Григорій Савич Сковорода
«мандрівний філософ»
(1722-17940)
Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «Горацієм», «Езопом».
Сковорода – філософ, письменник (поет, байкар), педагог.
Творча спадщина( за життя автора жодної збірки надруковано не було):
1. Філософський трактат «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу. Дружня розмова про душевний світ» - це філософські роздуми про людське щастя, яке полягає в таких складових: пізнати себе, знайти своє покликання, узятися за споріднене діло («Сродну працю»),жити в злагоді з природою.
2. Збірка оригінальних поезій «Сад божественних пісень» (30 пісень).
Ліричний герой збірки – у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання з природою.
Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Всякому місту — звичай і права», у якому автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар:
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, —
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь
Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконденсований неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум».
Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права» зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомо понад 50 її варіантів. До речі, І. Котляревський використав один із варіантів цієї пісні як арію (Арія — вокальний твір для одного голосу, що входить як складова частина до опери) возного в п'єсі «Наталка Полтавка», через кілька уроків ви читатимете цей твір, тож зверніть на нього увагу.Пісню виконує Возний у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка».
Значна частина поезій Сковороди залишилася поза збірником. Серед них становить інтерес вірш «De libertate» («Про свободу»), у якому автор визначає особисту свободу людини як одну з найбільших життєвих цінностей. Цей вірш є зразком високої патріотичної лірики. Для ліричного героя воля — найбільше багатство. Поет переймався долею селян, які за кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому проблема свободи в закріпаченій Україні була по-особливому актуальна. Ліричний герой, розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом. «Зрівнявши все золото, проти свободи воно лиш — болото». В останніх двох рядках він згадує і славить Б. Хмельницького як символ вольності — у другій половині XVII ст. ще живими були в народній пам'яті бої за визволення з-під національного й соціального гноблення. Григорій Сковорода, мабуть, написав цей вірш на одному диханні — гарним, розмашистим почерком без виправлень, у цьому можна переконатися, розглянувши автограф «Dе Lіbertate».Григорій Сковорода з презирством ставився до імператриці Катерини II, бо, напевно, знав, що вона, прагнучи слави освіченого монарха, листувалася з Вольтером, допомагала Руссо, а над своїм підлеглим народом чинила розправи, про це свідчить її указ від 3 серпня 1775 р. про зруйнування Запорозької Січі.
3. Збірка «Байки харківські» (30 байок) – перша збірка байок в українській літературі.Сковорода, по суті, започаткував цей жанр в Україні.
Байка — невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліро-епосу. Байки Г. Сковороди мають свої особливості: деякі з них за змістом подібні до античних, але більшість мають оригінальні сюжети з життя. Байки Г.Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: перша – це коротка розповідь про якийсь випадок, часто – діалог, розмова персонажів-«фабула», а в другій — подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разів об'ємніша за основну й сприймається як філософський трактат. Головне в байках Сковороди — глибокий зміст, про це він сказав так: «Байка тоді нікчемна та баб'яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини».
У байці «Бджола і Шершень» Шершень дорікає Бджолі, що вона, на його думку, даремно працює, адже знає, що мед забере людина. Бджола відповідає, що призначення бджіл – збирання меду, й від цього процесу вона отримує більше задоволення, ніж від споживання. Цього Шершень збагнути не може. Наприкінці байки алегорія розкривається : «Бджола – це символ мудрої людини, яка в природженому ділі трудиться». Шершень – образ людей, що ведуть паразитичний спосіб життя. Кожна людина, на думку Сковороди, наділена певним даром. Треба вчитись розпізнати його. Дехто, знехтувавши природними задатками, вибирає для себе прибутковий фах, але цим шкодить собі й суспільству. «Не змагай до того, що не дано від природи»,— повчав він. Саме ця думка покладена в основу байки «Бджола і Шершень». Бджоли збирають мед, тому що «для цього народжені», для них сам процес збирання меду «незрівнянно більша радість від споживання його». Цього Шершень збагнути не може. Як і слід, наприкінці байки алегорія розкривається: «Бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого» і проводять в розкошах паразитичне життя. Мораль байки проста: праця повинна стати для людини природною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. А паразитів на зразок Шершня в суспільстві не повинно бути. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує. Ідея байки: праця повинна стати для людини природною потребою, «найсолодшою поживою», стати «сродною, спорідненою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. А паразитів на зразок Шершня в суспільстві бути не повинно. У праці людина відчуває радість буття. А в безділлі вона деградує.
Філософ залишив нам багато афоризмів, якими треба керуватися кожній людині, не залежно від віри, віку, статі чи національності. Ці короткі влучні оригінальні вислови містять глибоку й узагальнену думку.
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Бери вершину і матимеш середину.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою.
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти.
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
Не за обличчя судіть, а за серце.
Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим.
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Людина — коваль свого щастя.
Не все те невірне, що тобі незрозуміле.
О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі!
Не суди лиця — суди слово.
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
Портрет Г. Сковороди прикрашає українську грошову банкноту найвищого достоїнства — 500 гривень
Сковорода-філософ