Нововасилівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
“ Археологічні пам ’ ятки та
культурна спадщина Микола ї вщини ”
Роботу виконала:
учениця 10 класу
Зав іновська Надія
Нововасилівська - 2015 р.
Зміст
Вступ …………………………………………………………………… 3
1. Становлення археології, як науки ………………………………. 4
2. Дослідження Б.В. Фармаковським Ольвії та острова Березань.. 4
3. Актуальність дослідження курганів в наш час, в чому полягає, їх особливість та унікальність……………………………………… 6
Висновки та узагальнення…………………………………………..… 10
ВСТУП
Актуальність теми дослідження: Сучасний етап розвитку української історичної науки характеризується тим, що: на сьогодні «Кургани» -- це невід’ємний елемент степового ландшафту нашої степової зони.
Археолог, вчений, науковець, який займався майже все своє життя розкопками на території заповідника Ольвія та острові Березань Б.В.Фармаковський намагався встановити охорону над заповідником в Ольвії, щоб зробити повний опис археологічних знахідок, але йому не вдалося, оскільки йому постійно заважали – це здійснити чорні археологи, та люди, які вели розкопки суто заради прибутку не знаючи цінності, атрибутам, які були знайдені під час розкопок на даній території . Минуло досить багато часу, проте велика кількість курганів, не була досліджена науковцями належним чином, оскільки було неналежне фінансування, досить активне перешкоджання з боку влади, та завдання збитків чорними археологами у пошуках скарбів, тож саме ця тема потребує детального вивчення.
Мета даного дослідження полягає в розгляді та опрацюванні результатів польових розкопок археологічних пам'яток Миколаївщини.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішити такі наукові завдання:
· Охарактеризувати процес становлення археології, як науки;
· Визначити причини, що спонукали Б.В. Фармаковського та інших вчених археологів до археологічних досліджень Ольвії та острову Березань;
· Що корисного і цікавого ми можемо дізнатись із археологічних досліджень при розкопках курганів Миколаївщини?
· На основі дослідженого і вивченого матеріалу зробити узагальнення та висновки.
Об'єктом дослідження: є знищення та руйнація археологічних пам’яток Миколаївщини.
Предметом дослідження є дослідження курганів, що розташовані на території Миколаївської області.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у систематизації та узагальненні матеріалу, осмисленні його у руслі сучасних тенденцій розвитку археологічної науки. Автор вважає, що здійснений ним науковий аналіз дає можливість підвести підсумок зробленому, а також визначити перспективи наукового пошуку.
Практичне значення дослідження полягає у суттєвому розширенні сучасних наукових знань про археологічні дослідження на Миколаївщині періоду ХІХ – ХХ століття.
1. Становлення археології, як науки
Початки археології сягають глибини віків, коли люди почали включати стародавні речі й об'єкти в систему своєї культури, наділяючи їх магічними властивостями.
Формування археології як науки пов'язано з двома основними моментами: по-перше — усвідомленням того, що матеріальні старожитності є історичними джерелами, і по-друге, — історія- це послідовний процес, який створюється поступово за певних умов. Перші кроки на цьому шляху демонструє антична наука, де виник і сам термін "археологія" (— наука про старожитності), введений в обіг філософом Платоном (427—348 рр.). Від Геродота (484—425) бере свій початок традиція підкріплювати висвітлення історії матеріальними свідченнями (вавилонська вежа, піраміди і колоси-статуї Єгипту, могили кіммерійських царів поблизу Тіраса-Дністра), якої надалі дотримувалися всі визначні історики.
2. Дослідження Б.В. Фармаковським Ольвії та острова Березань
Інтерес вчених до Півдня України, та взагалі до Ольвії почав проявлятися в науці після включення Новоросії в склад Російської імперії наприкінці XVIII ст. Там працювали П. Сумароков та П.С. Паллас, які правильно визначили у своїх працях місце знаходження Ольвії біля села Іллінське (суч. Парутино) у пониззі Бугу, та прокоментували залишки. Перша спроба створити короткий нарис історії Ольвії належить І.П. Бларамбергу. Приблизно в один час з ним з’являються праці Д.Р. Рошетта та П. Кьоппена. Вони ввели в обіг нові епіграфічні пам’ятки. Але всі ці праці не можна назвати повноцінними науковими дослідженнями, через нестачу джерел та методичного рівня. Август Бьок дав дуже зв’язний нарис історії Ольвії. Зразковими для своєї доби у археологічному та нумізматичному відношеннях були твори О.С. Уварова та Б.В. Кьоне. Початок ситематичного вивчення Ольвії приходиться на 1885-1917 рр.
З 1901-1915 роки Б.В. Фармаковський проводив розкопки давнього міста і його некрополю по заздалегідь виробленому і у всіх деталях продуманому строго навчальному плану. Використовуючи новий, «пошаровий» метод, він ретельно відзначав послідовність нашаровування культурних шарів, з'ясовуючи картину постійних змін життя Ольвії на протязі всіх століть її існування. Цей метод відразу поставив руську класичну археологію на нову наукову базу.
Основною метою нового польового сезону стало відкриття згадуваних Геродотом та Діомом Хрисостомом оборонних стін і вежі Верхнього міста, також було необхідно з’ясувати значення кожного плато в житті Ольвії і дослідити римську цитадель.
До розкопок на острові науковця підштовхнуло вивчення колекції античних старожитностей з Березані очаківського священика М.Л. Левицького, яка самим Б. В. Фармаковським була датована VII ст. до Р.Х. - першими століттями по Р.Х. Аналізуючи колекцію, Б. В. Фармаковський приймає рішення про проведення пробних розвідок на Березані. При візуальному обстеженні острова він фіксує наявність підйомного матеріалу і вирішує закласти два розкопи в різних місцях.
3. Актуальність дослідження курганів в наш час. В чому полягає, їх особливість та унікальність
В Миколаївській області розташовані більш ніж чотири тисячі курганів і поховань,датованих другим тисячоліттям до нашої ери. Серед племен своїх воїнів у курганах на цій територій, історики називають скіфів, гунів і готів.
Курганні поховання були дуже поширені в Україні. В Україні спорудження курганів продовжувалося майже 5 тисяч років (з середини IV тисячоліття до н. е. до XIII ст. н .е.), протягом пізнього енеоліту бронзового віку,раннього залізного віку та середньовіччя.
Біля с. Дмитрівка (Миколаївська область) досліджене впускне у курган поховання кочовика з північною орієнтацією зі зведеними ногами. Взуття похованого було прикрашене срібними деталями "геральдичного" стилю.
У 1889 р. був вимитий комплекс предметів біля с. Ясинового. Окрім традиційних для даного типу комплексів кісток коня, у ньому знаходилася збруя — вудила та стремена, багатий золотий поясний набір, золотий перстень з вставкою-гемою, золоті сережки з аметистами, золота прикраса — "колесико", однолезовий клинок, а також сі- ролощений гончарний глек.
Непримітний, на перший погляд, курган на території Корабельного району міста Миколаєва, що дослідили археологи науково-дослідного центру "Лукомор'я" Інституту археології НАН України та Інституту історії та права НГУ ім.Сухомлінского, виявився рівним за віком єгипетських пірамід. Під насипом висотою близько 2 метрів знайдено 10 поховань, що відносяться до ямної і катакомбної археологічним культурам. Це найдавніші кочові культури, що існували на території Північного Причорномор'я.
"Ямники" існували з кінця IV - до кінця III тисячоліття до н.е., "катакомбники" - жили з останньою чверті III і до початку II тисячоліття до н.е. Обидві культури перетиналися. Передбачається - воювали між собою. Тому свідчення - знайдений крем'яний наконечник стріли "катакомбників" в похованні "ямники", інші предмети, сліди поранень на черепах, положення похованих. Значить, "катакомбною" стрілою був убитий представник "ямної" культури. Представники ямної культури робили для поховання прямокутні ями, обмазані глиною, прикриті дошками. Більш пізні, "катакомбники", покривали поховання кам'яною стелою. Причому, стела з висіченим орнаментом служила ще й своєрідним пам'ятником, нагадувала богообразну істоту.
В селі Чистеньке було поховання воїна, яке супроводжували сарматський меч із кільцевим навершям, меотські дротики та пізньоскіфські вістря стріл. Такий комплект різнокультурної зброї міг бути тільки в учасника подій Діофантових або Мітрідатових війн, у яких брали участь кельти-галати, сармати, меоти та пізні скіфи.
На Миколаївщині в кургані Соколова Могила відкрите поховання сарматської цариці-жриці. Шляхетну жінку вбрали у довгу сукню з вузькими рукавами, пошиту з пурпурового репсу, гаптовану золотими Х-подібними платівками, інкрустованими емаллю; манжети прикрашали численні намистини із золота, геширу, сердоліку, халцедону й фаянсу та мініатюрні золоті платівки
В 1992 р. у кургані біля с. Весняне під Миколаєвом було досліджено могилу заможного сармата, можливо, ватажка племені. Скелет воїна лежав у дерев'яній труні. Його супроводжували довгий китайський меч, кинджал, сагайдак зі стрілами і лук. На правиці був надітий масивний золотий браслет, каптан підперезував пояс зі срібною золоченою пряжкою. Через 150 років після її виробництва сармати приклепали до неї три кільця та зробили прикрасою кінського нагрудника.
В цілому в Украйні відомо понад 50 тис курганів. Без сумніву це результат людської діяльності, пам’ятки минулих історичних епох.
До масового розорювання півдня в Украйні сторіччями були оточені цілинною степовою рослинністю, що сприяло формуванню рослинного ландшафту. В ході освоєння степів на більшості курганів (особливо невеликих) степова рослинність,була знищена (в основному внаслідок розорювання) або знищені самі кургани.
Однак частина курганів, переважно великих,ніколи не розорювались і на них зберігся степовий рослинний покрив, який різко відрізняється від оточуючої їх рослинністю. Таким чином, окрім добре відомої археологічної ролі,кургани мають велике значення та відновлення степового біорозмаїття живої природи.
Комплексне збереження курганів як археологічних та природних пам’яток органічно випливає з сучасних територій інтегрованого розуміння ландшафту як цілісної природно-культурної системи що знайшло відображення в Європейській ландшафтній конвенції. На Миколаєві знищували кургани - місцева влада віддала їх під городи.
Стан пам’ятників почали масово перевіряти співробітники Інституту археології Національної академії наук. Вони виявили – у Березанскому районі знищені 75 пам’ятників. Правда, 45 з них не були нанесені на карту, а 30 сільських рад свідомо віддали під орало. По полю розкидані залишки половецьких, ногайські, сарматських і скіфських поховань.
Усі кургани переорали. Виявили знищені конструкцій , лежать камені похороні. Нині кургани сягають 3- х метрів – рідкість. А насип заввишки 20 сантиметрів люди навіть не помічають. У інспекції по охороні пам’ятників пояснюють, врахувати кургани лише в 60 – х роках минулого століття. Всього їх - понад 5 тисяч.
Ці розкопки до теперішнього часу нікого не цікавили на віть в Україні і ніхто не проводив розкопки. Може будь - який насип або горбок виявитися курганом.
ВИСНОВКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ
Отже, таким чином на основі дослідженого і вивченого матеріалу можна зробити узагальнення та висновки, які дають нам змогу зрозуміти важливість і актуальність даної роботи. Завдяки археологічним розкопкам, які проводились на території Миколаївщини, а також всієї України, ми дізнались досить цікаві факти, про те, хто населяв наші землі, та який був побут людей в минулому столітті. А також в даній темі порушили проблему збереження археологічних пам’яток, які не є дослідженими через брак коштів, та зруйновані в ході розорювання земель та полюванням за скарбами, місцевого насилля. Отож, щоб ми в подальшому, знали своє коріння та історію походження свого народу, ми повинні сприяти всіляко не руйнуванню пам’яток археології та культури та захищати від зруйнування.
Насправді досить мало відомостей збереглось про кургани нашої місцевості, значна кількість яких