Національний педагогічний університет

Дата: 2025-05-25; Просмотры: 4

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ЛЕНІВ ЗОРЯНА ПАВЛІВНА

УДК:376-056.264:81:7(043.3)

КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ УСНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ

13.00.03 – корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ − 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 22 грудня 2010 року о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.14 в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано „19” листопада 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Федоренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку корекційної освіти в Україні гостро порушується питання всебічного гармонійного особистісного розвитку дітей із психофізичними особливостями з метою їх подальшої успішної соціалізації. Значну частину таких дітей становлять діти з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ).

Виходячи з концепцій модернізації змісту освіти України на тлі інтегративно-інклюзивних тенденцій, основною парадигмою розвитку корекційного навчання дітей із ТПМ є гуманізація, індивідуалізація, диференціація й інтеграція корекційно-виховного процесу, що потребує запровадження інноваційних підходів.

За останні роки на міжнародному рівні та в Україні значно зростає інтерес спеціалістів різних галузей до механізму впливу мистецтва на дитину з особливими освітніми потребами в процесі корекційного навчання та виховання. Мистецтво як важливий фактор духовного розвитку особистості здійснює значний психотерапевтичний і психокорекційний вплив на емоційну сферу дитини, при цьому виконуючи катарсистичну, регуляторну та комунікативну функції.

Науковці та практики в галузі корекційної освіти в пошуках ефективних засобів корекції все більше орієнтуються на використання новітніх, зокрема, й арттерапевтичних технологій на основі мистецтва в процесі навчання та виховання дітей із тяжкими порушеннями мовлення.

Проблема застосування арттерапії як одного із засобів корекції тяжких порушень мовлення у дітей старшого дошкільного віку є особливо актуальною на сучасному етапі розвитку науки та практики корекційної освіти, яка, як зазначають В. Бондар, Н. Манько, С. Миронова, В. Тарасун, В. Тищенко, В. Синьов, М. Шеремет та ін., значною мірою орієнтована на діагностику та корекцію психічного розвитку даної категорії дітей у педагогічному процесі.

Відомо, що окрім первинного мовленнєвого дефекту у дітей із ТПМ спостерігаються складні вторинні порушення (Л. Виготський). Оскільки арт­терапія насамперед є психокорекційною технологією, можна передбачити, що її застосування дасть позитивний ефект у корекції як первинних, так і вторинних нашарувань.

Проаналізувавши погляди науковців на використання засобів мистецтва з корекційною метою та усвідомивши неабияке значення впливу арттерапії на дітей із ТПМ, можна зазначити, що арттерапія не повинна залишатися тільки прерогативою роботи психотерапевтів, а й інтегративно застосову­ватись у корекційно-виховній діяльності корекційних педагогів, практичних психологів, логопедів, музичних працівників освітніх закладів для дітей із ТПМ, а зокрема із заїканням.

Вирішення проблем корекції заїкання повсякчас піднімається науковцями та практиками різних галузей наук: фізіологією, психо­патологією, психологією і, зокрема, логопедією, тому що заїкання дуже розповсюджене мовленнєве порушення, яке травмує психіку дитини, є однією з причин розвитку невротичних рис особистості, ускладнює комунікацію та взаємини з оточуючими, тяжко піддається корекції та часто рецидивує (М. Асатіані, Л. Білякова, Є. Дьякова, О. Гопіченко, С. Дель, Л. Журавльова, В. Кондратенко, С. Миронова, В. Селіверстов, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Хватцев, В. Шкловський, Р. Юрова та ін.).

Отже, реформування та модернізація системи освіти в Україні потребує запровадження інноваційних корекційних, у тому числі й арттерапевтичних, технологій для забезпечення доцільних педагогічних умов та комплексної системи організаційно-методичних і корекційно-логопедичних заходів із метою формування усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку з ТПМ (у тому числі із заїканням), а недостатність науково-теоретичної розробленості цієї проблеми в корекційній педагогіці дає підстави для визначення теми дослідження: „Корекція порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова: „Зміст освіти, форми, методи і засоби підготовки вчителів”. Тема роботи затверджена на засіданні Вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 3 від 27.09.2007 р.) та узгоджена в Міжвідомчій Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 9 від 27.11.2007 р.).

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов і методики корекції порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії.

Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:

1. З’ясувати ступінь висвітлення досліджуваної проблеми у загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі.

2. Визначити рівні сформованості усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням.

3. Науково обґрунтувати педагогічні умови формування усного мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії.

4. Розробити й експериментально апробувати методику корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії.

Об’єктом дослідження є мовленнєва діяльність дітей старшого до-шкільного віку.

Предметом дослідження є зміст і педагогічні умови корекції порушень усного мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії.

Методи дослідження:

- теоретичні: вивчення, аналіз й узагальнення спеціальної психолого-педагогічної літератури з метою виявлення стану досліджуваної проблеми, систематизації теоретичних положень та узагальнення педагогічного досвіду корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку; аналіз спеціальних програм і корекційних методик з метою з’ясування сучасного стану корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку з ТПМ, зокрема із заїканням; синтезування результатів експерименту з метою теоретичного обґрунтування доцільності застосування арттерапії в корекційному процесі.

- емпіричні: цілеспрямоване спостереження за корекційним процесом та мовленням старших дошкільників із заїканням та без них, збір і аналіз анамнестичних даних, бесіда, метод вивчення продуктів діяльності з метою виявлення особливостей мовленнєвої діяльності дітей і створення відповідних експериментальних психолого-педагогічних умов; психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) з метою визначення рівнів сформованості усного мовлення та перевірки ефективності методики корекції усного мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії.

- статистичні : кількісний і якісний аналіз одержаних експериментальних даних дослідження, статистична обробка за t-критерієм Стьюдента з метою перевірки ефективності формувального експерименту.

Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положення про мову як суспільне явище, її сутність як засобу спілкування та пізнання, систему мовної організації (Л. Виготський, О. Лурія, Ж. Піаже та ін.); вчення про мовлення як умовно-рефлекторну діяльність (І. Павлов, І. Сеченов), його взаємозв'язок з першою сигнальною системою (М. Кольцова, М. Красногорський); концепція опосередкованості розвитку особистості, її діяльністною позицією та середовищем перебування (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); положення психології щодо навчання мови як мовленнєво-мисленнєвої діяльності, взаємозв'язку вербального та невербального спілкування в комунікативній діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Лурія, С. Рубін­штейн та ін.); сучасні наукові уявлення про структуру мовленнєвого дефекту у дітей із заїканням (М. Асатіані, Л. Білякова, Є. Дьякова, В. Селіверстов, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Шеремет); психолінгвістичні підходи до аналізу мовленнєвого розвитку дитини і його формування у процесі нормального та порушеного онтогенезу (М. Жинкін, О. Леонтьєв, В. Тарасун, М. Шеремет та ін.); теорія взаємодії мовлення і музики (Б. Асаф’єв, О. Ворожцова, Д. Кембпелл, Б. Теплов); теорія паралельного розвитку мовлення і дитячого малюнка (О. Ніколєва, К. Річчі, Р. Сільвер, Р. Тепер).

Теоретичною основою роботи виступили: культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій та концепція компенсації дефекту (Л. Виготський); фундаментальні розробки щодо закономірностей культурно-історичного, соціального та індивідуально-психологічного розвитку особистості (Б. Бернштейн, О. Леонтьєв, Д. Майєрс, Ж. Піаже); закономірності формування мовлення та принципи організації мовленнєвої діяльності дітей (А. Богуш, Л. Калмикова, Е. Короткова, Є. Соботович, О. Ушакова, Л. Фомічова, М. Шеремет та ін.); концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку (Є. Соботович); концепція онтогенетично-орієнтованої системної арттерапії (О. Копитін); концепції розвитку загальної та спеціальної освіти в Україні.

Наукова новизна полягає в тому, що:

- уперше визначена доцільність застосування засобів арттерапії в процесі корекції усного мовлення у старших дошкільників із заїканням; виокремлено педагогічні умови (організаційно-педагогічні, загально-дидактичні, технологічні) корекційного впливу на формування усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії;

- одержано нові експериментальні дані щодо стану сформованості усного мовлення (критерії, показники та рівні) у дітей старшого дошкільного віку із заїканням;

- обґрунтовано методику корекції усного мовлення дітей старшого дошкільного віку з ТПМ, зокрема, із заїканням засобами арттерапії;

- удосконалено, доповнено та уточнено наукові уявлення про можливості застосування засобів арттерапії в корекційній освіті;

- набуло подальшого розвитку впровадження засобів арттерапії в логопедичну практику.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що створено оригінальні методики діагностики та корекції порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії, розроблено картку обстеження усного мовлення, структуру арттерапевтичного заняття, методичні рекомендації, які можуть бути використані у діяльності спеціальних і загальноосвітніх дошкільних навчальних закладів (ДНЗ), у роботі психолого-медико-педагогічних консультацій (ПМПК), у розробці курсів для інститутів післядипломної освіти, при викладанні фахових курсів у вищих педагогічних навчальних закладах за напрямом «Корекційна освіта (логопедія)».

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес спеціальних груп ДНЗ компенсуючого типу для дітей з порушеннями мовлення № 18 „Ягідка” м. Стрия, Львівської обл. (довідка № 34 від 16.01.2009 р.); № 29 „Полуничка” (довідка № 112 від 02.06.2010 р.); № 176 „Пізнайко” м. Львова (довідка № 90 від 15.03.2010 р.); загальноосвітнього ДНЗ № 14 „Калинка” (довідка № 151 від 17.06.2010 р.) м. Львова; НВК інтернатного типу для дітей з вадами розвитку Полтавської обласної ради (довідка № 234 від 15.10.2009 р.); спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з важкими вадами мовлення м. Харкова комунальної власності (довідка № 70 від 31.08.2009 р.). Загалом в експериментальному дослідженнні взяло участь 170 дошкільників із заїканням і 52 – без порушень мовлення. Було опрацьовано приблизно 1537 дитячих робіт (малюнків, виробів, тощо).

Особистий внесок здобувача. У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належать: структурування перспективного плану корекційної роботи з розвитку мовлення старших дошкільників [11], обґрунтування науково-методичних засад застосування музикотерапії як одного із напрямів арттерапії в системі корекції заїкання [12].

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (м. Кам'янець-Подільський, 2007, 2008), „Діаспора як чинник утвердження держави України у міжнародній спільноті” (м. Львів, 2008), „Тенденції розвитку корекційної освіти в Україні” (м. Київ, 2008), „Внесок наукових шкіл НПУ імені М. П. Драгоманова у розвиток світової та вітчизняної дефектології” (м. Київ, 2010); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Управління в освіті” (м. Львів, 2009); на міждисциплінарних науково-практичних конференціях з міжнародною участю „Простір арттерапії” (м. Київ, 2008 – 2010 рр.); педагогічних нарадах базових дошкільних закладів, на методичних об'єднаннях логопедів м. Львова, м. Стрия, м. Полтави та м. Харкова. Проміжні та кінцеві результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися й отримали схвалення на засіданнях кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова впродовж 2006 – 2010 років.

Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 16 публікаціях: з них 11 – у наукових фахових виданнях (2 з яких написані у співавторстві),
4 – у матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (356 найменувань на 31 сторінці) та додатків. Загальний обсяг роботи – 273 сторінки, з них 185 сторінок основного тексту. Містить 9 таблиць, 7 рисунків (на 8 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання; охарактеризовано методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі – „Науково-теоретичні засади проблеми корекції порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку ” – представлено результати аналізу загальної та спеціальної психолого-педагогічної і методичної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з проблем сформованості та розвитку усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ), зокрема із заїканням і без мовленнєвих порушень; узагальнено історичний та соціокультурний аспекти використання терапевтичного впливу мистецтва з корекційною метою у вітчизняному та міжнародному досвіді; обґрунтовано й визначено теоретико-методичні засади корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням.

Міждисциплінарний аналіз наукових літературних джерел засвідчив, що проблема розвитку усного мовлення у дітей із заїканням багатоаспектна, а це значно ускладнює її теоретико-експериментальне вивчення. Виявлені в процесі теоретичного аналізу відмінні особливості стану сформованості усного мовлення зумовлюють необхідність поглибленого вивчення мовленнєвої діяльності старших дошкільників із заїканням.

Л. Бєлякова, Н. Власова, Л. Журавльова, М. Зеєман, В. Кондратенко, Р. Левіна, І. Сікорський, В. Тарасун, В. Тищенко, Е. Фрешельє, М. Хватцев, М. Шеремет, В. Шкловський та інші визначили заїкання як складне психо-фізичне порушення, що пов’язане з функціональними розладами мовленнєвої діяльності, а саме темпо-ритмо-інтонаційної сторони мовлення, що зумовлено судомним станом м′язів органів мовленнєвого апарату.

Загальновідомо, що таке складне мовленнєве порушення як заїкання, тільки логопедичними та медичними засобами виправити неможливо. Дуже ефективним є поєднання цієї роботи з психологічним упливом у процесі комплексного підходу. Проте існуючі методи подолання заїкання, на жаль, не завжди є достатньо ефективними, а психологічна підготовка логопедів на сьогоднішній час ще дещо недостатня, тому на допомогу приходить такий доступний засіб психокорекції як арттерапія, оскільки саме цей уплив дає можливість дитині із заїканням боротись зі своїми страхами, переживаннями з приводу власного мовлення, коригувати психоемоційну сферу, тобто все те, що підштовхує до рецидивів заїкання, особливо на час вступу до школи.

Аналіз спеціальної літератури засвідчив, що науковці та практики в галузі логопедії у пошуках ефективних засобів корекції заїкання частково застосовували у своїх розробках позитивний механізм впливу музики, казки, образотворчого мистецтва як важливих технологій у комплексному підході до подолання заїкання. Зокрема, відомі спроби впровадити в логопедичну практику музикотерапію (З. Матейнова, С. Машура), казкотерапію (О. Рау), образотворче мистецтво (С. Миронова), яких, звичайно, недостатньо. Однак жодного разу не було спроб об’єднати ці напрямки в один арттерапевтичний блок, а також інтегрувати їх в програму корекційної роботи по виправленню означеного мовленнєвого порушення у старших дошкільників із заїканням в умовах спеціального закладу.

Питання становлення, розвитку та застосування арттерапії розглядалися науковцями у світовому та вітчизняному соціокультурному й історико-психолого-педагогічному досвіді всебічно: в медичному (Е. Гутцман, Дж. Дебуффе, Е. Ескіроль, С. Корсаков, І. Павлов, М. Річардсон, І. Сєчєнов, А. Хілл та ін.), психологічному (М. Бетенскі, Е. Бурно, Л. Виготський, Д. Віннікотт, О. Вознесенська, В. Калягін, О. Копитін, Е. Крамер, Р. Лобан, М. Наумбург, К. Роджерс, К. Рудестам, М. Семаго, Н. Семаго, А. Семенович, Б. Теплов, З. Фройд, К. Юнг та ін.), педагогічному (Л. Аметова, Н. Ветлугіна, О. Ворожцова, Т. Комарова, Л. Лєбєдєва, С. Міловська, Г. Рід, Н. Сакуліна, Е. Сурно, І. Щуркова та ін.), корекційному (Г. Беденко, Т. Вохмяніна, Л. Гаврильченко, О. Гаврілушкіна, О. Декролі, Ж. Демор, Г. Добровольська, Т. Зінкевич-Євстігнєєва, Л. Комісарова, В. Кондратенко, І. Левченко, І. Марченко, О. Мастюкова, О. Медвєдєва, Т. Миронова, Ю. Некрасова, Т. Овчіннікова, В. Оклендер, Н. Паутова, В. Петрушин, М. Поваляєва, Є. Рау, З. Рибакова, Е. Сеген, Р. Сільвер, М. Чистякова, С. Шушарджан та ін.) аспектах.

На сьогоднішній день науковці (Р. Азовцева, Л. Брусиловський, Е. Бурно, О. Вознесенська, Т. Зінкевич-Євстігнєєва, О. Копитін, З. Матейнова, С. Машура, Л. Мова, В. Петрушин, С. Рибакова, О. Свістовська та ін.) розглядають арттерапію як узагальнююче поняття, що містить такі напрямки: образотерапію (терапевтичний вплив засобами образотворчого мистецтва), бібліотерапію (терапевтичний вплив читання), казкотерапію (терапевтичний вплив казки), музикотерапію (терапевтичний вплив музики), вокалотерапію (терапевтичний вплив співу), драмтерапію (терапевтичний вплив драматизації та інсценізації), танцювально-рухову терапію (терапевтичний вплив танцю та руху), пісочну терапію (терапевтичний вплив маніпуляцій з піском) та лялькотерапію (терапевтичний вплив символічного використання ляльок).

Теоретично доведено терапевтичну дію мистецтва з корекційно-розвиваючою метою, але це питання потребує розробки науково-практичного та методологічного підґрунтя (В. Бондар, В. Синьов, В. Тарасун, М. Шеремет), зокрема застосування засобів арттерапії в процесі корекції усного мовлення старших дошкільників із заїканням.

Таким чином, реформування системи дошкільної освіти зумовлює необхідність удосконалення теоретико-методологічних засад у логопедичній роботі з дітьми із заїканням, а застосування новітніх арттерапевтичних технологій на полісенсорній основі значно сприятиме цьому процесу.

У другому розділі – „Особливості розвитку усного мовлення старших дошкільників із заїканням” – представлено характеристику особливостей усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням; розкрито організацію та методику констатувального експерименту; визначено критерії, показники та рівні сформованості усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням за авторською компонентно-критеріальною системою оцінювання.

Відповідно до мети констатувального етапу дослідження було визначено наступні завдання: вивчення сучасної практики дослідження усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням; аналіз документації, анамнестичних даних, медичних заключень, бесіди з логопедами, вихователями та батьками; дослідження впливу психоемоційних станів на породження мовленнєвих висловлювань у дітей із заїканням; виявлення рівнів сформованості усного мовлення за критеріями та показниками за оригінальною діагностичною методикою з використанням засобів арттерапії.

На сучасному етапі розвитку логопедії, медицини існує багато поглядів на етіологію та механізми заїкання. Разом з тим, усі дослідники (Н. Асатіані, Л. Білякова, Т. Власова, В. Гіляровський, В. Гріне, М. Зеєман, В. Кондратенко, С. Ляпідєвський, Р. Лєвіна, С. Миронова, О. Рау, Е. Фрешельє, М. Хватцев та ін.) виділяють наступні форми заїкання: неврозоподібне (органічне) заїкання, невротичне (функціональне), змішане. На базі клінічних та експериментальних досліджень розробляється уявлення про об’єктивну диференціацію клінічних форм заїкання.

Усне мовлення у дітей із неврозоподібною формою заїкання характеризується диспраксичними розладами, є порушене мелодико-темпо-ритмічне оформлення мовлення, фізіологічне та мовленнєве дихання. При цій формі часто зустрічаються порушення усіх компонентів мовленнєвої системи: звуковимови, лексики, граматики та зв’язного мовлення. Усне мовлення у дітей із невротичною формою заїкання спотворене затинаннями, внаслідок яких страждає просодичний бік мовлення, а отже, побудова зв’язних висловлювань із метою комунікації, навіть при достатньо сформованих фонетичних та лексико-граматичних компонентах, є утрудненою. Ускладнює процес спілкування, ще й залежність мовлення від психоемоційного стану дитини. Ці порушення спричинюють труднощі у формуванні мовленнєво-комунікативної компетенції старшого дошкільника (Л. Білякова, Р. Лєвіна, С. Миронова, В. Тарасун, В. Тищенко та ін.).

Сучасні науковці (С. Дель, В. Тищенко, Р. Юрова та ін.) зазначають, що останнім часом на практиці найчастіше зустрічаються діти, клінічна картина мовленнєвої патології яких буває змішаною. Тобто на фоні неврозоподібного заїкання з’являються нашарування невротичної форми внаслідок психо­травмуючої ситуації, що більше впливає на ослаблену церебрастенічну психіку дитини. Такі форми називаються змішаними та важко піддаються корекції. Відмічено, що внаслідок мовленнєвих труднощів, діти зі змішаною формою заїкання значно звужують свою мовленнєву діяльність, тому й природно, що рівень розвитку їх паралінгвістичних можливостей низький (Л. Арутюнян, С. Дель, Л. Журавльова, Т. Когновицька, О. Лаврова, В. Тарасун).

У процесі вивчення психолого-медико-педагогічної документації дітей старшого дошкільного віку із заїканням, охоплених експериментом, нами було виявлено 42 % дітей із змішаною формою, 35 % – із неврозоподібною та 23 % – із невротичною формою заїкання.

На основі аналізу загальної симптоматики заїкання ми виокремили наступні мовленнєві (вербальні) особливості порушеного мовлення при заїканні в старших дошкільників: просодичні розлади (порушення темпу, ритму, інтонації, тембру, голосоутворення, сили, модульованості голосу); порушення мовленнєвого дихання; фонетико-фонематичних процесів; лексико-граматичної сторони мовленення; зв’язного мовлення; загальне зниження комунікативно-мовленнєвої активності дітей. Також у процесі детального вивчення клінічної симптоматики заїкання, окрім судом, суттєвими перешкодами для мовленнєвого акту виявились деякі немовленнєві (невербальні) психофізіологічні прояви даного порушення, а саме: сенсо-моторні (обмежена загальна, дрібна та артикуляційна моторика, дискоординованість рухів (синкінезії, гіперкінези, тіки, тощо); розлади емоційно-вольової сфери; логофобії. Така симптоматика без адекватного корекційного втручання нерідко може призвести до соціальної дезадаптації особистості, що заїкається.

Ураховуючи вимоги до мовленнєво-комунікативної компетенції старших дошкільників, стан та особливості мовленнєвого розвитку дітей із заїканням, логічною необхідністю стала розробка діагностики усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії.

Констатувальним експериментом було охоплено 78 дітей із заїканням,
та 52 дитини без порушень мовлення старшого дошкільного віку.

Метою констатувального етапу експерименту було виявлення та порівняння рівнів сформованості усного мовлення у старших дошкільників із заїканням і без нього: імпресивного (обсяг і якість пасивного словника, розуміння інструкцій, виражених фразою) та експресивного (сформованість фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови мовлення, комунікативних навичок у різних формах зв’язного мовлення з його просодичним оформленням), а також психоемоційних станів, що здійснюють значний вплив на формування мовленнєво-комунікативної компетенції дітей.

Під сформованістю усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку визначено певний рівень розвитку імпресивного та експресивного мовлення, а також психоемоційних станів, що впливають на формування та якість усного мовленнєвого висловлювання в дітей із заїканням. Експериментальна діагностична методика, на відміну від існуючих, базується на визначенні рівня розвитку всіх складових компонентів мовленнєвої системи із частковим застосуванням інноваційних арттерапевтичних технологій, що дає ширше уявлення про стан сформованості усного мовлення дитини.

З метою обстеження імпресивного та експресивного мовлення дітей ми пропонували тестові завдання діагностичної методики, які ґрунтуються на традиційних засадах комплексного дослідження усного мовлення дітей у процесі психолого-педагогічного діагностування та логопедичного обстеження, розроблених з використанням адаптованих діагностичних методик (Ю. Гільбуха, Л. Журавльової, Г. Каше, Н. Манько, І. Марченко, А. Обухівської, Н. Пахомової, Т. Пічугіної, Є. Соботович, О. Соломеннікової, Н. Стадненко, В. Тарасун, Л. Трофименко, М. Шеремет), доповнюючи деякі з них арттерапевтичними. З метою обстеження загального психоемоційного стану дітей ми застосували традиційну арттерапевтичну діагностичну методику – „Малювання людини” (проективний малюнок) (А. Венгер, Ю. Гільбух, Ф. Гудінаф, К. Тейлор, Д. Харріс).

Діагностична методика констатувального етапу дослідження побудована на традиційних та інноваційних прийомах, комплексному підході й складалася з 5-и етапів, погрупованих у 3-и серії, а саме: серія № 1: обстеження імпресивного мовлення; серія № 2: обстеження експресивного мовлення: фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови, комунікативних навичок у різних формах зв’язного мовлення з його просодичним оформленням); серія № 3: діагностика психоемоційних станів.

Критерії стану сформованості усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням були визначено за наступними показниками складових компонентів мовленнєвої системи: імпресивне та експресивне мовлення (фонетико-фонематичні процеси, лексико-граматична будова, комунікативні навички у різних формах зв’язного мовлення з його просодичним оформленням), психоемоційні стани.

У залежності від способу виконання й оцінки завдань за визначеними критеріями, стан сформованості усного мовлення дошкільників із заїканням ми ранжували за чотирма рівнями:

- високий рівень – дитина володіє в повному обсязі вікової норми усним мовленням, яке використовує самостійно, діє активно й творчо при виконанні всіх завдань, сформовані компоненти імпресивного та експресивного мовлення (фонетико-фонематичі процеси, лексика, граматика, зв’язне мовлення, просодика), висока емоційна лабільність;

- достатній рівень – дитина володіє в повному обсязі вікової норми усним мовленням, у діях виявляє впевненість, здатність приймати допомогу дорослих, виконує всі або більшість завдань, може пояснити хід роботи, вступає в діалог, компоненти мовленнєвої системи сформовані з незначними недоліками, емоційно стабільна;

- середній рівень – дитина не володіє в повному обсязі вікової норми усним мовленням, користується мовленнєвим досвідом, але не завжди використовує його у практичній діяльності та новій ситуації, не завжди сприймає та використовує допомогу, найчастіше виконує завдання за конкретною вказівкою, сформованість компонентів мовленнєвої системи не є достатня, часто емоційно нестабільна;

- низький рівень – дитина не володіє досвідом практичної мовленнєвої діяльності, інколи відмовляється від виконання завдань, не сприймає та не використовує допомогу, найчастіше не може виконати завдання за конкретною вказівкою та допомогою, компоненти мовленнєвої системи не сформовані, емоційно дитина не є стабільна.

Порівняльний аналіз результатів дослідження стану сформованості усного мовлення дітей із заїканням і без порушень мовлення свідчить, що дошкільників із заїканням з високим рівнем сформованості усного мовлення не виявлено, тільки 10,26 % дітей із заїканням показали достатній, 26,92 % – середній, а 62,82 % – низький рівень рівень сформованості усного мовлення. Діти без мовленнєвих порушень показали достатньо високі показники стану сформованості усного мовлення, високий рівень у 34,61 % дітей, достатній – у 53,85 %, а середній у – 11,54 %. Низького рівня сформованості усного мовлення серед цієї категорії дітей виявлено не було.

Порівняльний аналіз результатів дослідження стану сформованості усного мовлення представлено в гістограмі на рис.1.