Решетилівські статті[ред. • ред. код]
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неперевірена версія (що робити?)
Решетилівські статті 1709 — 14 пунктів петиції, що її подав гетьман Іван Скоропадський цареві Петрові І у м.Решетилівці 17 липня 1709 року. Частково були затверджені царем 11 серпня 1709, але на практиці не мали впливу на українсько-московські відносини, що перейшли у фазу поступової ліквідації гетьманської автономії та українських вольностей.
Зміст
[сховати]
· 1Передумови підписання статей
· 2Рішення Петра І
· 3Вирішальний указ Петра I на статті Івана Скоропадського
o 3.1Література
Передумови підписання статей[ред. • ред. код]
Гетьман Іван Скоропадський
Гетьман Скоропадський, якого було призначено Петром I після переходу Івана Мазепи на бік Карла XII, 17 липня 1709 року, незадовго післяПолтавської битви, надіслав московському царю так звані «Просітєльні статті», які мали регулювати відносини між царатом та Гетьманщиною. Цим документом гетьман прохав царя зберегти права та вольності Гетьманщини, які передбачалися виданим від 1 лютого 1708 маніфестом.
Крім того гетьман також висунув царю нові прохання, що мали вирішити нові та наболілі проблеми в московсько-українських:
· Українське військо мало підпорядковуватися козацькому керівництву під час походів;
· Артилерія, яку московити вивезли з Батурина, мала бути повернута у власність українського козацького війська;
· Українське населення не мало нести на собі важкий тягар простою московської армії тощо.
Такий характер «Просітєльних статей» говорить про виражене прагнення гетьмана Скоропадського зберегти та примножити свободу Гетьманщини від Московії.
Рішення Петра І[ред. • ред. код]
Зважаючи на тогочасний стан справ у Московії (тривала кровопролитна Північна війна зі Шведами та існувала постійна загроза османського вторгнення) і ще свіжих спогадів від переходу Мазепи на бік Швеції, Петро I не міг піти на нові поступки перед Гетьманщиною. Не останню роль у рішенні царя також зіграла його особиста неприязнь та недовіра до Івана Скоропадського, який в минулому був досить близько наближеним до Мазепи. Таким чином, хоч цар і погодився на підписання угоди з гетьманом, договір носив суто формальний характер і не передбачав ніякої рівноправності у відносинах між Московією та Гетьманщиною. Ось деякі з наведених у Решетилівських статтях пункти:
· Козацькому війську було відмовлено у поверненні артилерії;
· установлювався контроль з боку Московії за збором податків в Україні і їх своєчасним надходженням до царської казни;
· значно збільшувалась кількість московських залог на території Лівобережної України;
· при гетьманові вводилася посада міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду і своєчасно надавати інформацію Петру I;
· прийняття гетьманом іноземних послів (особливо з Криму, Османської імперії, Речі Посполитої та Швеції) мало проходити виключно у присутності царського представника.