І кинувсь в прірву, навік зникнув…
ALEXANDR CVETOK
БЛАКИТНА ЗОРЯ
Безсонна ніч терзала душу
Нічную тишу не порушу
Лиш каганець пала і плаче
Душа болить і скиглить наче
Зоря блакитна у віконці
Порожня ніч- вино на донці
Ти ним зігрієшся на мить
І розумієш, що болить
Думки стражденні і тяжкі
Летять в безодню, мов пташки
Безсонна ніч-порожня склянка
Ще так далеко до світанку…
Любов із присмаком свободи
І подих вітру- нагорода
Стрічаєш вранішнью зорю
Біля тополі тут стою
З-за обрію вже сонце сходить
Промінням на пшеничнім полі водить
І неба рожева блакить
Ну як світанок не любить
Вмивався свіжою росою
Туман стелився над водою
Свобода- це твоя любов
Світанок світлий в тебе знов…
Прокинувсь, ранок, напівсьому
Поцілував свою знайому
Варю я каву запашну
І пригощу свою малу
А прокидатися не хоче
Тихенько щось собі бурмоче
Волосся легко поправляє
Сидить на ліжку і куняє
Я обіймаю й посміхаюсь
І обережно доторкаюсь
Допили каву й одяглися
До моря швидко подалися…
Сумно мені- промайнула година
Я від страждання рахую хвилини
Зимно надворі- засніжена осінь
В келих вина підливаю я досталь
Нічка у хаті- каганець догорає
Вітер крізь шибку все частіш завиває
Сумно мені і заплакані очі
Серце болить і так жити не хоче
Місяць на небі і зорі навколо
Ковдрою вкрився, заснув випадково…
Дай прорости життю зернині
Благаю Бога я виднині
Благаю Бога і молюся
Самотнім лишитись боюся
Ковток води- душі наснага
Козацька воля і відвага
Одинаком ти вольним був
Омріяв волю- все забув
Дай прорости зерну життя
Назад немає вороття
Благання Бог твої почув
Зерно взійшло- він не забув
Дружина славна і дитина
Назавжди в тебе є родина…
Зелене світло від комети
Летить у віддалі планети
Лишаючи на згадку слід
Запечатливши цей політ
Заворожився я красою
Сяйво вночі вважав душою
І милувався до світанку
Безмежний Всесвіт кохав змалку
А зірочки тебе любили
Щоночі падали й світили
Політ комети вічне диво
Душа і ніч. А це красиво.
Безлюдня скеля біля моря
Один стою, смакую горе
А хвилі б’ються об каміння
Хвилини тягнуться повільно
Стою, зачитую молитву
А небо чорне й подих вітру
В очах страждання і сльозинки
Безлюдня скеля, ні людинки
Спітнілі краплі на чолі
І онімілий, мов у сні
Скінчив промову і молитву
І кинувсь в прірву, навік зникнув…
Сьогодні дощ надворі плаче
І десь почувся голос наче
Один стою біля вікна
В руках трима келих вина
І сивий дим мене окутав
Палю цигарку, щось я думав
І дощ підсилює мій смуток
Заплющив очі, безліч думок
І каганець палає в хаті
І набридає вже страждати
Один біля вікна сумую
А дощ краплинами малює…
Сьогодні я благаю Бога
Мені потрібна допомога
Сердечний біль затьмарив душу
Нічную тишу не порушу
А по щокам біжить гірка сльоза
Тремтить в руках келих вина
Палахкотить на столі свічка
Накрила темрявою нічка
Один самотній п ю вино
Молю я Бога про одно
Щоб закінчилася війна
Уже набридла нам вона
Молюся,плачу й сподіваюсь
Моя країна – я покаявсь…
Зимова казка- сніжна й біла
Тебе завжди вона любила
І снігові будинки й хати
Ну як цю зиму не кохати
Снігур смакує горобину
Повільно тягнуться години
І завірюха завиває
Дерева снігом накриває
Синички заховались в стріху
І хуртовелиця на втіху
Дорогу замело і поле
Все біле і мете навколо
Ялинка біля хати сніжна
І подих вітру дуже ніжний
Зима казкова й снігова
На Новий Рік завжди дива…
Моя кохана, ніжна й мила
Зваблива, ввічлива й вродлива
Приємні очі і усмішка
Вуста п’янкі моя Оришка
Волосся падає на плечі
Нас надихає літній вечір
Солодкі мрії про кохання
Нехай здійсняться всі бажання
Пухленькі губи я цілую
І вітерець легенький дує
В обіймах вечір зустрічали
Та один одного кохали
А на щоках її веснянки
Не знайдеш кращої коханки…
Сьогодні мабуть не засну
Я зустрічатиму весну
Світанок світлий й сонце сходить
Сніг розтає , місяць заходить
Хмаринки білі й дивовижні
Ранок приємний й дуже ніжний
Струмок розтанув і біжить
На повні груди хочеш жить
Дерева розпуска бруньки
Так прокидаються садки
Дивлюсь я край села у поле
Весна прийшла й мені чудово…
Солодкий дим навколо мене
Палю цигарку, це так треба
Сивий туман- прижмурив очі
Тихенько носика лоскоче
Він огортає всю кімнату
Я звик клубочки випускати
Солодкий дим навіяв спогад
Це час думок, ідей- все поряд
Тихенько душу заспокоїв
Сердечну муку ти загоїв
Солодкий дим навколо в’ється
Душі самотність- це зоветься…
Байдужий погляд, овдовілий
І біля могили сльози пливли
Залишивсь сам і п’єш вино
Що буде завтра ?- все одно
Ти одинак назавжди став
Вино до забуття ковтав
А на могилі лежать квіти
Кудись розбіглися всі діти
Сивий, старий і спорожнілий
Ти кожен день біля могили
Душевний біль і серця рана
Життя образа і омана
Не буде більше світлих днів
А на чоло все дощик лив
Ковток вина й ковток образи
Ти зрозумів це не відразу
Байдужий погляд, овдовілий…
Любов твоя безмежні зорі
Любов твоя степів простори
Це колискова й рідна мати
І батько сивий біля хати
Любов твоя- пшеничне поле
І сонце лагідне й чудове
Любов твоя- вишневий сад
І на плетінні виноград
Любов твоя- маленькі діти
Життя наповнюють, мов квіти
Любов твоя – карпатські гори
На узбережжі- Чорне море
Любов твоя- це Україна
У серці завжди Баьківщина…
Безсоння мучає щоночі
Я жити більше так не хочу
Душевна мука огортає
Павук в куточку заплітає
А ніч холодна і пуста
Вино смакують ці вуста
Ти до світанку не лягаєш
Цигарки палиш і страждаєш
Самотньо й порожньо щоночі
У пляшці трохи щось хлюпоче
А сивий дим туманить очі
Безсоння й жити так не хочу…
Сьогодні в нас у домі свято
Це день народження у тата
Він посміхається старенький
Щасливий, сивий і рідненький
Уся родина привітала
А мама торт приготувала
А біля столу дітлахи
Уже накладують шматки
І батько підійма чарчину
Підтримати просив родину
Усі вітають, приєднались
Щасливі дітлахи всміхались
Це день народження у тата
Гостей зібралась повна хата.
Чарівний вечір на подолі
І край села стоять тополі
Півмісяць сходить над горою
Пташки кружляють над водою
І перша зірка запалала
Вона зізналась, що кохала
А біля річки тихо-тихо
Горить багаття – вічна втіха
Хлюпоче в березі вода
І для нього вона одна
Серця єднались- вечір тихий
Зоря, півмісяць, пташки стихли
Чарівний вечір на подолі
І нам всміхались літні зорі…
Моя тендітна і кохана
Несамовита і бажана
І з під волосся світять очі
Я дуже обійняти хочу
Рожеві губи найсолодші
Промінчик сонечка лоскоче
А на щоках руді веснянки
Не знайдеш кращої коханки
Заворожили мене очі
Я бачить їх так завжди хочу
Моя єдина і чарівна
Олеся ти моя царівна
Між небом, сонцем і землею
Я мрію, щоб була моєю
Олеся українка світла
Назавжди покохав, як подих вітру…
Це весняне сонечко
Зазира в віконечко
Сніг розтанув біля хати
Цій весні ми дуже раді
Зеленіє під горою
Пташки з вирію гурбою
У садочку квіточки
Й розпускаються бруньки
Оживає все навколо
Це весна- мені чудово…
Заледеніло на душі
Холодна осінь йдуть дощі
Комок черствий стоїть у горлі
А по щокам сльозинки кволі
Образи серця, біль очей
Не спав ти декілька ночей
У склянці хлюпає вино
Тобі байдуже й все одно
В куточку протікає дах
Ти став одним із тих невдах
Той хто самотнім залишився
Прокляв і те й що народився
А очі змучені страждали
Вже не любили й не кохали
Самотня старість на одинці
Шматочок хліба у торбинці
Черствий продавлюєш комок