2. Зведений (складається головними розпорядниками коштів які його подають до МФУ).
1. Особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.
Бюджетні установи (БУ) - це організації створенні органами держ.влади або місцевого самоврядування, діяльність яких фінансується повністю або частково за рахунок державного або місцевого бюджету і здійснюється діяльність відповідно до покладених на них функцій з понесеними видатками відповідно до затвердженого кошторису. Кошторис доходів і видатків є основним документом бюджетної установи. БУ існують на засаді держ. або комунальної форми власності.
Особливості ведення господарської діяльності бюджетних установ обумовлені наступним: ^ БУ не може визнана банкрутом;
^ Керівник БУ обмежений у праві розпорядження в майні (відчуження, списання); / БУ не є платниками частини податків. В частині основної діяльності БУ сплачують ПДВ, податок на прибуток. Для цього бюджетні установи повинні бути внесені до реєстру неподаткових осіб. І.Цо стосується не основної діяльності БУ - є платником податків на зальній підставі. БУ сплачують:
^ податок з фіз.осіб; ^ ПДВ;
^ податок на прибуток;
податок з майна підприємства; ^ та інше.
Керівництво бюджетного обліку здійснює ДКУ.
Для БУ розроблено і впроваджено окремий план рахунків.
2. Класифікацій бюджетних установ
Бюджетні установи класифікуються за рядом ознак.:
1. За формами - органи управління (органи держ. влади і місцевого самоврядування, міністерства, податкова служба, митна служба, міліція, армія).
2. Установи соціально - культурного комплексу (заклади освіти усіх рівний), дитячі виховні заклади, заклади охорони здоров'я, музеї і наукові організації.
3. Соціальні служби (фонди і служби соціального захисту).
4. Від підпорядкування (розпорядники і одержувачі). Розпорядники: головні,
розпорядники другого рівня, розпорядники третього рівня, а також розпорядники держ. і
місцевого бюджету. Головними розпорядниками держ. бюджету є керівники міністерства і
інших органів виконавчої державної влади.
Перших головних розпорядників визначають в ЗУ «Про держ.бюджет» на відповідний рік, а також затверджуються однойменною постановою КМУ.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів є керівники відділів міських, районних, обласних держ. адміністрацій.
Головними розпорядниками сільських бюджетів є голови сільських рад.
Головні розпорядники використовують кошти для потреб установ, для здійснення її
діяльності, а також для фінансування нежчестоячих розпорядників, що їм
підпорядковуються.
Розпорядники другого рівня БУ в особі керівників уповноважених на отримування асигнувань, здійснення виплат бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють і для переказу коштів розпорядникам третього рівня (міський відділ народної освіти).
Розпорядники третього рівня БУ в особі їх керівників уповноважені на прийняття зобов'язань здійснення витрат бюджету і па викопаним функцій БУ.
3. Метод бухгалтерського обліку.
Метод пух обліку в бюджетних установах це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких функціональна діяльність установи відображається в обліку.
Він складається з ряду елементів , основними з яких є: ^ документація ; / інвентаризація; *' рахунки; ^ подвійний запис; оцінка;
• ^ балансове узагальнення; / звітність;
Практичне використання кожного з них обумовлене відповідними положеннями , інструкціями , вказівками, розробленими.
Документація - це відображення здійснюваних операцій у визначених носіях інформації на паперових бланках або технічних носіях.
Інвентаризація - це спосіб перевірки наявності ТМЦ і грошових коштів шляхом перерахування , зважування, обміру, оцінки всіх залишків майна бюджетної установи і співставленім з даними бух. обліку .
Рахунки - це спосіб групування поточного обліку і контролю за наявністю і рухом майна
установи , джерел його утворення , господарських процесів та їх результатів.
Подвійний запис - -це принцип поточного відображення господарських операцій на
рахунках , що зумовлює рівність оборотів за Дт і Кт кореспондуючих рахунків.
Оцінка - це відображення об'єктів бух.обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою
узагальнення їх загалом по бюджетній установі.
Балансове узагальнювання - це спосіб узагальнення і групування інформації про майно установи та джерела його утворення на певну дату.
Звітність - це система підсумкових взаємозв'язана і взаємозумовлень показників , які характеризують фінансову діяльність установи , результати використання її активів та стан зобов'язань.
4. Функції та завдання бухгалтерського обліку бюджетних установ.
Метою ведення БО і складання фінансової звітності загалом і в бюджетних установах зокрема - є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фін становлення, результати діяльності та рух коштів установи.
Основним завданням БО в бюджетних установах є:
- збір, обробку та відображення первинних даних про стан діяльності установ;
- систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансові і господарські операції бюджетних установ;
- забезпечення достовірною і своєчасною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів облікової інформації про функціонування установ;
- формування інформаційної баш для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю за діяльністю бюджетних установ;
- цільове використання бюджетних коштів;
- ефективне використання бюджетних коштів;
- контроль за дотриманням фінансової дисципліни;
-ведення обліку за встановленими правилами та нормами.
Принципи БО в бюджетних установах це основні нормативні вимоги, з дотриманням яких здійснюється функції бюджетних установ.
В Україні ведення БО в бюджетних установах та складання звітності грунтуються на використанні наступних принципів:
^ законність - звітність повинна відповідати правилам та процедурам, передбаченим законодавчими та нормативними актами;
достовірність правдиве відображення у бух. звітності фінансових
операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів
^ повнота бух. обліку - всі операції бух. обліку підлягають реєстрації на
рахунках бухгалтерського обліку без будь - яких винятків;
дата операції - операції реєструються в бух. обліку в момент проведення
відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бух. обліку;
^ прийнятність вхідного балансу - залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишки за станом на кінець
попереднього звітного періоду; S превалювання сутності над формою операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;
суттевість - у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або неповнота може вплинути на економічні рішення.
5. Форми бухгалтерського обліку бюджетних установ.
Бюджетний облік в БУ може бути організованим за однієї з наступних форм:
журнально ордерна (застосовується в БУ з великою кількістю операцій, в
основному її застосовують в вищих навчальних закладах);
меморіально - ордерна (застосовується в невеликих бюджетних установах);
автоматизована (бух. програма «ПАРУС»)
6. Загальна схема меморіальної форми обліку в бюджетних установах.
« При меморіально - ордерній формі можна виділити загальну схему обліку.
Підставою для бух. обліку операцій як в бюджетних установах , так і в не бюджетних
підприємствах і організаціях , є первинні документи .
Первині документи , незалежно від форми запису , для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити , які має перевірити відповідальний виконавець до введення їх в систему :
•S назва документа (форми);
S номер та дата складання документа;
S назва установи , від імені якої складено документ;
S місце складання документа;
S назва отримувача коштів;
S зміст операції (підстава для її здійснення).
S сума операції може бути відображено лише цифрами , якщо документ створено за
допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі; / номери рахунків за дебетом та кредитом;
S назва банку , казначейства (отримувача та платника коштів) і № його коду; S підписи відповідальних за здійснення операції осіб;
S призначення платежу : назва товару ( виконаних робіт , наданих послуг), посилання на документ на підставі якого здійснюється платіж (договір , рахунок , документ)
^ коди економічної класифікації видатків із зазначенням сум (за визначеним форматом) при здійсненні видатків із бюджету або перерозподілі бюджетних коштів.
Меморіальні ордери підписуються головним бухгалтером підприємства . особою , що перевірила записи у меморіальному ордері , та виконавцем і записуються в реєстраційному журналі.
Аналітичний облік ведеться в книгах і картках аналітичного обліку , що регулюється порядком складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ.
З
Альтернативою меморіально - ордерній формі ведення бух. обліку в бюджетних установах є ведення бух. обліку із застосуванням комп'ютерної техніки, що є проблематичним на сьогодні у зв'язку з відсутністю коштів.
7.План рахунків БО бюджетних установ: характеристика, принципи побудови та структура.
Інформація про стан і зміни майна БУ, узагальнюються за допомогою системи рахунків БО. На рахунках накопичуються данні про етан і зміни складу майна установи, про наявність і зміни джерел його утворення, а також результати виконання кошторису доходів і видатків.
План рахунків БО складається з 8 класів балансових рахунків і одного класу позабалансових рахунків.
8. Порядок застосування плану рахунків БО бюджетних установ.
Особливістю планів рахунків БО є те, що він враховує відсутність комерційної діяльності в таких установах, у зв'язку з чим облік видатків ведеться на рахунку класу 8 «Витрати». За необхідністю Бо можуть використовувати додаткові рахунки (2, 3, і т.д.) з обов'язковим збереженням номерів рахунків типового плану рахунків. Робочий план рахунків повинен забезпечувати таку організацію БО, щоб облікові регістри велися систематизованим способом, дані рахунки дозволяли складати фін. звітність, а також щоб ці данні можна було використати для прийняття рішень керівництвом БУ.
9. Облікові регістри аналітичного обліку бюджетних установ , їх
призначення і використання.
Для детальної характеристики об'єктів бух. обліку використовують аналітичні рахунки , в яких , крім грошового вимірники , застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік , здійснюваний на підставі аналітичних рахунків називають аналітичним обліком . Наприклад до синтетичного рахунку «Розрахунки з підзвітними особами» відкривають аналітичні рахунки за прізвищами підзвітних осіб між синтетичним і аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок.
^ на рахунках синтетичного і аналітичного обліку сальдо розміщується на одній і тій самій частині рахунку;
Дї______________ Кт Дї____________ Кт Дт___________ Кт
С-до 1700 С-доІООО С-до700
^ якщо дебетується (кредитується) синтетичний рахунок то однаково дебетуються
(кредитуються) його аналітичні рахунки; ^ кожну операцію на рахунках синтетичного обліку , записують загальною сумою .
відповідних аналітичних рахунках частковими сумами; ^ сума залишків і оборотів всіх аналітичних рахунків повинна дорівнювати залишку
й оборотам відповідного синтетичного рахунку.
10. Перспективи і напрями розвитку обліку в бюджетних установах
України.
Облікова політика бюджетної установи - це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів , методів і процедур , що використовуються бюджетною установою для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика в бюджетних установах базується на основних принципах бух. обліку , яких бюджетні установи повинні дотримуватися при ведені рахунків і складання фіпапсової звітності.
Бюджетні установи ведуть бух. облік і складають фін. звітність у валюті України операції в іноземній валюті відображаються в бух. обліку і фінансової звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом НБУ на дату здійснення операцій або складання звітності. Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді в якому вони були здійснені.
Активи і зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення ( за первісною або поточної вартістю).
Будь-які зміни в обліковій політиці що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів , мають бути описані із зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в облікової політиці.
нова облікова політика щодо операцій , які не є суттєвими ;
нова облікова політика щодо операцій , які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше; Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.
11. Порядок і принципи фінансування бюджетних установ.
Фінансування бюджетних установ відбувається за рахунок бюджетних коштів.
З метою посилення контролю за цільовим використанням цих коштів КМУ затвердив «Порядок складання, розгляду, затвердження і основні вимоги до складання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ».
Згідно з цим документом основний плановий документ який визначає склад доходів і видатків є КОШТОРИС доходів і видатків.
Він має дві складові:
Загальний фонд (обсяг надходжень із загального фонду бюджету); ^ Спеціальний фонд (оплата за послуги, благодійні внески та інше).
Е декілька видів кошторисів:
1. Індивідуальний (складається кожною бюджетною установою і подається
вище стоячій організації).
2. Зведений (складається головними розпорядниками коштів які його подають
до МФУ).
3. Кошторис на централізовані заходи (складаються міністерствами і
відомствами на фінансування разових заходів).
Фінансування відбувається тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.
План асигнувань - це помісячний розподіл видатків затверджений в кошторисі для загального фонду.
Складається за скороченою формою економічної класифікації. Кошториси доходів і видатків складаються перед початком бюджетного періоду і включають в себе дві частини: ^ доходна; ^ видаткова; Обов'язково подаються штатні розписи Всі документи затверджує керівник підприємства.
12. Методи фінансування бюджетних установ за відомчою структурою: розпорядники коштів, їх права та обов'язки.
Бюджетними установами та організаціями вважаються такі , що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного і місцевого) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа.
Головні принципи бюджетного фінансування :
S безповоротність надання коштів, тобто отриманні бюджетною організацією кошти
не повертаються до джерела фінансування , адже бюджетна організація не має
власних доходів для повернення отриманих сум; S цільове призначення наданих коштів , тобто отримані з бюджету кошти повинні
витрачатися суворо відповідно до передбачених у кошторисі статей економічної
класифікації видатків бюджетних установ; S систематичний суворий контроль за використанням наданих коштів за їх цільовим
призначенням здійснюють органи державного казначейства, місцеві фінансові
органи, вищі розпорядники коштів, контролюючі органи; S зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану бюджетною установою, тобто
бюджетна установа, отримує кошти не під план, а відповідно до фактичного
виконання плану. При цьому чергова сума надходжень грошових коштів повністю
залежить від якісного та раціонального використання попередньо наданих коштів
і дотримання установою фінансової дисципліни. Головні розпорядники коштів:
S міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади
(використання асигнувань з держ. бюджету); S керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій (використання
асигнувань з місцевих бюджетів відповідного рівня);
голови сільських та селищних рад (використання коштів сільських та селищних бюджетів);
Головні розпорядники коштів мають право використовувати надані їм бюджетні кошти на утримання своїх установ, відповідні централізовані заходи у межах «свого» відомства, а також розподіляти їх між підвідомчими розпорядниками коштів.
Нижчі розпорядники коштів поділяються на розпорядників коштів другого і третього рівня (ступеня). До розпорядників коштів другого рівня належать такі керівники, яки одержують кошти як на утримання своєї установи, так і для переказу безпосередньо їм підпорядкованим установам (розпорядникам коштів). Розпорядники коштів третього рівня отримують і використовують кошти тільки на утримання очолюваної ним установи.
13. Методи фінансування бюджетних установ за відомчою структурою:
поточні, бюджетні рахунки та порядок їх відкриття.
(IV. перша частина 12 питання)
Відкриттю фінансування передує доведення обсягу асигнувань та затвердження кошторису видатків. Зазначена процедура здійснюється у такій послідовності:
1. Міністерство фінансів України через державне казначейство доводить головним розпорядникам коштів обсяги асигнувань, що виділяються їм з бюджету;
2. Головні розпорядники коштів доводять нижчим розпорядникам коштів лімітні довідки про витрати з бюджету на наступний рік, які є підставою для складання єдиного кошторису доходів і видатків у частині використання бюджетних асигнувань.
3. Розпорядники коштів усіх рівнів складають кошториси доходів і видатків, подають їх на затвердження керівникам вищих органів, а потім один примірник затвердженого кошторису додають у відповідні органи держ. казначейства. При цьому головні розпорядники коштів що до видатків держ. бюджету у місячний термін після затвердження державного бюджету України на наступний рік подають зведений кошторис доходів і видатків до Головного управління держ. казначейства.
14. Фінансування бюджетних установ через органи Державного
казначейства: відкриття реєстраційних рахунків.
Бюджетні установи, що утримуються за рахунок держ. бюджету, фінансуються, як правило, через органи держ. казначейства України, яким в установах НБУ та уповноважених установах комерційних банків відкриваються єдині казначейські рахунки.
Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів ДКУ в установах банків, на які зараховуються надходження дЬ держ. бюджету із яких органи ДКУ здійснюють платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності.
Для відкриття реєстраційних рахунків РК (рахунки казначейств) подать до відповідних органів ДКУ такі документи:
^ заява на відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника і
головного бухгалтера установи; ^ копію затвердженого положення або статуту установи, засвідчену нотаріально або вищою організацією;
^ довідку про внесення установи до єдиного держ. реєстру підприємств і організацій
України (ЄДРПОУ) із зазначенням ідентифікаційного коду; ^ доведений до РК поквартальний обсяг асигнувань з розподілом за підрозділами
бюджетної класифікації; / затверджений кошторис доходів і видатків з поквартальним розподілом; ^ картку із зразками підписів осіб яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, а також відбитком печатки. На реєстраційні рахунки РК, відкриті в органах ДКУ зараховуються кошти що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і юридичних та фіз. осіб на утримання установи, поновлення касових видатків тощо.
Підставою для оплати видатків є платіжні доручення РК та документи що підтверджують цільове використання коштів (рахунки, рахунки фактури, накладні, ТТН, трудові угоди).
Платіжні доручення на перерахування до бюджетів та держ. цільових фондів сум податків і зборів, пені, штрафів та інших санкцій, приймаються органами ДКУ незалежно від залишку коштів на реєстраційних рахунках.
Платіжні доручення додаються до органів ДКУ у двох примірниках, на першому з яких ставляться відбиток печатки та підписи відповідних осіб установи.
Облік операцій на поточних рахунках у банках та реєстраційних рахунках в органах
держ, казначейства.
Безготівкові розрахунки бюджетних установ здійснюються за такими принципами:
1. Бюджетна установа немає права самостійно обирати установу банку для відкриття рахунку;
2. Бюджетна установа сама обирає форму безготівкових розрахунків і погоджує її у відповідні угоди;
3. Кошти з рахунків установи списуються лише за розпорядженням його власника;
4. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу надання послуг, виконання робіт, отримання матеріалів;
5. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунку платника;
6. Платежі здійснюються лише в розмірі зареєстрованих зобов'язань платника;
7. Платежі здійснюються лише на передбачені кошторисом цілі та на підставі документів, що підтверджують цільове призначення витрачання коштів.
15. Порядок укладання договору між казначейством та бюджетними установами.
Нормативні документи з регулювання порядку ведення обліку в БО приймаються ДКУ, здійснює методологічне регулювання бухобліку БО саме ДКУ, встановлюється порядок ведення БО та складання звітності про виконання кошторису доходів і видатків БУ. /ДКУ розробляється: нормативні документи, що регулюють порядок організацію БО в бюджетних установах; документи, що регулюють порядок складання облікових регістрів бюджетних установ; інструктивні матеріали щодо складання і подання фінансової ■звітності про виконання кошторису.
16. Документальне оформлення та порядок обліку фінансування
бюджетних установ.
БУ створені та фінансуються з метою забезпечення виконання функцій держави,
фінансування її діяльності відбувається за рахунок бюджетних коштів.
Оскільки бюджетні ресурси обмежені, то для ефективної діяльності БУ необхідним є
визначення вартості ресурсів потрібних для їх нормального функціонування.
Разом с тим потрібно оцінювати можливі джерела покриття видатку для забезпечення
діяльності БУ.
Планові величини зазначених показників доходів і видатків визначаються в результаті проведення аналітичних розрахунків і знаходять узагальнення у плановому документі. Цей документ фактично виступає дозволом, яким бюджетній установі надається вповноваження отримувати і розпоряджатися коштами, яки будуть їй виділені з бюджету, або отриманні нею в результаті надання певних послуг.
Основними плановим документом, який визначає склад доходів і видатків БУ на визначений період, обсяг і напрям використання бюджетних коштів для виконання БУ своїх функцій і досягнення цілей - є кошторис доходів і видатків. Кошторис має дві складові;
S Загальний фонд - це держ. кошти що надійшли на рахунок держ. установ із
загального фонду держ. або місцевого бюджету для її утримання. їх ще називають
асигнуваннями (фінансування) з держ. бюджету. S Спец, фонд - це надходження від плати (надання послуг, спонсорська допомога,
оплата за навчання) за кошти, що надаються БУ згідно із законодавством України,
а також кошти перераховані бюджетної установі для виконання окремих доручень,
благодійні внески і подарунки.
17. Поняття економічної класифікації видатків бюджету, та їх
характеристика в розрізі кодів.
Складання кошторису передбачає використання відповідних кодів бюджетної класифікації.
Бюджетна класифікація - це систематизоване групування доходів і видатків за економічними ознаками.
Вона передбачає присвоєння кодів усім доходам і видаткам бюджетних установ, тобто кожний вид видатків і доходів має свій відповідний код:
1110 - оплата праці працівникам БУ.
1111 - зарплата.