилка з нерівними зубами швидко затуплюється, зменшується величина пропилу за один прохід. Пропил виходить рваний, і працювати такою пилкою важко.
Після вирівнювання зубів за висотою перевіряють форму їх. Дуже важливо, щоб усі зуби мали однакову форму. Якщо зуби дуже сточені, їх заточують і пропилюють між ними западини. Потім зуби розводять і гострять.
Гострять і розводять зуби в спеціальному пристосуванні, яке можна замінити дошкою з поздовжнім пропилом. Полотно пилки вставляють у паз пристосування так, щоб із нього виступали тільки зуби з урахуванням можливого прорізування западин. Зуби пилки розводять спеціальним інструментом, який називається розводкою. Найпростіша розводка (рис. 13, а)являє собою сталеву пластину 3...5 мм завтовшки, з боків якої є прорізи 0,6... 1,5 мм завширшки для розведення пилок різної товщини.
Розводку надівають прорізом на зуб і відгинають його. Усі непарні зуби відгинають в один бік, а парні — в протилежний. Загальна ширина розводу не повинна перевищувати двох товщини пилки. Занадто великий розвід зубів знижує продуктивність праці, потребує великих фізичних зусиль і погіршує пропил.
Правильність розведення зубів перевіряють шаблоном, який прикладають до полотна і проводять ним по вінцю зубів з одного боку, а потім з другого. Неправильно відігнуті зуби виправляють. У правильно розведеної пилки полотно не доторкається до стінок пропилу і не треться об них Після розведення зубів пилку гострять. Це роблять тригранним або ромбічним напилком з дрібною насічкою.
Щоб нагострити пилки для поздовжнього пиляння, в яких зуби мають форму косокутних трикутників, напилок вкладають у западину між зубами і м'якими стійкими рухами сточують передню грань першого зуба і задню грань наступного до повного загострення першого зуба. При цьому треба стежити за тим, щоб напилок був точно перпендикулярним до площини полотна. Зуби поздовжньої пилки гострять з одного боку.
Пилку для поперечного пиляння гострять по гранях зубів зняттям фаски під кутом ЗО...40° так, щоб вершина зуба стала тригранним вістрям. Зуби гострять через один. При цьому треба ретельно стежити за западиною між зубами, щоб заточені фаски точно збігались, не було виступів і зайвих западин. Вершини зубів по всій довжині полотна також повинні бути на одному рівні.
Що таке стусло?
Стусло – це “коритце” з твердого дерева, стіни якого утворюють щілину, через яку проходить пила. Стусло має три прорізи, які виглядають, якщо дивитися на них зверху, як римська цифра XI. Ці прорізи призначені для розпилювання зліва, справа і під прямим кутом. Інструмент повинен міцно лежати в стуслі, аби він не міг рухатися, інакше це приведе до зміни кута. Краще всього закріпити його за допомогою струбцини. Добре, якщо і само стусло прикріплене до верстака, або, принаймні, міцно придавлене до упору. Пиляють на стуслі пилою із спинкою або пилою для чистового розпилювання. При частому використанні стусла кромка колодки може ушкодитися. Пила тоді не йтиме рівно. Таке стусло треба замінити. Є і дорогі стусла з металу. Вони не зношуються і тому служать довше. Лише в рамках, вставлених під прямим кутом, утворюється 45-градусний зріз. В шости - або восьмикутних рам клейові стики між кромками рамок утворюють, звичайно, інші кути. Але в будь-якому разі вони завжди повинні ділити навпіл кут між двома планками. Слід віднестися дуже уважно до того, аби скіс точно ділив кут навпіл. Якщо ви в процесі роботи відхилитеся хоч би на один або два градуси від необхідного кута, то вже не зможе вийти абсолютно точне прямокутне з’єднання. Якщо буде навіть невелике розкриття шва, то він також не буде міцним і виглядатиме не так акуратно, як абсолютно закритий шов. Є і інші дієві можливості закріплення, такі, як прихований Шип або куточки.
Особливості процесу стругання деревини:
Стругання – одна з основних операцій обробки деревини. Стругають деревину для того, щоб дістати деталь точних розмірів і форми , рівну й гладеньку. Для стругання застосовують рубанок і шерхебель.
Рубанок складається з колодки 1, ножа 2, клина 3 і ріжка 4. У колодці є наскрізний отвір, у якому за допомогою клина закріплюють ніж.
Передню частину колодки називають носкам, задню – п’яткою, а нижню – підошвою. Застосовують рубанок для точного чистового стругання.
Ніж заточують з одного. Поверхня, по якій заточують ніж, називають фаскою, а гострий кінець – лезом.
Шерхебель має таку саму будову, як і рубанок, але колодка і ніж у нього вужчі. Крім того, ніж має півкругле лезо 1 і фаску 2. Завдяки такій формі леза шерхебелем можна без особливих зусиль знімати стружку товщиною до 2 мм. Шерхебель застосовують для попереднього (чорнового) стругання дошок і заготовок, а також для зняття великих припусків. Після стругання шерхебелем поверхня деревини стає хвилястою.
Дерев’яні частини рубанка і шерхебеля виготовляють із сухої деревини твердих порід дерева – бука, граба, груші та інших, а ножі – з високоякісної інструментальної сталі.
Продуктивність праці та якість оброблюваної поверхні залежать від налагодження стругального інструмента. Для налагоджування рубанок беруть лівою рукою притримуючи великим пальцем клин і ніж. Ударами киянки по ножу й клинку висувають різальний край (лезо) над підошвою рубанка на 0,1…0,3мм.
Лезо має виступати з колодки без перекосів, рівномірно по всій ширині підошви. Правильність виходу леза перевіряють візуально. Для переміщення ножа назад і розбирання рубанка ударяють киянкою по п’ятці інструмента.
Заготовку закріплюють за допомогою кілочків на верстаку. Висота кілочків повинна бути не більша за половину товщини заготовки. Напрям стругання має збігатися з напрямом волокон. Це полегшує й підвищує чистоту обробки.
Перед струганням треба обрати правильну робочу позу: стояти біля верстака впівоберта, ліву ногу поставити вздовж верстака трохи вперед, а праву так, щоб кут між ступнями дорівнював майже 75˚. Ліву руку слід тримати на носку рубанка (пальцями обхопити ріжок), а праву – на п’ятці. Вільним рухом рубанок насилають уздовж заготовки, злегка натискаючи на нього. Натиск у різних точках заготовки неоднаковий. На початку робочого руху тільки ліва рука натискує на рубанок униз, а в кінці – тільки права.
Процес стругання складається з двох етапів: стругання базових поверхонь і стругання заготовки в розмір. Стругають спочатку широку базову поверхню – пласть, а потім вузьку – кант. Кут між базовими поверхнями повинен дорівнювати 90˚. Якість стругання періодично перевіряють лінійкою й кутником. Якщо лінійка й кутник щільно прилягають до оброблюваних поверхонь, то якість стругання добра. Базові поверхні позначають хвилястою лінією.
Поняття що таке стружка:
Найпоширенішим видом обробки деревини є різання. Різанням називають процес механічної обробки, при якому порушується зв'язок між частинками деревини у точно заданому напрямку, коли оброблюваний матеріал розділяється на частини з утворенням стружки або без неї. Різання є наслідком заглиблення в деревину різця клиноподібного типу, який, переміщуючись за певною траєкторією, перерізує волокна деревини. Різання з утворенням стружки відбувається при таких процесах, як пиляння, стругання, свердління, довбання, шліфування тощо.
Прикладом процесу різання без утворення стружки може бути різання листів шпону або фанери ножицями, а з утворенням стружки — виготовлення виробів на токарних верстатах з обробки деревини спеціальним інструментом — стамескою. Основним елементом стамески є різець клиноподібної форми, який характеризується формою різальної частини, кутовими і лінійними розмірами залежно від призначення.
Прийоми стругання фаски, крайки, пласті:
Стругання служить для усунення неузгодженостей, рисок або інших дефектів і недоліків заготовки. При струганні одержують також потрібну форму деталі, Для стругання використовують шерхебель, рубанок, подвійний рубанок, фуганок, шпунтубель та інші спеціальні інструменти. До початку робіт необхідно налагодити інструмент: добре заточити ніж, прибрати задирки, засмічення і інші дефекти; лезо слід випускати за підошву рівно, без перекосів. Правильність випуску леза перевіряють, піднімаючи рубанок вгору на рівень очей. При цьому лезо повинно бути видно у вигляді вузької смуги - нитки, значить, ніж присаджений правильно. Якщо ніж потрібно вийняти, беруть рубанок у ліву руку і, злегка вдаряючи молотком по торцю рубанка, послаблюють клин. Перед струганням заготовку закріплюють на верстаті так, щоб напрямок волокон збігався з напрямком стругання, інакше деревина буде заколювали і поверхню вийде шорсткою. У верстата потрібно стояти ліворуч по ходу стругання, впівоберта, кілька виставивши вперед ліву ногу, а праву розташувати по відношенню до неї під кутом 70 °. За таких умов і невеликому нахилі корпусу. в перед працювати більш зручно. Стругати потрібно рухом рук у повний розмах, рівномірно натискаючи на корпус інструмента.
Правою рукою беруть задню частину корпусу, Лівою - передню. При струганні лівою рукою злегка натискають на передню частину -. інструменту, правої на задню, а на кінець відпрацьовується заготовки слід: натискати правою рукою, щоб не завалювати кінці де талі. При цьому слід врахувати, що деталь повинна мати достатній упор знизу, не прогиналася. Якщо заготовка має грубу, шорстку поверхню, її потрібно спочатку обробити шерхебелем, потім одинарним рубанком, а для отримання більш гладкої поверхні подвійним рубанком або фуганком. Якість стругання перевіряють столярним косинцем. Струганню піддають всі площини дошки або бруса, при цьому широка частина дошки або бруса називається пластью, а вузька - гранню. Поперечний зріз дошки називається торцем. Найважче стругати торцеві площини дощок. При їх струганні спочатку стругають з одного краю торця деталі від себе до середини деталі, а потім з іншого краю на себе. При такому способі стругання відщепів та відколів не вийде. Після стругання поверхню деревини зачищають цикль невеликим аркушем сталі з заточеною кромкою. Циклю встановлюють майже перпендикулярно до поверхні. Нею усуваються задирки і нерівності, що залишилися після стругання.
Як циклі іноді використовують шматок скла. Обробка деревини рашпілем. Застосовується для поліпшення якості поверхні, отриманої струганням або довбанням; Робота з рашпілем не вимагає спеціальних знань і навичок. При обробці деталі рашпілем її закріплюють у лещатах. Причому лещата встановлюють на таку висоту, щоб зігнуті в кулак пальці руки, лікоть якої знаходиться на губках лещат, стосувалися підборіддя. Рашпіль тримають правою рукою за ручку, а лівою за кінець. Працювати рашпілем потрібно так, щоб використовувати всю його робочу поверхню, лише за зарівнювання поверхні виробу або його крайок допускається короткий хід рашпіль рашпілем зазвичай зарівнюються або загладжують торці, ребра і отвори вироби. А для поліпшення якості поверхонь пласті і межі дошки, отриманих струганням, використовують метод шліфування шкіркою. Для цього поверхня обробляється спочатку крупнозернистою, а потім дрібнозернистою шкіркою. Для зручності роботи шкіркою обробляють брусок з дерева або іншого матеріалу з рівною площиною.
Правильність стругання довгих брусків перевіряється на око. Правильність стругання більш широкої дощечки можна також перевірити на око, а також за допомогою двох рейок довжиною 150-200 мм. Дощечку кладуть виструганою стороною нагору на стіл, а рейки встановлюють на кінцях. Якщо площина не перекошена при обробці рубанком, рейки будуть паралельними один одному. А якщо ні, то дощечки, що піднімаються краї, треба підстругати.
Брусок стругають починаючи з тієї поверхні, яка буде лицьовою. Але перед цим необхідно придивитися до сучків, навколо них завжди утворюються зазори, особливо якщо знімається товста стружка. Щоб одержати чисту поверхню на сучкуватій деревині, треба зменшити виступ ріжучої крайки залозки до мінімального, у цьому випадку стружка стане майже прозорої на світло. .
Якщо треба зістругати товстий шар деревини, більш міліметра, те доцільно гострою стамескою зрубати сучок на цю глибину, можна й розм'якшити його ударами молотка. Тоді залозка рубанка не так швидко затупиться
На площині, яка надалі повинна стати основою для наклейки декоративної фанери або інкрустації, сучки слід вирубувати обов'язково, а на їхнє місце вклеювати дерев'яні вставки. Робиться це в такий спосіб. З деревини однакової породи випилюють квадратні пластинки такого розміру, щоб вони повністю закривали сучок, товщина може становити 5-10 мм. Потім ця заготовка накладається на сучок і окреслюється по периметру гостро заточеним олівцем або шилом. Поглиблення вирубується стамескою й у нього на клеї вставляється пластинка.
4.4. Самостійна робота учнів із засвоєння нових знань (робота з підручником, посібниками, довідниками, картками-завданнями, інструкційними картками, контрольними завданнями, схемами і т.п. – зміст цієї роботи, форми і методи її контролю.
Отже для перевірки засвоєних знань проведемо невеличке усне опитування з даної теми:
- Для чого використовуються припуски під час пиляння деревини?
- Що треба зробити перед початком пиляння деревини?
- Як підготувати пилку для роботи?
- В наслідок чого утворюється стружка?
- Для чого потрібний рубанок?
- Як ним користуватися?
- Коротко розповісти процес стругання деревини.
5. Практична робота
5.1. Вступний інструктаж;
Теоретичний матеріал ви засвоїли непогано отже можемо перейти до практичної роботи.
5.2. Повідомлення назви, мети і завдань практичної роботи;
Записуємо в зошити тему практичної роботи: «Процес стругання деревини»
Ознайомимося з метою роботи.
Мета: ознайомитися на практиці з процесом стругання деревини, інструментами, підготувати рубанок для роботи.
Завдання практичної роботи – розвивати навички з користування приладами для стругання.
5.3. Пояснення послідовності виконання роботи за інструкційною (технологічною) картою, особливостей використання інструментів, пристроїв, обладнання при виготовленні виробу чи виконанні відповідної роботи;
Спочатку розглянемо що ж таке рубанок і з чого він складається.
Рубанок (додаток №1) складається із прямокутної колодки, краще, якщо вона склеєна із двох-трьох пластин деревини різних порід для запобігання деформації колодки, особливо її підошви. Найбільш придатна деревина граба, ясена, клена, берези, бука. У центрі колодки робиться наскрізний отвір (льоток) для залозки, що полягає із трьох деталей: різця (нижня залозка), горбатика (верхня) і короткого гвинта, яким скріплюють обидві залозки в певному положенні. Для більш чистого стругання горбатик установлюють так, щоб він своєю нижньою крайкою не доходив до леза різця на 1,5-2 мм, але щільно прилягав у цьому місці до нижньої залозки.
(1 - колодка тришарова; 2 - льоток; 3 - нижня залозка; 4 - горбатик; 5 - гвинт; 7 - ротик; 8 - ріжок; 9 - бобышка; 10 – вставки)
Якщо між залозками при перегляді на світло помітний зазор, те його треба усунути шляхом підгострювання крайки горбатика напилком або на плоскому бруску. Єдине призначення горбатика - надломлювати стружку якнайближче до підошви рубанка й направляти її нагору по льотку
Зі збільшенням відстані між крайками залозок стругати легшає, робота йде швидше, різець знімає більш товсту стружку, перетворюючись у такий спосіб в одинарний рубанок. Але при цьому важко одержати гладку поверхню, особливо на матеріалі із сучками й іншими пороками. Подвійна залозка втримується в льотку дерев'яним клинком з досить стійкого до ударів молотком дерева. Льоток звужується донизу й утворює в підошві отвір (ротик) шириною 6-10 мм. Чим уже ротик, тем чистіше стругання. Збільшення його ширини приводить до того, що стругати легшає, стружка не застряє в льотку, але чисту поверхню на оброблюваній деталі одержати сутужніше.
Для втримання рубанка лівою рукою служить ріжок, права долоня при струганні впирається в тильну частину колодки й бобишки.
Підошва рубанка робиться з найбільш щільної деревини, що добре протистоїть зношуванню при ковзанні. Під час стругання нерівних поверхонь, із сучками й задоринами найбільше зношування підошви відбувається у двох місцях: у передній частині й перед крайкою різця. Тут можливі навіть відколи деревини підошви. Коли зношування тільки намітилося, у ці місця врізають і кріплять на клеї тонкі пластинки з деревини твердих порід. До вставок таких пластинок прибігають і в тих випадках, коли треба звузити ширину ротика.
При значнім зношуванні підошви її вирівнюють на великому шматку наждакового паперу або шляхом стругання іншим рубанком (краще фуганком). Якщо при цьому доводиться зняти занадто товстий шар (допустимо, 5 мм), то підошву можна наростити, міцно приклеївши пластину із твердої деревини, тоді можна відновити й ширину ротика. У всіх рубанках і фуганках лезо залозок виступає над площиною підошви на 0,1-1 мм. Від розміру виступу знов-таки залежить товщина стружки, а виходить, і чистота стругання. Щоб підняти різець і зменшити виступ, злегка вдаряють молотком по тильній частині колодки, тому притискне зусилля клинка слабшає, його можна вийняти зовсім. Установивши залозку в потрібному положенні, її знову затискають у льотку дерев'яним клином. Щоб вилучити різець, молотком дуже слабко один-два рази вдаряють спочатку по верхній частині залозки, а потім по клинкові. Величина виступу різця встановлюється досвідченим шляхом, по товщині стружки. При деяких навичках столяр з першого разу встановлює й закріплює залозку в потрібному положенні. Для цього треба перевернути рубанок і глянути уздовж підошви: величина виступу буде помітна по блискучій у просвіту ріжучій крайці залозки
Колодку рубанка в розібраному виді, без залозок і клинка, звичайно просочують підігрітою оліфою або іншою рослинною олією, натирають воском, покривають прозорим лаком, що поліпшує ковзання підошви . при струганні. Рубанки ніколи не офарблюють олійною фарбою, тому що вона нерівномірно стирається й зовнішній вигляд інструмента псується
Стругати звичайно доводиться всі заготовки незалежно від того, стругались вони раніше чи ні. Якщо взяти дощечку, стругану в заводських умовах на машині, то неважко простим оком помітити на її поверхні сліди від ножів, посаджених на круглий вал электрофуганка. Якщо дощечку раніше обробляли ручним стругом, то від часу вона могла пожолобитися або стати негладкою від нерівномірного всихання волокон деревини.
Домашній столяр часто користується деревиною, що вже була у вживанні. У всіх випадках перед струганням слід оглянути поверхню заготовки, щоб переконатися, немає чи на ній виступаючих цвяхів, шурупів, металевих скріпок. Поверхня обов'язково треба очистити від слідів перевести, піску, фарби. Під шаром пилу й бруду можуть виявитися цвяхи. .
Поверхня після стругання повинна бути не тільки чистою, але й рівною. Чистота досягається правильним заточенням і установкою залозки, а також струганням по напрямкові волокон, не " проти вовни". Але одержати рівну поверхню можна, тільки маючи деякий досвід роботи рубанком.
Прикладете на тільки що вистругану площину бруска металеву лінійку (дерев'яні часто самі потребують перевірки) і подивитеся, чи немає просвітів на кінцях бруска. Якщо вони є, то це результат тільки того, що ви неправильно тримали рубанок
На початку стругання, з того моменту, коли різець ще не торкнувся деревини, і доти, поки підошва струга на три чверті довжини не виявиться на оброблюваній поверхні бруска, рубанок притискають лівою рукою, притримуючи за ріжок, а правої тільки підштовхують уперед. Потім на колодку натискають обома руками, а наприкінці стругання, коли ріжок як би зависне в повітрі, зусилля лівої руки знімають і натиск здійснюється тільки правою рукою, лівої ж, користуючись ріжком, лише простягають рубанок уперед (вчитель демонструє дітям як правильно користуватися рубанком).
5.4. Пояснення правил дотримання техніки безпеки праці (вказати, на що звернути особливу увагу);
Перед тип як приступити до роботи ознайомимося з правилами техніки безпеки під час процесу стругання деревини.
Правила безпеки праці при струганні
При ручному струганні деревини слід дотримуватись таких правил безпеки праці:
1. Оброблювальний інструмент слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.