Модульний контроль.
«Історія вчень про державу і право» складається з двох модулів. Кожен модуль складається з окремих тем. Модульний контроль перевірки знань здійснюється на останньому навчальному занятті відповідного модуля шляхом письмово опитування.
Модуль № 1 (теми № 1, 2, 3, 4, 5) проводиться на занятті Т. 5/2 із.(2 год.).
Модуль № 2 (теми № 6, 7, 8, 9, 10) проводиться на занятті Т. 10/3 із.(2 год.).
За матеріалами пропущених з поважних причин занять, під час яких здійснювалось обов’язкове оцінювання, студент має право відзвітувати до модульного контролю.
Студенти, які пропустили з модуля більше 30% занять, де було передбачено оцінювання, одержали середньоарифметичну з поточних оцінок нижче 2.6, одержали менше 70% позитивних оцінок від загальної кількості, не відзвітували за індивідуальну та самостійну роботу до модульного контролю не допускаються. Якщо вони пропустили більше 30% занять з об’єктивних причин, то за пропущеними заняттями їм потрібно надати індивідуальну консультацію та призначити обов’язкову звітність за матеріалами всіх пропущених занять. У випадку, якщо студент має заборгованість за індивідуальну чи самостійну роботу, модульний контроль знань здійснюється після ліквідації заборгованості. В інших випадках за рішенням начальника кафедри призначається комісія для визначення мінімального рівня володіння студентом всього матеріалу модуля. Мінімальний рівень оцінюється «здав» - «не здав». Якщо студент отримав позитивну оцінку, то його середній бал поточної успішності складає 2.6, і студент має право складати модульний контроль.
Якщо студент отримує під час складання модульного контролю оцінку «незадовільно», то за рішенням начальника кафедри (факультету) йому встановлюється індивідуальний термін повторного складання модульного контролю, але не пізніше наступного модульного контролю. Якщо студент не ліквідував заборгованість за модуль до наступного модульного контролю чи після двох спроб не складає модульний контроль, питання про його подальше навчання розглядається на засіданні Вченої ради академії.
Після «не допуску» студент повинен перездати модуль спеціально призначеній комісії на чолі з начальником кафедри.
У випадку відсутності студента на модульному контролі, термін його складання встановлюється рішенням начальника кафедри (факультету).
Загальна оцінка за модуль є сумою від середньоарифметичної поточної оцінки, помноженої на ваговий коефіцієнт 0,8, та оцінки за модульний контроль, помноженої на 0,2. Загальна оцінка за модуль визначається за допомогою таблиці відповідності шкали оцінювання, наведеної в розділі підсумкового контролю.
Результати модульного контролю відображаються в журналі обліку навчальних занять з виставленням загальної кількості балів, набраних студентом за вивчення модуля, відповідної оцінки за національною шкалою і шкалою ECTS.
Студент, який не склав хоча б одного модуля не допускається до підсумкового контролю.
Підсумковий контроль:
Підсумковий контроль з навчальної дисципліни «Історія вчень про державу і право» здійснюється у формі диференційованого заліку у відповідності до навчальної програми та розроблених кафедрою на її основі залікових питань.
Диференційований залік проходить в усній формі по білетах, в кожному з яких по 2 питання. Перелік питань, які виносяться на залік складається з питань, що розглядалися на лекційних, групових, семінарських і індивідуальних заняттях, а також з питань, рекомендованих для самостійного опрацювання.
Підсумкова оцінка за дисципліну виставляється за результатами модульних контролів.
Студент допускається до підсумкового контролю (диференційованого заліку), якщо він склав обидва модулі, передбачені робочою навчальною програмою дисципліни «Історія вчень про державу і право» та отримав позитивні оцінки.
Студенти, які пропустили більше 30% з тих занять, де було передбачено оцінювання, одержали середньоарифметичну з поточних оцінок нижче 2.6, тобто менше 70% позитивних оцінок від загальної кількості, не відзвітували за індивідуальну та самостійну роботу, до підсумкового контролю не допускаються з зазначенням в відомості підсумкового контролю «не допущений». Якщо ж студент пропустив більше 30% занять, де було передбачено оцінювання, з об’єктивних причин, то він має право на додаткову індивідуальну консультацію. Після цього він повинен обов’язково прозвітувати за матеріалами всіх пропущених занять. Якщо студент має заборгованість за індивідуальну чи самостійну роботу, підсумковий контроль знань здійснюється після ліквідації заборгованості. У випадку, якщо студент «не допущений» до складання підсумкового контролю за рішенням начальника кафедри призначається комісія для визначення мінімального рівня знань студентом всього матеріалу дисципліни. Мінімальний рівень оцінюється «здав» - «не здав». Якщо студент отримує позитивну оцінку, бал поточної успішності складає 2.6, то він допускається до складання підсумкового контролю.
Якщо після двох спроб студент не складає підсумкового контролю, питання про його подальше навчання розглядається на засіданні Вченої ради академії.
Студента можна звільнити від складання диференційованого заліку з виставленням оцінки відповідно до таблиці відповідності шкал оцінювання, якщо середній бал за модулі (середньоарифметичну з поточних оцінок за аудиторну, індивідуальну самостійну роботу) є не нижче 4.01. При цьому необхідно, щоб студент виявляв активність на теоретичних і практичних заняттях, виконав всі види індивідуальних завдань, не мав поточних оцінок нижчих, ніж «задовільно», модульні контролі не перездавались.
Рішення про звільнення студента від диференційованого заліку приймає начальник кафедри за поданням викладача. За бажанням студент може не використовувати право на звільнення від підсумкової звітності для підвищення загальної оцінки та рейтингу.
Оцінка знань студента на диференційованому заліку з дисципліни «Історія вчень про державу і право» виставляється з урахуванням двох окремих оцінок за відповіді на питання білета:
“відмінно” – якщо обидві оцінки “відмінно”;
“добре” – якщо обидві оцінки “добре” або одна оцінка “відмінно”, а друга “добре” або “задовільно”;
“задовільно” – якщо обидві оцінки “задовільно” або одна оцінка “добре”, а інша “задовільно”;
“незадовільно” – якщо одна з окремих оцінок “незадовільно”.
Загальна оцінка підсумкового контролю є сумою від середньоарифметичної суми балів за два модулі, помноженої на ваговий коефіцієнт 0,8 та оцінки за диференційований залік помноженої на 0,2.
Якщо студент за відповіді на диференційованому заліку отримує оцінку «незадовільно», або його загальна оцінка підсумкового контролю є меншою 2.6, засвоєння дисципліни йому не зараховується, а у відомості підсумкового контролю виставляється оцінка «незадовільно». Повторне складання підсумкового контролю проводиться відповідно до вимог Інструкції з організації, планування та ведення навчально-виховного процесу в Національній академії Державної прикордонної служби України. Результати перездачі підсумкового контролю не можуть бути вищими середньоарифметичної оцінки за поточну успішність.
Підсумковий контроль оцінюється за національною шкалою та шкалою ECTS.
Підсумкова оцінка за національною шкалою і шкалою ECTS заноситься до залікової книжки студента і журналу обліку навчальних занять.
Таблиця відповідності результатів контролю знань за різними шкалами і критерії оцінювання
| Сума кількості балів | Оцінка в ЕСТS | Значення оцінки ЕСТS | Критерії оцінювання | Рівень компетентності | Оцінка за національною шкалою | |
| екзамен, диф . залік | залік | |||||
| 5.00-4.51 | A | відмінно | Слухач (курсант, студент) виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить та опрацьовує необхідну інформацію, вміє використовувати набуті знання і вміння для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розкриває власні обдарування і нахили | Високий (творчий) | відмінно |
зара - ховано |
| 4.50-4.01 | B | дуже добре | Слухач (курсант, студент) вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі у стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна | Достатній (конструктивно- варіативний) | добре | |
| 4.00-3.51 | C | добре | Слухач (курсант, студент) вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача; в цілому самостійно застосовувати її на практиці; контролювати власну діяльність; виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи для підтвердження думок | |||
| 3.50-3.01 | D | задовільно | Слухач (курсант, студент) відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень; з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих | Середній (репродук-тивний) | задовільно | |
| 3.00-2.6 | E | достатньо | Слухач (курсант, студент) володіє навчальним матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні | |||
| 2.59-2.00 | FX | незадовільно з можливістю повторного складання семестрового контролю | Слухач (курсант, студент) володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу | Низький (рецептивно-продуктивний) | незадовільно | не зара - ховано |
| 1.99-0,00 | F | незадовільно з обов’язковим повторним вивченням залікового кредиту | Слухач (курсант, студент) володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів | |||
ІХ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Базова
1.1. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К.: Юрінком Інтер, 1999
1.2. Царенко В.І., Кабачинський М.І., Мідянець Л.А. Історія вчень про державу і право: Курс лекцій. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2008. – 120 с.
1.3. Історія вчень про державу і право: підручник / за ред. проф. Г.Г. Демиденка, проф. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 256 с.
2. Допоміжна
2.1. Андросюк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. – К.: АТ Обереги, 1991.
2.2. Арістотель. Никомахова етика // Сочинения: в 4 т. – М., 1983. – Т.4.
2.3. Баскин М.П. Монтескье. – М., 1965.
2.4. Богош Ю. Фома Аквинський. – М., 1975.
2.5. Бондарь С.В. Философско-мировоззренческое содержание «Изборников 1073-1076 годов». – К., 1990.
2.6. Винниченко В.К. Боротьба за незалежність України // Історія філософії України: Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.
2.7. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М., «Мысль», 1990.
2.8. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: «Знання», 1991.
2.9. Грушевський М.С. На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К.: Наук. думка, 1991.
2.10. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1991.
2.11. Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. Автореф. дис. д.ю.н. /12.00.01/. – М., 1978.
2.12. Історія філософії України. Хрестоматія: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1993.
2.13. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Под общей редакцией В.С. Нерсесянца. М., 1995.
2.14. Кистяковский В.А. Социальные науки и право. – М., 1916.
2.15. Копиленко О.Л. «Українська ідея» М. Грушевський: історія і сучасність. К.: Либідь, 1991.
2.16. Кропоткин П.А. Этика. - М.: Политиздат, 1991.
2.17. Круглашов А. Розвиток державно-політичної думки України в ХХ ст. // Право України, 1993. - № 2.
2.18. Кузнецов Э.В. Философия права в России. – М.: Юрид. лит., 1989.
2.19. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания /домарксистский период/. – М.:Наука, 1989.
2.20. Мирзаев С.Б. Правовое учение Цицерона // В сб. Из истории развития польско-правовых идей. М., 1984.
2.21. Маньковский В.С. Учение Гегеля о государстве и современность. – М., 1970.
2.22. Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права: история и современность. – М., 1974.
2.23. Нерсесянц В.С. Политическое и правовое учение Цицерона // В сб. Политико-правовые идеи и институты в их сторическом развитии. – М., 1980.
2.24. Переломов Л.С. Слово Конфуция. – М.: «Фабула», 1992.
2.25. Петражицький А.И. Очерки философии права. С-П-г., 1903.
2.26. Петражицкий А.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: в 2-х т. – С.-П-г., 1909.
2.27. Рассел Б. История западной философии: в 2-х т. – М.: Миф., 1993.
2.28. Рахматулин С.С., Модестов В.П. История социально-политических учений. Учебное пособие. – Казань, Изд-во Казанского ун-та, 1992.
2.29. Скакун О.Ф. Политическая и правовая мысль на Украине /1861-1917/. – Харьков, 1987.
2.30. Скакун О.Ф. Теория правового государства в дореволюционной России // Сов. гос-во и право, 1999. - № 2.
2.31. Хорц Л. Либеральная традиция в Америке. – М.: «Прогресс», 1993.
2.32. Черниловский Э.М. Правовое государство: исторический опыт// Советское гос-во и право, 1989. - № 4.
2.33. Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988.
2.34. Мірошніченко М.І., Мірошніченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 224 с.
2.35. Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право: Курс лекцій / за заг. ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 192 с.
2.36. История политических и правовых учений. Средние века и Возрождение / Под ред. В.С.Нерсесянца. – М., 1983.
Х. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ
1. Електронні підручники [Електронний ресурс]: http://www.big-library.com.ua/book/27_Istoriya_vchen_pro_derjavy_i_pravo.
2. Електронні підручники [Електронний ресурс]: http://politics.ellib.org.ua/pages-cat-29.html.
3. Електронні підручники [Електронний ресурс]: http://www.reddiplom.org/pravo35.htm.