Основні поняття квалілогії
1. Структурні елементи науки «квалілогія».
2. Якість як основне поняття квалілогії.
3. Фактори, зумовлюючі якість продукції.
І. Структурні елементи квалілогії
Квалілогія (кваліномія, квалітологія) – наука, яка розглядає якість у широкому аспекті, охоплюючи філософські (методологічні), соціально-психологічні, системно-технічні, математичні та інші проблеми.
Це наука про якість, в структуру якої включається теорія якості і теорія управління нею, кваліметрія і метрологія. Термін «кваліметрія» позначає наукову дисципліну, що вивчає проблематику і методологію кількісної і якісної оцінки об’єктів різної природи.
Метрологія – наука про вимірювання, яка включає як теоретичні, так і практичні аспекти вимірювань у всіх галузях науки і техніки.
Слово “квалілогія” не набуло широкого розповсюдження; воно вживається для найменування науки, яка лиш формується: теоретичних основ контролю якості.
Якість – сукупність характеристик об’єкта, які стосуються його здатності задовольнити установлені й передбачені потреби.
Здебільшого потреби переводять у характеристики на підставі встановлених критеріїв. Потреби можуть містити, наприклад, такі аспекти як експлуатаційні характеристики, функційну придатність, надійність (готовність, безвідмовність, ремонтопридатність), безпеку, вплив на навколишнє середовище, економічні та естетичні вимоги.
Є багато визначень поняття «якість продукції», серед яких найточніше сформульоване визначення цього поняття Європейською організацією з контролю якості: «Продукція вважається хорошої якості, якщо при мінімальних витратах протягом усього її життєвого циклу вона максимально сприяє здоров’ю і щастю людей, які залучені до її проектування і відновлення (повторного використання) за умови мінімальних витрат енергії та інших ресурсів і при допустимій (прийнятній) дії на навколишнє середовище і суспільство». Таке формулювання чітко визначає зв’язок проблеми якості продукції з іншими життєво важливими для людини проблемами – збереження навколишнього середовища, раціональним використанням природних ресурсів, впливом результатів господарської діяльності на умови життя наших нащадків.
Термін «якість» не використовують сам по собі для передавання ступені вищості у порівняльному значенні чи для технічних оцінок у кількісному значенні. Для того, щоб виразити такі значення, мають бути використані якісні прикметники. Наприклад, можна застосовувати такі терміни:
А) «відносна якість», коли об’єкти класифікують залежно від їхнього «ступеня вищості» чи в «порівняльному значенні» (не змішувати з градацією, класом, ґатунком);
Б) «рівень якості» у «кількісному значенні» застосовують для статистичного контролю і «міра якості» для виконання точних технічних оцінок.
У широкому розумінні якість тлумачиться як всебічна оцінка продукту у співставленні з вимогами та очікуваннями ринку, у співставленні з іншими, конкуруючими чи навпаки сприятливими суспільними тенденціями.
У спеціальній літературі слово «якість» трактується як похідне від слів «як», «який». На практиці зазвичай використовують одну із двох трактовок – філософську чи виробничу. Поняття «якість» у філософській інтерпретації може бути використано до різних моделей практики, при цьому воно не несе жодних оцінок (що гірше, що краще), фіксуючи різну якість, різні властивості, не позначаючи гарне чи погане. У філософії ця категорія не носить оціночного характеру, а тому у філософській трактовці якості не має сенсу ставити питання про вимірювання чи іншу оцінку якості.
У виробничій трактовці ключовим є поняття якість як сукупність суттєвих споживчих властивостей послуг, значимих до споживача. Набір цих властивостей і кладеться в основу еталонів, стандартів. При такій трактовці виділяють дві ознаки будь-яких послуг: наявність певних властивостей і розгляд їх цінності не з позицій обслуговуючого, а з позицій користувача (у нашому випадку – користувача бібліотеки, споживача інформації, читача, абонента).
Об’єкт (у галузі якості) – те, що можна індивідуально описати і розглянути.
Об’єктами можуть бути, наприклад:
· Діяльність чи процес;
· Продукція;
· Організація, система чи окрема особа, чи будь-яка комбінація з них.
Процес – сукупність взаємопов’язаних ресурсів (персонал, засоби обслуговування, обладнання, технологія та методологія) і діяльності, яка перетворює вхідні елементи у вихідні.
Продукція – результат діяльності чи процесів. Продукція може містити послуги, обладнання, перероблювальні матеріали, програмне забезпечення чи їхні комбінації. Продукція може бути матеріальною (книга, журнал, диск), або нематеріальною (інформація чи поняття), або комбінацією з них.
Послуга – наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.
Клас (ґатунок) – категорія чи розряд, надані об’єктам, які мають однакове функційне використання, але різні вимоги до якості. Клас (ґатунок) відбиває передбачену чи визнану різницю у вимогах до якості. Об’єкт високого класу, наприклад, подарункове презентаційне видання, може бути незадовільної якості і навпаки.
Вимоги до якості – вираження певних потреб чи їх переведення у набір кількісно чи якісно встановлених вимог до характеристик об’єкта для того, щоб зробити можливими їх використання та перевірку. Суттєво, щоб вимоги до якості повністю відбивали встановлені і передбачені потреби споживача. Термін «вимоги» охоплює ринкові і контактні вимоги, а також внутрішні вимоги організації. Вони можуть бути розроблені, деталізовані й актуалізовані на різних етапах планування. Вимоги до якості мають бути передані на початковій стадії у термінах і документально оформлені.
Вимоги суспільства – зобов’язання, які випливають із законів, інструкцій, правил, кодексів, статутів та інших міркувань щодо забезпечення якості. «Інші міркування» охоплюють охорону навколишнього середовища, здоров’я, безпеку, надійність,заощадження енергії та природних ресурсів. Під час визначення вимог до якості мають бути враховані всі вимоги суспільства. Вимоги суспільства складаються з юридичних і нормативних вимог. Вони можуть змінюватися в різних галузях застосування юридичних актів.
Дефект – невиконання заданої чи очікуваної вимоги, яка стосується об’єкта, а також вимоги щодо безпеки. Очікувана вимога повинна бути доцільною з погляду наявних умов.
Історія контролю якості налічує близько ста років, але лиш нещодавно стали відкриватись фундаментальні проблеми цієї галузі, і від конкретних виробничих технологій фахівці почали звертатись до глибших теоретичних студій. Майбутні редактори, як люди, що стоять на сторожі видавничої, а відтак і всієї національної культури, повинні усвідомити комплексний характер проблеми якості у видавничій справі як ключовій галузі громадського життя.