2. Вимоги до ювелірних сплавів
1.Д ІАГНОС. ОЗН. ДМ ТА ЇХ СПЛАВИ
Дорогоцінні– називають вісім металів, що виділені в окрему групу.
До основних металів власт. які формують якість та безпечність:
Фіз. (колір, блиск, Т плавлення, теплопровідність, густина, електропровідність, масн. вл.).Хім.: корозійна стійкість - вл. металу протистояти дії агресивному середовищу.Механічні: пластичність – здатність підд. Необх; Твердість (мет. Бринеля,Роквела, Вікерса, Мооса) Технологічні: зміцнюваність - здатність металу здобувати більш високу міцність після термічної. Споживні: проба – вміст ДМ у сплаві; без безпечність.
Види ДМ:
1. Золото – стійке до дії вологи, кислот, лугів, солей, розчиняється в сумішах соляної, азотної кислотах, «царській горці» єдиний метал жовтого кольору. Відрізняється найвищою пластичністю та ковкістю з усіх дорогоцінних металів, ріжеться ножем. Має сильний металевий блиск, гарну електропровідність, високу хімічну інертність та корозійну стійкість
Вл : м'яке, залишає подряпини, сильний металевий блиск, висока пластичність, тягучість, стійкість до потьм’яніння, висока хімічна інертність, легко реагує із ртуттю, висока електро-тепло- провідність, значна механічна міцність. Густина, 19,3 г/см3, tпл. = 1064° С. Твердість за шк. Мооса 2,5 – 3
2. Срібло – метал білого кольору, тягучий, пластичний та ковкий, ріжеться ножем. Твердіше за золото, м’якіше за мідь. Гарно полірується, має найвищу відбивальну здатність, є найбільш електро – та теплопровідним металом. Стійке до впливу вологи, не взаємодіє з органічними кислотами, розчинами лучів, азотом, вуглецем, стійке до дії кисню, соляної та плавикової кислоти.
Вл: густина 10,5 г/см3, tпл. = 960° С, твердість 2,5 – 3,0. М'яке, темніє при сполученні з сірчаним воднем повітря озоном, розчиняється в міцній азотній та підігрітій сірчаній кислотах, Реагує з Cl, Br, I, при кімнатній t. Блискуче, пластичне, найдешевший метал, легше за золото, метал стійкий до окислення.
3.Платина та метали плат групи
Паладій - м'який, пластичний ковкий, сріблясто-білого кольору. Родій - твердий, крихкий, висока відбивальна здатність, хімічно стійкий сірувато-білого кольору, Іридій - крихкий, хімічно стійкий, важкий, твердий сріблясто-білого кольору, Рутеній - Твердий, крихкий, матово-сірий, сріблясто-білий, Осмій - твердий, тугоплавкий хімічно стійкий, синьо-сірого кольору). Платина – це сірувато-білий блискучий метал, важкий та тугоплавкий. За пластичністю та ковкістю поступається золоту та сріблу, значно перевищує їх за твердістю. Вл: роз’їдають платину ціаністий калій та розплавлюючі промені. Тягучий, ковкий, добре обробляється тиском, висока хімічна стійкість (розчиняється тільки у "царскій горілці" при t=70°C), велика відбивальна здатність, жаростійкість.
Види золотих сплавів:
1. Жовте золото, збагачую. сріблом
2. Червоне золото, збагачю. міддю
Сплави ДМ – суміш 2 або декількох М або М з неметалами.
Легуючі компоненти дорогоцінних сплавів: (срібло, кадмій, мідь, паладій, нікель, цинк, платина.) Срібло надає золотому сплаву: м’якість, змінює колір золота, знижує Т пл.., ковкість. Кадмій знижує Т пл., зберігає ковкість та пластичність. Мідь підвищує твердість, зберігаючи ковкість і тягучість, надає сплаву червонуватого відтінку. Паладій підвищує Т пл. сплаву. Нікель покращує ливарні якості. Цинк різко знижує Т пл., підвищує крихкість та плинність. Платина забарвлює сплав у білий колір, різко підвищує Т пл. сплаву.
Платина-950, Золото-333, 375, 500, 585, 750,Срібло-750, 800, 830, 875, 925, 960, Паладій-500, 850
2. ВИМОГИ ДО ЮВЕЛІРНИХ СПЛАВІВ
У світлі нових процесів та тенденцій, однією з найбільш актуальних проблем ювелірної галузі є передусім проблеми пов'язані з їх якістю, зокрема безпекою та надійністю. Це обумовлено насиченням ринку ювелірними виробами низької якості, в ході експлуатації яких проявляються значні механічні пошкодження, різноманітні зміни кольору поверхні, потьмяніння та численні алергічні реакції у споживачів. Це пов'язано з різними чинниками. Передусім, йдеться про використання імпортних лігатур для виготовлення виробів і припоїв, які не пройшли оцінку на відповідність встановленим вимогам щодо механічної та хімічної стійкості, а також про порушення технології.
Крім цього, варто зважити на те, що в Україні видобуток золота незначний, більшість золота, яке використовується ювелірами, або вилучене з брухту, відходів та "електронного лому", або це є готова імпортна лігатура, інколи невідомого повного хімічного складу. Для того, щоб провести ретельний афінаж, потрібне дороге технологічне обладнання, а для значної частки підприємств це не під силу. Тому в ювелірні прикраси потрапляють такі хімічні елементи як кадмій, свинець, індій, ртуть, залізо, олово, марганець, хром та інші, які чинять, до того ж, і негативний вплив на здоров'я людини.
На жаль, переважна більшість виробників вважають, що склад дорогоцінного сплаву характеризує, передусім, стабільність технологічного процесу, а не споживчі властивості готових виробів. Проте безпека та надійність ювелірних товарів повною мірою визначається складом дорогоцінного сплаву та дотриманням технологічного процесу.
Якщо до розв'язання питань виробництва і оцінювання якості ювелірних виробів в Україні лише підійшли, то міжнародне співтовариство вже давно проявляє значну зацікавленість до проблем їх безпеки та надійності. Дослідження іноземних науковців указують на те, що важкі метали, потрапляючи до організму людини, накопичуються і поступово його руйнують.
Найбільш негативний вплив мають легуючі компоненти дорогоцінних сплавів, зокрема кадмій, цинк, індій, нікель та ін.
В умовах Пробірного нагляду на пробірному камені та методом пробірної плавки зазвичай встановлюється лише проба дорогоцінного металу. А вміст шкідливих легуючих компонентів залишається поза увагою. Ефективним методом визначення домішок є рентгенівська спектроскопія, зокрема рентгенофлуоресцентний аналіз, який надає змогу підтвердити відповідність сплаву чинним вимогам та визначити вміст негативних токсичних домішок.
3.МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЮВ.СПЛАВІВ
Залежно від сутності методи аналізу дрогоцінних сплавів поділяють на: спектральні, хімічні (електрохімічні, механохімічні), пробірні,які включають тигельну плавку,як початкову стадію, або щерберування з наступним купелюванням та розчиненям королька,хіміко пробірні. крапельні.Залежно від ступеня впливу на досліджуваний зразок методи поділяють на руйнівні( емісійної спектрометрії, купелювання,мікро-купелювання,атомно-абсорційне титрування, мікро-потенційно метричне титрування.), неруйнівні (опробовування на пробірному камені, рентгенофлуоресцентний, крапельний.)
4. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОРОГОЦІННИХ КАМЕНІВ
Дорогоцінне каміння – природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):
а) першого порядку – алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит;
б) другого порядку –демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку – аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель;
г) четвертого порядку – адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин;