Правова ідеологія-є систематизоване наукове вираження правових поглядів, принципів, вимог суспільства, класів, різних груп і верств населення.
Вона повинна формуватися як процес виявлення теоретичного свідомості, координації та узгодження різних суспільних інтересів через досягнення соціального компромісу. У цьому випадку правова ідеологія буде утримувати великий моральний потенціал, що передбачає пріоритет прав і свобод особистості, поділ влади, політичний плюралізм, високу роль суду як антипода командно-бюрократичного управління, що властиво ідеологічно і економічно здорового суспільства з розвиненою загальною та правовою культурою. Правова ідеологія обґрунтовує і оцінює існуючі або виникають правові відносини, законність і правопорядок. У розробці правової ідеології беруть участь юристи, політологи, економісти, враховують конкретно-історичні умови життя суспільства, розстановку сил, рівень суспільної свідомості, соціальну психологію, волю та інтереси як більшості, так і меншості, інші фактори.
47. Вплив правосвідомості на функціонування інституту адвокатури в державах ЄС.
Правова свідомість (правосвідомість) — це особливий вид суспільної свідомості, сукупність різних форм відображення правової дійсності у правових теоріях та концепціях, поглядах, почуттях, уявленнях людей про право, його справедливість, цінність, місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей
Правосвідомість є необхідною умовою створення норм права, їх точної та повної реалізації. Вона виступає фактором поваги до права.
Роль правосвідомості в процесі правотворчості і і правореалізації виражається у тому, що правосвідомість:
· певною мірою як би випереджає юридичне право, є його безпосереднім ідейним джерелом, передує йому, існує «до» права;
· діє «паралельно» з правом: уловлює потреби його вдосконалення в напрямку відображення об'єктивних суспільних процесів; визначає зміни і перспективи розвитку права; безпосередньо впливає на процес і результати правотворчості;
· існує «після» права у тому сенсі, що служить орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які застосовуються або реалізуються;
· є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права;
· може використовуватися як важливий інструмент застосування аналогії закону і аналогії права з метою заповнення прогалин у законодавстві;
· виступає як ідейно-моральний вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого самоврядування;
· служить засобом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення) та ін.
Право впливає на правосвідомість тим, що воно є найважливішим джерелом її формування, перетворення і розвитку. Правда, зміст, напрямок цього впливу не однозначні і залежать від якості законодавства, його відповідності реальним потребам, від рівня роботи державного апарату.
48. Вплив правових цінностей на функціонування інституту адвокатури в державах ЄС.
Правові́ ці́нності — це різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, які забезпечуються правом[1].
У найбільш загальному вигляді під правовими цінностями розуміються властивості (ознаки) права, істотно значущі для людей[2].
Правовими є цінності, значущі з точки зору правових відносин. У рамках життєдіяльності суспільства вони виступають загальнообов'язковими ціннісними орієнтирами і покладені в основу юридично оформленої системи права[3].
С. В. Михайлов називає правовими цінностями «узагальнені правові цілі та правові засоби їх досягнення, що виконують роль правових норм».
Він пропонує виділяти блоки правових цінностей:
· «абстрактні цінності» — свободу, справедливість, рівність, демократію, правопорядок;
· «основні (вищі) цінності», під якими розуміється людина і ті цінності, які з нею нерозривно пов'язані (життя, здоров'я, честь, гідність);
· «спеціальні цінності», які, охоплюють безпеку, приватну власність, свободу віросповідання тощо[4].
Свободу називають найвищою, основною правовою цінністю[2].
Поняття «правові цінності» та «цінності у праві» мають свої смислові відтінки[4]. Від них слід відрізняти цінність права — його спроможність служити метою і засобом задоволення загальнолюдських потреб та інтересів[5].