18. Пристрій і принцип дії годинників
Годинники – це складний пристрій, призначений для вимірювання часу. Поряд з задоволенням потреб у вимірюванні часу, вони також являються предметом прикрашенням, тобто задовольняють естетичні потреби.
По конструкції найбільш поширеними являються механічні годинники – маятникові та балансові. Механізм таких годинників складається з основних і допоміжних вузлів. До основних вузлів відносять: двигун; механізм заводки двигуна і переводу стрілок; передаточний механізм; регулятор; зпуск; стрілочний механізм;
Двигун приводить в дію механізм годинників. Він може бути пружинним і гирьовим. В пружинному двигуні джерелом механічної енергії служе спіральна пружина.
Механізм заводки двигуна і переводу стрілок служе для установки стрілок в потрібне положення, для заводки пружини двигуна або підняття гирі.
Регулятор – це основна частина часового механізму, яка представляє собою коливальну систему зі строгою періодичністю коливання.
Передаточний механізм – забезпечує передачу енергії від двигуна до всього механізму.
Зпуск – перетворює рівномірні коливання в рівномірне обертання зубчастих коліс. В побутових годинниках майже завжди використовують анкерний зпуск – вільний або невільний.
Стрілочний механізм передає рухи від основної колісної системи до стрілок годинника.
Електроні годинники по принципу дії підрозділяються на:
А) електронно – механічні;
Б) електронні
Електронно-механічні годинники з’єднують у своєму пристрої електронний блок і деякі вузли, властиві механічним годинникам. В залежності від особливості конструкції вони бувають: балансові; кварцові; камертоні;
В балансових електронно – механічних годинниках пружинний двигун замінений на електронну батарею і додана електромагнітна система. Інші вузли такі ж, як і механічних годинниках. В кварцових електронно – механічних годинниках роль регулятора виконує кристал кварцу, в камертонних – камертон.
Електроні годинники не мають деталей які механічно рухаються, відтворення періодичної послідовності інтервалів часу і відображення часової інформації в них здійснюється засобами електронної техніки.
19.ОЦІНКА ЯКОСТІ ГОДИННИКІВ
Осн. параметри які перевіряють в торгів.: зов. вигляд;правильність взаємного розташування стрілок; роб. механізму заведення і переведення стрілок; тривалість роботи від одного заведення; точність ходу; іноді і оціночне число. Пакування: індивідуальний футляр, паспорт, що містить: найменування; номер механізму;шифер мех. і корпусного оформлення; тех. характ.; клас год.; сер. ходовий хід.
Механч . Год..Вимоги до наст i нних маятникових: Закрiплення механiзму в корпусi повинно виключати його перемiщення при заводi; маятник повинен здiйснювати коливання у вертикальнiй площинi; Циферблат повинен бути чистим ы не мати дифектів. Вимоги до наручних i кишенькових : Годинник, шо зупинився у результатi спуску пружини двигуна, повинен почати дiяти при заводi пружини двигуна не бiльше нiж на три оберти зовiдної головки без додаткових зовншiх дiй; скло годинникiв не повинне мати дефектiв; Вiдхилення кiнцевого моменту змiни свiдчень календаря вiд 12-годинникової (або 24-годинникової) установки моменту змiни не повинне бути бiльше(10 хв – для годинникiв з календарем миттєвої дiї;15 хв – для годинникiв з календарем немиттєвої дiї); Тривалiсть iнтервалу часу змiни свiдчень календаря немиттєвої дiї повинна бути не бiльше 2-х годин.
Електр . год. : Вим . до електронно-механiчних кварцових, наручних i кишенькових: Вiдхилення секундної стрiлки вiд штрихiв подiлу шкали не повинне бути бiльше ½ секундного дiлення. До електронних наручних i кишенькових: Зображення iнформацiї на iндикаторi годинникiв повинне бути чiтким i добре розпiзнаватися на вiдстанi 0,5м при освiтленнi не менше 150–200 лк.
20. ЮВЕЛІРНІ ОСОБИСТІ ПРИКРАСИ: КЛАСИФІКАЦІЯ,
Прикраси для рук Обручка (перстень) – ця прикраса у вигляді декоративно оформленого обода, зі вставками або без, призначене для носіння на пальці руки. Обручки діляться на гладкі (обручальні) і фасони. Браслети – призначені для прикраси рук і закріплення годинника.Браслети можуть бути м'які і жорсткі.Глідер – елемент браслета для годинника у вигляді тонкої подовженої ланки. Глідерні браслети – це декілька ланок – глідерів з шарнірним або пружинним з'єднанням.
Прикраси для сукніБрошка – нагрудна прикраса з елементом кріплення. Вони складаються з підстави, шпильки на шарнірі і замка. Ними прикрашають жіночі сукні, блузи, костюми, сколюють коміри і шарфи.
Прикраси для голови Вушні прикраси – сережки, завжди вважалися однією з улюблених прикрас у стародавніх слов'ян, хазарів, фінів, норманів і інших народів. Кліпси – різновид сережок з елементом кріплення у вигляді шарнірно-пружинного пристрою або на затискних гвинтах. Це найдешевший вид сережок. Діадема - Головна прикраса у вигляді відкритої корони з плоскою підставою, виконана зі вставками або без них.Обід – прикраса для волосся у вигляді зігнутих в полукруг смуг прутків з різних матеріалів. Шпилька – прикраса з елементом кріплення, призначена для заколювання волосся.
Шийні прикрасиНамиста – шийна прикраса у вигляді різних елементів, нанизаних на нитку або сполучених дротяними ланками (якщо намиста не мають отворів, то з'єднуються дротяними гачками).Гривна – шийна прикраса у вигляді жорсткого обруча з підвісками або без них. Кольє – шийна жіноча прикраса, що характеризується складною художньою композицією центральної частиниМедальйон – ця шийна прикраса у вигляді порожнистої підвіски (цим вони відрізняються від кулонів, будучи їх різновидом) із стулками, що відкриваються, призначена для носіння на ланцюжку, стрічці або шнурі.
21. ЮВЕЛІРНІ ПРЕДМЕТИ ДЛЯ СЕРВІРУВАННЯ СТОЛУ: КЛАСИФІКАЦІЯ, ХАРА
Предмети, для сервірування столу: ложки, виделки, ножі, сервізи та прибори, вази для фруктів, підставки для приладів, лопатки для тістечок,
Сервізи- повний комплект посуду одного призначення, до якого входять різноманітні предмети для сервірування столу, оформлені в одному художньому стилі. Столові прибори - предмети сервірування індивідуального користування – ложка, виделка, ніж.
22. СИНТЕТИЧНІ КАМЕНІ: ВІДМІННІ ОЗНАКИ, МЕТОДИ СИНТЕЗУ.
Синтетичні камені: синтетичні аналоги справжніх каменів, штучні кмені,імітації,реконструйовані.До синтетичних дорогоцінних каменів належать штучно отримані моно- або полікристалічні й аморфні хімічні сполуки.
Серед синтетичних дорогоцінних матеріалів виокремлюються дві групи. До першої належать синтетичні камені, що являють собою структурні і хімічні аналоги природних кристалів, але різняться складом і вмістом мікродомішок. Це такі, як алмаз, рубін, сапфір, смарагд, аметист, олександрит. До другої групи - штучні камені, що отримані в лабораторних умовах, але вони не мають аналогів у природі, наприклад, фіаніт, ітрій-алюмінієвий гранат (ІАГ), галій-гадолієвий гранат (ГГГ), синій кварц тощо.
До окремої групи належать імітації, що отримані з натуральних або штучних матеріалів, і тільки за назвою та зовнішнім виглядом нагадують справжні природні дорогоцінні камені.
У випадку, коли природні матеріали дрібні, мають безліч різноманітних включень, для поліпшення споживних властивостей їх піддають додатковій обробці: подрібнюють, видаляють забруднення та з'єднують їх за допомогою клею чи полімеру.
Отримання синтетичних кристалів ґрунтується на процесах кристалізації, які являють собою гетерогенні хімічні реакції, внаслідок яких утворюються монокристали або їх полікристалічні агрегати.
Залежно від цих факторів можна виокремити такі методи :
Вирощування кристалів з розплавів. Як руйнівна сила процесу використовується градієнт температури. Отримання заданих кристалів із розплавленої суміші визначеного хімічного складу здійснюється при охолодженні.
Вирощування кристалів із розчинів. Процес кристалізації здійснюється за рахунок утворення градієнта концентрації на межі кристал-розчин.
Вирощування кристалів із газового середовища. Процес кристалізації здійснюється в основному завдяки наявності градієнта тиску.
Вирощування кристалів у твердій фазі (не використовується для вирощування ювелірних кристалів).
23. ВИДИ ДЕКОРАТИВНОЇ ОБРОБКИ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ.
Декоративна обробка:механічне оздоблення(шліфування, полірування, інкрустація, мозаїка, чеканка, гравірування, матування, пропілування, філігрань, анодування,)декоративно-захисні покриття (емалювання),плакірування - оббивка срібної та бронзової основи золотим листом за допомогою прокатки, сусальні покриття), хімічна обробка (травлення, гальванічні покриття,оксидування, чорніння).
1. Шліфування => створення гладенької поверхні виро" за допомогою б'язевих, фетрових або повстяних кругів, які обертаються, з використанням наждаку, пемзи або інших абразивних порошків
2. Полірування => створення дзеркального блиску на повер: золотих та срібних виробів. Види полірування: ручне, механічні електрохімічне (анодне травлення)
3. Карбування => складний рельєфний малюнок, створюєп за допомогою чеканів та зубил з листового матеріалу або на поверхні масивних литих виробів. Види: ручна та ма
чеканка
4. Гравірування вирізання малюнка на виробі за допо:і: штихелів (стальних різців довжиною 100-120 мм). Застосовую! ручне двомірне гравірування. Види гравірування: під глянеї:
чорніння та емаль
5. Матування ==> рівномірна шершава поверхня. Використовують способи гальванічного та механічного матував
6. Пропілування (просечка) => ажурний орнамент, створені методом видалення частини основного металу (випилюст:-: і
лобзиком)
7. Інкрустація => заповнення окремих заглибин зізерунху іншим матеріалом (каміння, кістка, перламутр)
Мозаїка => узор, який складається з низки каменів або скла
Кування здійснюється ударами молота по заготовці для отримання відповідного рисунка
Металопластика => стародавній прийом декорування на фользі, товщиною не більше 0,5 мм за допомогою спеціальних інструментів, які нагадують скульптурні стінки
Дифування стародавній прийом холодної обробки листового металу ударом молота. Від кування відрізняється тим, що використовується лист товщиною не більше 2 мм
Філігрань (скань) => ажурний малюнок, який отримується з витягнутих із сплаву срібла або золота дротиків, що звиті в джгутик, а іноді сплющені у вигляді стрічки. Доповнюють
дрібними литими кульками (зернь), ювелірним камінням або гладенькими металевими накладками, відбілюють, якщо потрібно, золотять, оксидують або полірують
Емалювання покриття ділянок виробу легкоплавкою скляноподібною масою. Крім декоративних якостей емаль має прекрасні захисні властивості, дякуючи стійкості до хімічних
реагентів.
Плакірування оббивання срібної та бронзової основи золотим листом за допомогою прокатки
15. Сусальні покриття наклеювання на поверхню виробу дуже тонких листочків золота та срібла на поверхню виробу